2. Зміст модулів: Загальна тематика модулів ііі курс (V семестр)

Змістовий модуль І. Сутність порушень темпу, ритму мовлення і заїкування
№ п/п	Назва розділу і теми.	Кількість годин
		Лекції.	Практ. заняття	Лабор. заняття	Сам. робота	Індивід. робота
1.	Тема: Загальна характеристика порушень темпу і ритму мовлення.	2	2
2	Тема: Методика логопедичної роботи усунення порушень темпо-ритмічної сторони мовлення	2
3.	Тема: Історія вивчення заїкання	Сам.	-			2
4.	Тема: Причини, фізіологія та симптоматика заїкання.	2	2		2
5.	Тема: Класифікація заїкання, етіологія та симптоматика	2	2		2
6.	Тема: Специфіка заїкання як вторинного дефекту.	Сам.	2		2
7.	Тема: Психолого-педагогічне обстеження осіб із заїканням.	2			2
Змістовий модуль ІІ. Комплексний підхід до подолання заїкування та особливості реабілітації осіб із заїканням в дошкільному, підлітковому й дорослому віці
8.	Комплексний підхід до подолання заїкання	2	2			2
9.	Тема: Логопедичні технології формування плавного мовлення в осіб із заїканння.	2			2
10.	Тема: Психотерапія у подоланні заїкання.	Сам.			2
11.	Тема: Комплексні психолого-педагогічні системи реабілітації.	2	2
12.	Тема: Принципи організації логопедичних занять з дітьми із заїканням	2	2		1	2
13.	Тема: Особливості реабілітації осіб з заїкання в умовах медичних закладів.	Сам.	2	2		2
14.	Тема: Особливості реабілітації осіб з заїкання в умовах ДНЗ.	2	2	2		2
15.	Тема: Особливості реабілітації осіб з заїкання в умовах ЗНЗ.	2				2
16	Тема: Особливості реабілітації підлітків із заїканням.	Сам.				2
17.	Тема: Особливості реабілітації дорослих із заїканням.	Сам.				1
18.	Тема: Взаємодія сім’ї, і освітніх закладів у профілактиці заїкання.	Сам.
	Всього	22	18	4	14	14

2.1. Зміст теми 1. Порушення темпу мовлення.

Короткі історичні відомості про вивчення порушень темпу і ритму мовлення у дітей. Характеристика темпу та ритму мовлення та їх порушень. Брадилалія, тахілалія, фізіологічні затинання, ітерації, їх причини та прояви. Ознайомити з недоліками темпу і ритму мовлення та причинами їх виникнення у дітей.

Зміст теми 2. Методика логопедичної роботи з особами з порушеннями темпу мовлення.

Розкрити зміст корекційно-логопедичної і профілактичної роботи. Класифікація різновидів тахілалії. Обстеження дітей з порушеннями темпу мовлення. Методика корекційної роботи по усуненню порушень темпу і ритму мовлення. Профілактика недоліків темпу, ритму мовлення у дітей.

Зміст теми 3. Історія вивчення заїкання

Спроби вивчення заїкання в період IV століття до н.е. по першу половину XIX століття. Дидактичний і психологічний методи усунення заїкання. Хірургічний метод лікування заїкання Діффенбаха. Дидактичний метод, елементи якого з успіхом застосовуються в логотерапевтичній практиці і в наші дні, засновані на вихованні заїк, шляхом тривалих мовленнєвих вправ, здорового мовлення. Праця Христофора Лагузена „Спосіб лікування заїкання”. В якій поряд з дидактичними прийомами, застосовується психотерапія, спрямована на усунення у хворого страху мовлення, виховання впевненості в успішному лікуванні. Праці кінця XIX — початку XX століття А. Куссмауля (1879), Н. Gutsmanа (1894), І. Хмелевского (1897), А. Лібмана (1901), Е. Фрешельса (1930, 1931) та інших авторів, в яких розпочинають більш повно вимальовуватися причини виникнення, клінічні особливості, а також дидактичні і психологічні прийоми усунення заїкання. Концептуальні підходи до проблеми дослідження заїкання в 60-х — на початку 80-х років XX століття Р. Левіної і її співробітників (1963, 1966). Методичні рекомендації і статті В. Шкловського (1965, 1966, 1979), колективна праця „Заїкання”, написана вітчизняними ученими спільно з німецькими дослідниками за редакцією Н. Власової і К. Беккера (1983), а також роботи В. Куршева (1973), А. Богомолової (1977), В. Селіверстова (1979), А. Ястребової (1980), Г. Волкової (1983) і низки інших дослідників, спеціально присвячені даній проблемі.

