Глава 12

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

Ключові напрями становлення соціальної роботи як професії

Соціальна робота і соціальна політика перебувають в Україні на етапі становлення, як і вся структура соціальних служб, і зазнають суттєвої трансформації. Ці зміни мають бути системними, комплексними, але на сьогодні вони не завжди узгоджені між собою.

Для того, щоб говорити про перспективи саме соціальної роботи, а не соціальної політики й не державної системи соціального захисту, виділимо декілька аспектів, на яких нижче ми зупинимося детальніше:

-розвиток соціальних служб і програм, узаємодії між державними та недержавними організаціями;

-надання клієнтам права на вибір форми соціального обслуговування

йзміни ставлення соціальних працівників до клієнта — з патерналістичного (опікунського) до партнерського;

-становлення авторитетної професійної асоціації соціальних працівників, яка б представляла інтереси широкого загалу фахівців із соціальної роботи, а не співробітників певної відомчої мережі соціальних служб; розвиток професійних цінностей та етичного кодексу соціальних працівників;

-розвиток професійного навчання соціальної роботи, створення освітніх програм різного рівня, становлення системи перекваліфікації та підвищення кваліфікації соціальних працівників; затвердження державних стандартів підготовки соціальних працівників, у розробці яких брали б участь представники професійної асоціації та науковці; внесення до переліку професій відповідних посад для фахівців із соціальної роботи;

-розвиток нормативно-правового поля діяльності соціального працівника за різних умов, наприклад, при виявленні факту знущання над

267

2 6 8 Введення у соціальну роботу. Глава 12

дитиною або людиною похилого віку, термінового втручання в кризовій сімейній ситуації тощо, а також розвиток законодавства, яке б створювало передумови для розв'язання гострих соціальних проблем;

-розвиток методичного забезпечення соціальної роботи: розробка методик і технологій роботи з різними соціально вразливими групами клієнтів, поширення кращого вітчизняного досвіду, вивчення іноземного досвіду, використання результатів досліджень для формування нових і корекції вже існуючих підходів у соціальній роботі;

-досягнення усталеності в українській мові фахової термінології з соціальної роботи, розвиток теоретичних напрацювань українських учених, що відбивали б динаміку становлення нового фаху в Україні.

* * *

Звичайно, розвиток такої роботи тісно пов'язаний із розв'язанням проблем економічного та соціального характеру, без нормалізації яких навряд чи можливо буде поліпшити "соціальне самопочуття" суспільства силами лише соціальних працівників.

Найактуальнішими, першочерговими для українського суспільства проблемами є: забезпечення продуктивної зайнятості і підвищення життєвого рівня більшої частини населення, скорочення масштабів бідності, ліквідація заборгованості з заробітної плати та грошової допомоги, формування ефективної сімейної і молодіжної політики, профілактика злочинності.

Держава повинна посилити увагу до соціальної сфери, мобілізувати для неї необхідні ресурси, стимулювати виробництво, створювати умови для реалізації сутнісних сил і самоутвердження особистості, що є змістом соціальної роботи.

РОЗВИТОК соціальних служб, програм

Оскільки професія соціального працівника має дві цілі: перша — допомогти окремим особам, сім'ям, групам населення ефективніше розв'язати їхні конкретні проблеми; друга — сприяти конструктивному залученню суспільства до турботи про своїх членів, то розвиток соціальної роботи вбачаємо у слідуванні саме цим двом ключовим ідеям.

Отже, випереджаючого розвитку й підтримки держави потребує створення нових соціальних служб та розширення існуючої мережі з тим, щоб мати можливість задовольнити різноманітні індивідуальні потреби. Звичайно, такий розвиток передбачає належне фінансування і соціальних програм.

Доцільним було б і надання послуг на госпрозрахунковій основі тим клієнтам, які хотіли б отримувати такі послуги й можуть за ці послуги платити.

