зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)
.pdfФінансові звіти, складені згідно з МСБОДС, орієнтовані на контроль ресурсів, довірених державному сектору. Мета фінансових звітів, складених відповідно до статистичних баз фінансової звітності, полягає в наданні інформації, прийнятної для аналізу та оцінки фінансової політики уряду.
Україною зроблено певні кроки на шляху до впровадження Міжнародних стандартів обліку для державного сектора. На сайті Міністерства фінансів України оприлюднюються Звіти про доходи і видатки (за економічною класифікацією видатків бюджету) Державного бюджету України, Зведеного бюджету України, місцевих бюджетів України з наведенням планових і фактичних показників, встановлено єдині форми фінансової та бюджетної звітності.
Проте, для вдосконалення інформаційного забезпечення аналізу і контролю формування і використання бюджетних коштів необхідно започаткувати передбачену міжнародними стандартами консолідовану фінансову звітність органів державного управління, місцевого самоврядування і підконтрольних ним суб‘єктів господарювання.
Список використаних джерел:
1.Кладницька Т.А. Основні напрямки реформування системи
бухгалтерського обліку та фінансової звітності у бюджетній сфері / Т.А. Кладницька // Вісник Хмельницького національного університету Т. 1. –
2009. – ғ 6. – C. 156 – 159.
2.Про затвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 – 2015 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. ғ 34. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=83759&cat_id=8 3023
3.Хорунжак Н.М. Організаційні засади розвитку системи обліку бюджетних установ у сучасних умовах / Н.М. Хорунжак // Бізнес Інформ. –
2013. – ғ 12. – С. 269 – 275.
4.Максімова В.Ф. Сутність державного аудиту / В.Ф. Максімова, Ю.Б. Слободяник // Бізнес Інформ. – 2013. – ғ 11. – С. 319 – 323.
5.Кремень В.М. Співвідношення між поняттям «фінансовий нагляд» і
поняттями «фінансове регулювання» та «фінансовий контроль» / В.М. Кремень // Бізнес Інформ. – 2014. – ғ 4. – С. 372 – 375.
Тетяна Блідченко Науковий керівник: Гладій І.О., к.е.н., доц.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ «ДИРЕКТ-КОСТИНГ»: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
В сучасних умовах складні ринкові процеси потребують від підприємства постійної зміни обсягу виробництва продукції, що тягне за собою зміну собівартості продукції. Збільшення частки постійних витрат в
61
загальній сумі витрат підприємства досить вагомо впливає на коливання собівартості, а відповідно, і на прибутки підприємства. Ефективність функціонування підприємства багато в чому залежить від доцільності використання усіх видів ресурсів, що обумовлює необхідність поступового переходу до єдиної системи управління витратами. Тому, по мірі розвитку цих тенденцій збільшується потреба підприємств в отриманні імовірної інформації про витрати на виробництво продукції, які не викривлені процесом розподілення непрямих постійних витрат.
Вагомий внесок у дослідженні системи управління витратами «директкостинг» внесли такі вчені, як: В.Г. Власюк, Е.Ю. Воронова, С.Ф. Голов, Л.В. Нападовська, А.Ю. Сибірьова, М.Г. Чумаченко та інші.
Метою дослідження є аналіз відомої методики калькулювання витрат «директ-костинг», виявлення основних переваг і недоліків з метою вдосконалення даної системи управління витратами на українських підприємствах.
