Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів 219

При наявності виражених психоемоційних реакцій може виникнути необхідність у наданні спеціалізованої психіатричної допомоги. Іноді буває достатньо включення в консультацію елементів психотерапії: це — ефективний прийом, апеляції до антисуїцидальних чинників (любов до близьких, батьківські обов'язки, незакінчені справи, уявлення про гріховність самогубства), а також уникнення відчуття унікальності ситуації.

Часто таке підтримуюче консультування називають каунселінгом. Каунселінг — це практика індивідуального консультування, яка поєднує в собі елементи кризової психологічної підтримки, а також надання базової медичної і практичної інформації, іноді разом із життєвими порадами.

Соціальна робота з ув'язненими

Однією з численних категорій населення, яка потребує відповідної соціальної допомоги, є особи, засуджені до позбавлення волі за вчинені кримінальні злочини. Кількість їх у місцях ув'язнення сягає 180 тисяч. Проте фізична ізоляція злочинців від інших наших співгромадян зовсім не означає, що з ними не має проводитися соціальна робота, яка спрямована на їх перевиховання та підготовку до корисного, правослухняного життя у суспільстві після звільнення від покарання.

Для забезпечення соціальної реабілітації засуджених в установах виконання покарань створена соціально-психологічна служба, до якої входять соціальні працівники та психологи.

Об 'сктом впливу цієї служби с засуджений

— тобто особа, яка вчинила злочин, що його причини криються в ній самій, її кримінальних схильностях, обраному способі життя та поведінки, деформаціях особистості. Серед осіб,

які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, переважають крадії особистого та державного майна (40% від загальної кількості), вбивці (11,7%), гвалтувальники (11%), розбійники (10%), грабіжники (7,5%), хулігани (4,3%). Два відсотки засуджених складають неповнолітні, шість відсотків — особи жіночої статі. Майже половина засуд-

Чинне кримінальне та кримі- нально-виконавче законодавство визначає своєю метою супровід покарання ресоціалізацією особистості злочинця. Під ресоціалізацією ми розуміємо процес виправлення засудженого, формування у нього правослухняної поведінки, стимулювання становлення особистості на таку життєву позицію, яка відповідає соціальним нормам.

жених — злочинці не старші ЗО років. Один відсоток засуджених має вік понад 60 років. 2,5% засуджених є інвалідами першої, другої та третьої груп. 56% осіб на час скоєння злочину ніде не працювали і не вчилися. 17,5% засудженим призначено за вироком суду примусове лікування від алкоголізму та наркоманії.

2 2 0 Введення у соціальну роботу. Глава 9

Така соціально-демографічна та кримінально-правова характеристика контингенту засуджених зумовлює необхідність цілеспрямованої та систематичної психолого-педагогічної роботи з метою їх ресоціалізації. Саме тому основні завдання соціально-психологічної служби установи виконання покарань полягають у:

-вивченні новоприбулих засуджених за допомогою різноманітних методик (зокрема тестових); складанні їхнього психологічного портрета та розробці індивідуальних програм соціально-психологічної роботи з ними;

-реалізації цих програм під час відбування засудженими покарання та здійсненні періодичної оцінки прогресу їхнього виправлення;

-сприянні відновленню та підтримці засудженими соціально корисних зв'язків, залученні до цієї роботи родичів засуджених, представників громадськості, релігійних організацій;

-залученні засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, до навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (з 1 вересня 2000 року вечірні школи функціонують у 84 виправних установах);

-сприянні трудовій зайнятості засуджених на виробництві та оволодінню робочими професіями;

-піклуванні про стан здоров'я засуджених, дотриманні ними правил санітарії та гігієни;

-організації та проведенні серед засуджених просвітницьких, культур- но-масових, фізкультурно-оздоровчих та інших заходів, які забезпечують їхню зайнятість у вільний час;

-заохоченні та розвитку соціально корисної ініціативи шляхом залучення їх до корисної діяльності;

-роз'ясненні засудженим положень законодавства про зайнятість та соціальний захист населення, сприянні їхньої підготовки до звільнення і розв'язання питань побутового плану та їх працевлаштування після виходу на волю;

-здійсненні прийому засуджених з особистих питань, реагування на їхні заяви та скарги, роз'ясненні їхніх прав

