16 Введення у соціальну роботу. Глава 1

-орієнтуйся на прагнення та бажання клієнта;

-роби тільки те, що необхідно;

-спирайся на добру волю, згоду клієнта;

-допомагай людям дізнатися про власні ресурси та можливості їхнього розкриття;

-збільшуй кількість варіантів вибору для клієнта;

-будь реалістичним;

-практикуй те, що ти знаєш, та те, в що віриш;

-продовжуй навчання.

Основні ролі соціального працівника

В залежності від методів, які використовує в роботі соціальний працівник, а також навичок і вмінь, володіння якими вимагає застосування цих методів, виділяють шерег ролей у соціальній роботі [18]. У практичній соціальній роботі основними є ролі, пов'язані із безпосереднім наданням послуг.

До цієї групи відносять:

-індивідуальну роботу або консультування;

-подружню або сімейну терапію;

-групову роботу;

-освіту/поширення інформації.

Наступна група ролей соціального працівника пов'язана із поєднанням систем. Тут маємо такі ролі:

Брокер

У процесі роботи виникає необхідність направлення клієнта до інших установ. Виконання цієї ролі вимагає знань про наявні у громаді ресурсні системи, їхні особливості та встановлення необхідних робочих стосунків з відповідними співробітниками цих установ. Прикладами виконання ролі брокера є направлення соціальним працівником територіального центру пенсіонера до управління соціального захисту населення з метою оформлення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг або до поліклініки до дільничного лікаря.

Керівник випадку/координатор

Деякі клієнти мають обмежені можливості для того, щоб самостійно доступитися до інших ресурсних систем. Соціальний працівник у такому випадку є відповідальним за оцінювання потреб клієнта, влаштування та координацію надання необхідних послуг іншими спеціалістами через їх залучення або супроводження клієнта до певних установ.

Предмет і завдання соціальної роботи

17

Арбітр

У ситуаціях, коли виникають непорозуміння з клієнтом або колегами, хтось третій може виконувати роль арбітра при вирішенні суперечливих питань. За наших умов таку роль виконують, як правило, керівники установ або його відділень. У країнах Західної Європи та Південної Америки роль арбітра можуть виконувати також представники Асоціації соціальних працівників.

Представник/захисник клієнта

Ця роль передбачає представництво інтересів клієнта від висловлення його бажань, волі, ведення переговорів від його імені до захисту його юридичних інтересів, зокрема у суді.

Представництво

Виділяють такі види представництва [19]:

•професійне — здійснює працівник відповідної організації, який веде переговори від імені клієнта задля отримання послуг;

•громадянське — здійснюють навчені добровольці;

•самопредставництво — здійснюють самі клієнти, їхні родичі. Це дієвий спосіб представництва, бо "ніхто не знає краще, як тисне черевик, аніж той, хто його носить";

•юридичне;

•колективне — полягає у створенні позитивного іміджу певної групи клієнтів, представлення проблем з використанням засобів масової інформації (ток-шоу, телета радіопередачі, документальні фільми, статті) або

ззалученням громадськості (конференції з запрошенням відповідальних осіб, поєднання відзначення дня психічного здоров'я, інваліда тощо з акціями з метою привернення уваги широкого загалу до проблем цих людей).

Соціальні працівники, які мають високий рівень освіти та досвід роботи, можуть виконувати також інші ролі, що передбачають підтримку та вдосконалення систем соціального захисту. Вони можуть бути експертами соціальних служб, членами мультидисциплінарної команди (яка складається з різних фахівців), керівниками. Соціальні працівники можуть також виконувати роль дослідника та ролі, що мають на меті розвиток систем, а саме, бути розробниками програм, розробниками напрямів роботи та процедур, бути полегшувачами змін та представниками інтересів громад.

1 о Введення у соціальну роботу. Глава 1

Клієнти соціальної роботи: вразливі/маргіналізовані верстви населення

Клієнтами соціальної роботи є окремі клієнти, групи клієнтів, їхні родичі, сім'ї, громади. Вони не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійно і тому потребують сторонньої допомоги.

Варто підкреслити, що стан клієнта є динамічним і соціальному працівникові потрібно зважати на це. Соціальний працівник має прагнути розвивати самостійність своїх клієнтів. Клієнт не повинен бути залежним від соціального працівника, стосунки з ним мають характеризуватися взаємодією, партнерським характером.