Особливо важливим видається розвиток соціальної роботи в медичних та медико-соціальних закладах Міністерства охорони здоров'я (як переконує

Перспективи розвитку соціальної роботи в Україні 2 6 9

світовий досвід, це — потенційно найбільший замовник на соціальних працівників [1]). Адже, приміром, надзвичайно важливі немедичні підходи, необхідність забезпечення інвалідів роботою і взагалі бажаним є розвиток неінституційних (нестаціонарних) методів допомоги людям з обмеженими можливостями. Доцільними могли б бути спільні тренінги (навчальні семінари) медичних і соціальних працівників для вироблення стратегій, які б дозволяли використати кращі можливості медичної і соціальної моделей для підвищення ефективності допомоги.

Перспективною може бути й розукрупнення стаціонарних закладів соціальної та медичної сфер, наближення їх до споживачів послуг. Такий процес відбувався в більшості розвинутих країн, і там тепер соціальні послуги надають у невеликих центрах, будинках, службах, притулках абощо. Подібну еволюцію відповідних служб і змісту соціальної роботи спостерігаємо і в колишніх соціалістичних країнах. Наприклад, у Словенії закрито всі школи-інтернати й натомість створено групові будинки, де мешкають не більше 10 дітей, які відвідують звичайну сільську школу, беруть участь у житті сільської громади. В такому будинку немає вчителів, а є лише соціальні працівники або соціальні педагоги. Такі експерименти, передовсім щодо дитячих закладів, проводять в Україні, але ця ідея ще не набула розголосу, бо на її реалізацію потрібні додаткові фінансові витрати, що є доволі проблематичним за нинішніх умов. Хоча створення замість інтернатів для людей похилого віку чи для людей, котрі мають проблеми з психічним здоров'ям, де мешкають 500—900 людей, мережі невеликих установ (на 10—20 чоловік), гуртожитків, хоспісів тощо виглядає привабливо...

Що стосується залучення громадськості, то перспективними здаються два напрями:

-проведення благодійних акцій (типу акції "Милосердя" зі збору грошової та натуральної допомоги для малозабезпечених пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей або профілактичних акцій щодо запобігання антисоціальній поведінці);

-подальший розвиток волонтерського сектора, який бере на себе частину функцій, що їх виконували раніше державні служби (вже зараз в Україні працює велика кількість недержавних організацій, діяльність яких грунтується на цінностях соціальної роботи [2]).

Аби політика плюралізації надання соціальних послуг різними соціальними службами (державними, муніципальними, громадськими, благодійними, приватними) стала реальністю, потрібна нормативно-законодавча база.

На часі й створення системи дієвої координації між усіма зацікавленими організаціями різного відомчого підпорядкування, а також запровадження механізму так званого "соціального замовлення" (надання соціальних послуг недержавними організаціями тим клієнтам, яких направляють державні служби з відповідним відшкодуванням фінансових витрат).

2 7 0 Введення у соціальну роботу. Глава 12

РОЗВИТОК контрактних стосунків

Соціальний працівник має справу з людьми, які мають певні психологічні, соціальні та практичні проблеми і зазвичай перебувають у важкому становищі. Як правило, людям потрібно не тільки надання поради або матеріальної допомоги, а й співчуття. Робота соціального працівника — важка й відповідальна, адже немає готових рецептів, як поводитися в тій чи тій ситуації, як спілкуватися з конкретним клієнтом.

Нині світова практика відмовляється від того, щоб соціальні працівники виконували функції контролю (за соціально негативними явищами, наприклад, знущанням над дітьми, жінками, людьми похилого віку або поширенням наркоманії серед молоді) та функції опікунства над клієнтами, поширеним тепер став "контрактний підхід". Це означає рівноправність між професіоналом і клієнтом у розв'язанні моральних проблем, а також те, що професіонал повинен давати клієнтові всю необхідну для прийняття рішення інформацію (принцип "поінформованої згоди").

З огляду на те, що в Україні розвивається низка соціальних служб для різних груп клієнтів (безробітних, інвалідів, як дорослих, так і дітей, молоді, що має певні проблеми — наркотичну чи алкогольну залежність, колишніх військових, людей із територій, що зазнали екологічної катастрофи, тощо), перспективним видається застосування саме контрактної моделі, яка передбачає індивідуалізацію послуг, подолання споживацького підходу до отримання соціальних послуг, розвиток самостійної активності клієнта, збільшення його влади та можливостей у вирішенні власних проблем.