	та обов'язків, наданні допомоги у за-			Засобами соціальної реабілітації є:
	хисті їхніх законних прав т		а інтересів.	•	соціально-світоглядне виховання;
	Реалізацію цих засобів здійснюють
				• продуктивна		праця;
	соціальні працівники та психологи ус-			• загальноосвітнє та професійно-
	танов за допомогою методів ре-
				технічне навчання;
	соціалізації	— тобто сукупності спо-		•	моральне, правове, естетичне, фі-
	собів безпосереднього та опосередко-
				зичне та валеологічне виховання;
	ваного впливу на мислення, почуття,			•	гуманне соціальне середовище;
	волю та поведінку засудженого з ме-
				•	педагогічно доцільне дозвілля;
	тою формування і корекції його свідо-
				•	гуманістична	діяльність	суспільно
	мості та досвіду поведінки, позитив-
				корисного спрямування;
	них особистісних рис і якостей. Серед			•	медичне, наркологічне,		психіатрич-
	найбільш	ефективних	методів
				не обслуговування в 'язнів.
	соціального	впливу назвемо такі, як

Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів 221

переконання, приклад, доручення, вправа, довіра, організація перспективи, зма-

гання, заохочення. У практичній діяльності працівників установ виконання покарань позитивно зарекомендували себе такі форми ресоціалізації засуджених, як перегляди й обговорення телепередач і кінофільмів, бесіди, диспути, щотижневі спеціальні заняття з інформування засуджених щодо соціаль- но-економічних, правових, етичних питань, читацькі конференції, дискусійні клуби, тематичні вечори, зустрічі з цікавими людьми, представниками громадськості, різних конфесій, регулярні заняття з правових знань, юридичні консультації, соціально-психологічні тренінги та інші.

Особливого змісту набуває соціальна робота із засудженими під час підготовки їх до звільнення з установи. За кілька місяців до закінчення терміну відбування засудженим покарання з ним проводять цикл заходів соціального спрямування:

-засуджений залучається до участі у роботі школи по підготовці до звільнення, де щоденні заняття з ним проводять не лише соціальні працівники установи, а й представники міліції, прокуратури, суду, трудових та громадських організацій, адвокати, лікарі;

-психологи установи обстежують його для виявлення ступеня психологічної готовності до життя на волі, надають необхідну консультативну допомогу;

-соціальні працівники сприяють відновленню позитивних соціальних зв'язків засудженої особи з близькими та родичами;

-адміністрація установи надає допомогу засудженому у вирішенні питань побутового плану та працевлаштування після звільнення, направляє необхідні запити до територіальних органів міліції, центрів зайнятості, соціальних служб та місцевих підприємств.

Слід зазначити, що соціальну роботу із колишніми засудженими продовжують і після їх звільнення для адаптації до нових умов життя. Ця соціальна проблема з року в рік стає дедалі складнішою, адже щороку з місць ув'язнення виходить 60 — 70 тисяч осіб, які відчувають істотні труднощі у розв'язанні питань побутового характеру та працевлаштування. Переважна частина колишніх в'язнів потребує елементарної підтримки, відповідної соціальної, психолого-педагогічної, психотерапевтичної, наркологічної, психіатричної, медичної та правової допомоги, що сприяло б недопущенню їх соціальної ізоляції.

За досвідом багатьох європейських країн, безпосередньою діяльністю щодо надання соціальної допомоги зазначеним особам має займатися патронажна служба — функціонально визначена соціальна структура, яку створюють при місцевих органах державної влади. З метою забезпечення адаптації цих осіб до суспільства, поновлення їхнього соціального статусу така служба здійснює певний комплекс заходів, зокрема:

-ставить їх на профілактичний облік та здійснює контроль за їхньою поведінкою; .

2 2 2 Введення у соціальну роботу. Глава 9

-організує роботу щодо створення й діяльності центрів соціальної адаптації, ухвалює рішення про направлення осіб, котрі цього потребують,

уцентри соціальної адаптації;

-спільно з органами влади та органами зайнятості розв'язує питання про працевлаштування звільнених осіб;

-за дорученням місцевих органів державної влади укладає угоди з підприємствами недержавних форм власності про їх працевлаштування;

-звертається до органів виконавчої влади з питаннями про надання допомоги звільненим особам у забезпеченні житлом, призначенні пенсій тощо;

-організує надання цим особам соціальної, правової, психолого-педа- гогічної, медичної, психіатричної, наркологічної, освітньої допомоги;

-сприяє відновленню та зміцненню їхніх соціально корисних зв'язків;

-проводить з ними виховну роботу, спрямовану на дотримання нормативної поведінки в суспільстві;

-залучає громадські та благодійні організації до надання соціальної допомоги звільненим особам;

-організує контроль за роботою цих осіб на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

-звертається до органів соціального захисту та охорони здоров'я з клопотанням про влаштування осіб, котрі потребують медичного нагляду (за станом здоров'я чи похилим віком), у спеціальні інтернати та будинки для людей похилого віку.