Зміст теми 4. Причини, фізіологія та симптоматика заїкання.

Заїкання. Історія розвитку вчення про розлади мовлення. Поняття заїкання та причини виникнення. Поширеність заїкання серед дітей. Характеристика мовлення дітей із заїканням. Прояви заїкання: стан нервової системи, фізичного здоров’я, загальної і мовленнєвої моторики, психологічні особливості таких дітей. Характеристика мовленнєвих судом при заїканні: місце, тип, частота. Класифікації заїкання за різними критеріями.

Зміст теми 5. Клінічна і психолого-педагогічна характеристика невротичного та неврозоподібного заїкання.

Невротична форма заїкання загострюється у віці від 2 до 6 років, коли фразове мовлення вже сформоване. Переважає психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація).

Характерні риси невротичної форми заїкання: заїкання може з'явитися у віці від 2-х до 6-ти років; наявність розгорненого фразового мовлення до появи порушення; переважно психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація); велика залежність ступеня судомних запинок від емоційного стану особи із заїканням і умов мовленнєвого спілкування; можливість плавного мовлення при певних умовах (мовлення наодинці з собою, в умовах емоційного комфорту, при відверненні активної уваги від процесу говоріння і ін.).

Характеристика неврозоподібної форми заїкання Визначення її характерних рис: судомні затинання з'являються у дітей у віці 3-4 роки; поява судомних затинань збігається з фазою розвитку фразового мовлення; початок заїкання поступовий поза зв'язком з психотравмуючою ситуацією; відсутність періодів плавного мовлення і мала залежність якості мовлення від мовленнєвої ситуації; залучення активної уваги в осіб із заїканням до процесу говоріння полегшує мовлення; фізична або психічна втома, соматична ослабленість погіршують якість мовлення.

Неврозоподібна форма заїкання може ускладнюватися цілим комплексом вторинних невротичних реакцій, пов'язаних з особливостями особистісного реагування на мовленнєвий дефект, що „маскує” дійсну природу мовленнєвої патології. Такі форми мовленнєвої патології є змішаними і важче піддаються корекційному впливу.

Зміст теми 6. Специфіка заїкання як вторинного дефекту

Виділені В. Ковшиковим групи осіб у яких заїкання спостерігається на фоні психічних захворювань.1) властиві хворим з гиперстенічною формою неврастенії; 2) заїкання у хворих з тахілалією. 3) заїкання при психастенії; 4) заїкання при неврозі нав'язливих станів; 5)заїкання при істерії; 6)заїкання при „органоневротичних” синдромах”; 7)заїкання за відсутності репрезентативних нервово-психічних розладів.

Особливості заїкування як вторинного дефекту в дітей зі зниженим інтелектом. Методичні прийоми логотерапії з корекції заїкання передбачають не лише подолання заїкання у дітей зі зниженим інтелектом, але і розвиток їх мислення, мовлення в цілому, оральної, ручної і загальної моторики.

Зміст теми 7. Психолого-педагогічне обстеження осіб із заїканням.

Основним компонентом логопедичного обстеження є складання логопедом на кожну дитину із заїканням характеристики мовленнєвого стану — так званого „мовленнєвого статусу”. Логопед складає дану характеристику перед початком корекційної роботи з особами із заїканням. Результати обстеження дитини із заїканням узагальнюються логопедом у вигляді психолого-педагогічного висновку. У висновку необхідно відобразити узагальнені дані всіх аспектів вивчення дитини із заїканням, які б дозволили виявити ті або інші відхилення від норми.

Зміст теми 8. Комплексний підхід до подолання заїкання.

Обстеження дітей з заїканням. Комплексний підхід з усунення заїкання. Основні принципи роботи з дошкільниками: режим, лікувальні заходи, логопедичні заняття, логоритмічні ігри й вправи, загальнооздоровчі заходи.

Зміст теми 9-10. Логопедичні технології формування плавного мовлення в осіб із заїканням.

