Глава 6

СОЦІАЛЬНА РОБОТА 3 ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ

Навчальні цілі:

•ознайомити з демографічними тенденціями старіння людства;

•дати уявлення про психофізіологічні особливості людей похилого віку в соціальному контексті;

•охарактеризувати специфічні форми соціальної роботи з людьми похилого віку;

•розкрити особливості систем соціального обслуговування в Україні, про діяльність територіальних центрів, будинківінтернатів різних типів;

•ознайомити з закордонним досвідом соціальної роботи з людьми похилого віку.

Зміна соціально-психологічної основи нашого суспільства коригує життя всіх поколінь, зокрема й старшого. Зміна соціального статусу літньої людини, викликана насамперед припиненням або обмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтацій, зміною самого способу життя та спілкування, а також виникнення різноманітних перешкод у соціально-побутовій та психологічній адаптації до нових умов диктує необхідність відпрацювання та здійснення специфічних підходів, форм і методів соціальної роботи з людьми похилого віку.

Глобальна тенденція постаріння населення

Зростання питомої ваги старих людей у віковій структурі отримало назву "демографічного старіння" або "старіння населення". До демографічно старих належать ті країни, в яких частка людей похилого віку, старшого за 65 років,

124

Соціальна робота з людьми похилого віку 125

становить 7 відсотків і більше. Україна належить до таких демографічно старих країн.

Загалом, демографічне старіння стало глобальною тенденцією розвитку сучасної цивілізації. Ця демографічна ситуація обумовлює не лише формування нових потреб та здатностей літніх людей, але й відмову від уявлень про старість тільки як про те, що віджило себе.

Вчені вказують на низку чинників, що

Згідно з класифікацією Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, осіб у віці від 60 до 74 років відносять до категорії

людей похилого віку, від 75 до 89 років — до старих, а від 90 років і старших — до дов-

гожителів.

сприяють довголіттю, які в цілому можна звести до двох груп передумов:

-біологічні передумови довголіття — спадковість, тип вищої нервової діяльності, зміни в результаті перенесених захворювань;

-екологічні чинники — соціально-економічні умови, природногеографічне середовище.

Довгожителями зазвичай стають люди з оптимальним рівнем функціонування більшості найважливіших фізіологічних систем; їм властиві широкі адаптивні можливості, що є передумовою здоров'я та життєздатності.

Можна навести приклад найстарішої жительки планети Жанни Кальман (Франція), яка померла у віці 122 років "природною смертю", як вважають медики. Вона народилась у 1875 році, вела спокійне помірковане життя, не переїдала. Ще у 100 років каталася на велосипеді і до кінця життя зберігала ясну голову. Рівень її інтелекту у 120 років можна було порівнювати з інтелектом жінки літнього віку.

Щоб зрозуміти сучасну тенденцію, наведемо середню тривалість життя людини у деяких країнах за різних часів:

Епоха	Країна	Середня тривалість життя (роки)
Бронзовий вік	Нижня Австрія	Жінки — 20;	Чоловіки — 21,8
Ранній залізний	Греція		18
та бронзовий віки	Рим		22
Середні віки	Англія		33
1870	Німеччина	Жінки — 38;	Чоловіки — 35,2
1931-1940	Нідерланди		66,5
90-ті pp. XX ст.	Швеція	Жінки — 84;	Чоловіки — 80

Вплив багатьох чинників (безперервні війни, висока дитяча смертність, часті епідемії тощо) призводив до низької середньої тривалості життя у людей минулого.

А що відбувається в Україні? Нині в нас середня очікувана тривалість життя становить 73 роки для жінок і 62 — для чоловіків (такий низький показник — за рахунок високої смертності чоловіків середнього віку).

126 Введення у соціальну роботу. Глава 6

	Щороку кількість літніх на планеті збіль-	ЛЮДЬМИ	ПОХИЛОГО		віку в
	шується на 2,4 відсотки. За деякими прогнозами,	Україні,	зазвичай,		вва-
	до 2020 року кількість літніх людей може зрости
		жають людей, що досягли
	до одного мільярда. Біологи, які займаються вив-
	ченням питань старіння та смерті, звертають ува-	55 — 60 років (віку виходу
		на пенсію згідно з Законом
	гу на те, що дуже мало випадків так званої "при-
		України "Про пенсійне за-
	родної смерті". Тобто, коли людина вмирає суто
		безпечення"). Частка таких
	від старості, а не через різного роду негативні
		людей в	Україні становить
	чинники. Кожен науковець, який займається вив-
	ченням цих питань, стверджує, що людина не	майже третину населення.
		Отже, вони		є найбільшою
	проживає ту кількість років, скільки б могла про-
		групою	клієнтів, з		якими
	жити за ідеальних умов існування. Багато
		працюють		соціальні	пра-
	дослідників вважають що вік людини як виду ся-

гає 120 — 130 років і навіть більше. Отже, існує	цівники.

потенційна можливість подовження середньої тривалості людського життя. Як і в інших європейських країнах, в Україні зберігається тенденція до

вікових змін у бік зростання частки літніх людей. Всього в Україні сьогодні проживає майже 11 мільйонів людей похилого віку.