Працівники патронажної служби мають право відвідувати в установах виконання покарань осіб, котрі підлягають звільненню, для консультування щодо перспективи їхнього життя на волі.

При патронажній службі мають бути центри соціальної адаптації, головна мста діяльності яких полягає у сприянні звільненим в їх професійній підготовці та працевлаштуванні, отриманні житла, прописки, правової, психологічної та медичної допомоги, відновленні соціально корисних зв'язків, правового статусу громадянина, а також проведенні з ними профілактичної роботи щодо попередження можливих правопорушень. Такі центри повинні мати житлові та виробничі приміщення. Створюють їх за рахунок коштів

місцевого бюджету та залучення інших зацікавлених організацій, підприємств та установ, як державних, так і кооперативних та громадських.

До центрів соціальної адаптації мають направляти за рішенням адміністрації установ виконання покарань чи органів внутрішніх справ осіб, котрі звільнилися з місць позбавлення волі, або тих, хто не має постійного місця проживання й потребує соціального нагляду та підтримки. Термін перебування зазначених осіб у центрі встановлює його рада, яка складається з представників органів державної влади, внутрішніх справ, патронажної служби, соціального захисту, охорони здоров'я, зайнятості населення.

У наданні соціальної допомоги мають право брати участь створені на добровільних засадах та зареєстровані в установленому порядку такі гро-

Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів 2 2 3

мадські організації та об'єднання, як комісії з питань постпенітенціарної допомоги, наглядові комісії та комісії у справах неповнолітніх при органах виконавчої влади, благодійні організації і фонди, опікунські ради, релігійні організації, фонди надання матеріальної допомоги, а також окремі громадяни.

Діяльність таких громадських організацій спрямована на:

-розробку та реалізацію програм ресоціалізації осіб, котрі звільнилися

змісць позбавлення волі;

-цілеспрямовану індивідуальну роботу з ними;

-формування громадської думки на емпатійне ставлення до проблем колишніх засуджених;

-надання їм допомоги в побутовому плані та працевлаштуванні;

-надання юридичної та психологічної допомоги;

-організацію роботи щодо підвищення загальноосвітнього та професійного рівня цих осіб;

-залучення їх до участі в діяльності громадських об'єднань;

-формування в цієї категорії громадян позитивних орієнтацій у ставленні до релігії або залучення до конкретної конфесії;

-залучення до процесу соціальної адаптації цих осіб членів їхніх сімей, родичів, волонтерів, а також сприяння відновленню та розвитку соціальних контактів між ними.

До інституцій, які здійснюватимуть соціальну роботу з колишніми засудженими, крім патронажної служби та центрів соціальної адаптації, слід віднести інституції постпенітенціарної опіки при міських держадміністраціях, притулки та інтернати для осіб похилого віку чи таких, що втратили соціальні зв'язки й не мають певного місця проживання.

Для нас сьогодні вкрай нагальною є потреба в розробці прогресивної соціальної політики держави та відповідного законодавства у сфері соціальної адаптації осіб, звільнених із місць позбавлення волі, створення інституцій для реінтеграції їх у суспільство.

Додаток

Соціальна діагностика

У соціальній роботі соціальна діагностика передбачає вивчення мотивів і причин поведінки особистості, прошарку, групи, їхнього стану (матеріального, психічного, духовного), визначення форм, методів роботи з ними. Основною метою соціальної діагностики є виявлення соціального змісту чинників, що діють у соціально-економічних, психологічних, правових сферах суспільного життя.

Процедура соціальної діагностики спрямована не тільки на вивчення соціальних коренів правопорушень та девіантної поведінки, але й на дослідження соціальних" наслідків і змін у структурі суспільних відносин, способі життя

2 2 4 Введения у соціальну роботу. Глава 9

людей. Окрім того, соціальна діагностика передбачає вироблення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки людини.