Згідно сучасним педагогічними теоріями, уявлення про педагогічні технології пов’язується з певним набором базисної техніки, використання якої дозволяє прогнозувати й досягати бажаного результату навчально-виховного процесу. (В. Беспалько, 1989). Серед логопедичних технологій корекції науковці називають технології: 1) гальмування патологічних мовленнєворухових стереотипів; 2) регуляції емоційного стану; 3) розвиток координації та ритмізації рухів; 4)формування мовленнєвого дихання; 5) формування навичок раціональної голосоподачі й голосоведення; 6) розвиток просодичної сторони мовлення; 7)розвиток плануючої функції мовлення; 8) інструментальні методи впливу.

Зміст теми 11. Психотерапевтичні технології подолання заїкання.

Процес спілкування в осіб із заїканням змінений у ряді ланок: емоційному (логофобія), когнітивному (розуміння і оціннювання комунікативної ситуації, уявлення про себе як суб'єкта спілкування), поведінковому (уникнення низки ситуацій, звуження кола контактів).

Методи групової психотерапевтичної і психокорекційної роботи відрізняються значною різноманітністю і представляють широкі можливості для їх розвитку і диференціального застосування. Зі всього об’єму методів, технік, прийомів найбільше використовується групова дискусія (як найбільш характерна і багато в чому опорна форма взаємодії в групі), проективне малювання, низка невербальних методик і декілька варіантів проведення соціометрії в психотерапевтичній групі.

Успішність групової психокорекційної роботи із заїками багато в чому залежить від її правильною організації, що включає низку умов. Оптимальна кількість учасників — 10-12 чоловік. Пацієнти молодше 18 років можуть об'єднуватися в окрему групу, при цьому необхідно враховувати особливості їх психічного і фізичного розвитку й відповідно наблизити завдання психокорекційної роботи до їх проблем і труднощів, змінити деякі формулювання, звернути увагу на значущі сфери стосунків. Основні характеристики виділених етапів ведення групи, їх спрямованість зберігаєтьсяі при роботі з особами із заїканням у віці 15-17 років.

Тривалість одного заняття 1,5-2 години, причому краще проводити його без перерви. В рамках самого заняття можливі паузи, що мають характер переключення і релаксації. Оптимальна організація амбулаторного курсу лікування передбачає проведення трьох групових занять в тиждень (весь курс включає 35-40 зустрічей).

Зміст теми 12. Загальна характеристика основних систем комплексної реабілітації осіб із заїканням.

Комплексні системи реабілітації дітей із заїкання дошкільного віку: а) методика Н. Власової і О. Рау; б) методика В. Селіверстова; в) методики Н Чевельової, А. Ястребової, С. Миронової.

Комплексні системи реабілітації підлітків, що заїкаються, і дорослих: а)методика С. Ляпідевського; б) методика А. Євгенової і М. Смирнової; в)методика В. Шкловського; г) методика М. Буянова, Г. Драпкіна, Є. Богданової, Н. Жихаревої; д) система комплексної медико-педагогічної реабілітації дорослих Н. Асатіані; ж) система комплексної реабілітації Ю. Некрасової; з) система комплексної реабілітації Л. Арутюнян.

Зміст теми 13. Принципи організації логопедичних занять з дітьми із заїканням.

Основні принципи організації логопедичних занять з дітьми із заїканням: принцип індивідуального підходу; принцип адекватної організації логопедичних занять; принцип свідомості і активності; принцип застосування наочних і технічних засобів навчання в процесі логопедичних занять з дітьми із заїкуванням. Критерії оцінювання проведеної корекційної роботи з дітьми із заїкуванням.

Групові, колективні логопедичні заняття із заїками виправдали себе багарічною практикою. Індівідуальний підхід в логопедичній роботі виражається, перш за все, в ретельному вивченні кожної дитини із заїканням перед початком і в процесі логопедичної роботи. Логопедичний вплив передбачає визначену форму організації корекційно-виховної роботи із заїками. Міцність формування у них вільного мовлення багато в чому обумовлюється самою формою побудови логопедичних занять.

У корекційно-виховній роботі з дітьми із заїканням реалізація дидактичного принципу свідомості й активності займає одне з провідних місць. Без свідомої, активної участі особи із заїканням, процес подолання стає практично неможливим. Дидактичний принцип міцності вимагає, щоб знання, уміння і навички, що набуваються дітьми із заїканням, на логопедичних заняттях, були міцними і володіли властивістю до відтворення й застосування в різних ситуаціях.