Під методом «директ-костинг» розуміють «управлінням собівартістю - управлінням витратами», підкреслюючи єдність обліку з аналізом і прийняттям управлінських рішень. В Австрії та Німеччині, його називають «обліком суми покриття», у Франції - «маржинальна бухгалтерія», у Великобританії «маржинальним обліком». Система управління витратами «директ-костинг» була створена американським економістом Дж. Гаррісоном у 1936 році. Сутність системи «директ-костинг» полягає в тому, що залишки готової продукції обліковуються за прямими виробничими витратами, які залежать від обсягу виробництва, тобто за змінними витратами [1, с. 150]. Включення до собівартості готової продукції постійних витрат, на думку авторів системи «директ-костинг», викривляє розмір прибутку (при великих товарних запасах завищує прибуток) та завищує вартість активів підприємства. Ідеї системи «директкостинг» покладені в основу Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Основні ознаки системи «директ–костинг» :
1.собівартість калькулюється тільки на основі прямих змінних виробничих витрат, решта витрат – постійних виробничих і невиробничих покривається за рахунок загального доходу фірми;
2.управлінський і фінансовий облік інтегровані. Суть полягає в тому, що записи на рахунках управлінського і фінансового обліку об'єднуються в загальну систему таким шляхом, що всі внутрішні операції виробничого обліку відображаються в Головній книзі;
3.в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід. Перевагами системи «директ-костинг» є:
1) спрощення і точність обчислення собівартості продукції;
2) відсутність складних розрахунків при розподілі постійних витрат;
3) можливість визначення порогу рентабельності, запасу міцності
підприємства та нижньої межі ціни продукції або замовлення; можливість визначення оптимальної програми випуску та реалізації продукції;
4) можливість управляти обсягом виробництва товарів при їх масовому випуску на ринок.
62
Завдяки системі «директ-костинг» розширюються аналітичні можливості обліку, планування, причому спостерігається процес тісної інтеграції планування, обліку та аналізу. На її основі базується система контролінгу, адже саме аналізуючи поведінку змінних та постійних витрат залежно від зміни обсягу виробництва, можна гнучко та оперативно приймати рішення з управління. Інформація, яку отримують у системі, дає змогу знаходити найбільш вигідні комбінації ціни і обсягу, проводити ефективну політику цін.
Останнім часом спостерігається стійка тенденція зростання питомої ваги постійних витрат. Тому підвищуються вимоги до обґрунтованості планування і нормування величин цих затрат. Директ-костинг дозволяє загострити увагу на вирішенні цих питань, оскільки сума постійних витрат за конкретний період показується в звіті про доходи окремим рядком, і, таким чином, досить добре видно їх вплив на величину прибутку підприємства.
Крім того, директ-костинг дає можливість оперативно контролювати постійні витрати, так як часто в процесі контролю за собівартістю використовуються нормативні витрати або гнучкі кошториси.
Система «директ-костинг» - універсальна, так як її застосовують як при обліку витрат за замовленнями, так і при попередільному методі обліку виробничих витрат [2, c. 252]. В умовах ринкової економіки «директкостинг» дає також інформацію про можливості використання в конкурентній боротьбі демпінгу – продажу товарів за найнижчими цінами, що пов'язано зі встановленням нижнього рівня ціни. Застосування цієї системи полегшує роботу бухгалтерів і звільняє їх від подвійного фіксування і витрат часу на розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат [3, с. 680].
Проте, у системі «директ-костинг» є як і переваги, так і недоліки:
1)облік ведеться у розрізі лише виробничої собівартості;
2)для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку;
3)при переході від системи повного розподілу витрат до системи директ-костинг виникають серйозні проблеми у визначенні суми прибуткового податку;
4)при використанні демпінгу виникає небезпека, що маса постійних витрат не може бути покрита маржинальним доходом, тобто підприємство потрапляє в зону збитковості;
5)на практиці часто виникають труднощі у розподілі витрат на постійні та змінні.
Незважаючи на те, що ця система має недоліки, її використовують великі компанії багатьох країн світу. На жаль, в Україні застосування системи директ-костинг запроваджується дуже повільно, а якщо точніше, то взагалі майже не використовується. На нашу думку, першочергові проблеми, які потрібно вирішити для того, щоб запровадити в дію цю систему, такі:
1. перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку всіх вітчизняних підприємств;
63
2.удосконалення управлінського обліку на підприємствах України;
3.реформування облікової політики підприємств, зокрема правильний і точний розподіл витрат на постійні та змінні. На багатьох підприємствах поділу витрат приділяють дуже мало часу, зазвичай до змінних витрат зараховують всі прямі витрати, а до умовно-постійних – загальновиробничі та невиробничі витрати.