У роботі з клієнтами слід застосовувати комплексне дослідження. Зокрема, бесіди за певною схемою, спостереження, систему методик від нейтральних до особистісно-значущих, від легких до важких. Слід чергувати вербальні і невербальиі, малюнкові, ігрові методики. Важливе значення має використання карт спостереження, анкетування, тестування та ін. Часто для отримання швидкої і оперативної інформації про клієнта застосовують експрес-діагностику, яка грунтується на якісному аналізі діяльності та способів виконання завдань.

Науковці виділяють такі чинники та причини соціальної патології:

-посилення соціальної напруги;

-різке падіння рівня життя;

-соціальна дезорганізація, втрата суспільного становища (безробіття), руйнування системи соціальної підтримки;

-вимушене переважання матеріальних потреб над духовними.

При діагностуванні виявлено такі причини вживання алкоголю підлітками, молоддю:

-посилення потреби розпочинати пити за прикладом дорослих;

-ототожнення із дорослим життям;

-принадність певного зразка поведінки;

-засіб вираження протесту проти загальновизнаних норм і цінностей;

-неуспішність у навчанні;

-конфлікт з оточенням;

-доступність алкогольних напоїв;

-незадоволення статусом у колективі.

Наркоманію фахівці пов 'язують із соціальними і психолого-педагогічними особливостями підлітків. Виділяють такі її причини:

-виховання у несприятливих мікросоціальних умовах (у нестійких або неповних сім'ях, в ситуації постійних конфліктів із батьками);

-низький морально-етичний розвиток сімей;

-регулярне вживання батьками алкоголю;

-низький рівень мотиваційного, емоційно-вольового, інтелектуального розвитку, що проявляється в обмеженості інтересів, бідності емоційних та моральних почуттів, націлених тільки на споживання і розваги;

-перенасиченість розвагами при постійному прагненні до нових відчуттів.

Контрольні запитання

1.Дайте визначення поняття спеціальних груп клієнтів та дайте їх характеристику.

2.Які професійні вимоги висуваються до соціального працівника під час роботи зі спеціальними групами клієнтів?

Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів 2 2 5

3. Поясніть, чому залежність від психоактивных речовин с хворобою соціальною.

5.Охарактеризуйте стадії залежності.

6.Які с моделі профілактики вживання психоактивних речовин? Охарактеризуйте їх.

7.Які особливості безмедикаментозних реабілітаційних програм для людей із залежністю?

8. У чому особливість об'єднань АА та АН?

9.Чим Вас особисто може привабити робота з клієнтами із залежністю?

10.Як Ви розумієте питання роботи в сім "і клієнта та з його найближчим оточенням?

11.Що таке СНІД? Якими є його стадії?

12.Як передасться ВІЛ? Як не передасться ВІЛ?

13.Які с соціальні проблеми у ВІЛ-інфіковаих людей?

14.Які особливості передтестового/післятестового консультування?

15.Які с психосоціальні стадії перебігу СНІДу?

16.Поясніть важливість соціальної роботи з особами, засудженими до позбавлення волі.

17.Перерахуйте основні функції соціально-психологічної служби установи виконання покарань.

18.Які засоби соціальної реабілітації ув'язнених позитивно зарекомендували себе?

19.Розкрийте зміст соціальної роботи із засудженими при підготовці їх до звільнення.

Рекомендована література

1.Закон України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" від 1992 р.

2.Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними".

3.Беца О.В. Чи потрібна в Україні соціальна служба для роботи із звільненими з місць ув'язнення? // Соціальна політика і соціальна робота. — 1997. — №1. —С.49—55.

4.Беца О. Якою бути системі ресоціалізації осіб, звільнених із місць позбавлення волі? // Соціальна політика і соціальна робота. — 1998. — №3. — С.45—52.

5.Заєць В.А. Азбука СНІДу. — К., 1998. — 95 с

6.Кобыца Ю.В., Пурик-Бондаренко Е.П. Молодежи о СПИДе. — Киев, 1994. — 32 с.

7.Синьов В., Радов Г., Кривуша В., Беца О. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців. — К.: Леся, 1997.

8.Справочное пособие по социальной работе / Под ред. А. М. Панова,

Е.И. Холостовой. — М.: Юрист, 1997.

9.Сучасні підходи та моделі розв'язання проблеми попередження правопорушень, наркоманії серед учнівської і студентської молоді. — К.: ІЗМН, 1997.