Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 155
ганізації створюють майстерні з пошиття одягу, курси з навчання користування ЕОМ;
- матеріальна допомога.
Реалізація державної політики соціального захисту людей з обмеженими можливостями
Чинником, який посилює значущість проблем клієнтів з обмеженнями, є зростання їх частки в загальній структурі населення. За останні шість років їх кількість в Україні збільшилася з 2 млн. 102 тис. до майже 2 млн. 472 тис. осіб (з 4,0% до 4,7% від загальної кількості населення).
Загальну тенденцію до збільшення людей з обмеженнями посилює криза системи медичного обслуговування, зменшення можливостей повноцінного відпочинку і харчування, погіршення умов праці та екологічної ситуації.
Серед міжнародних документів, що стосуються визначення і дотримання прав і свобод людей з обмеженнями, визначальне місце посідає Загальна декларація прав людини та Декларація про права інвалідів.
В Україні гарантії соціального захисту людей з обмеженнями визначені законами "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію політичних жертв в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" гарантує людям з обмеженнями рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створює необхідні умови, які дають можливість інвалідам вести повноцінне життя відповідно до їхніх індивідуальних здібностей та інтересів. Він забезпечує їм право працювати на підприємствах, в організаціях і установах зі звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується робота людей з обмеженнями. Цьому сприяє положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів".
На сьогодні в Україні існують такі заклади обслуговування осіб з обмеженими можливостями:
-територіальні центри та підпорядковані їм відділення денного перебування;
-відділення соціальної допомоги вдома;
-центри соціально-трудової та професійної реабілітації, зокрема центри ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів;
-будинки-інтернати;
156 Введення у соціальну роботу. Глава 7
-санаторії і пансіонати;
-підприємства Українського виробничого концерну "Укрпротез";
-служби медико-соціальної експертизи.
Територіальний центр надає послуги клієнтам, у тому числі з обмеженими можливостями, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.
Стаціонарне соціальне обслуговування передбачає різнобічну соціальнопобутову допомогу клієнтам, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування і потребують постійного догляду. Відповідні стаціонарні установи профільовані у відповідності з віком, станом здоров'я та соціальним становищем користувачів.
У системі соціальних служб для молоді здійснюють соціальний патронаж, індивідуальну роботу вдома, соціально-психологічне опікунство, сприяють загальному розвитку дітей.
Центри соціально-трудової та професійної реабілітації людей з обмеженими можливостями організовують різні види виробничої діяльності для працевлаштування відповідних клієнтів, професійне навчання їх, надання психологічної та юридичної допомоги, сприяють влаштуванню особистого життя людей.
Фінансування роботи установ соціального захисту людей з обмеженими можливостями здійснює Фонд України соціального захисту інвалідів.
Пріоритетним напрямом фінансування соціальних потреб інвалідів у 2001 році, як і в попередні роки, залишається забезпечення інвалідів протез- но-ортопедичними виробами і засобами реабілітації.
Державна програма соціально-побутового та матеріального забезпечення інвалідів включає в себе оплату за виготовлені протезно-ортопедичні вироби, засоби пересування і реабілітації, придбання путівок на санатор- но-курортне лікування, забезпечення виплати інвалідам деяких грошових компенсацій та адресної соціальної допомоги, передбачених чинним законодавством.
Адресна державна підтримка малозабезпечених категорій охоплює 9,6 тис. малозабезпечених сімей. Із цієї кількості біля 12% складають сім'ї, що мають осіб з обмеженими можливостями. Складовою частиною адресної державної підтримки є Програма житлово-комунальних субсидій, спрямована з 1995 року на захист сімей з низькими доходами.
Пенсійне забезпечення охоплює майже 14 млн. українських громадян, у тому числі й інвалідів.
Реабілітацію осіб з обмеженими можливостями здійснюють у кількох напрямах.