Таким чином, застосування на підприємствах системи «директ-костинг» дозволило би більш ефективно вирішувати різні питання управлінського характеру і спростити обчислення собівартості продукції. Застосування системи «директ-костинг» дозволить поліпшити організацію обліку витрат і калькулювання собівартості виробленої продукції. У кожної системи управління витратами є свої переваги і свої недоліки. Головне завдання полягає в тому, щоб зрозуміти особливості обраної системи з тим, аби, усуваючи її негативні сторони, максимально ефективно використовувати позитивні і реалізувати закладені в ній переваги.
Список використаних джерел
1. Карпенко О. В. Управлінський облік [текст]: навч. посіб. / О. В. Карпенко, К 26 Д- В. Карпенко - К.: "Центр учбової літератури", 2012. -
296с.
2.Горєлкіна А.Л. Оптимізація системи управління витратами// Державне управління. –2013, ғ 2. – С. 251-255.
3.Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. 1. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. - 6-те вид., перер. і допов. - К.: Алерта. 2011. - 1042 с.
Тетяна Блідченко Науковий керівник: Даценко Г. В., к.е.н., доц.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
МЕТОДИКА ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Важливим і актуальним питанням в наш час є дослідження методики аудиту доходів на підприємствах. Адже з розвитком ринкових відносин та відносної стабілізації в економіці країни господарюючі суб'єкти почали окрім основної діяльності інвестувати вільні активи в фінансову та інвестиційну діяльність. Основною метою такої діяльності підприємства є отримання доходу. В сучасних умовах господарювання саме аудит, як форма фінансового контролю, може збалансувати та захистити інтереси суб‘єктів господарювання, зокрема в частині обліку доходів. Проте, ефективність і надійність функціонування існуючої методики аудиту доходів потребує повнішого інформаційного забезпечення та подальшого вдосконалення.
Дослідженню питань аудиту доходів присвятили свої праці багато вчених, зокрема М. Т. Білуха, Н. Г. Виговська, Н. І. Дорош, Є. В. Калюга, Г.І. Кіндрацька, Л. В. Нападовська, В. С. Рудницький, Б. Ф. Усач та інші.
64
Метою дослідження є визначення основних завдань аудиторських послуг з перевірки доходів та розробка рекомендацій щодо удосконалення методики планування аудиту доходів підприємств.
Доходи підприємства демонструють результативність і межі його діяльності. Саме тому категорії - «дохід», «дохідність» («рентабельність») - є одночасно і найважливішими показниками і джерелами існування та розвитку підприємства. Доходи регламентуються П(С)БО 15, відповідно якого – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов‘язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників) [1].
При перевірці доходів підприємства основними завданнями аудитора є:
дотримання положень облікової політики в частині обліку доходів;
перевірити наявність доходів від здійснення господарської діяльності;
перевірити класифікацію доходів відповідно до вимог П(С)БО;
встановити відповідність відображення сум доходів на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та звітності відповідно до наявних первинних документів;
перевірити правильність оцінки доходів відповідно до вимог П(С)БО;
встановити повноту та своєчасність відображення інформації про доходи в фінансовій звітності підприємства.
Джерелами інформації аудиту при цьому є:
вимоги нормативних документів, що регулюють облік доходів; наказ про облікову політику підприємства; первинні документи з обліку доходів;
регістри синтетичного і аналітичного обліку доходів; інші документи, які використовуються для відображення в обліку
операцій з формування доходів підприємства (договори, довідки бухгалтерії тощо);
звітність підприємства (Звіт про фінансовий стан, Звіт про сукупний дохід);
аудиторські висновки, акти ревізій, перевірок минулих періодів тощо. Методика планування аудиторських процедур з перевірки доходів
потребує застoсування метoдів обстеження господарської діяльності, визначення дохoдів, зіставлення їх із витратами та обґрунтування доходів на підставі рoзрахунково-економічних рoзрахунків.
Обов‘язковим елементом організації аудиту доходів є складання плану та програми аудиту доходів, що є важливим як для замовника (контроль дій аудитора для виконання поставленої мети), так і для аудитора (забезпечує оперативність і точність аудиту) [2, с.93]. Відповідно, план аудиту допомагає аудитору приділяти належну увагу важливим аспектам аудиту, своєчасно виявити та усунути потенційні загрози та правильно організувати і управляти процесом аудиту для підвищення ефективності та дієвості. Програма аудиторських послуг з перевірки доходів разом з планом у міру необхідності повинна змінюватися, з одночасним документуванням причин внесення змін.
