зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

чотирирівневу модель установлення справедливої вартості для окремих видів нематеріальних активів (рис. 1).

У разі можливості виходу на ринок, на якому продаються аналогічні нематеріальні активи й відомі ціни на них, то ціни, що встановлюються на нематеріальні активи на такому ринку, є основою для визначення їх справедливої вартості. З метою вдосконалення процедури застосування ринкового підходу в практичній діяльності бухгалтерів нами запропоновано таку послідовність дій під час проведення оціночних процедур:

1.Пошук аналогічного нематеріального активу.

2.Зіставлення оцінюваного й аналогічного нематеріальних активів на основі встановленого набору критеріїв, закріпленого в Наказі про облікову політику.

3.Установлення ступеня відповідності критеріїв зіставлення оцінюваного й аналогічного нематеріальних активів.

4.Визначення діапазону допустимого відхилення вартості оцінюваного

йаналогічного нематеріальних активів.

5.Розрахунок вартості нематеріального активу.

1-й рівень. Пошук активного ринку з подібними нематеріальними активами або аналогічних угод, що є передумовою для використання ринкового підходу для оцінки нематеріальних активів.

2-й рівень. Пошук подібних нематеріальних активів у балансі підприємства.

3-й рівень. Застосування найбільш доцільного методу до оцінки нематеріального активу з доходного та витратного підходів із застосуваннях вагових коефіцієнтів, які найбільше відповідають економічній сутності активу.

4-й рівень. Застосування будь-якого можливого підходу до оцінки нематеріального активу, який дозволяє забезпечити його достовірну оцінку.

Рис. 1. Модель установлення справедливої вартості нематеріальних активів

У відповідності з нормами П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» підприємства можуть використовувати два види оцінки вартості нематеріального активу: по історичній собівартості і справедливій вартості [3]. Здійснюючи оцінку за справедливою вартістю необхідно пам‘ятати про чотири її основи, які включають історичну та поточну собівартість, вартість реалізації (погашення) і теперішню вартість [2, с.27].

Історична собівартість передбачає, що активи відображають за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх на момент придбання.

41

При застосуванні поточної собівартості вартість нематеріальних активів відображають за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання подібного нематеріального активу на поточний момент.

Вартість реалізації передбачає, що нематеріальні активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу даного активу в процесі звичайної реалізації.

Теперішня вартість означає, що активи відображаються за дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, що, як очікується, має генерувати стаття в нормальному ході діяльності підприємства.

Таким чином, оцінка нематеріальних активів дійсно є важливою складовою ефективного функціонування господарюючого суб‘єкта. Проаналізувавши різні підходи до оцінки нематеріальних активів, можна вказати, що оцінка нематеріальних активів повинна забезпечувати достовірне уявлення інформації про майновий і фінансовий стан підприємства в його бухгалтерській звітності.

Список використаних джерел:

1.Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. ғ 2658-III.

2.Нашкерська Г.В. Оцінка нематеріальних активів / Г.В. Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - ғ 11. - С. 23-30.

3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. ғ 242, зі змінами та доповненнями.

Ілона Бантуш, Мирослава Пілявська Науковий керівник: Гладій І.О., к.е.н., доцент

Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ

ЦЕНТРИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ОБЛІКОВО – АНАЛІТИЧНОМУ УПРАВЛІНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах кризових явищ в економіці сучасне підприємство потребує нових більш ефективних та раціональних форм і методів з організації бухгалтерського обліку, щодо підтримки прийняття результативних управлінських рішень. Система бухгалтерської інформації в процесі управління повинна забезпечувати досягнення поставлених цілей шляхом здійснення контролю та регулювання за діяльністю усіх структурних підрозділів господарюючого суб‘єкту. У зв‘язку з цим, управлінський вплив в ієрархічній структурі суб‘єктів господарювання у кожному конкретному випадку повинен бути адресним, тобто спрямовуватися саме на ту людину, що відповідає за певний процес і від якої залежить його ефективність. Тому дослідження центрів відповідальності в обліковому процесі діяльності сучасних підприємств є актуальним.