Зокрема створенням нових і збереженням існуючих робочих місць, соціально-трудовою та професійною реабілітацією. Сьогодні на підприємствах різних форм власності працює понад 270 тисяч таких людей. З бюджету надходять кошти на фінансову підтримку та переоснащення підприємств.
Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 157
Готують до прийняття Національну програму професійної реабілітації та зайнятості інвалідів. Відповідно до Указу Президента України "Про Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів" від 23.05.2001 р. № 325/2001, розпочато роботу Національного центру професійної реабілітації та зайнятості інвалідів у м. Києві і мережі обласних центрів у регіонах.
Другим напрямом є створення центрів соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів. У них налагоджують столярне, швацьке, деревообробне, поліграфічне виробництво, м'ясопереробні, коптильні, сироварні цехи, пекарні, майстерні ремонту взуття і побутової техніки. При центрах діють їдальні, оздоровчі комплекси, стоматологічні кабінети, навчальні класи (комп'ютерний і швацький), підрозділи естетичного виховання та навчання прикладної народної творчості, служби медичної і психологічної допомоги, юридична консультація.
Третім, і найменш розвинутим, напрямом є соціально-психологічна реабілітація клієнтів. З бюджету йдуть кошти на підготовку та участь спортсменів в Параолімпійських іграх. На літніх Параолімпійських іграх в Сіднеї 2000 року наші атлети вибороли 34 медалі (з них три золоті та 20 срібних нагород). Діє структура закладів фізичної культури, спорту і реабілітації людей з обмеженими можливостями "Інваспорт", до складу якої входять Український та обласні центри. З 1989 року щорічно проводять Спартакіаду інвалідів.
Четвертим напрямом є зміцнення матеріальної бази та фінансування діяльності закладів соціальної сфери.
Основним навчально-виховним центром для дітей з функціональними обмеженнями є спеціальні школи за профілем, а також допоміжні школи — для розумово відсталих дітей. Ці спеціалізовані навчальні заклади Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров'я організують їх утримання, навчання, виховання, оздоровлення, професійно-трудову підготовку і працевлаштування.
Враховуючи різке зростання дитячої інвалідності, розроблено і прийнято
Концепцію ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів в Україні. В основу
Концепції покладено п'ятирічний досвід роботи вітчизняних центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Перший центр відкрито в Миколаєві. Зараз на його базі створено Державний комплекс ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Методика ранньої соціальної реабілітації дозволяє поліпшувати фізичний, психологічний і соціальний статус зі значною економією державних коштів.
Досвід роботи установ і закладів соціальної сфери Миколаївщини схвалив Президент України Л.Д. Кучма.
158 Введення у соціальну роботу. Глава 7
Соціальна робота з людьми, які мають фізичні і сенсорні обмеження
В залежності від дефекту чи хвороби, що призвели до інвалідності, розрізняють осіб:
-із порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема з церебральним паралічем;
-із порушеннями зору та сліпих;
-зі слабким слухом і глухих;
-з обмеженнями мовлення;
-глухонімих.
Незважаючи на різні медичні діагнози, клієнтів цієї групи об'єднує потенційна можливість бути повністю залученими до повноцінного і самостійного життя в суспільстві. Тому особливого значення набуває якомога раніше залучення їх до реабілітаційних заходів. Повністю самостійне життя для деяких осіб є недосяжним, але програми раннього втручання дозволяють суттсво поліпшити його якість.
Специфіку соціальної роботи з ними значною мірою визначає характер захворювання. Так, дитячий церебральний параліч може супроводжуватися ураженням інтелекту. Проблеми розвитку пов'язані з сімейними проблемами. Щонайменше у 50% клієнтів цієї категорії у віці від семи до 16 років відсутній, принаймні, один із батьків, у більшості випадків — це батько.
Значну частину соціальної роботи з особами з фізичними і сенсорними відхиленнями у нас здійснюють різні громадські організації, створені за ініціативи самих інвалідів або їхніх родичів. Йдеться про налагодження роботи центрів, які надають медико-реабілітаційну допомогу, психологічну підтримку, навчають трудових і побутових навичок, здійснюють працевлаштування та гуманітарну допомогу речами і продуктами харчування. З огляду на фінансові можливості організації використовують, як правило, лише декілька з вищеназваних напрямків роботи.