65
При підготовці загального плану аудиту доходів можна виділити три основні етапи, це:
попереднє планування, яке включає умови домовленості про аудиторську перевірку, знання бізнесу клієнта;
підготовка та складання загального плану аудиту доходів, визначення стратегії аудиту доходів ;
підготовка та складання програми аудиту доходів - формування аудиторських доказів.
Впершу чергу при перевірці необхідно вивчити об‘єкти діяльнoсті, які фоpмують доходи від опeраційної, інвеcтиційної та фінанcової діяльнoсті. В цьому випадку аудиту підлягають: доходи від реалізації, інші опeраційні доходи, доходи від участі в капіталі, інші доходи та фінансові результати.
Отож, спочатку аудитор перевіряє правильність визначення прибутку (збитку) за даними «Звіту про сукупний дохід». У зв‘язку з цим обґрунтовується достовірність статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)», де відображається загальний дохід (виручка) від реалізації підприємства протягом звітного періоду. Потім, перевірці підлягає достовірність визначення чистого доходу від реалізації продукції, що визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції відповідних податків, зборів, знижок тощо.
Доходи від операційної діяльності складаються також із доходів від оперaційної орeнди активів, операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів (крім фінансових інвестицій). У зв‘язку з цим аудитор перевіряє прaвильність визначення цих дoходів, що потребує застoсування розрaхунково-аналiтичних процедур аудиту. На підставі перeвірки даних визначення доходу від операційної діяльності перевіряють правильність визнaчення прибутку (збитку) від цієї діяльності.
Також завданням аудиту доходів є оцінка динаміки показників формування прибутку, обґрунтованості фактичної величини утворення і розподілу прибутку; виявлення і вплив різних факторів на величину прибутку; оцінка можливих резервів подальшого зростання прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва і витрат [3, с. 96]. Досліджуючи загальні фінансові результати діяльності підприємства, аудитор визначає конкретні напрями поглиблення аналізу факторів, що впливали на формування прибутків (збитків) та їх тенденцію на майбутню діяльність підприємства.
Поряд із перевіркою прибутку (збитку) від операційної діяльності перевіряють достoвірність визначення дохoду від участі в капіталі, інших фінaнсових дохoдів та інших доходів, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов‘язані з операційною діяльністю підприємства.
На завершальному етапі перевірки аудитор повинен узагальнити зібрані дані щодо доходів, скласти перелік виявлених помилок та порушень, оцінити суттєвість їх загального впливу на показники доходів у фінансовій звітності.
Отже, проведення аудитором досконалої методики aудиту доходів нa пiдпpиємcтвi дoпoмoже виявити вci недoлiки i cлaбкi мicця oблiку доходів тa
66
вiдoбpaження pезультaтiв у фiнaнcoвiй звiтнocтi. Ефективна методика планування доходів зaбезпечить не тiльки пеpевipку дocтoвipнocтi інформації про доходи, a й poзpoбку пpoпoзицiй зa дoпoмoгoю яких вдосконалений oблiк доходів надасть мoжливicть oптимiзувaти гocпoдapcьку дiяльність пiдпpиємcтвa.
Список використаних джерел:
1.Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ғ 15 – Дохід » від 27.06.2013 року,
ғ627.
2.Борисейко Ю.В. Перевірка доходів підприємства: особливості організації аудиту / Ю.В. Борисейко // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць / Серія: Економічні науки. – 2012. –
ғ1(13). – С. 92-96.
3.Шевченко О. А. Методичні аспекти аудиту фінансових результатів та шляхи його вдосконалення / О. А. Шевченко, А. В. Короткова // Управління розвитком. - 2014. - ғ 12. - С. 95-97.
