1.3. Ведення записів прочитаного

Важливою ознакою високого рівня культури читання слід вважати не лише техніку самого читання, а й уміння працювати з літературними джерелами, т.б. правильно обирати і реалізовувати раціональний вид запису (план, тези, конспект, анотація, рецензія, реферат та ін..). Записування формує навички виразного сприйняття матеріалу, поліпшує спостережливість і увагу, збільшує зосередженість, сприяє запам’ятовуванню і засвоєнню тексту, підвищує рівень культури письмового мовлення, нарешті, залишає документальний слід від читання, а наступна обробка цієї документації заощаджує час, дозволяє оволодіти навичками авторської і редакційної роботи.

Методика опрацьовування літератури, що вимагає ведення записів прочитаного, дає змогу систематизувати знання, отримані під час читання, зосередити увагу на головному, зафіксувати та закріпити його в пам'яті, щоб при нагоді знов звернутися до нього.

Залежно від завдання, яке ставить перед собою студент, працюючи з книгою, можна робити різні види записів:

• складати план прочитаного. Це найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми; перелік питань, на які в тексті дається відповідь. Щоб уміти складати план, потрібно навчитися виділяти з прочитаного головні думки, встановлювати співвідношення, зв’язки між ними, чітко і коротко формулювати їх);

• складати тези – у короткій і категоричній формах записати головні положення роботи. Це стислий виклад основних думок прочитаного, частково – у вигляді цитат. Якщо кожен пункт плану – це запитання, то тези являють собою узагальнену, коротку на нього відповідь. Вони виражають саму сутність, але не розкривають змісту;

• конспектувати, коротко викладати, переказувати, викладати сутність прочитаного матеріалу (книжки або її частини, статті тощо), доповіді, лекції, статті та ін.. Конспект містить у собі не тільки констатуючу, а й аргументуючу частину: приклад, доведення виучуваного матеріалу, власні думки і т. ін..;

• виписувати цитати. Це дослівна витримка, уривок з іншого твору; вислів, який наводять для підтвердження або заперечення певної думки з дотриманням усіх особливостей чужого висловлювання і посиланням на його джерело;

• складати анотацію – давати коротку характеристику змістові книги або статті;

• реферувати, тобто викладати якесь питання за одним чи декількома джерелами, висловлюючи власні судження;

• рецензувати – складати критичний відгук; дати оцінку всього друкованого тексту або його частини, а також інформацію, яка є важливою, оригінальною, новою, що знадобиться пізніше;

• написати анотацію, тобто стислий, короткий виклад змісту книги, статті;

• робити виписки, тобто записи допоміжного характеру, статистичні таблиці, дані, дати, події, різноманітний ілюстративний матеріал, що дасть змогу краще проаналізувати думки, виявити суперечності, аргументувати певні положення, твердження.

Складання планів, тез і конспектів

(загальні вимоги)

1. Прочитайте текст, визначте його тему та основну думку.

2. Поділить текст на логіко-смислові частини.

3. Доберіть заголовок до кожної частини і отримайте план тексту.

4. Поставте до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: «Про що тут йде мова?».

5. Знайдіть у тексті відповідь на поставлені запитання. Запишіть її стисло власними словами або словами автора і отримайте тези.

6. Доповніть тези конкретними матеріалами, фактами із тексту, цитатами і отримайте конспект.

7. Складаючи план, тези чи конспект, записуйте прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.

8. Виділяйте в конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлюйте їх один від одного.

9. Після кожної закінченої частини робіть інтервал (сюди можна виписати нові замітки).

10. Виділіть основні тези, ідеї різними кольорами, підкресленням, значками тощо.