2000 року для фінансової підтримки таких громадських організацій держава виділила 7 млн. гривень. Ці кошти спрямовані на здійснення заходів соціально-трудової та професійної реабілітації.
При територіальних центрах органів соціального захисту триває розбудова мережі відділень медико-соціальної реабілітації дітей з органічними порушеннями центральної нервової системи. Такі відділення денного перебування вже діють у восьми областях. Вони обслуговують близько 1000 дітей, надаючи соціальну, медичну, освітню та психологічну допомогу дітям, хворим на ДЦП. Сьогодні заклади такого типу можна вважати найбільш гуманістичними і відкритими. Завдяки їхній роботі 70% користувачів повертаються в дошкільні заклади загального профілю.
В системі соціальних служб для молоді визначальними напрямами діяльності є соціальний патронаж молодих інвалідів, сприяння їхньому інтелекту-
Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 159
альному розвитку, індивідуальна робота вдома, соціально-психологічне опікунство.
Окремим напрямом стає співпраця держави і громадських організацій під час здійснення соціального замовлення. Показовим прикладом є створення мережі денних відділень для дітей з ДЦП при районних територіальних центрах у м. Києві, ініційоване міською громадською організацією "Церебрал" та підтримане Київською міською державною адміністрацією.
Серед головних проблем, які мають бути розв'язані в соціальній роботі з людьми з сенсорними обмеженнями, є нижченаведені.
Надання комплексної медичної реабілітації.
Зараз існує кілька медико-реабілітаційних центрів, у яких здійснюють комплексну медичну реабілітацію дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Тут застосовують медикаментозне лікування, медико-реабіліта- ційні методики із залученням медико-реабілітаційного обладнання, фізіотерапію, масаж, надають психологічну підтримку.
Досвід окремих закладів реабілітації, як, наприклад, в Одесі, Києві, доводить, що, при застосуванні відповідних методик до третини дітей, які мають ураження опорно-рухового апарату, їм може бути повернута можливість самостійно пересуватися саме завдяки медико-реабілітаційним заходам. Так, Одеський реабілітаційний центр для дітей з ДЦП — єдиний в Україні, що використовує так званий "навантажувальний костюм", який дозволяє значно покращити можливість рухатися і розмовляти.
Медична реабілітація стає частиною діяльності денних відділень при територіальних центрах, державних та громадських центрах соціально-трудо- вої реабілітації для людей з фізичними і сенсорними обмеженнями. Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва забезпечує комплексну систему лікування інвалідів на основі синтезу традиційних і нетрадиційних методів лікування. Тут пропонують такі види послуг, як комп'ютерна діагностика, інформо-хвильова терапія, консультації лікарів-фахівців різного профілю, психотерапія, масаж, фізіотерапія, тренажерний зал, солярій.
Комплексна система психологічної реабілітації включає індивідуальні співбесіди, сеанси психотерапії, навчальні семінари. Фізіотерапевтичний комплекс включає магнітотерапію, електролікування, лазеротерапію.
Окремим напрямом реабілітації стає забезпечення людей з обмеженнями засобами індивідуальної корекції, а також оснащення медико-реабілітацій- них центрів необхідним обладнанням. Українські підприємства роблять зараз перші кроки. Наприклад, на київському підприємстві "Артем" розробили перший вітчизняний візок з електроприводом.
Забезпечення рівних можливостей при отриманні освіти.
Саме відсутність рівних можливостей при отриманні освіти значно звужує життєві обрії клієнтів, хоча її й намагаються здійснювати в системі
160 Введения у соціальну роботу. Глава 7
спеціалізованих шкіл та будинків-інтернатів. Ці заклади забезпечують отримання переважно неповної середньої освіти. Отримання ж повної середньої або вищої освіти є клопотом самих дітей та їхніх батьків.