Зміст теми 14. Особливості реабілітації осіб із заїканням в умовах медичних закладів.

У нашій країні допомога дітям із заїканням надається в спеціалізованих кабінетах або закладах системи охорони здоров’я.

Цю роботу проводять логопедичні кабінети при дитячих поліклініках, спеціалізованих стаціонарах, при психоневрологічних диспансерах, напівстаціонари, сезонні й постійно діючі санаторії.

До вищеназваних установ дитина із заїканням регулярно приходить на спеціальні заняття 2-3 рази на тиждень (амбулаторні умови), або потрапляє на певний термін під постійне спостереження фахівців, які надають їй необхідну лікувально-педагогічну допомогу (стаціонарні умови).

Перевагою амбулаторних умов є те, що з діти із заїканням на час лікування не відриваються від звичного соціального оточення. Саме тому в них з'являється можливість переносити навички, набуті в кабінеті логопеда, в своє повсякденне життя. Крім цього, позитивом є те, що діти продовжують навчання в школі. Регулярні заняття з фахівцем дозволяють планомірно і правильно працювати з корекції мовлення і поведінки дитини із заїканням. Завданнями кожного заняття в кабінеті є: контроль за станом мовлення дитини, вибір і відпрацювання певних нових вправ для її мовлення і поведінки, завдання для самостійної роботи.

Зміст теми 15. Особливості реабілітації осіб з заїканням в умовах ДНЗ.

Дидактичні основи логопедичних занять дошкільників з заїканням. Особливості логопедичної роботи з дошкільниками, що заїкаються в середній та старшій вікових групах С. Миронової, Н. Чевельової. Методика логопедичних занять. Роль сім’ї, дитячого садка і школи в процесі усунення заїкання у дітей. Заняття з дітьми дошкільного віку з усунення заїкання логопед проводить кожного дня вранці. Вихователь займається з дитиною увечері. З дітьми, що заїкаються, проводяться наступні заняття:

фронтальні — вихователь;

підгрупові — група 12 чоловік ділиться для занять на дві підгрупи, по 6 чоловік кожна, логопед займається з кожною підгрупою щодня;

індивідуальні — з розвитку вимови та з усунення заїкання — проводить логопед, а на закріплення отриманих навичок — вихователь.

На заняттях застосовують спеціальні методичні прийоми, за допомогою яких здійснюється корекція заїкання. Логопедичні заняття з кожною підгрупою тривають одну годину, з 7-10-хвилинною перервою.

У першій половині дня, під час логопедичного заняття з однією підгрупою, вихователь з іншою підгрупою знаходиться на прогулянці. Для того, щоб мовне навантаження і прогулянки були рівнозначними для обох груп, заняття чергуються. Один день першою займається одна підгрупа, наступного дня — інша.

У другій половині дня вихователі проводять індивідуальну роботу з дітьми на закріплення правильної вимови звуків і вдосконалення навичок користування самостійним мовленням без заїкання. Фронтальні заняття (з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім і природою, розвитку елементарних математичних уявлень, малювання, ліплення, аплікації, конструювання).

Зміст теми 16: Особливості реабілітації осіб із заїканням в умовах ЗНЗ.

Логопедична робота з школярами. Методика логопедичної роботи з молодшими школярами Богомолової. Методика логопедичної роботи з молодшими школярами А. Ястребової, Н. Чевельової. Роль сім’ї, дитячого садка і школи в процесі усунення заїкання у школярів.

За останні роки в нашій країні розширюється мережа спеціальних шкіл для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. В цих школах є відділення для дітей з важким протіканням заїкання на фоні загального недорозвитку мовлення. Діти навчаються за спеціальною програмою, основний напрям якої — розширення словникового запасу, розвиток граматичної будови, загальний развиток мовлення, попередження або подолання недоліків письма й читання. У другому відділенні навчаються діти, що заїкаються, з нормальним рівнем мовленнєвого розвитку за програмою масової школи. Враховуючи ці особливості, роботу по подоланню заїкання треба проводити в двох напрямах: 1) перевиховання мовлення; 2) коригування особливостей психічної діяльності, що впливають на нормальне протікання мовного акту. Для цієї мети з великою ефективністю може бути використаний весь процес навчання в спеціальній школі.

