Загальні правила конспектування книги, статті

1. Уважно прочитайте текст, відзначте в ньому незнайомі вам терміни, поняття, не зовсім зрозумілі положення, а також імена, дати. З'ясуйте, звернувшись до словника, значення нових для вас термінів, занесіть їх у рубрику «Замітки» свого робочого зошита.

2. Запишіть на першій сторінці паспортні дані книги, статті, над якою працюєте (бібліографічний опис).

3. Поділіть сторінку на дві частини (праву і ліву).

4. Ліворуч записуйте: назви глав, параграфів, підзаголовків, номери сторінок; формулюйте самостійно основні проблеми, якщо ці формулювання відсутні в тексті.

5. Праворуч записуйте: свої висновки й коментарі, посилання на інші наявні у вас матеріали.

6. Поділіть текст на логічно-смислові частини. Під час читання тексту складіть простий детальний план – послідовний перелік основних думок автора. (В основі плану конспекту може бути зміст книги, вміщений у кінці або на початку видання).

7. Записуйте тільки основне: спочатку головну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади.

8. Намагайтеся, щоб записи були чіткими, змістовними і лаконічними. Для цього використовуйте схеми, таблиці.

9. Для зручності користування конспектом, підкреслюйте найважливіші думки, навіть окремі фрази, словосполучення, слова; до розділів і підрозділів підбирайте заголовки.

10. Цитуйте правильно і точно, зазначайте сторінку, з якої взято цитату.

11. Робіть помітки, які виявляють ваше ставлення до того, що конспектуєте. Використовуйте для цього свої умовні позначки.

12. Вчіться конспектувати відразу начисто.

Правила конспектування лекції

1. Чітко з’ясуйте тему перед початком конспектування лекції.

2. Записуйте основні положення, висновки, факти, схеми, дати, прізвища тощо.

3. Конспектуючи лекцію, на полях ставте позначки проти тих місць, які потребують уточнення.

4. Після закінчення лекції, з’ясуйте всі питання, які виникли під час лекції, уточніть факти, назви тощо.

5. Привчіть себе робити розумні скорочення, одночасно залишаючи поруч з ними місце для подальшого доопрацювання лекції.

6. Виділіть основні положення в конспекті лекції.

7. Найближчим часом після лекції необхідно:

• дописати скорочені слова;

• виправити стилістику;

• доповнити записи фактами, необхідними положеннями та визначеннями.

Виписки та цитування

Уміння робити виписки – основа роботи над будь-якою книгою: навчальною, науковою, довідковою, художньою. Це найцінніше знаряддя розумової праці. Виписки допомагають зібрати величезний матеріал, охопити факти, проаналізувати думки, виявити протиріччя.

Тлумачний словник пояснює поняття виписок так: «Виписати – означає списати будь-яке потрібне, важливе місце з книги, журналу, зробити вибірки». Складність виписування саме і полягає в умінні знайти і вибрати потрібне з одного або декількох джерел. З книг, журналів і газет виписують окремі положення, факти, цифровий і інший фактичний або ілюстративний матеріал.

Виписки можуть бути двох видів. До першого відносяться виписки з книг, статей, що ви вивчаєте; до других – ваші власні матеріали (щоденники, записні книжки, дані експерименту).

Запам'ятайте кілька порад:

1. Виписки можуть бути дослівними (цитати) або вільними, коли думки автора читач викладає самостійно. Великі фрагменти тексту, що важко цитувати в повному обсязі, треба намагатися, гранично скоротивши формулювання і сконцентрувавши зміст, записати своїми словами. Яскраві і найважливіші міркування з класичних творів краще завжди наводити дослівно.

2. Записуючи цитати, потрібно брати їх у лапки, уникати перекручувань тексту. Але якщо, наприклад, виписки зроблені тільки з одного твору, то лапки поруч кожної цитати можна і не ставити. Правда, у цьому випадку всі свої думки треба викладати лише на полях зошита, строго відокремлюючи від тексту, що цитується.

3. Цитата, вирвана з контексту, часто втрачає свій первісний зміст, нерідко здобуваючи новий. Тому, цитуючи, намагайтеся не обривати думок автора.

4. Завжди корисно давати точні посилання на джерела (зокрема, на сторінку книги, а іноді на абзац і навіть рядок).

5. Працюючи з книгою, корисно робити виписки лише після того, як книга прочитана цілком. Правда, такий запис зобов'яже прочитати текст удруге, однак уже не всього твору. А головне, виписки будуть сприйматися в контексті цілого.

6. Знаючи твір у цілому, легше зробити остаточний вибір потрібного матеріалу, уточнити, які витримки варто зробити. Повторно текст читають швидко, вибірково, зосереджуючи увагу переважно на тих розділах, що були відзначені за допомогою різних прийомів ще при першому ознайомленні. При такому осмисленні матеріалу потреба в записі деяких положень, фрагментів може відпасти, інші одержать нове висвітлення, більш чітке і компактне формулювання. Крім того, легше буде об'єднати виписки, опрацьовуючи відразу декілька книг або статей при вивченні загальної теми.

7. У записах користуються підкресленнями й відкресленнями. Перші вживаються в тексті, другі – на полях збоку від тексту (вертикальною рискою, фігурною дужкою і т.п.). Правильно підкреслити – значить знайти в тексті головне, корисне. Інакше може вийти так, що підкресленим виявиться весь текст, увесь його рядок. Уміння підкреслювати не приходить само, без тривалого тренування.

8. Ключові слова виносять на поля або підкреслюють кольором, відмінним від кольору чорнила, яким написаний основний текст, привертаючи цим до них увагу. Відзначені таким способом ключові слова будуть відрізнятися від «рядових» підкреслених слів. Іноді при записуванні ключові слова виносять на початок речення.

9. Корисно, крім абзацного членування тексту й підкреслювань, проставляти на полях горизонтальні лінії – віхи, що розділяють частини тексту за змістом.

10. У рамки, зазвичай,окреслюють символічні вирази, формули, залежності, закони, правила.

11. Записи повинні бути густими, компактними, тобто на сторінці потрібно розміщувати якнайбільше тексту. Це поліпшить його ємність і видимість: око відразу «схопить» більше рядків тексту.

12. Записи, їхні частини корисно розчленовувати різними засобами. Раціональна неоднорідність записів – важлива їхня перевага.

13. Інтервали між рядками повинні дозволяти вписувати над ними новий текст, виправляти можливі помилки.

14. Записи варто робити чорнилом або кульковою ручкою. Олівцями користуються лише для яких-небудь оцінок, виділень при подальшій роботі.

15. Записи варто датувати.