1970		1989		1996		2015 (ПРОГНОЗ)

Психофізіологічні особливості літньої людини

	Темп старіння людини суттєво залежить від					Старість	— результат
	способу її життя, становища в сім'ї, рівня життя,
						безперервних біологічних
	умов праці,	соціальних та		психологічних чин-
						змін організму на завер-
	ників тощо.
						шальному	етапі процесу
	У процесі	старіння в		організмі людини
						життя.
	відбуваються	зміни,	які		призводять до

обмеження її функціональних можливостей і зниження стійкості до різних шкідливих впливів. В результаті:

-знижується рівень активності;

-зменшується розумова і фізична працездатність;

-погіршується активність нервових процесів.

Соціальна робота з людьми похилого віку 127

Біологічні зміни підвищують ризик виникнення атеросклерозу, злоякісних пухлин, хвороб серця, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, захворювань щитовидної залози тощо.

Характерними для літніх людей є:

-неврози, зміни у психіці;

-вразливість до інфекційних хвороб;

-зниження гостроти зору, майже повне зникнення бокового зору; погана орієнтація вночі;

-притуплення слуху;

-почуття мерзлякуватості, в'ялості;

-зменшення ваги тіла та зниження росту;

-зміни зовнішнього вигляду — шкіра обличчя стає сухою, зморщеною, волосся сивіє, тоншає, очі тьмяніють тощо.

Перехід людини до групи похилого віку суттєво змінює її взаємини з суспільством і такі уявлення, як ціль і зміст життя, добро і щастя тощо. У неї з'являються типові проблеми:

-зниження працездатності, припинення виробничої діяльності і вихід на пенсію;

-погіршення матеріальних умов життя і в зв'язку з цим обмеження та нестатки;

У ЖИТТІ старої ЛЮДИНИ відбуваються соціальні зміни,

що зачіпають усі сфери життя:

•виробничу;

•сімейну;

•громадську;

•особисту.

-втрата попереднього соціального статусу, зміна ролі літньої людини

всім'ї;

-зміна ролі і престижності в суспільстві;

-втрата близьких членів родини, самотність, ізоляція;

-проблема вільного часу, організація повноцінного дозвілля. Практика свідчить, що розрив з трудовою діяльністю інколи негативно

позначається на стані здоров'я, життєвому тонусі, психіці людей. Вихід на пенсію часто важко сприймають люди, чиє життя тісно пов'язане з трудовою діяльністю, яку високо оцінює суспільство.

У залежності від індивідуальних особливостей і конкретних життєвих обставин люди по-різному долають труднощі, пов'язані з наближенням старості. Тому дослідники виділяють декілька типів старіння за способом

діяльності:

АКТИВНА СТАРІСТЬ

Люди цього типу, відійшовши від професійної діяльності, продовжують брати участь у суспіль- Творча старість ному житті, вихованні молоді, займаються посильною працею. Тобто вони живуть повнокровним життям, не відчуваючи неповноцінності.

128 Введення у соціальну роботу. Глава 6

		Цей тип відрізняє соціальна і психічна адаптація.
	Соціальна	Але енергія	цих людей спрямована	головним
		чином на	облаштування власного	життя —
	пристосованість
		матеріальний добробут, відпочинок, розваги й
		самоосвіту, тобто на те, на що раніше їм бракува-
		ло часу.
		Тип, в якому переважають жінки, котрі знаходять
		головне застосування своїх сил у родині. Оскільки
	Сімейна старість	хатня робота невичерпна, їм ніколи нудьгувати.
		Проте задоволеність життям у них буває нижчою,
		ніж у представників попередніх двох типів.
		До цього типу відносять людей, сенсом життя
		яких стала турбота про зміцнення власного здо-
		ров'я, що не тільки стимулює достатньо різно-
	Зміцнення здоров'я	манітні форми активності, але й дає певне мо-
		ральне задоволення. Однак ці люди часто схильні
		перебільшувати значення своїх справжніх і
		фіктивних хвороб. їх також характеризує підви-
		щена тривожність.

Усі ці типи перебігу старості поціновують як гараздні. Але є і негативні типи розвитку, або так звана "пасивна старість".

ПАСИВНА СТАРІСТЬ

Сюди можуть бути віднесені буркотливі літні лю-

Агресивний тип ди, незадоволені станом оточення. Вони часто критикують усіх і все, окрім самих себе, всіх пов-

чають і діймають нескінченними претензіями.

Це люди самотні й сумні, зневірені в собі та у власному житті. Іноді вони звинувачують себе за Зневірений тип дійсні та фіктивні втрачені можливості, не здатні позбутися сумних спогадів про життєві помилки,

що робить їх глибоко нещасними.

Досить часто люди похилого віку, у яких процес старіння протікає пасивно, користуються так званими "соціальними ролями негативних версій-спек-

таклів":

		Соціальна робота з людьми похилого		віку 129
	"Непоказна,	Цю "маску" використовують у найближчому ото-
	непомітна людина"	ченні, щоб викликати співчуття, турботу.
	"Немічна,	Для лікарів, іншого персоналу, щоб отримати
	слабка людина"	більше допомоги та уваги.
	"Ображений	Цю роль	використовують для отримання
		соціальних	пільг, підвищення власної	значу-
	герой-страждалець"
		щості.