Отже, основна лінія розвитку комунікативної функції мовлення у дітей із заїканням, повинна полягати в поступовому розвитку мовлення — від ситуативного до контекстного. Але оскільки це зливається з процесом навчання, а процес навчання не є відокремленим від розвитку логічного мислення, необхідно піклуватися про послідовне оволодіння дітьми операціями мислення: аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням.

Зміст теми 17: Особливості реабілітації підлітків із заїканням.

Методика логопедичної роботи з підлітками і дорослими Б. Драпкіна, В. Ковальова, Н. Власової, К. Беккера, Л. Бєлякової, Н. Асатіані, В. Шкловського .

Юнацький вік є найбільш вираженим періодом у динаміці заїкання. Специфічні особливості заїкання визначаються двома головними факторами:

1) довгими роками заїкання, що призводить до глибинних порушень функції мовленнєвого апарату і стійких паталогічних навичок мовлення;

2) фізіологічними особливостями юнацького віку, на фоні яких заїкання провокує порушення емоційно-вольової сфери і сприяє формуванню глибинних психогенних нашарувань. Особливостями заїкання у юнаків є дискоординація функції мовленнєвого апарата, наявність „тяжких” звуків і звукофобія, труднощі залучення у мовленнєвий акт, страх мовлення, порушена мовленнєва комунікація, послаблена увага й пам’ять, глибокі особистісні зміни. Ці особливості проявляються у кожного юнака по-різному, в залежності від форми заїкання та індивідуальності того хто заїкується.

В клінічній картині невротичного заїкання в юнацькому віці усвідомлення мовленнєвої неповноцінності, сприяє виникненню думки про неминучість мовленнєвого фіаско, страху мовлення. Створюється замкнене коло — судомність мовлення зумовлює формування хворобливих реакцій особистості на свої страждання, які у свою чергу сприяють посиленню судомності. Поряд з ускладненнями судомного мовленнєвого синдрому наростають загальні невротичні порушення, різко посилюється хвороблива реакція особистості на свій мовленнєвий недолік і логофобія.

При неврозоподібному заїканні у юнаків зосередженість на мовленнєвому дефекті та логофобія виражається значно меншою мірою.

Зміст теми 18.Особливості реабілітації дорослих осіб із заїканням.

Логопедична робота з дорослими Л. Арутюнян. Методика нормалізації плавного мовлення Л. Арутюнян проводиться за допомогою формування нового функціонального стану, проводиться відразу в трьох напрямках (відповідно «тріаді заїкання»): по-перше, усунення мовленнєвих судом (вправи з рукою); по-друге, подолання бажання приховати дефект (функціональні тренування); по-третє, блокування внутрішньої тривоги під час мовленнєвого акту (виховання «рефлексу спокою»). Таким чином, власне, ми дістаємо можливість ліквідовувати всю симптоматику заїкання. Функціональні тренування (ФТ) давно використовуються в логопедичній практиці. У традиційних методиках вони зазвичай розпочинаються після декількох тижнів занять. Бесіди зі сторонніми, питання і відповіді проводяться під час спостереження і контролю логопеда. За цією методикою члени групи вже з перших занять вступають в активний контакт з оточуючими звертаючись до них з різними запитаннями, причому це робиться пацієнтами абсолютно самостійно за відсутності логопеда і стосується всіх емоційно значущих для них ситуацій.

Функціональні тренування дозволяють позбавитися від страху мовлення. Разом з цим зникають нав'язливі думки і захисні прийоми. З'являється упевненість, розкутість.

Зміст теми 19. Взаємодія сім’ї, і освітніх закладів у профілактиці заїкання.

Роль сім’ї, дитячого садка і школи в процесі усунення заїкання у дітей. Попередження появи заїкання у дітей пов’язане головним чином з просвітницькою роботою серед батьків і працівників дошкільних закладів.

Оскільки в появі заїкання значну роль відіграють особливості мовленнєвого розвитку дитини, її характерологічні якості, внутрішньосімейні стосунки, необхідно, щоб батьки, вихователі і близькі люди, що оточують дитину, були повідомлені про закономірності мовленнєвого розвитку і про умови, які можуть сприяти виникненню мовленнєвої патології.

У профілактиці заїкання виділяються три основні напрями: 1) попередження виникнення заїкання у дітей; 2) попередження хронифікації і рецидивів заїкання; 3) попередження порушень соціальної адаптації.