- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Передмова
- •Програма навчальної дисципліни «історія україни»
- •Тема 1. Історія України як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2. Первісне суспільство на території України
- •Тема 3. Київська Русь. Галицько-Волинське князівство
- •Тема 4. Українські землі в литовсько-польську добу. Українська національна революція XVII ст.
- •Тема 5. Українська козацька держава (друга половина хvіі-хvш ст.)
- •Тема 6. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій (XIX ст.)
- •Тема 7. Україна на початку XX ст. Українська революція 1917-1920 рр.
- •Тема 8. Соціально-економічний та соціально-політичний розвиток українських земель у 20-30-ті роки XX ст.
- •Тема 9. Україна напередодні та в роки Другої світової війни
- •Тема 10. Соціально-економічні та суспільно-політичні проноси в урср в 1950-1980-х рр.
- •Тема 11. Утворення та становлення незалежної України (1991-2006 рр.)
- •Матеріали до курсу «історія україни» найдавніше населення території україни
- •2. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави
- •3. Праслов’яни, слов’яни та праукраїнці (ііі ст. До н. Е. – vіі ст. Н. Е.)
- •4. Охарактеризувати київську русь в період політичної єдності (80-і рр. Іх ст. – перша третина хіі ст.)
- •5. Галицько-волинська держава – спадкоємиця київської русі
- •6. Визволення україни з-під влади золотої орди та встановлення в ній удільного устрою династією ольгердовичів
- •7. Охарактеризівати соціально-економічне становище українських земель у складі польщі та литви (хіv – хvі ст.)
- •8. Охарактеризівати слобожанщини, галичини, північної буковини і криму в хіv – хvі століттях
- •9. Козацтво україни (середина хv-хvі ст.)
- •10. Боротьба українського козацтва проти турецько -татарських нападників та перші козацькі повстання проти польського свавілля
- •11. Дати характеристику конфесійній ситуації на українських землях у хіу-XVI ст.
- •12. Запорозька січ, кримське ханство і туреччина у першій половині xviі ст.
- •13. Козацько-селянські рухи в 20-30-х роках xviі ст.
- •14. Показати становище україна напередодні національно-визвольної революції хvіі ст.
- •15. Визвольний 1648 рік і створення нової української держави
- •16. Продовження війни за незалежність молодої республіки (1654-1660 рр.)
- •17. Показати соціально-економічні зміни в перший період національно-визвольної революції в україні середини xviі ст.
- •18. Визначення геополітичні вектори діяльності козацької старшини (1660-1676)
- •19. Відсіч турецько-татарської агресії і боротьба за визволення південних українськиї земель в останній чверті xviі ст.
- •20. Державний устрій і соціально-економічний розвиток в другій половині xviі ст.
- •21. Культура україни у xviі ст.
- •22. Становище україни наприкінці хvіі – на початку хvііі ст.
- •23. Україна в добу і.Мазепи. Діяльність уряду п. Орлика в екзилі
- •24. Показати посилення наступу царизму на права гетьманщини та поступову втрату її автономії
- •25. Нова запорозька січ 1734-1775 років. Задунайська січ та створення нових козацьких формувань наприкінці XVIII ст.
- •26. Феномен козацтва у вітчизняній історії
- •27. Показати історичну долю криму, північного причорномор’я, приазов’я, правобережної україни і західної волині
- •28. Охаректеризувати соціально-економічний розвиток та еволюція суспільно-політичної думки у хvііі ст.
- •29. Соціальні та національні рухи у хvііі ст.
- •30. Охарактеризувати культура україни у хvііі ст.
- •31. Охарактеризувати політико-адміністративний устрій, територія та населення україни у хіх ст.
- •32. Охарактеризувати соціально-економічний розвиток та соціальні протести на наддніпрянщині у першій половині хіх ст.
- •33. Україна і українці у війнах з наполеонівською францією
- •34. Національне відродження українського народу в першій половині хіх ст.
- •35. Масонські ложі та таємні радикальні дворянські гуртки на українських землях у першій чверті хіх ст.
- •36. Розкрити діяльність «південного товариства» в україні. Виокремити українське питання в програмних документах
- •37. Охарактеризувати суспільно-політичні рухи на наддніпрянщині у другій половині 20 – першійполовині 40-х років хіх ст.
