62 Введення

у соціальну роботу. Глава 3

Робота у громаді

Робота в громаді — процес допомоги особам у самовдосконаленні спільноти шляхом організації колективних дій. Ці дії спрямовані на врівноваження умов життя нужденних або дискримінованих через бідність, приналежність до певної статі, віку тощо. Наприклад, кампанія громадських груп та профспілок проти скорочення соціальних виплат.

Термін "громада" вживають у двох значеннях:

-спільнота, що об'єднує осіб, які мешкають в одному регіоні, — територіальна громада,

-соціальна група осіб, які є близькими за інтересами або проблемами (вади, догляд за дітьми з особливими потребами).

Приклади роботи в громаді дуже різноманітні, а її ініціаторами та виконавцями можуть бути мешканці району, соціальні працівники та інші професіонали.

Класична модель такої роботи в громаді — сусідська модель. Задача соціального працівника — дослідити, як мешканці невеличкого регіону сприймають свої спільні сусідські інтереси та потреби, допомогти їм сформувати цільові групи захисту інтересів, спрямувати їхню діяльність.

Асоціація мешканців, асоціація людей з певними вадами, група, яка проти-

стояла будівництву автошляху на території їхнього району тощо — приклади таких груп. Процес розвитку громади є схожим на процес індивідуальної соціальної роботи. Йдеться про контакти, аналіз, планування; роботу з групами; вихід за межі громади, залучення засобів масової інформації тощо [6].

Професійні межі застосування методів і форм соціальної роботи

У соціальній роботі стосунки з клієнтом, колегами та представниками інших професій зумовлені професійними вміннями та компетенцією, ціннісними настановами та етичними нормами, вмінням органічно застосовувати та поєднувати різноманітні форми та методи соціальної роботи. Все це формує комплексний підхід та "професійні межі" в роботі фахівця.

Ці межі не є стабільними. Вони залежать від професійних ролей, наявних ресурсів, реальних ситуацій, клієнтів тощо. Вони обмежують професійну відповідальність соціального працівника, допомагають захистити власну особистість від надмірних переживань та перевтоми. Формуванню розуміння цих меж сприяє професійна підготовка та досвід.

Етичний кодекс соціального працівника визначає стосунки з клієнтами, установою, в якій працює фахівець, колегами, суспільством тощо. Деякі

Форми та методи соціальної роботи 63

положення етичного кодексу однозначно визначають поведінку соціального працівника. Наприклад: "Соціальний працівник не повинен брати на себе професійну відповідальність за клієнтів іншого колеги без відповідних узгоджень з цим колегою". Але переважна більшість положень є лише керівництвом до дій і не містить в собі чітко визначених правил. Так, настанова "... діяти завжди на користь клієнта" може визначити різноспрямовані рішення в одній і тій самій ситуації. Врешті-решт, професійні межі у стосунках з клієнтом соціальний працівник регулює сам у повсякденних ситуаціях, коли визначає, як звертатися до клієнта та як клієнт повинен звертатися до нього, коли вирішує, чи ділитися особистими переживаннями, чи погоджуватися під час візиту до клієнта на запропоновану чашку чаю або інше частування. Більшість з таких питань не мають однозначної відповіді й залежать від конкретних обставин.

Разом із необхідністю виявляти емпатію соціальний працівник не повинен надто перейматися проблемами клієнта. Професійні межі передбачають емоційно нейтральне ставлення до клієнта, певну відстороненість. Але навіть при такому ставленні накопичуються негативні враження, почуття, переживання, втома, виснаження, що можуть призвести до вигоряння, стресу.

Під вигорянням ми розуміємо стан втоми та емоційного виснаження, який проявляється у втраті здатності до надання психологічної підтримки іншим, байдужим та негативним ставленням до колег та клієнтів, зниженням продуктивності або зневірою в результатах своєї діяльності.

Термін "вигоряння" прийнято вживати у зв'язку з професіями, що пов'я- зані з наданням допомоги особі, яка опинилася у критичній ситуації. Окрім соціальних працівників, вигоряння виявляють у медичних сестер, лікарів, педагогів, психологів та представників інших професій, у роботі яких особиста відповідальність перевершує зовнішній контроль.