42

Вагомий внесок у дослідження питань методології обліку за центрами відповідальності в інформаційній системі зробили вітчизняні вчені Карпенко О.В., Белебеха І.О., Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Гуцайлюк З.В., Кужельний М.В., Нападовська Л.В., Лінник В.Г., Сопко В.В., Янчева Л.М. та інші. Без сумніву їх дослідження носять ґрунтовний характер, однак деякі питання в сучасних умовах поки що залишаються відкритими і потребують актуалізації в даному напрямку.

Метою роботи є розробка практичних рекомендацій впровадження обліку за центрами відповідальності з метою покращення фінансових результатів діяльності господарюючих суб‘єктів.

Внутрішньогосподарський облік в інформаційній системі ринкових структур господарювання повинен фіксувати дані: про досягнення конкретних цілей не тільки керівниками (менеджерами) різних рівнів управління, але й працівниками кожного структурного підрозділу; про індивідуальні і загальні результати діяльності; спожиті та зекономлені ресурси тощо. Облікові дані повинні бути підставою, як для мотивації, так і винагороди працівників, які повинні відчувати відповідальність і бути впевненими, що їх досягнення не залишаться непоміченими керівництвом.

Така система обліку характеризується:

персоналізацією облікових документів та визначенням меж відповідальності за конкретні статті витрат та надходжень;

визначенням конкретних статей, що контролюються. Керуючий повинен відповідати лише за ті статті витрат і надходжень, які він може контролювати;

керівник центру відповідальності повинен не лише надавати звітність за фактичними витратами і результатами, а й складати кошториси на майбутній період. [5]

За цих умов, децентралізація повноважень та відповідальності дозволить забезпечити відображення, накопичення, оперативний аналіз, контроль та подання інформації про витрати та результати, а також передбачити виокремлення і оцінку результатів діяльності бюджетних центрів, тобто центрів відповідальності. Відмітимо, що дана методика може бути використана не тільки як внутрішній інструмент контролю, але й як підстава для оцінки діяльності підприємства в цілому. Ця думка знаходить підтвердження в працях проф. Я.І. Соколова, який вважає, що ―центри відповідальності – це певне вчення, нове психологічне трактування обліку, спрямоване на наукову організацію поведінки адміністратора. Його завдання

–не стільки контроль, скільки допомога адміністраторам в організації

самоконтролю ‖. Ми погоджуємося з цією думкою, тому що в сфері існуючих соціально - економічних відносин облік за центрами відповідальності являє ключовий елемент з організації внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, в якому поєднуються облікові, контрольні, мотиваційні та інформаційно-аналітичні функції.

По кожному центру витрат відповідальність відповідних керівників або виконавців встановлюється тільки за контрольованим ними видатках. При

43

встановленні контрольованих витрат часто виникають проблеми, оскільки багато витрати можуть контролюватися частково. [6]

При віднесенні витрат до контрольованих і неконтрольованих необхідно враховувати рівень управління і час здійснення видатків. Сутність впливу рівня управління полягає в тому, що одні й ті ж витрати можуть бути неконтрольованими на одному рівні і контрольованими на іншому. Наприклад, заробітна плата начальника цеху є неконтрольованою статтею витрат на рівні цеху, але вона є контрольованою на рівні керівника організації, який стверджує штатний розклад.

Фактор часу також впливає на контрольованість окремих витрат. Наприклад, сума орендної плати за будь-які активи протягом терміну дії договору на оренду є неконтрольованою. Однак у перспективі сума орендної плати може бути змінено або може бути прийнято рішення про придбання у власність відповідних активів.

Після вибору центрів відповідальності по кожному з них складають кошторис витрат, включаючи в них тільки ті витрати, які безпосередньо контролюються виконавцем або іншим відповідальним за витрати. Для організації контролю витрат по кожному центру важливе значення має облік фактичних витрат по кожному центру. Для цього на кожен центр витрат, як правило, відкривають окремий аналітичний рахунок з обліку витрат на виробництво, кожному центру присвоюють певний номер (шифр витрат).

Прямі витрати враховують за центрами витрат на підставі первинних документів, в яких проставляють шифри витрат. Непрямі витрати за центрами діляться на два види: безпосередньо відносяться до даного центру витрат; що розподіляються з інших центрів витрат.