Поступово становище змінюється на краще і не в останню чергу завдяки співпраці державних і громадських організацій.
Здійснення професійної підготовки та працевлаштування.
В розвинутих країнах давно розроблені і діють програми профорієнтації дітей з фізичними і сенсорними обмеженнями, які дозволяють їм зайняти гідне місце в суспільстві.
Сьогодні в Україні професійною підготовкою, фізичною та медичною реабілітацією молодих інвалідів опікуються Кам'янець-Подільський плановоекономічний технікум-інтернат, Харківський обліково-економічний техні- кум-інтернат ім. Ф.Г. Ананченка, Житомирський технічний ліцей-інтернат, Луганське і Самбірське СПТУ-інтернати, куди щорічно вступають на навчання 1600 інвалідів І — II груп у віці від 16 до 39 років. Тут вони знаходяться на державному утриманні; їх забезпечують чотириразовим харчуванням, гуртожитком, необхідними медикаментами та лікарською допомогою.
У Львові в одному з ПТУ почали навчати 45 дітей з ДЦП і 43 — з іншими фізичними обмеженнями за спеціальністю "обліковець бухгалтерських даних". До справи активно долучаються громадські організації, які застосовують таку форму соціальної роботи, як центри навчально-виробничої реабілітації. В Києві діють комп'ютерні курси для дітей з ДЦП, випускники яких вступають до вузів на технічні факультети, зокрема за спеціальністю "програміст ЕОМ".
Переважну частину професійної підготовки здійснюють спеціалізовані школи та будинки-інтернати, вона не потребує високої кваліфікації й пов'я- зана з роботою, яку можна робити руками: макраме, в'язання, плетіння, палітурна справа тощо.
Працевлаштування є чи не найгострішою проблемою не тільки для клієнтів цієї категорії, але і для людей з обмеженнями в цілому. Так, із 110 тисяч тих, які мешкають у Криму, лише 300 осіб працевлаштовано.
Законодавча і виконавча влада докладає значних зусиль для розв'язання проблеми працевлаштування людей з обмеженнями. Згідно зі змінами, внесеними Верховною Радою України у податкове законодавство, пільгами тепер користуються не лише підприємства Українського товариства глухих (УТОГ), Українського товариства сліпих (УТОС) і Спілки організацій інвалідів України (СОІУ), а й усі інші підприємства і організації, у яких люди з обмеженнями складають більше 50% працюючих. 2000 року Кабінет Міністрів України розпорядився надати УТОГу невідшкодовувану фінансову допомогу в розмірі 2150 тисяч гривень. В цілому, УТОГ і УТОС отримують близько третини коштів, що виділяє держава на підтримку організацій людей з обмеженнями, а саме: для організації роботи навчально-відновлю-
Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 161
вальних центрів та центрів соціально-трудової реабілітації відповідних осіб (перший з яких — навчально-відновлювальний центр для людей з порушеннями слуху — створено в Києві).
Найчисленніші і найпотужніші організації інвалідів — УТОГ, УТОС, УСІ, НПС "ЩИТ" докладають чимало зусиль для працевлаштування своїх членів. Сприяння у пошуку роботи є одним із головних напрямків діяльності СОІУ, яка об'єднує біля мільйона осіб.
Одним з пріоритетних напрямків діяльності УТОГу та УТОСу, які на сьогодні охоплюють відповідно 57 тисяч осіб з вадами слуху і 70 тисяч людей з порушеннями зору, стає професійна підготовка, сприяння отриманню ними середньої професійної і вищої освіти та їх працевлаштування.
Зараз в Україні існує потреба у створенні структур, що надавали б можливість накопичувати і розповсюджувати інформацію про роботу підприємств інвалідних організацій та структур, які співпрацюють з цими підприємствами. Іншим завданням таких структур мала б стати підготовка кадрів з числа інвалідів, спроможних у реальних економічних умовах створювати нові підприємства, що надало б можливість у свою чергу працевлаштовувати інвалідів. Такими структурами можуть бути бізнес-інформаційні центри.