Уведення розумного обмеження робочого часу, забезпечення необхідними орієнтаціями та підготовкою перед початком роботи, моральне та матеріальне заохочення успіхів у соціальній роботі, підготовка до розпізнавання та управління стресовим станом, забезпечення можливостей змін видів діяльності, обмеження роботи наодинці, планування часу за межами роботи тощо — ось деякі з можливостей для запобігання стресовим ситуаціям при перенапруженій роботі соціального працівника.

Особливості командної роботи

Робота в команді є невід'ємною для соціального працівника. Багато хто вважає вдалу та дружну команду головною умовою ефективного надання послуг та отримання задоволення від роботи. Натомість, незадоволені працівники часто скаржаться, що їхня команда — це не "справжня команда".

64 Введення у соціальну роботу. Глава З

Саме тому студентів під час навчання і практики часто перевіряють, наскільки добре вони працюють разом та поруч з іншими, а кандидатів на роботу оцінюють з огляду на те, наскільки вони підходять команді.

Команди соціальних працівників — це, по-перше, персонал установ, що надають соціальні послуги мешканцям певного регіону. Розподіл робочого навантаження, обмін інформацією, розгляд кореспонденції, розв'язання поточних питань та проблем відбувається в процесі діяльності команди. Члени команди працюють разом без інструкцій, але певним структурованим шляхом, щоб визначати та розподіляти завдання згідно з процедурами та принципами організації; належним чином виконувати службові обов'язки; надавати підтримку одне одному. Команди забезпечують надійність та особистий і професійний розвиток [7].

До головних характеристик дійових колективів (команд) слід віднести:

-чіткі завдання та погоджені цілі,

-відвертість та протиборство,

-підтримку та довіру,

-співпрацю та конфлікт,

-виважені, логічні процедури,

-належне професійне керівництво,

-індивідуальний розвиток,

-міцні міжгрупові стосунки.

Розглянемо таку схему розвитку команди (п'ятикрокова модель):

	Формування	Зібрання разом, початок роботи
	Штормування	Кінець "медового місяця", міжособистісні конфлікти,
		суперництво з приводу лідерства
	Нормування	Прихід до норми, встановлення робочих стосунків, атмо-
		сфера прояснюється, проблеми розв'язані, процес та за-
		вдання розмежовано
		Виконання справ налагоджено, заплановані цілі досягнуто
	Виконання	або переглянуто, недооцінка досягнутого, романтизація
		минулого, погляди в майбутнє, спад зобов'язаності, сто-
		сунки не є самоціллю, є задоволення від досягнутого
		Втрата (розлучення) з деякими членами команди, недо-
	Розставання	оцінка досягнутого, романтизація минулого, погляди в
		майбутнє

Розвиток команди підкоряється закономірностям групової динаміки. Очевидно, що п'ять кроків розвитку команди відповідають п'ятьом фазам групового процесу.

У багатьох організаціях та інституціях, таких як територіальні центри, інтернати, лікарні, амбулаторні медичні установи, денні центри, служби резидентного догляду, оцінку проблем клієнта та надання послуг здійснюють

Форми та методи соціальної роботи 65

члени мультидисциплінарної (багатопрофільної) команди. Мультидисциплінарний підхід при наданні послуг має переваги, оскільки є комплексним: кожен фахівець знає досконало свою справу і всі разом вони забезпечують усебічну допомогу клієнту. Визначальні принципи функціонування мультидисциплінарної команди:

-рівність;

-консенсус;

-поточний та кінцевий аналіз діяльності;

-розподіл влади.

Врезультаті початкового оцінювання та обстеження клієнта кожен з членів команди формулює свій "діагноз":

-лікар — медичний;

-медична сестра — функціональний (відображає поведінкові розлади, обмеження на фізичному та психічному рівнях, як це відбивається на повсякденній діяльності);

-соціальний працівник — соціальний (віддзеркалює наслідки хвороби, їх вплив на соціальне функціонування — правові, професійні, сімейні обмеження, фінансові проблеми тощо).