Керівникам організацій для вироблення і прийняття управлінських рішень необхідна як загальна інформація з організації в цілому, так і деталізована, за внутрішніми сегментами діяльності - центрам відповідальності. Маючи відомості про собівартість продукції, неможливо точно визначити, як розподіляються витрати між окремими виробничими ділянками (центрами відповідальності). Це завдання можна вирішити, якщо встановити зв'язок витрат і доходів з діями осіб, відповідальних за витрачання ресурсів. Такий підхід в управлінському обліку названий урахуванням витрат за центрами відповідальності.

Концепція обліку витрат за центрами відповідальності дозволяє кількісно зіставляти і оцінювати внесок різних підрозділів у зміну кінцевих фінансових результатів підприємства.

Центри відповідальності можуть функціонувати у вигляді: центрів доходів, центрів витрат, центрів прибутку або центрів інвестицій. Необхідність виділення центрів відповідальності пояснюється, перш за все, призначенням відповідальної особи, на яку покладаються функції виконавця та контролю за результатами діяльності по підрозділах [3, с. 12].

З метою раціональної організації внутрішньогосподарського обліку за центрами відповідальності професори Б. Нідлз і С. Кроссон розширюють класифікацію центрів відповідальності, шляхом відокремлення центрів

44

прямих витрат і частково регульованих непрямих витрат, які відрізняються за своїм функціональним призначенням:

Ғцентри витрат, де менеджери відповідають за контрольовані витрати, які можна однозначно пов‘язати з конкретним продуктом чи послугою;

Ғцентри частково регульованих витрат, де менеджери відповідають за контрольовані витрати, які прямо не відносяться на конкретний продукт чи послугу;

Ғцентри дохідів, де менеджери відповідають в основному за доходи і від них вимагається здатність генерувати грошові надходження;

Ғцентри прибутку, де менеджери відповідають одночасно за доходи, витрати і результати операційної діяльності;

Ғцентри інвестицій, де менеджери відповідають за отримання прибутку і приймають рішення про використання ресурсів.[7]

Ділення виробничої організації на центри відповідальності залежить від галузевих особливостей діяльності організації, особливостей технології та організації виробничих процесів, методів управління виробництвом, складу виробленої продукції або виконуваних робіт (послуг, послуг), рівня технічної оснащеності виробництва і забезпеченості кваліфікованим кадровим персоналом економістів, бухгалтерів, менеджерів і інших факторів.

Організація контролю та аналізу за центрами відповідальності спрямована на виявлення відхилень між плановими та фактичними показниками по кожному центру, фіксування відхилення у внутрішній управлінській звітності з організацією наступного аналізу причин виникнення відхилень [4]. В основу визначення відповідальності за центрами можливо виділення, як основного принципу контрольованості (контролю), згідно з яким керівники кожного центру відповідають тільки за витрати та дохіди, що контролюються персоналом даного структурного підрозділу. Серед основних принципів з організації обліку за центрами відповідальності в ході вивчення економічної літератури виділено наступні:

– чітке відокремлення усіх можливих центрів відповідальності, на базі організаційної структури господарюючого суб‘єкту, при збалансованому делегуванні повноважень та відповідальності менеджерів Ғ це посадові інструкції, положення про підрозділи;

– забезпечення розробки показників щодо відповідальності менеджерів

Ғце персоніфікована розробка кошторисів та бюджетів;

–правильне та своєчасне визначення результатів діяльності;

–створення чітко діючої системи внутрішньої звітності;

аналіз відхилень в процесі їх виникнення, тобто виявлення їх причин та винуватців.

Угрупування витрат за центрами відповідальності на рахунках управлінського обліку вимагає виділення окремої групи рахунків. Для відображення витрат за центрами відповідальності дані рахунки повинні мати також аналітичну деталізацію не тільки по центрам відповідальності, а й за статтями нормативних витрат, що змушує виділяти відповідні рахунки.

45

Облікове угруповання витрат по підрозділах повинне здійснюватися шляхом застосування принципу подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках, а побудова робочого плану рахунків в частині обліку діяльності центрів відповідальності має підкорятися принципам, що вимагає розмежування відповідальності за результати діяльності між суб'єктами внутрішньовиробничих взаємовідносин. [7]

Облік за центрами відповідальності, будучи елементом системи управління, спрямований на досягнення підвищення ефективності управління підрозділами організації на основі врахування відповідальності за результати і, як наслідок, посилення мотивації менеджерів і працівників цих центрів.