- •38. Західноукраїнські землі в добу європейської «весни народів»
- •39. Кирило-мефодіївське товариство: створення, діяльність.
- •40. Українські землі в роки кримської війни
- •41. Селянська реформа 1861 р. Та її вплив на розвиток аграрного сектора.
- •42. Ліберально-буржуазні реформи 60-70-х років хіх ст.
- •43. Індустріалізація промисловості наддніпрянської україни в другій половині xіx ст.
- •44. Розвиток торгівлі на українських землях у другій половині хіх ст.
- •45. Громадівський рух наприкінці 50 – початку 60-х років хіх ст.
- •46. Українські громади наприкінці 60 – у 70-ті роки хіх ст.
- •47. Політизація громадівського руху наприкінці хіх ст.
- •48. Земський рух в політичному житті україни другої половини хіх ст.
- •49. Народники в україні. Пошириння марксизму.
- •50. Показати суспільно-політичну еволюцію національного руху на західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •51. Соціально-економічне становище україни на межі хіх-хх ст.
- •52. Українські партії наддніпрянщини: поява та діяльність
- •53. Українськім партії в австро-угорщині.
- •54. Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.
- •55. Українські землі в роки першої світової війни
- •56. Українська центральна рада: перший етап (березень-листопад 1917 р.).
- •57. Українська центральна рада: другий етап (листопад 1917 –квітень 1918 рр.).
- •58. Українська державність в умовах австро-німецької окупації: гетьманська держава п. Скоропадського.
- •59. Проголошення західноукраїнської народної республіки (зунр).
- •60. Проаналізуйте становище української народної республіки за доби директорії (грудень 1918 - грудень 1920 рр.).
- •61. Встановлення радянської влади на україні: політичний та соціально-економічний аспект.
- •62. Перехід до нової економічної політики. Голод 1921-1923 рр.
- •63. Україна і створення срср.
- •64. Колективізація сільського господарства в усрр: причини, хід, методи та наслідки.
- •65. Голодомор 1932-1933 рр.
- •66. Українізація, її суть та наслідки.
- •67. Західноукраїнські землі у складі польщі.
- •68. Українські землі у складі румунії.
- •69. Закарпаття у складі чехословаччини.
- •70. Українське питання напередодні та на початку другої світової війни.
- •71. Охарактеризувати початок німецько-радянської війни та розповісти про оборонні бої на території україни 1941 – 1942 рр.
- •72. Дати характеристику фашистському окупаційному режиму в україні.
- •73. Розкрити зміст боротьби оун – упа.
- •74. Показати визволення українських земель та визначити втрати україни за роки другої світової війни.
- •75. Дати оцінку соціально-економічному становищу україни в повоєнний період.
- •76. З’ясувати основні риси культури україни в умовах агонії сталінізму (іі половина 40-х – початок 50-х рр. Хх ст.)
- •77. Розкрити суть лібералізації суспільно-політичного життя в україні в добу м. Хрущова.
- •78. Охарактеризувати соціально-економічне становище в добу м. Хрущова.
- •79. Проаналізувати культурне життя в україні в іі половині 50-х – і половині 60-х рр. Хх ст.
- •80. Дати оцінку дисидентського руху в україні.
- •81. Охарактеризувати стан україни в період наростання кризи в суспільно-політичному житті (іі половина 60-х – і половина 80-х рр. Хх ст.).
- •82. Дати характеристику культурному життю доби «застою».
- •83. Пояснити сутність перебудовного процесу.
- •84. Показати піднесення національно-визвольного руху та визначити роль народного руху україни за перебудову.
- •85. Аргументовано пояснити сутність політичної структуризації українського суспільства.
- •86. Розкрити значення суверенізації урср та прослідкувати процес народження незалежної україни.
- •87. Охарактеризувати політичний розвиток україни на сучасному етапі (від 1991 р.).
- •88. Проаналізувати соціально-економічний розвиток україни на сучасному етапі (від 1991 р.).
- •89. Показати місце україни в системі міжнародних відносин на сучасному етапі.
- •90. Охарактеризувати культурний процес в сучасній україні.
- •91. Літописання в княжу добу.
- •92. Вплив козацтва на розвиток української історичної думки. Козацько-старшинські літописи.
- •93. Становлення української національної історичної науки (кінець хviii-хіх ст.).