Тетяна Блідченко Науковий керівник: Майстер Л.А., асистент
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ АВТОТРАНСПОРТУ
В умовах розвитку ринкової економіки в Україні стратегічно важливим є створення потужної автотранспортної системи. Це пов‘язано з тим, що розвиток усіх сфер господарювання прямо залежить від раціональної роботи автомобільного транспорту з перевезень вантажів та пасажирів. Чітка робота транспортних засобів пов‘язана із використанням паливно-мастильних матеріалів, необхідних для виконання транспортного процесу, раціональне використання яких потребує добре налагодженої системи обліку. Через припущені недоліки у цій системі ресурсомісткість транспортних перевезень
вУкраїні значно перевищує світові стандарти і інвестиційна привабливість галузі залишається досить низькою. Нові економічні відносини, що склалися
вумовах енергетичної кризи, потребують подальшого удосконалення обліку використання паливно-мастильних матеріалів автомобільного транспорту із урахуванням вимог національних стандартів бухгалтерського обліку.
Удослідженнях питань теорії та методології обліку використання паливно-мастильних матеріалів вагомий внесок зробили вітчизняні науковці: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, В.П. Завгородній, В.К. Савчук, В.П. Дудко, М.В. Кужельний, Л.В. Нападовська, В.В. Сопко та інші.
Паливно-мастильні матеріали – це нафтопродукти, до яких відносять різні види пального і мастила: паливо (бензин, дизельне пальне, скраплений природний газ, скраплені нафтові гази), мастильні матеріали (моторні та спеціальні оливи, мінеральні мастила, пластичні мастила), рідини на нафтовій основі та спеціальні рідини (гальмівні та охолоджувальні).
67
Відповідно до Інструкції ғ 291 бухгалтерський облік паливномастильних матеріалів (надалі ПММ) на автотранспортних підприємствах ведеться на субрахунку 203 «Паливо» [1]. За дебетом субрахунку 203 «Паливо» відображається надходження ПММ на підприємство, за кредитом
— витрачання на виробництво, відпускання (передачу) на сторону, уцінка тощо. Субрахунок 203 «Паливо» виходячи з потреб може доповнюватись новими субрахунками. Наприклад, субрахунок 2031 «Дизельне пальне», 2032 «Бензин» (за марками) і далі за видами ПММ.
Облік ПММ повинен відображати їх рух протягом дня, місяця, іншого звітного періоду в цілому по підприємству, його підрозділах, кожній транспортній одиниці та працюючих на них водіях.
Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" ПММ належать до складу запасів за первісною вартістю [2]. Первісна вартість ПММ залежить від способу надходження і складається із таких елементів: вартості придбання у постачальника, за винятком непрямих податків; ввізного мита; непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних витрат; інших витрат, пов‘язаних з придбанням і доведенням ПММ до стану, у якому вони будуть використовуватися у запланованих цілях.
Надходження ПММ на підприємство відбувається шляхом придбання за оплату коштами; безоплатного одержання; як внесок до статутного капіталу; при виявленні надлишків під час проведення інвентаризації. Крім того, автотранспортні підприємства фактично купують ПММ одним із таких способів: за талони; з доставкою на заправний пункт або склад підприємства
зподальшим відпуском їх в експлуатацію; за готівку із складанням авансового звіту.
Фактичне списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється згідно
знаказом Міністерства транспорту України від 24.01.2012 ғ 36 "Про затвердження норм витрат паливно-мастильних матеріалів на автомобільному транспорті "[3]. При цьому слід урахувати, що списанню підлягають не фактично витрачені паливно-мастильні матеріали (залишок пального в баку + кількість заправленого пального – залишок пального в баку після повернення автомобіля), а нормативне, розраховане витрачання паливно-мастильних матеріалів. Основним документом, на підставі якого списують ПММ, є подорожній лист.
Виділяють два основні види заправлення автомобільного транспорту:
1)На території свого підприємства через спеціальні стаціонарні пункти заправлення машин;
2)В пунктах технічного обслуговування або в ремонтних майстернях і через автозаправні станції (надалі - АЗС).
Облік нафтопродуктів (зокрема ПММ) у місцях зберігання ведеться матеріально-відповідальними особами в картках складського обліку згідно з типовою формою ғ М-12 первинної облікової документації Міністерства статистики України або в книгах, що містять реквізити, які вказуються в картках складського обліку, окремо по кожному найменуванню й марці нафтопродукту.