Важливо зрозуміти, що клієнтом соціального працівника за певних обставин може стати кожний. Тому не варто протиставляти клієнтів соціаль-

ним працівникам.
ВОНИ (клієнти)	<=>	МИ (професіонали)

МИ (партнери)

Потенційними клієнтами соціальної роботи є представники вразливих/пригнічених верств населення.

Вразливими вважають індивідів або соціальні групи, що мають більшу, ніж інші, ймовірність зазнати негативних впливів соціальних, екологічних факторів або дістати хвороби. Синонімом цього поняття є "групи ризику" (про спеціальні групи клієнтів йтиметься у відповідній главі цієї книжки).

Звичайно, у кожному суспільстві можна виділити певні вразливі соціальні групи. Потенційними клієнтами соціального працівника є різні за віком люди (від немовлят до престарілих) і представники різних рас, етнічних груп, соціоекономічних рівнів, релігій.

Розглянемо групи потенційних клієнтів соціальної роботи [20]:

-бездомні;

-родини, в яких є проблеми дитячої занедбаності, сексуальних, фізичних зловживань стосовно дитини або одного з партнерів;

-подружні пари, які мають серйозні подружні конфлікти;

-родини, в яких дитину виховує лише один із батьків, та в яких мають місце серйозні конфлікти;

-ВІЛ-інфіковані люди та їхні родини;

-особи, які мають низькі доходи через безробіття, відсутність годувальника, фізичні вади, низький рівень професійної підготовки тощо;

-особи, які порушили закон і були за це покарані;

-вагітні дівчата-підлітки;

-гомосексуалісти/лесбіянки, які мають особисті або сімейні проблеми;

Предмет і завдання соціальної роботи 19

-особи, які мають соматичні (тілесні) чи психічні захворювання або інвалідність;

-залежні від алкоголю, наркотиків та їхні родини;

-іммігранти та меншини, що мають недостатні ресурси та можливості, або ті, хто став жертвою расизму, сексизму або інших форм дискримінації;

-особи із затримками розвитку (інваліди розвитку) та їхні родини;

-особи похилого віку, які не можуть адекватно функціонувати;

-мігранти та біженці, які мають недостатні необхідні ресурси;

-діти, які мають проблеми, пов'язані з навчанням в школі, та їхні ро-

дини;

-особи, які перебувають у стресовому стані, пов'язаному з травмуючими подіями (вихід на пенсію, смерть близької людини тощо), а також діти, які залишили сім'ю.

Очевидно, що не всі наведені категорії віднесені до потенційних клієнтів

вУкраїні. Не завжди ми можемо констатувати, що в нашій країні надають необхідні послуги всім цим категоріям клієнтів. Соціальну роботу здійснюють як державні, так і громадські організації, а також церковні громади. Одним із напрямів діяльності останніх стає робота з людьми, які мають певні проблеми, а саме, з тими, хто скоїв злочин, із залежними від алкоголю або наркотиків, із безпритульними дітьми, з невиліковно хворими. Отже, церкви беруться за розв'язання складних проблем, які мають, до того ж, найбільшу соціальну значущість.

Поширеними в західних країнах є спеціалізовані соціальні служби, спрямовані на розв'язання проблем таких категорій клієнтів:

-діти і сім'ї;

-особи похилого віку;

-хворі;

-особи з функціональними обмеженнями;

-залежні від психоактивних речовин;

-ті, хто живе з ВІЛ/СНІДом;

-іммігранти.

Важливим є термін "соціально виключені люди". Мається на увазі, що люди ці виключені з основного потоку життя. У Великобританії до цієї категорії відносять правопорушників, бездомних, а у Франції та Німеччині сюди додають ще й безробітних та бідних, які бідують упродовж тривалого часу [21].

Для обгрунтованого визначення категорій потенційних клієнтів потрібно здійснювати моніторинг соціальних проблем та потреб. Окрім цього необхідним є також відпрацювання критеріїв визначення належності до певної групи клієнтів. На підставі визначених соціальних проблем та потреб і має розвиватися система надання послуг і, можливо, навіть створюватися нові організації. При цьому необхідне законодавче забезпечення, яке регулює діяльність соціального працівника щодо різних груп клієнтів.