- •94. Візантійські наративні джерела історії україни іх-хіv ст.
- •95. Писемні пам'ятки візантійських і західноєвропейських авторів про русь vі-хі ст.
- •96. Законодавчі акти литви, польщі та угорщини як джерела історії україни середини хіv – першої третини хvіі ст.
- •97. Автохтонні документальні джерела періоду української козацької держави «військо запорозьке».
- •98. Документи політичних партій і громадських організацій хіх – початку хх ст. Як джерела історії україни.
- •99. Законодавчі акти як джерела історії незалежної україни.
- •Матеріали до курсу «методика викладання історії україни»
- •1. Методика формування в учнів знань про історичні поняття
- •2. Методика формування в учнів знань про історичні терміни
- •3. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 5 класі
- •4. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 6-7 класах
- •5. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 8-9 класах
- •6. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 10-11 класах
- •7. Охарактеризувати зміст «програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Історія україни. Всесвітня історія»
- •8. Робота на уроці історії україни з історичними джерелами
- •9. Вивчення історичних персоналій в курсі «історія україни»
- •10. Охарактеризувати принципи викладання історії україни в школі
- •11. Назвати головні прийоми з раціонального використання текстових та ілюстративних компонентів підручника
- •12. Підготовка вчителя до уроку історії україни
- •13. Охарактеризувати етапи написання плану-конспекту
- •14. Формування навчальної, розвивальної та виховної мети на уроці історії україни
- •15. Вимоги до учнівського зошита з історії україни
- •16. Охарактеризувати обов’язкові компоненти аналізу проведеного уроку
- •17. Розкрити схему самоаналізу проведеного уроку
- •18. Охарактеризувати урок вивчення нового матеріалу, формування умінь та навичок та урок перевірки знань, вмінь та навичок
- •19. Охарактеризувати урок узагальнення та систематизації знань, вмінь і навичок та комбінований урок
- •20. Охарактеризувати форму уроку історії за методами навчальної діяльності
- •21. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
- •22. Дати характеристику простих інтерактивних методів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії україни (на вибір)
- •23. Охарактеризувати інтерактивну технологію «робота в парах»
- •24. З′ясувати сутність інтерактивної технології «робота в малих групах»
- •25. Назвати види оцінювання знань, умінь та навичок учнів на уроці історії
- •26. Методика роботи з навчальними картинами на уроках історії україни
- •27. Методика роботи з картою на уроках історії україни
- •Контрольні питання з історії україни
- •Контрольні питання з методики викладання історії україни
- •Рекомендована література до курсу «історія україни»
- •Рекомендована література до курсу «методика викладання історії україни»
- •Навчальне видання
14. Показати становище україна напередодні національно-визвольної революції хvіі ст.
Перш за все необхідно акцентувати увагу на тому, що у середині ХVІІ ст. ситуація на українських землях ускладнювалась відсутністю власної держави, перерваною державотворчою традицією, масовим ополяченням української еліти тощо. Вищі верстви українського суспільства приєднувалися до польського панства і польської культури. Устрій, суспільні відносини, приватне життя – все підлягало глибокому спольщенню. Шляхом скуповування та захоплення, землеволодіння середньої шляхти розростались до величезних латифундій. Показовим є приклад формування землеволодіння Вишневецьких, котрі в середині ХVІ ст. були старостами Київськими. В першій половині ХVІІ ст. сформувалася «єдина своїми розмірами не тільки в Україні і в Польщі, а мабуть у цілій Європі лубенська маєтність Вишневецьких – «Вишневеччина» (М. Грушевський). В першій половині ХVІІ ст. Брацлавщина, Київщина, Лівобережна Україна перетворилися на комлекс величезних латифундій, яких не знала ні Польща, ні Західна Європа (Н. Полонська-Василенко). В них безконтрольно панували дідичі-магнати або «державці»-старости, які часто теж ставали дідичами. Це були «королев’ята», «віце-королі», справжні правителі України, проти яких ні король, ні сейм не мали авторитету і влади. На цих безкраїх просторах не було представників влади: на все Подніпров’я єдиним офіційним представником влади був воєвода київський, який здебільшого не жив у Києві, а його функції виконували різні службовці.
Дрібна українська шляхта політичної ролі не відігравала і відступала перед заможнішими поляками.