Синтетичний і аналітичний облік витрат на рівні центрів відповідальності доцільно організовувати безпосередньо в підрозділах, що викличе необхідність передачі частини функцій центральної бухгалтерії в дані підрозділи.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку в центрах відповідальності несе керівник підрозділу.

В підрозділах облік витрат на виробництво ведуть на відповідному субрахунку рахунків «Виробничі запаси» та «Виробництво» (кожному центру відповідальності відкривається окремий субрахунок) відповідно до обраної методикою обліку витрат. Витрати на управління збираються на рахунку "Загальногосподарські витрати" для подальшого розподілу по об'єктах обліку, організації та обслуговування підрозділу. [5]

Рахунок "Загальногосподарські витрати" в підрозділах не відкривається. Витрати підрозділів, пов'язані з реалізацією їх продукції, формуються у фінансовому розрахунковому центрі в розмірі встановленого відсотка до обсягу реалізації кожним підрозділом. Цей відсоток визначається на початку року відповідно до кошторису пропонованих витрат по реалізації продукції. Фінансовий результат від виробництва продукції в підрозділах доцільно визначати на рахунку "Внутрішньогосподарські розрахунки". Виручка, отримана від реалізації, зараховується на субрахунок розрахункового рахунку підрозділу. Рахунок "Внутрішньогосподарські розрахунки" пропонується використовувати як сопоставляющий для визначення фінансових результатів підрозділів. Рахунок "Розрахунки між центрами відповідальності" з субрахунками для кожного підрозділу використовується у фінансово-розрахунковому центрі. Фінансовий результат діяльності центрів відповідальності можна формувати, ввівши додатково синтетичний рахунок "Потенційні прибутки і збитки". Надалі з метою контролю та аналізу діяльності центру відповідальності інформація, відображена на цьому рахунку, може бути порівняна з фінансовим результатом, який формується в рамках фінансового обліку на рахунку "Прибутки і збитки".

За дебетом рахунка "Внутрішньогосподарські розрахунки" відбивається реалізована продукція за фактичною собівартістю, а на кредиті - та ж продукція за відпускними (договірними, трансфертними) цінами. Для виявлення фінансового результату від реалізації продукції порівнюють повну собівартість реалізованої продукції з її вартістю за відпускними

46

внутрішньогосподарським цінами. Рахунок "Внутрішньогосподарські розрахунки" ведеться в підрозділах, що передають свою продукцію на загальногосподарський склад. У фінансово-розрахунковому центрі для розрахунків з підрозділами доцільно виділити рахунок "Розрахунки між центрами відповідальності".

Облік витрат за центрами відповідальності дозволить оцінити внесок кожного центру у формування прибутку всієї організації і проконтролювати відхилення по кожному виділеному центру відповідальності, а все це в кінцевому рахунку підвищить ефективність діяльності організації.

Інформація про обсяг виробництва, як і по витратах, повинна бути представлена у вигляді відхилень. Величина відхилень, на які необхідно реагувати керівникові центру відповідальності, повинна встановлюватися диференційовано. Відхилення, що перевищують + 1%, повинні бути прийняті до уваги керівником центру відповідальності, а коли відхилення дорівнює + 3%, сповіщають керівника організації.

Однією з проблем, що виникають у зв'язку з організацією обліку за центрами відповідальності, є зміна в системі зведеного обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості. [3] Можливі два підходи до її вирішення: не пов'язувати облік витрат за центрами відповідальності з системою калькулювання, тобто розглядати такий облік як паралельний, додатковий, або шукати можливості поєднання обліку за центрами відповідальності з калькуляцією собівартості продукції. Цей варіант простіше для реалізації, але таїть в собі небезпеку втрати системності, відсутність ув'язки даних виробничого обліку між собою, допущення різних підсумків в групуванні витрат за місцями формування та об'єктам калькулювання за один і той же період.

