Складання тез

Тези – це стислі, лаконічно сформульовані основні думки, положення доповіді, повідомлення, прочитаного матеріалу тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницькі частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі тези – це розгорнуті висновки.

Теза – це доказове або спростовуване положення. На відміну від виписок, що можуть містити тільки ілюстративний або фактичний матеріал, тези завжди підтверджуються доказовими міркуваннями. Іншими словами, ідеї тез повинні бути захищені. Процес складання тез дозволяє глибоко розібратися в питанні, усебічно продумати його, акумулюючи за допомогою тез зміст декількох книг, статей. Жодний запис так добре, як тези, не допомагає скласти доповідь, запропонувати основний зміст матеріалу для перегляду опоненту.

Тези цінні, а часто зовсім необхідні для критичного аналізу книги, статті або доповіді. Суть питання ними особливо акцентується, загострюється. Тези полегшують можливість протиставити свої погляди думкам і переконанням інших. Ціль дослідника – виявити помилкові судження і зробити потрібні висновки, якщо, навіть, вони явно не були сформульовані автором.

Уміння правильно складати тези до матеріалу дозволяє судити про рівень підготовленості студента, розуміння ним теми, ступінь оволодіння матеріалом і методами самостійної роботи над книгою. Хоча тези і є досить складним видом запису, вони часто доцільніше конспектів, створених з простих, а тим більше цитатних виписок.

Види тез

Залежно від поширеності тез, їх поділяють на: основні, прості і складні.

Основні тези – це принципово важливі положення, що узагальнюють зміст джерела і у своїй сукупності носять характер головних висновків. З основних тез складають окремий самостійний запис, що відображає зміст усього матеріалу, іноді, щоправда, під тим або іншим кутом зору (тематичний запис).

Важливо відзначити, що основні тези, витягнуті з будь-якої частини твору, можуть так чи інакше визначати подальший зміст оповіді, зв'язуючи, таким чином, його частини.

Заключні основні тези повинні узагальнювати зміст попередніх, забезпечуючи логіку розумового процесу.

Прості тези – це головні думки, що іноді є складовою частиною конспекту, реферату і не мають багатьох специфічних особливостей основних тез. Пояснимо ці поняття в їхньому порівнянні.

Прості тези досить легко вичленувати в будь-якому творі, не залежно від його загальної спрямованості, у будь-якій його частині, причому, навіть, під час первісного ознайомлення з ним, тоді як основні тези майже одиничні, і, більш того, не з кожної частини твору їх можна виділити. У джерелі можуть бути подані обґрунтування, приклади, аргументи і докази, що поступово підводять читача до головного висновку у самому кінці тексту, іноді тільки у висновку до нього.

Основні тези (принципово важливі головні положення, що узагальнюють зміст джерела) можна успішно скласти лише після з'ясування суті всього твору. Саме до такого виду запису відноситься відома порада робити записи тільки після ознайомлення з твором у цілому. До кожної основної тези може бути складено декілька (іноді багато) простих, що роз'яснюють і розкривають її зміст.

Записи, що включають два види тез (прості й основні), називаються складними тезами. Як у складному плані за основними пунктами слідують підпункти, так і в складних основні тези будуть підкріплюватися простими, що розкривають, пояснюють їхній зміст.

Це дуже корисний і досить довершений вид фіксації прочитаного. Добре написані складні тези в сполученні з планом і виписками (що ілюструють і розкривають деталі тез) можуть служити прекрасним конспектом або рефератом.

Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези), комбінованими (цитати і власні формулювання).

Формулювання тез повинне бути чітким і коротким. Частина тез може бути записана у вигляді цитат. Цей метод застосовують при написанні рецензій і анотацій для порівняння різних точок зору, а також у тих випадках, коли необхідна особлива обережність у висновках. Але тези-цитати іноді можуть бути дуже довгими. Тому корисно складати до них пункти плану.

На противагу простим тезам, що в більшості випадків можуть бути складені з цитат, основні тези найчастіше формулюють самостійно.

Уміло складені тези випливають одна з іншої. Одна з тез (перша, що відкриває запис, або остання, що завершує його) найбільш загальна в тому або іншому ступені визначає зміст інших або підсумовує всі попередні.

Не виключено, що ряд положень буде потрібно об'єднати не в порядку їхнього знаходження в джерелі, а в логічному зв'язку, важливому для того, хто записує. Щоб не ускладнювати при цьому пошук за записами потрібних фрагментів в аналізованому творі, корисно пов'язувати окремі тези з текстом оригіналу за допомогою посилань на сторінки, шифрів або вкладних аркушів, що відсилають до джерела (навіть до потрібного абзацу, а то і до окремого його рядка).

Як зазначали вище, попередньо складений план надає істотну допомогу в написанні тез, зокрема під час удосконалення формулювань. План виступає в ролі чернетки при написанні тез. Він не повинен бути дуже докладним. Якщо докладний план уже є, його гранично скорочують, поєднуючи дрібні, але важливі, пункти і відсіваючи другорядні – що відбивають, наприклад, окремі факти, приклади і т.д.

Для написання тез доцільно використовувати складний план. Головну увагу звертають, звичайно, на основні його пункти. Підпункти складного плану допоможуть, якщо знадобиться, розшифрувати основні його пункти і тим самим уникнути пропуску цінних думок.

Але не слід думати, що план – лише допоміжний інструмент при складанні тез. Його корисно додавати до тез (хоча б у чорновому вигляді). Такий план стає потрібним посібником у подальшій роботі над тезами. Його використовують і для розкриття тез. Ті самі другорядні пункти плану, що при складанні тез не були прийняті до уваги, тепер допоможуть обґрунтувати і проілюструвати їх. А це важливо, скажімо, якщо має бути виступ за тезами на заняттях або складання на основі тез, конспекту, реферату.

Тези, складені начорно, не зайво ретельно звірити зі змістом джерела і лише після цього переписати начисто. Звіряти тези з джерелом допомагає докладний його план. Нагадаємо, важливо, щоб план був пов'язаний з текстом джерела посилальними сторінками, вкладними аркушами.

В остаточному, чистовому варіанті тези нумерують одну за одною, що ретельно розроблялись заздалегідь. Раціональна послідовність дозволяє зробити тези найбільш короткими, уникнути повторень. Усе це, як правило, призводить до докорінної переробки всього запису, його удосконалення, іншими словами – до поліпшення сприйняття матеріалу, до його глибокого пізнання, аналізу.