Початкове оцінювання в соціальній роботі стосується таких аспектів:

-природа соціально-психологічних проблем, включаючи оцінку проблем розвитку, стресові фактори;

-обсяг можливостей клієнта та інших значущих для нього людей (сім'я, близькі, друзі) — позитиви, навички, обмеження;

-ресурси, потрібні та наявні;

-мотивація клієнта до роботи.

При підготовці спеціалістів для роботи в команді потрібно:

-навчити працювати разом ефективно, гармонійно, на високому професійному рівні;

-надати кожному члену команди міждисциплінарні знання та навички;

-дати можливість контактувати з іншими спеціалістами під час навчання;

-навчити розуміння особливостей та розбіжностей у підходах кожного члена команди;

-навчити не втрачати власну професійну ідентифікацію.

66 Введення у соціальну роботу. Глава 3

Додаток 1

НАПРАВЛЕННЯ

(Деякі зауваження щодо процедури)

Трапляється так, що розв'язання проблем клієнта перебуває за межами вашої професійної компетенції. В такому разі соціальний працівник бере на себе роль "брокера". Слід допомогти клієнту усвідомити потребу, направивши його до іншого фахівця.

Визначіть разом, куди краще звернутися. Ви маєте бути обізнані у наявних службах, процедурі звернення, якості та особливостях послуг, на які клієнти мають дати інформовану згоду. Поважайте право клієнта на самовизначення, але підкресліть переваги, які він отримає завдяки відвіданню фахівця.

Уникайте фальшивих обіцянок та запевнень. Реалістичність, чесність, обережність — засадничі принципи. Не пояснюйте того, що буде робити інший професіонал. Це може розчарувати клієнта або може не справдитися. Взагалі, це виходить за межі вашої професійної компетенції. Ви маєте зробити так, щоб клієнт потрапив до іншого спеціаліста та досяг успіху.

Що можна зробити, щоб полегшити процедуру звернення?

Надайте клієнту назву, адресу, телефон установи, поясніть, як туди дістатися (краще забезпечте планом-картою), домовтеся про візит клієнта. Поясніть, чого можна очікувати. Вкажіть ім'я спеціаліста, його посаду, імена інших людей, до яких можна звернутися.

Якщо проблема складна або клієнт нездатний її викласти — запишіть її стисло. Зробіть це разом з ним. Викладіть також потреби клієнта й бажані для нього заходи. Можна забезпечити супроводження (друзі, родичі, ви самі). Бажано провести поведінкову підготовку — репетицію (що і яким чином зробити). Попросіть клієнта поінформувати вас після відвідання спеціаліста або самі зателефонуйте.

Рівень вашого зацікавлення визначає успішність або неуспішність направлення.

Додаток 2

ПЛАН ДОГЛЯДУ

/.ПОЧАТКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ

1.1Збір загальних даних передбачає інформацію про: прізвище, ім'я, по батькові; вік; стать; сімейний стан; національність, рідну мову, інші мови,

Форми та методи соціальної роботи 67

якими володіє; релігійність, конфесійну приналежність; домашню адресу, з ким мешкає; освіту; професію, зайнятість (повний/неповний робочий тиждень, безробітний, пенсіонер, студент, інше); інвалідність, групу (за соматичним/психічним захворюванням дитинства, за віком); дату звернення до соціальної служби, медичної установи.

1.2З'ясування основної проблеми клієнта: точно сформулювати, чому клієнт звернувся за допомогою, що змусило його прийти: внутрішні чи зовнішні причини (вплив соціальних або юридичних чинників). З'ясуйте також, що було приводом для звернення клієнта (які події підштовхнули, вплинули на це рішення) та чого він очікує від служби, до якої звернувся, чого сподівається досягти. Бажано використовувати мову клієнта. Якщо інформація отримана не від клієнта, відзначити, хто надав її.

1.3Опис клієнта: коротко описати зовнішність та поведінку клієнта, ваші враження.