Другий варіант видається більш прийнятним, і суттєва зміна системи калькулювання полягає в тому, що віднесення непрямих витрат на види готової продукції здійснюється не шляхом їх розподілу, пропорційно обраним базам, а в залежності від ступеня участі центрів відповідальності у виробництві даної продукції. Це більш складно, так як потрібно враховувати внутрішньогосподарський оборот (взаімооказиваемость робіт і послуг), але із застосуванням трансфертних цін ця труднощі відпадає. [8]

Операції розрахунків між центрами відповідальності можна представити таблицею 1.

Таблиця 1

Розрахунки між центрами відповідальності та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку

ғ	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Підстава
		дебет	кредит	документ
1.	Куплені матеріальні цінності	Основні засоби	Розрахунки між	Чеки-
	(роботи, послуги) у іншого	; виробництво	центрами	накладні
	центру відповідальності		відповідальності
2.	Списані матеріальні цінності,	Виробничі	Основні засоби ;	Документи
	вартість робіт, послуг на	запаси	Виробництво	з обліку
	витрати центру			витрат
	відповідальності

47

3.	Оплата вартості куплених	Розрахунки між	Центр	Авізо
	матеріальних цінностей, робіт і	центрами	відповідальності
	послуг з субрахунку даного	відповідальності
	центру відповідальності
4.	Відпущені (реалізовані)	Розрахунки між	Основні засоби	Чеки-
	матеріальні цінності іншим	центрами		накладні
	центрам відповідальності	відповідальності
5.	Зарахування вартості проданих	Центр	Розрахунки між	Авізо
	матеріальних цінностей на	відповідальності	центрами
	субрахунок даного центру		відповідальності
	відповідальності
6.	Виявлено фінансовий результат	Розрахунки між	Потенційні	Розрахунок
	центру відповідальності	центрами	прибутки і	бухгалтерії,
		відповідальності	збитки	довідка
				бухгалтерії

Для процедури контролю діяльності сегментів організації необхідно вдосконалити саму процедуру обліку в наступних пріоритетних напрямках:

1)вдосконалення первинного обліку витрат в центрах відповідальності;

2)вдосконалення форм звітності центрів відповідальності.

Первинний облік являє собою початкову стадію системного сприйняття і реєстрації окремих операцій, що характеризують господарські процеси і явища, що відбуваються на підприємстві.

Первинна документація є первісним базовим джерелом інформації про витрати на виробництво продукції. Від того, наскільки повно і достовірно сформульована інформація в первинних документах, залежатиме склад інформаційної бази для прийняття управлінських рішень. Всі документи містять вичерпний перелік реквізитів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] і Положенням ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Україні, і є єдиною і типовою документацією для всіх видів обліку. Тому немає необхідності вводити спеціальну первинну документацію. Важливо її пристосувати до вимог управлінського обліку та контролю, так як в системі управлінського обліку інформація про витрати повинна формуватися в іншій якості.

В першу чергу облік витрат за центрами відповідальності передбачає формування якісної та кількісної інформації про витрати з метою контролю та аналізу відхилень, внаслідок чого всі первинні документи, що складаються в центрах відповідальності, повинні містити інформацію про фактичні та нормативних витратах, що дозволить визначати відхилення фактичних даних від нормативних і використовувати ці показники в подальшому для регулювання і оперативного управління собівартістю.

При проведенні оперативного аналізу відхилень фактичних витрат від нормативних та оцінки результатів діяльності центрів відповідальності важливо виділити контрольовані та неконтрольовані відхилення. Тому вдосконалення форм первинних документів є необхідним етапом при розробці та впровадженні системи управлінського обліку за центрами відповідальності. [6]

48

Ще одним пріоритетним напрямком удосконалення обліку за центрами відповідальності є вдосконалення форм звітності центрів відповідальності. Таким чином, для того щоб організувати облік витрат за центрами відповідальності, необхідна розробка системи внутрішньогосподарської сегментарной звітності, яка забезпечить керівництво підрозділів, бухгалтерську службу і адміністрацію господарства інформацією для поточного контролю та аналізу діяльності підрозділів.

При організації обліку за центрами відповідальності отримана продукція оцінюється за внутрішньогосподарськими (трансфертними) цінами, тому важливе значення має розробка методології трансфертного ціноутворення як інструменту оцінки діяльності центрів відповідальності. Використання трансфертних цін у даному випадку створює передумови для визначення внеску кожного підрозділу в результат діяльності організації в цілому і сприяє виникненню зацікавленості і в той же час відповідальності працівників підрозділів в результатах виробництва.