Розвиток корпоративності та стандартів діяльності соціальних працівників

1999 року в Україні встановлено нове професійне свято — День працівника соціальної сфери (перша неділя листопада), до якої, за офіційними даними, належить "армія" в 140 тисяч чоловік. Однак соціальні працівники почали виокремлюватися із загальної маси фахівців соціальної сфери, усвідомлюючи самі й пояснюючи іншим, що соціальна робота як наукова дисципліна і практична соціальна діяльність має свою специфіку й не схожа на інші професії, хоч і перетинається з багатьма з них [1].

Самоусвідомленню соціальних працівників сприяло, зокрема, створення декількох професійних організацій — Асоціації соціальних педагогів та працівників соціальної сфери, Ліги соціальних працівників, Фонду соціальної роботи. Проте на часі — становлення авторитетної професійної асоціації соціальних працівників, яка б представляла інтереси широкого загалу фахівців із соціальної роботи, а не співробітників певної відомчої мережі соціальних служб. Одним із ключових завдань такої професійної (корпоративної) асоціації повинен стати розвиток професійних цінностей та етично-

Перспективи розвитку соціальної роботи в Україні 2 7 1

го кодексу соціальних працівників України, участь у відпрацюванні стандартів надання соціальних послуг державними й недержавними організаціями.

В усіх розвинутих країнах асоціації соціальних працівників активно захищають своїх членів і дбають про дотримання стандартів соціальної роботи, ухвалюють етичні кодекси, а також програми підготовки соціальних працівників. Варто додати, що Декларація етичних принципів і стандартів була прийнята Міжнародною федерацією соціальних працівників у 1994 році, і ця Декларація є доброю основою для розвитку національних етичних стандартів в Україні.

РОЗВИТОК професійної освіти з соціальної роботи

В Україні, як і в усіх посткомуністичних країнах, проблемами соціальної роботи займалися й займаються фахівці різних спеціальностей: педагоги, психологи, лікарі, працівники правоохоронних органів, військові тощо. Але світова практика доводить, що для практичного виконання комплексних соціальних програм, особливо за умов ринкового суспільства, слід залучати спеціально підготовлених професіоналів, які мають відповідну освіту.

Нині понад ЗО навчальних закладів мають програми за спеціальністю "Соціальна робота" (рівень молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра). При підготовці соціальних працівників наголошують на отриманні знань із соціальної роботи (її історії, теорій, методів, методик впливу й оцінки потреб людей), психології особистості та поведінки людей, правового регулювання соціальних відносин, методів аналізу соціальної політики, методів дослідження у соціальній роботі, а також на організації практики студентів у соціальних службах. Завдяки різним міжнародним організаціям функціонують курси підвищення кваліфікації соціальних працівників базового рівня, викладачів соціальної роботи.

Як усе нове, становлення системи підготовки соціальних працівників проходить у нас із значними труднощами. Немає прив'язаних до українських реалій стандартів освіти, загальновизнаних методів підготовки, підручників, навчальних посібників та методичних розробок, відсутня системна профорієнтація, пропаганда серед молоді значущості соціальної роботи. Надолужити все це — вимога сьогодення. Своє слово повинні сказати передусім Міністерство освіти і науки, до сфери управління якого поставлено

завдання залучити всі заклади освіти, Міністерство праці та соціальної політики України, яке є головним "споживачем", інші міністерства та відомства, провідні вчені.

Потрібно прискорити затвердження загальнодержавного стандарту з соціальної роботи для всіх ланок професійної освіти, розробити сучасні кваліфікаційні характеристики, посадові вимоги до працівників соціальних служб та інші нормативні документи, що мають юридично закріпити і сти-

2 7 2 Введення у соціальну роботу. Глава 12

мулювати становлення цієї професії в різних галузях суспільного життя країни.

Важливо також перебудувати систему підвищення кваліфікації, яка б дала можливість людям, котрі працюють в соціальних службах, отримати ті знання, що дозволять їм надавати соціальні послуги й виконувати свої обов'язки адекватно новим умовам.

РОЗВИТОК нормативно-правового поля для діяльності соціальних працівників

Протиріччя і обмеженість законів, що регулюють соціальний розвиток, відносини між центром і регіонами серйозно ускладнюють розв'язання питань соціального захисту. Йдеться, зокрема, про реформу податково-бюд- жетної системи, без упровадження якої неможливо внормувати фінансування соціальних програм.