Влаштування особистого життя, участь у житті суспільства.
Для розв'язання цієї проблеми скеровують значні зусилля громадські організації різних рівнів.
Товариства сліпих і глухих створили розгалужену соціальну структуру, яка дозволяє задовольнити особистісні запити відповідних клієнтів. Тут є будинки культури та клуби, бібліотеки з спеціальним книжковим фондом, спеціалізовані санаторії і будинки відпочинку.
При реабілітаційних центрах, громадських організаціях створюють клуби спілкування, проводять вечори знайомств. В Києві діє унікальний клуб, в якому люди на візках займаються бальними танцями.
Показовим є приклад Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва, створеного Київськими організаціями УТОГ, УТОС, СОІУ, УСІ, НПС "ЩИТ" та за фінансової підтримки Фонду соціального захисту інвалідів на початку 2000 року. Окремими його підрозділами є медичний центр, комп'ю- терний клас, дільниця столярного виробництва та швейне виробництво.
Структура діяльності Центру забезпечує отримання психологічної допомоги; за необхідності — медичної допомоги; проходження курсу професійної підготовки і перепідготовки; отримання роботи на одній із філій (виробничих дільниць) Центру за допомогою служби працевлаштування, отримання юридичних консультацій.
За рік роботи Центр працевлаштував на постійну роботу понад 130 осіб, навчання та перекваліфікацію пройшли понад 120 осіб з обмеженнями.
Зараз у Центрі організовано і працюють виробничі філії з:
-випуску м'ясо-ковбасних виробів;
-випуску автоматів приготування гарячих напоїв;
162 Введення у соціальну роботу. Глава 7
-виробництва різних видів стоматологічних матеріалів і інструментів;
-організація цілодобової СТО з службою невідкладної допомоги для клієнтів;
-випуску виробів із поліпропілену — губки масажні для дітей та дорослих, губки для посуду, килимки для ванних кімнат, сумки господарські, інші вироби для побутових цілей;
-деревообробки;
-надання повного спектра дота післядрукарських послуг;
-розливу мінеральної води закарпатських джерел;
-вирощування грибів у теплицях.
Започатковано створення районних та регіональних центрів соціальнотрудової реабілітації, бізнес-центру. Програма створення міських районних центрів, які запропоновано засновувати на базі вже існуючих районних громадських організацій, рекомендованих Київською міською державною адміністрацією, була включена в програму "Турбота". Згідно з проектом, Центр Мінського району засновано на базі вже існуючої громадської організації "Відродження". Ця організація вже має чималий досвід роботи з ремонтування та збирання інвалідних візків.
Проект створення районних центрів реабілітації інвалідів у м. Києві планують здійснити впродовж 2000 — 2005 років, і йдеться про організацію трьох районних центрів на рік. Цей проект можна вважати базовим для створення структури центрів соціально-трудової реабілітації інвалідів в інших регіонах України.
Основним завданням районних центрів реабілітації є працевлаштування осіб з обмеженими можливостями неподалік від місця проживання, що одночасно розв'язує проблему пересування інвалідів.
Замкнувши на собі питання взаємовідносин з районними організаціями інвалідів, центри зможуть надати істотну допомогу місцевим адміністраціям у розв'язанні багатьох соціальних проблем, ставши об'єднуючою ланкою у взаємодії з органами влади.
Забезпечення доступності середовища життєдіяльності.
Правило 5 "Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів", прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, рекомендує всім державам здійснювати програми дій з тим, щоб зробити матеріальне оточення доступним для інвалідів і вживати заходів для забезпечення їм доступу до інформації і комунікацій. Відповідно до цього Правила державам слід вживати заходів для усунення бар'єрів, що перешкоджають використанню матеріального оточення.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язує органи державної влади та управління створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до житлових, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах. Проте, хоча справа і просувається, більшість маломобільно-