На жаль, така пасивна старість зумовлює небажані зміни особистості, а отже, й негативні прояви у буденному житті.

ЕКОЛОГІЧНІ аспекти старіння

Виходячи зі значення давньогрецького "ойкос" — "оселя, середовище", під цим терміном розуміють не тільки природні та географічні чинники, а й соціальні сторони людського буття.

Чинники старіння, зумовлені природно-географічним середовищем:

1)забрудненість довкілля, а саме: кислотні дощі; надмірне використання хімічних речовин; озонова "дірка"; забрудненість водоймищ, а отже, проблема чистої води; радіоактивне забруднення, зокрема і внаслідок Чорнобильської катастрофи, тощо;

2)втрата звичного геополя (місця, де проживала людина все своє життя):

переїзд старої людини в місто з села чи навпаки; виїзд у іншу країну чи регіон; перехід до будинку-інтернату тощо;

3)порушення екології особистості: втрата близьких людей, смерть рідних, друзів; порушення взаємозв'язків з оточенням внаслідок певних захворювань (глухота, сліпота тощо); очікування смерті, страх перед нею.

Перелічені чинники зумовлюють збільшення кількості захворювань (у тому числі онкологічних, психічних та ін.), зростання психічної напруги, а отже, загрозу передчасної старості. Проте спілкування з природою, активна трудова діяльність, заняття улюбленою справою є важливими стимулами збереження бадьорості, натхнення, заспокоєння нервової системи, а отже, і збереження здоров'я у людей похилого віку.

Психологічна характеристика процесу старіння

Найбільш важливим та суттєвим питанням старіння як психологічного явища є те, наскільки зміни, що визначаються біологічними віковими процесами, можуть відбиватися на психіці людини, її особистіших та інтелектуальних характеристиках. У деяких працях психологів можна зустріти чимало прикладів ставлення до старості як до періоду зниження активності, відчуття

13О Введення у соціальну

роботу. Глава 6

слабкості, періоду хвороб, утрат, розчарувань. Однак поряд з цим існує й оптимістична концепція старіння, суть якої полягає в тому, що ступінь збереження і розвитку багатьох важливих життєвих проявів великою мірою залежить від її психічної установки на старість.

Люди інтелектуальної праці дуже часто зберігають здатність ясно мислити впродовж всього свого життя. На це вказують численні дослідження, як, наприклад, результати обстеження великої групи (понад 1000 чоловік) старше 65 років, проведеного іспанськими вченими. Вони виявили, що інтелект зайнятих розумовою працею залишався досить стабільним, порушення пізнавальної здатності існували тільки у 22 відсотків досліджуваних. За свідченнями американських психологів, зниження інтелекту у літніх пов'язане зі слабким здоров'ям, економічними чи соціальними причинами, як, наприклад ізоляцією, недостатньою освітою чи іншими чинниками, безпосередньо не пов'язаними з старінням.

Соціальному працівникові, котрий допомагає людям похилого віку, потрібно враховувати їхні вікові особливості.

З віком відбувається акцентуація особистості — загострення та зміна деяких рис характеру (наприклад, ощадливість переходить у скупість, запальність — у злостивість, твердість переконань — у догматизм, комунікабельні люди стають надміру балакучими, стримані — замкненими тощо). Знижується зацікавленість у новому, здатність сприймати сучасні смаки, погляди та думки. Важливо терпляче й толерантно ставитися до вікових змін характеру літніх, до їхнього консерватизму й не ображати проявами неповаги до їхніх смаків та переконань. Кваліфікований соціальний працівник ніколи не вдаватиметься до зайвих суперечок з підопічним, не буде спростовувати його твердження та нав'язувати власне.

У старості погіршується слух, уповільнюються сприйняття та реакції. Тому мова соціального працівника повинна бути виразною, розбірливою, не надто швидкою. Потрібно уникати багатослів'я, довгих фраз, складних висловів. Необхідно переконатися, що підопічний почув і зрозумів вас. Людина літнього віку легко втомлюється від розмови, тому важливо не переобтяжувати клієнта розмовами. Він, зазвичай, віддає перевагу говорити самому, згадувати минуле.

Люди літнього віку дуже вразливі, їх часто посідають сумні думки щодо втрат, хвороб, тих змін, які відбулися в їхньому статусі, матеріальному становищі, у зовнішності. Будь-який прояв самостійності в обслуговуванні себе необхідно підтримувати, оскільки він дає підопічному відчуття успіху та незалежності.

Якщо людина самотня й геть нічого не очікує в майбутньому, вона стає пригніченою, апатичною, у неї може розвинутися депресія. Важливо підтримати, розрадити, спробувати відволікти людину від сумних думок, підкреслити те позитивне, що є в її житті. Наприклад, можна нагадати про цікаву телевізійну передачу, про очікуваний наступного тижня прихід давнього товариша, про якусь подію в громадському житті тощо.