Глава 9

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

Навчальні цілі:

•визначити зміст поняття "спеціальні групи клієнтів";

•сприяти глибшому розумінню природи залежності від алкоголю та наркотиків;

•ознайомити з причинами зловживання психоактивними речовинами, змалювати цілі, задля яких відбувається таке зловживання;

•розкрити суть профілактичних програм та розказати про моделі профілактики вживання психоактивних речовин;

•поінформувати про розвиток та розповсюдження ВІЛ/СНІДу;

•розказати про соціальні проблеми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей;

•показати важливість соціальної роботи з особами, засудженими до позбавлення волі;

•розкрити зміст соціальної роботи з засудженими при підготовці їх до звільнення, а згодом — адаптації до умов життя в суспільстві.

Уцій главі у стислій формі розкриті особливості різних груп клієнтів з урахуванням їхніх вікових особливостей і процесу розвитку соціально дезадаптованоі і кримінальної поведінки. Обговорюються знання та навички, необхідні соціальному працівникові для роботи з людьми, що мають особливі потреби. Розглянуто специфіку соціальної роботи з людьми, котрі мають залежність від психоактивних речовин, засудженими та звільненими з місць позбавлення волі, а також тими, хто живе з ВІЛ/СНІД.

204

Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів 2 0 5

Поняття спеціальних груп клієнтів

Спеціальні групи клієнтів соціальної служби — це особи, які потребують сторонньої спеціальної кваліфікованої допомоги і користуються можливими послугами відповідних закладів; при цьому обов'язковим є наявність згоди або контракту щодо надання послуг.

До спеціальних груп клієнтів прийнято відносити:

-хворих на алкоголізм та наркоманію, СНІД;

-осіб з девіантною, соціально дезадаптованою і кримінальною поведінкою;

-неповнолітніх правопорушників, засуджених, а також тих, хто повернувся з місць позбавлення волі.

Це люди, котрі через різні суб'єктивні та об'єктивні причини мають складні соціальні проблеми і потрапили у важку життєву ситуацію.

Знання та навички, необхідні соціальному працівнику

Соціальний працівник повинен знати:

-законодавчі акти щодо соціальної роботи зі спеціальними групами клієнтів;

-психологічні та соціально-педагогічні особливості цих груп клієнтів;

-причини девіантної та кримінальної поведінки деяких клієнтів спеціальних груп;

-особливості "груп ризику", спосіб їхнього життя, характерні ознаки;

-методи та форми профілактично-корекційної, лікувально-оздоровчої та реабілітаційної роботи зі спеціальними групами клієнтів;

-особливості дії психоактивних речовин на дітей, підлітків, молодь;

-методи та форми позбавлення від алкогольної та наркотичної залеж-

ності;

-порядок оформлення документації соціальної служби в роботі зі спеціальними групами клієнтів.

Соціальний працівник повинен уміти:

-користуватися набутими теоретичними знаннями та застосовувати їх

упрактичній роботі;

-користуватися окремими психодіагностичними та соціально-педа- гогічними методами вивчення особистості клієнтів спеціальних груп;

-спонукати людину до позитивних змін в її житті;

2 0 6 Введення у соціальну роботу. Глава 9

-встановлювати доцільні стосунки з клієнтами, враховуючи їхні вікові та індивідуальні особливості;

-виявляти і оцінювати актуальні проблеми людей, що належать до спеціальних груп клієнтів, і допомагати у їх розв'язанні;

-проводити консультації;

-здійснювати лікувально-профілактичні заходи з клієнтами з метою позбавлення їх від алкогольної і наркотичної залежності;

-проводити корекційну роботу з особами, які мають психічні порушення та відхилення у поведінці;

-організовувати соціально-педагогічні заходи зі спеціальними групами клієнтів;

-проводити різні форми індивідуальної роботи;

-оцінювати результати власної діяльності і робити прогноз на майбутнє.

Отже, ефективна робота соціального працівника потребує глибоких соціально-педагогічних та психологічних знань.