При використанні методики обліку за центрами відповідальності із застосуванням трансфертного ціноутворення виникає проблема розробки методики розрахунку трансфертних цін.

В даний час одні автори пропонують використовувати як трансфертної ціни показник змінної собівартості, інші відзначають, що в якості трансфертної ціни необхідно використовувати повну або виробничу собівартість, треті пропонують використовувати в якості бази ринкові ціни. Проблема в даному випадку полягає у встановленні найбільш справедливої ціни, на підставі якої буде складатися звітність, показники якої будуть найбільш реально відображати результати діяльності кожного первинного підрозділу підприємства.

Великі розміри підприємств, компаній, фінансово-промислових груп, їх багатогалузевий характер створюють значні перешкоди на шляху їх подальшого розвитку внаслідок різкого зростання потоків оперативної інформації та потоку адміністративних рішень. Одним із шляхів подолання цих перешкод є перехід до децентралізованої системи управління, що дає змогу розподілити повноваження щодо прийняття рішень між різними рівнями управління, а також відповідальність стосовно планування та контролю доходів і витрат. Головна відмінна риса децентралізації - свобода прийняття рішень. [4]

Завдання керівника великого підприємства полягає в тому, щоб визначити стратегічний напрям, заручитись підтримкою підлеглих, дати їм засоби та повноваження і залишити у спокої. Тому децентралізація - це, насамперед, відносини між керівниками різного рівня в системі управління підприємством. Це якісно новий тип управління, спрямований на максимізацію прибутків.

Отже, ефективна організація нормативного обліку за центрами відповідальності на сучасних підприємствах може бути досягнута за допомогою консолідації та впровадження в їх діяльність наступних компонентів: у плануванні Ғ розробки номенклатури цінника на основну

49

сировину та напівфабрикати, послуги допоміжних виробництв; введення визначених форм бюджетів, нормативної документації за їх складанням, номенклатури відхилень від норм витрат сировини і заробітної плати працівників виробництва тощо; в організації виробництва – вживання заходів щодо забезпечення підрозділів ваговимірювальними приладами і лічильниками; визначення термінів проведення інвентаризації; впровадження спеціальної системи первинної документації для оформлення відхилень від норм; у постачанні – впровадження суворого лімітування товарноматеріальних ресурсів; підвищенням рівня забезпечення комори ваговимірювальними приладами тощо.

Список використаних джерел:

1.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 1999 р., N 40, ст.365 (із змінами).

2.П(С)БО 16 «Витрати» N 318 від 31.12.99

3.Егорова И.С. Внутренняя отчетность как инструмент контроля центров ответственности // Финансовый вестник. - 2010. - ғ 10. - С. 13-17.

4.Самусенко С.А. Новые тенденции учета по центрам ответственности // Экономический анализ : теория и практика. - 2010. -

ғ15. - С. 21-25.

5.Самусенко С.А. Центры ответственности как средство контроля затрат // Бухгалтерский учет. - 2010. - ғ 11. - С. 13-18.

6.Хорунжий Л.И. Управленческий учет затрат // Аудиторские ведомости. - 2010.- ғ 4. - С.12-17.

Ілона Бантуш, Мирослава Пілявська Науковий керівник: Майстер Л. А., асистент

Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА У ТВАРИННИЦТВІ ТА РОСЛИННИЦТВІ

На сьогодні, кожне підприємство, на перше місце ставить саме результат своєї діяльності - прибуток чи збиток. Лише за даними фінансового обліку можливо достовірно оцінити результат діяльності підприємства. Саме від повноти та достовірності отриманої керівництвом інформації залежить прийняття їх рішень. Тому керівництво підприємства висуває жорсткі вимоги щодо якості організації та ведення обліку фінансових результатів та витрат, що впливають на їх зміни.

Метою дослідження є розгляд та обґрунтування особливостей формування витрат виробництва, що притаманні сільськогосподарським підприємствам.

Витрати виробництва в сільському господарстві включають витрати живої і уречевленої праці, що є витратами засобів та предметів праці. Перші проявляються у вигляді конкретної праці в різних галузях сільського господарства, другі - це витрачені насіння, корми й інші види запасів.

50