Українське міщанство теж переживало важкі часи: на Правобережжі німецькі колоністи витісняли його з міст на околиці і займали привійоване становище.Фіскальна політика державної влади і магнатів щодо міст, регламентація цехами промислової і торговельної діяльності, виконування містами численних повинностей прирікали міське населення на зубожіння. Перешкодою для розвитку торговельно-промислової діяльності міського населення була монополія шляхти на найбільш вигідні галузі промисловості: млинарську, горілчану, пивоварну тощо.
Польсько-шляхетська політика колоніально-національного гноблення лишала політичних прав усі прошарки українського суспільства, вела до масового обезземелення селянства і його закріпачення, загострювала соціальні суперечності між українським селянством і польськими землевласниками. Вона зачіпала корінні економічні і політичні інтереси дрібної української шляхти, козацтва, міщан, духовенства. Політика насильства і грабежу, жорстокої експлуатації і розорення, ополячення і окатоличення на кінець першої половини ХVІІ ст. перетворила Україну у вузол складних економічних, політичних і суспільних протиріч.
Доцільно було б підібрати фактичний матеріал про пограбування польською владою природних багатств українських земель. Захопивши населені і залюднивши раніше не заселені українські землі, польські землевласники почали невиправдано експлуатувати земельні угіддя. Спонукальним чинником до цього слугувала загальноєвропейська потреба у сільськогосподарській продукції, яка виникла по закінченню 30-літньої війни в Європі і розоренню тих сільськогосподарських регіонів, що постачали збіжжя. Тому Польща, котра не брала участі у війні, стала основним експортером хліба на європейський ринок. Вона втягнула Правобережну Україну у світову торгівлю збіжжям, з якої в першій половині ХVІІ ст. воно експортувалось через Гданськ, Люблін, Краків. Поряд із хлібним експортом величезного значення набував екпорт худоби, в основному волів. А намагання власників маєтків збільшити їх прибутковість вело до посилення експлуатації землі та збільшення податків для селянства.
Поряд з інтенсифікацією сільського господарства розвиваються допоміжні промисли, особливо лісовий. Деревний матеріал скуповувася для столярних робіт, для виробництва дьогтю, смоли тощо. Вирубування деревини відбувалося у катастрофічно великих розмірах. У ХVІІ ст. рубали ліси подільські, побузькі, київські, задніпрянські. У 1634 р. на першому місці стояв «уманський поташ», у 1637 р. продавали поташ Вишневецькі з Полтавщини, Конєцпольський – з Гадячого (за М. Грушевським). Товарами лісового господарства, що експортувались у великій кількості були мед та віск.
З Галицького підгір’я експортували сіль. Цей промисел, за словами М. Грушевського, на ті часи був поставлений широко і був єдиний на всю Україну.
З початку ХVІІ ст. розвинулось видобування селітри (так зв. «бурти» або майдани).
Широко розвинутим було млинарство. Часто млини перетворювались на великі підприємства: їх водяні двигуни використовувалися, окрім мелення збіжжя, для пилення дерева, валяння вовни і т. д.
Розгортається залізнорудна промисловість. За М. Грушевським, в кінці ХVІ ст. на Правобережжі було не більше як 10 рудень, а на передодні Хмельниччини нараховано їх уже до сотні.
Поширюється горілчаний промисел, медо- та пивоваріння, що приносило державі значні прибутки.
Загальний висновок про стан промислового виробництва в першій половині ХVІІ ст. М.С. Грушевський сформулювати так, що вся промисловість була зв’язана із шляхетським господарством, міщанство було відсунуне від промислів, і велася так, що величезні капітали, одержувані за експорт сировинних продуктів, витрачалися на закордонні вироби розкоші, вино, цукор, шовкові матерії.Виручені мільйони не вкладалися в господарство країни, не поліпшували побуту мас, а лише сприяли блискові, виставності життя шляхти. Прагнення шляхти до їх збільшення вело до розширення обсягів виробництва та видобування, а останнє, в свою чергу,часто означало хижацьке руйнування природних багатств України.
Варто висвітлити становище Православної Церкви в Україні першої половини ХVІІ ст. Доцільно розпочати з того, що після укладення Берестейської унії Православна Церква опинилась у катастрофічно кризовій ситуацій. Один за одним на українських землях з’являлися костьоли, кляштори (монастирі), колегіуми та школи єзуїтів. Прогресуючим був процес передачі, захоплення або руйнування православних культових споруд, утисків православних за їхню віру тощо.