Потребує поглиблення законодавча база стосовно окремих соціальних проблем, наприклад, щодо державної молодіжної політики, вдосконалення механізму її формування та реалізації, розвиток молодіжної інфраструктури.

Перспективним видається функціонування регіональних соціальних програм (як-от київської програми "Турбота") та більш активне регулювання питань соціального захисту на місцевому рівні, зокрема й надання соціальної допомоги, й проведення інформаційно-роз'яснювальної та профілактичної роботи.

Розвиток технології та методик соціальної роботи, наукових досліджень

Необхідно вивчати та широко висвітлювати зарубіжний досвід соціальної роботи, питання її правового, кадрового, організаційного, методичного і матеріально-фінансового забезпечення. Але не можна сліпо переносити досвід зарубіжних країн, необхідна серйозна робота щодо його адаптації до умов України, потрібно вдумливо, творчо підходити до його вивчення і застосування, щоб не повторювати чужих помилок, важливо враховувати і спиратися на вітчизняний досвід, власні сили, менталітет, регіональні особливості.

Успішний досвід використання у нас закордонних моделей соціальної роботи — організація груп самодопомоги та "клубного будинку" для осіб із проблемами психічного здоров'я, притулку для біженців, терапевтичних груп для осіб, що зловживають хімічними речовинами, тимчасового догляду за дітьми із інтелектуальною недостатністю, кризового центру та тренінгу асертивності для жінок, котрі зазнали насильства в сім'ї, артотерапія, терапія працею — необхідно досліджувати й популяризувати. Добра ідея щодо про-

Перспективи розвитку соціальної роботи в Україні 27З

ведення Всеукраїнського ярмарку соціальних служб, проектів та послуг має бути підкріплена виданням опису кращих соціальних технологій.

Слід вивчати практикам та дослідникам й унікальний український досвід. Наприклад, чи багатьом відомо, що "теплі будинки" — програма, яка функціонує в майже ЗО хеседах (єврейських благодійних службах України), була визнана на світовому конгресі соціальних служб для людей похилого віку як гідна наслідування? її тепер упроваджують і в Ізраїлі, і в Америці, і в Європі... І навіть в Україні — в деяких територіальних центрах, наприклад, у Дніпропетровську. Отже, наш досвід соціальної роботи теж необхідно досліджувати, більше того, залучати науковців до розроблення нових методик та технологій, а також стандартів і правових норм.

РОЗВИТОК теорії соціальної роботи

На міжнародному рівні не існує згоди щодо теоретичних підходів у соціальній роботі [2]. Різні країни мають різну практику роботи соціальних служб, різні моделі соціальної політики, дещо відмінну практику, що грунтується на культурних традиціях та теоретичних розробках.

Потрібно започаткувати ініціативу уніфікації термінології, що стосується змісту, напрямів, засобів, форм і методів соціальної роботи (соціальне забезпечення, захист, допомога, обслуговування, розвиток, проблеми благодійництва, піклування, опіка тощо) в українському контексті. Наразі потрібним є створення універсальних концепцій діяльності соціального працівника, зважаючи на філософські, психолого-педагогічні, правові, ор- ганізаційно-методичні засади вітчизняної соціальної роботи.

Необхідне видання енциклопедії, серії підручників, словника, юридичного довідника, посібників для різних форм навчання. Вже зараз вийшли друком методичні посібники, навчальні матеріали, словники (наприклад, "Словник із соціальної роботи", підготовлений Українським державним центром соціальних служб для молоді та Державним університетом імені М. Драгоманова), однак наклади цих видань мізерні, придбати чи отримати їх, особливо в регіонах, складно.

Перспективним для розвитку теорії та практики соціальної роботи було б різнобічне й компетентне висвітлення значення, творчого потенціалу, досвіду та проблем соціальної роботи в спеціалізованих, науково-популяр- них і періодичних виданнях, інших засобах масової інформації. Доцільним було б мати періодичний друкований орган, регулярне наукове видання (типу міжвідомчої збірки) [3].