1.4Відомості про життя, тобто реєстрація інформації, яка може стосуватися таких аспектів:

-житлові умови, домогосподарство;

-стиль життя та соціальна стабільність;

-професійна та фінансова ситуація;

-сімейна, соціальна ситуація та підтримка;

-інтереси, захоплення, вподобання;

-причетність значущих для клієнта людей до проблеми, залученість до

їїрозв'язання;

-правова ситуація;

-фізичний стан.

1.5Спільне з клієнтом формулювання проблеми

2.ПЛАНУВАННЯ ДОГЛЯДУ

2.1 Мета та завдання

2.2 Контракт

3.ВИКОНАННЯ

Ведення моніторингу — щоденникові записи.

4. КІНЦЕВЕ ОЦІНЮВАННЯ

68 Введення у соціальну роботу. Глава З

Додаток З

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАПИСІВ

1.ЦІЛІ ВЕДЕННЯ:

1.1спостереження та навчання,

1.2накопичення інформації,

1.3особиста оцінка,

1.4планування дослідження,

1.5фінансовий контроль,

1.6оцінка роботи організації,

1.7ідентифікація особистості [8].

2.ПРИНЦИПИ ВЕДЕННЯ:

Реєструють лише "необхідну та достатню" інформацію, яка стосується проблем, що знаходяться в межах компетенції соціального працівника. Фіксують не симптоми, а їхній вплив на життя в цілому (як переживає їх клієнт, чи призвели вони до проблем з житлом, до втрати побутових або професійних навичок, навичок спілкування, зменшення контактів тощо).

Слід подавати факти (події, думки та поведінка клієнта або інших осіб), а не припущення соціального працівника.

Інформацію, що отримана від клієнта та інших значущих осіб, бажано наводити як пряму мову або непряму з використанням ключових слів та висловів клієнта в лапках. Фраза може бути сформульована так:

"Клієнт/ка (використовують переважно ім'я або "він/вона")розповів/ла...

сказав/ла ... вважає ... впевнений/а, що "...".

"Зі слів/на думку матері....лікаря....дружини відомо, що "... "

Документи цитують, наприклад:

-"В історії хвороби/у документі (якому?)...зазначено, що "...".

Атакож:

-слід критично ставитися до того, про що сповіщає клієнт або інші люди;

-розуміти сенс та значення, які вкладають вони у свої висловлювання;

-вміти бачити справжні проблеми клієнта за їхніми "масками";

-клієнт має бути впевненим, що записи не потраплять до чужих рук;

-записи варто погоджувати з клієнтом. Відкритість їх позитивно впливає на взаєморозуміння та оптимізує співпрацю;

-записи повинні бути доступними для інших професіоналів;

-діяти на користь клієнта (не завдавати шкоди). Намагатися не образити клієнта (якщо ніяково писати про щось — не пишіть);

-уникати суджень, оцінок, таврування;

Форми та методи соціальної роботи 69

- слід дотримуватися розповідної форми, описового стилю, уникати професійних термінів, жаргону.

Контрольні запитання

1.Дайте визначення поняття методів і форм соціальної роботи.

2.Як ви розумієте сутність та особливості методів соціальної роботи?

3.Дайте характеристику індивідуальній формі роботи соціального працівника.

4.В чому різниця групової роботи та роботи в спільноті?

5.Розкрийте зміст поняття "професійні межі соціальної роботи".

6.Покажіть особливості командної форми соціальної роботи.

Рекомендована література

1.Грига І. й Іванова О. Культурні передумови виникнення соціальної роботи в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. — 1997.— №2,3. — С.95 — 106.

2.Динамика ценностей в социальной работе / Под ред. С. Шардлоу. — Киев, 1996.

3.Доэл М. и Шардлоу С. Практика социальной работы. — М.: АО "Аспект Пресс", 1995. — С. 144 — 153.

4.Мюллендер О. та Уорд Д. Самокерована групова робота. — К., 1995.

5.Практика социальной работы / Под ред. К. Ханвея и Т. Филпота. — Киев, 1996. — С.52 — 67, 89 — 103, 219 — 238.