Не вистачало православних єпископів (1607 р. – помер Гедеон Балабан, в 1610 р. – Михаїл Копистенський). Потужним був наступ єзуїтів.
На допомогу Православній Церкві приходить козацтво. В 1615 р. під опікою козацтва в Києві засноване Богоявленське братство, до якого вписався П. Канашевич-Сагайдачний «з усім Військом Запорозьким». За домовленістю з козаками, по дорозі до Москви, на Україну повернув патріарх єрусалимський Феофан.
Влітку 1620 р. в Києві під захистом козацтва на Митрополита Київського і Галицького був висявячений Іов Борецький, на єпископа Полоцького, Вітебського і Мстиславського – Мелентій Смотрицький, на єпископа Перемишльського і Самбірського – Ісая Копинський, на єпископа Володимирського та Берестейського – Й. Курцевич, на єпископа Луцького та Острозького – І. Борискевич, на єпископа Холмського і Белзького – І. Іполитович. Таким чином була була відновлена православна ієрархія, що зміцнювало становище Православної Церкви і підносило авторитет козацтва. За легалізацію польською владою нововисвяченої православної ієрархії П. Сагайдачний і єпископ Й. Курцевич, що прибули на засідання польського сейму в листопаді 1620 р., обіцяли підтримку козаків у боротьбі з турками.
Після перемоги під Хотином (1621 р.) і смерті П. Сагайдачного (1622 р.) польський уряд став зволікати із легалізацією Православної Церкви. Поновилась припинена в 1610 р. полеміка між православними і уніатами. Послідовним захисником православної віри був Мелентій Смотрицький. Його опонентом був уніат В. Рутський.
З часу поновлення (1620 р.) православної ієрархії у Києві боротьба за легалізацію Православної Церкви в Україні тривала ще 12 років.
На конвокаційному сеймі у Варшаві 22 червня 1632 року архімандрит Києво-Печерської Лаври Петро Могила при підтримці литовського гетьмана Христофора Радзивілла подав вимоги православних про повернення прав Православній Церкві. Спеціальна комісія під головуванням короля Владислава ІV виробила «Пункти спокоєння» (9 пунктів). Підписані королем, вони були внесені до книг гродських Варшавських 1 листопада 1632 року.
«Статті для заспокоєння руського народу» являли собою державно-політичний акт, що узаконював існування Православної Церкви в Україні. Вона офіційно діставала право мати свою ієрархію на чолі з митрополитом і 4-ма єпископами (львівським, луцьким, перемишльським та мстиславським), вільно відправляти богослужіння, мати церкви, монастирі, друкарні, школи, братства. Їй поверталися Київські храми (окрім Видубецького монастиря). Київським митрополитом став П. Могила.
Говорячи про культуру України першої половини ХVІІ ст., варто звернути увагу на розчленування українських земель між Річчю Посполитою, Угорщиною (Закарпатські землі) та Туреччиною (північна Буковина), що гальмувало культурний поступ. Ще одним гальмівним чинником були спустошливі татарські набіги на Придніпров’я, Брацлавщину та Поділля.
Фактичний матеріал доцільно скомпонувати за такими напрямами:
розвиток шкільної справи (грецькі школи, латинські школи, Лаврська школа (1631 р.), Києво-Могилянська колегія, братські школи);
друкарство (поява нових друкарень на поч. ХVІІ ст., Києво-Печерська друкарня, Лаврська друкарня);
розвиток наукових знань (богословська наука, діяльність Єлисея Плетенецького, Захарія Копистенського, складання граматик і словників);
література (поширення української літературної мови, захоплення віршами, панегіриками, драматичні вистави та ін., ляльковий театр, вертеп, проповіді);
архітектура (занепад мистецтва ренесансу та зародок блискучого бароккового стилю, реставрація Софії Київської та інших церковних будівель);
малярство (у церковних розписах – прагнення до реалізму, портретний живопис);
граверство (Києво-Львівська граверська школа);
геральдика та сфрагістика (обрамлення гербів шляхти, виговлення печаток шляхти, духовенства, міст тощо).