Алкоголізм і наркоманія та їх вплив на здоров'я людини

Термін "алкоголізм" має два основних значення:

-хвороба індивіда;

-соціальна патологія (негативні наслідки вживання алкоголю, "зловживання") для самого індивіда, його соціального оточення або суспільства в цілому.

Причини алкоголізму різні. Серед них — розваги, вплив оточення, дотримання питних традицій, подружні і сімейні негаразди, неприємності на роботі, цікавість, прагнення відчути новизну в підлітковому віці тощо.

Алкоголізм — біопсихосоціальне захворювання, залежність людини від алкоголю, що супроводжується соціальною та моральною деградацією особистості. Алкоголік — це людина, для якої алкоголь стає таким же невід'ємним компонентом життєдіяльності, як вода та їжа.

Алкогольна залежність формується поступово і визначається складними змінами, що відбуваються в організмі людини. Алкоголь швидко "засмоктує" людину. Заволодіння ним організму має чітко виражені фази.

А. Початкова фаза. Сп'яніння з провалами в пам'яті, "затемнення". Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила недостатньо. Вона п'є "наперед", і в неї розвивається потяг до алкоголю. Однак вона ще зберігає усвідомлення своєї провини, уникає розмови про свій потяг до спиртного.

Наркоманія — за визначенням комісії експертів ВООЗ — це "психічний, а іноді також фізичний стан, що виникає як наслідок взаємодії між живим організмом і наркотичними засобами. Його характеризують особливості поведінки та інші реакції, які завжди включають потребу в постійному або періодичному поновленні прийому цього наркотичного засобу з метою відчути його психічний вплив або ж уникнути дискомфорту, пов'язаного з його відсутністю".

Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів 2 0 /

Б. Критична фаза. Втрата контролю над собою після першого ж ковтка горілки. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти бажанню випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Вона звинувачує оточуючих у своїх невдачах. У неї починаються запої, її друзями стають випадкові любителі випити. Вона змушена лишити постійну роботу, втрачає інтерес до всього, що не стосується вина й горілки.

В. Хронічна фаза. Стійкість до вживання спиртного раптово знижується, навіть малі дози спиртного викликають той же ефект, що й великі порції у минулому. Щоденне похмілля. Відбувається деградація особистості. Людина п'є технічні рідини, одеколон тощо. В неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші психози.

Науковці виділяють три різновиди проблем, що пов'язані з уживанням алкоголю.

Проблеми людей, які вживають алкоголь надмірно і постійно: функціональні розлади, втрата самоконтролю, агресивність, нещасні випадки.

Проблеми сім'ї: конфлікти через невиконання подружніх, батьківських і господарських обов'язків, матеріальні труднощі, юнацький алкоголізм і правопорушення.

Проблеми суспільства: включають порушення громадського порядку, нещасні випадки, зниження продуктивності праці, прогули, економічні збитки, спричинені витратами на лікування, допомогу з непрацездатності тощо.

Перші відомості про використання наркотичних засобів у медицині відносять до VII ст. до н.е. Наркотики набули широкого розповсюдження з середини XIX ст. й перетворилися у серйозну соціальну проблему на межі XIX — XX ст. Фахівці відзначають, що наркоманія як соціальне явище має загальні риси розвитку, прояв та перебіг хвороби. Зокрема, відзначають три основні ознаки: психічна та фізична залежність, толерантність (звикання до наркотичних препаратів).

Виділяють три стадії захворювання:

- на першій стадії відзначають синдром психічної залежності, який з неусвідомленого переходить у свідомий потяг до наркотику. Поступово думки про

наркотики починають домінувати, а стан наркотичного сп'яніння стає найціннішим. Стійкість до наркотику збільшується у десятки разів. Тривалість першої стадії в середньому від півроку до кількох років;

- на другій стадії до психічної залежності приєднується ще й фізична. У разі відсутності в організмі наркотику виникає абстинентний синдром (синд-