68
На стаціонарних АЗС облік нафтопродуктів (їх приймання) ведеться в одиницях маси, а відпуск в баки транспортний засіб – в одиницях об‘єму. Для їх визначення матеріально-відповідальними особами періодично проводиться замірювання густини паливно-мастильних матеріалів. На підставі оформлених в установленому порядку первинних документів до карток (книг) заносяться дані про надходження й відпуск нафтопродуктів і виводяться кількісні залишки після кожного запису або після запису останньої операції дня.
Підприємства автотранспорту можуть при купівлі ПММ використовувати електронні картки. У цьому випадку для підприємства необхідно вести спеціальну відомість з обліку виданих електронних карток.
Облік витрат на ПММ здійснюється на підставі даних дорожніх листів. Списувати паливо державні органи рекомендують відповідно до «Норм витрат пального і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті». Проте з точки зору фінансового і податкового обліку в умовах ринкової економіки не обов'язково дотримуватися будь-яких норм витрачання ресурсів, у тому числі паливо-мастильних матеріалів (крім тих, про які зазначені в податковому законодавстві). Тим не менше, щоб проконтролювати витрати, підприємства мають право встановлювати порядок контролю, з дотримуванням затверджених типових норм витрачання ресурсів, оскільки вони вважаються найбільш обґрунтованими [3].
Тому, при організації бухгалтерського обліку руху палива необхідно виділити такі основні завдання:
1)правильне і своєчасне документальне оформлення всіх операцій з надходження і витрачання палива;
2)перевірка розрахунку фактичної собівартості одиниці палива;
3)контроль за встановленими нормами витрат палива;
4)визначення фактичного пробігу кожної одиниці транспортних засобів за обліковий період.
Діяльність будь-якого підприємства не обходиться без використання автотранспорту. Правильно організований облік паливно-мастильних матеріалів і їх лімітування дозволяє знизити витрати автомобільних перевезень, прискорити оборотність поточних активів, забезпечити збереженість виробничих запасів.
Список використаних джерел:
1.Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджено спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та звязку України від
20.05.2008 р. ғ 281/171/578/155 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0805-08.
2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р.
ғ246 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua/.
69
3. Наказ Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 року ғ 36 «Про затвердження Змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mtu.gov.ua/.
Тетяна Блідченко, Олександра Захаренко Науковий керівник: Дзюба О. М., к.е.н., доцент
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ПРОБЛЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
В процесі інтегрування української економіки в європейську спільноту, проблема побудови ефективної податкової системи є надзвичайно важливою, так як діюча податкова система України потребує подальшого вдосконалення.
На сьогодні малі підприємства відіграють провідну роль в економічному зростанні країни, активізації ринкової кон'юнктури, зниженні рівня безробіття, створенні суспільного продукту. Саме тому вдосконалення системи оподаткування малих підприємств України є актуальною та дуже важливою проблемою. Її вирішення суттєво вплине на поповнення державного бюджету, подальший розвиток підприємництва, інвестування галузей національної економіки та соціальний захист населення.
Проблеми оподаткування суб'єктів малого бізнесу вивчали такі науковці, як О. Василик, А. Гальчинський, В. Кравченко, М. Крупка, М. Кучерявенко. Однак, враховуючи постійні зміни податкового законодавства, тема залишається актуальною.
Метою дослідження є обґрунтування проблем оподаткування малих підприємств та розробка рекомендацій щодо їх вирішення в умовах нового податкового законодавства України.
Мале підприємництво є надчутливим сектором економіки щодо таких несприятливих чинників, як фінансові труднощі, інфляція та податкове навантаження, вони забезпечують гнучкість та стійкість економічної системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а також виконують важливу соціальну роль – надають робочі місця та забезпечують джерело доходу для значної частини населення. Тому підтримка малого бізнесу, в тому числі й через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. Малі підприємства забезпечують більшу ефективність капіталовкладень у виробництво як за обсягом коштів, так і за терміном їх віддачі та серед усіх суб'єктів господарювання мають найнижчі інвестиційні потреби [2]. Проте серед багатьох чинників, які не дають змоги ефективно працювати і розвиватися малому бізнесу в Україні, вагоме місце займає недосконала податкова політика.
Податкова система України впродовж останніх років була однією з найгірших у світі – непрозора, з дуже неефективним адмініструванням та
70