116 Введения у соціальну роботу. Глава 5

члена сім ї; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі.

Допомогу на догляд призначають на шість місяців і виплачують щомісяця. Для одержання допомоги на наступний термін необхідно знову подати всі зазначені вище документи. Виплачують цю допомогу через поштові відділення зв'язку за місцем проживання особи, яка одержує зазначену допомогу, або через установу банку, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок цієї особи за її заявою.

Адресна соціальна допомога

Адресні соціальні допомоги спрямовані на підтримку найменш забезпечених груп населення. їхньою особливістю є те, що для призначення таких обраховують сукупний сімейний дохід і, якщо він виявляється нижчим за визначену межу, тоді сім'я може розраховувати на отримання допомоги.

Житлово-комунальні субсидії

Першою в Україні програмою адресної соціальної допомоги були житлові субсидії, впроваджені 1995 року.

Житлова субсидія — це зниження щомісячної плати за житлово-кому- нальні послуги сім'ям у разі, якщо нарахована плата за житло та комунальні послуги у межах норм споживання перевищує встановлений Кабінетом Міністрів України відсоток їхнього сімейного сукупного доходу.

Право на отримання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (далі — субсидія) поширюється на осіб, які проживають:

-у державному та громадському житловому фонді, у гуртожитках включно, — на оплату за користування житлом;

-у приватизованому житловому фонді та фонді житлово-будівельних (житлових) кооперативів — на оплату за утримання житла;

-у житловому фонді незалежно від форм власності — на оплату за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, вивезення побутового сміття та рідких нечистот).

Субсидії призначають сім'ям, у яких сума платежу за житло та комунальні послуги у межах норм споживання перевищує, як правило, 15% сукупного доходу сім'ї. Субсидії надають на одну квартиру (житло).

Законодавчі засади соціального забезпечення 117

Для оформлення і призначення субсидії необхідно подати такі документи:

-заяву, в якій декларують наявність/відсутність у володінні прописаних осіб житлового приміщення (будинку), транспортного засобу, самохідної машини або механізму;

-відомості про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами;

-склад приписаних у житловому приміщенні (будинку) — довідка про склад сім'ї (форма 3);

-паспорт повнолітніх осіб включно з власником (наймачем) або інші документи, що засвідчують особу;

-довідку про доходи кожного прописаного;

-розрахункові книжки (квитанції про попередню оплату житлово-ко- мунальних послуг);

-трудові книжки непрацюючих членів сім'ї.

Субсидію призначають рішенням відділів (управлінь) субсидій районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад:

-на підставі заяви і необхідних документів, починаючи з місяця подання;

-упродовж десяти днів (з дати подання заяви і всіх необхідних документів);

-особі, на яку відкрито особовий рахунок за місцем прописки, і, як виняток, іншій особі, прописаній в житловому приміщенні (будинку);

-за умови укладення договору між наймачем (власником) і відділом (управлінням) субсидій або подавачем послуг про погашення заборгованості

зоплати житлово-комунальних послуг (тільки у разі заборгованості).

Розмір та умови призначення субсидій визначені Постановою Верховної Ради України "Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України" від 18.03.99 p.; Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-кому- нальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 p.).

Адресна допомога малозабезпеченим сім'ям

1 червня 2000 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Ним визначено, що малозабезпечена — це така сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Прикладом можуть бути сім'ї, до складу яких входять особи, які доглядають за дітьми (час догляду за якими зараховується до трудового стажу), осо-

118 Введення у соціальну роботу. Глава 5

би, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними; особи, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні; студенти денних відділень вищих та професійно-технічних закладів тощо.

Заяву про надання державної соціальної допомоги подає уповноважений представник сім'ї до органу соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. У заяві дають згоду сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для реалізації мети цього Закону. До заяви додають: документ, що посвідчує особу; довідку про склад сім'ї (до складу сім'ї не включають осіб, які перебувають на повному державному утриманні); декларацію про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включають державну соціальну допомогу, призначену відповідно до цього Закону; нараховану субсидію за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти); довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

Розмір допомоги визначають як різницю між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, але він не може бути більшим, ніж 75% прожиткового мінімуму для сім'ї. До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначають із урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Допомогу призначають на шість місяців. Самотнім особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Самотнім особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел для існування, вона може бути призначена довічно.

Соціальне обслуговування непрацездатних

Соціальне обслуговування — надання держа- |Мета соціального обслу-

вою, суспільством безкоштовних послуг. Звичай- говування — надання нужно, подібну додаткову допомогу надають не денним додаткової допо- тільки непрацездатним і людям похилого віку, але моги у вигляді здійснення й іншим категоріям громадян через існуючу в на їх користь певних дій суспільстві сферу послуг. Особливість соціального побутового характеру.

обслуговування полягає в тому, що:

-його здійснюють за рахунок створених спеціальних фондів;

-його надають безкоштовно;

-воно є однією із функцій держави.

Сфера послуг має дві головні функції: економічну і соціальну. Економічна функція розкриває роль послуг у створенні додаткових життєвих благ населення. Соціальна функція пов'язана із задоволенням матеріальних, соціальних, культурних і побутових потреб членів суспільства, зміцненням їхнього здоров'я.

Законодавчі засади соціального забезпечення 119

Формами соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідів с:

-соціальне обслуговування за місцем проживання (вдома);

-напівстаціонарне соціальне обслуговування у відділеннях денного перебування (відділення соціально-побутової та медико-соціальної реабілітації);

-119 стаціонарне соціальне обслуговування в стаціонарних установах соціального обслуговування (будинках-інтернатах, пансіонатах тощо);

-термінове соціальне обслуговування (разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням, продуктовими наборами, забезпечення одягом тощо};

-соціально-консультативна допомога;

-надання житлових приміщень у будинках житлового фонду соціального використання.

Детальніше про соціальне обслуговування розповідається в розділі

"Соціальна робота з людьми похилого віку ".

Підзаконні нормативні акти, що стосуються соціального обслуговування громадян органами соціального захисту населення

•Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997р. № 999.

•Положення про виплату інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 р. № 296.

•Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний будинок-інтернат, пансіонат для ветеранів війни і праці, затверджене наказом Мінсоцзахисту населення від 1 квітня 1997 р. № 43.

•Типове положения про психоневрологічний інтернат, затверджене наказом Мінсоцзахисту населення від 1 квітня 1997р. № 43.

•Типове положення про дитячий будинок-інтернат, затверджене наказом Мінсоцзахисту населення від 1 квітня 1997р. № 43.

•Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, затверджене наказом Мінсоцзахисту населення від 1 квітня 1997р. № 44.

•Типове положення (взірцеве) про відділення соціальної допомоги вдома, затверджене наказом Мінсоцзахисту населення від 1 квітня 1997 р. № 44.

• Інструкція про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоровчих установ в органах соціального захисту населення, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 грудня 1997 р. № 42.

• Інструкція про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедич- ними виробами, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 9 березня 2000 р. №53.