НПК до сімейного кодексу

далі матір'ю чи батьком дитини, оскільки, зрозуміло, ця правова санкція не може анулювати кровного споріднення з дитиною. Тому у актовий запис про народження дитини зміни у графи лМатиы та лБатькоы не вносяться.

3. Відповідно до статті 74 КпШС батьки, позбавлені батьківських прав, втрачали всі права, що Єрунтуються на факті спорідненості з дитиною, в тому числі лправо вимагати від неї у майбутньому надання їй утриманняы.

У статті 166 СК наслідки позбавлення батьківських прав визначені більш повно та чітко. Одна частина правових наслідків наступатиме відразу після набрання чинності рішенням суду, друга - спрямована на майбутнє.

Оскільки на момент судового розгляду відповідач ще не має лправа вимагати від дитини в майбутньому надання йому

утриманняы, не можна позбавляти його того, чого він ще не має і невідомо, чи матиме взагалі. Тому мова має вестись про неможливість виникнення в майбутньому певного права, а не про його втрату.

4.Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає усі права, які Єрунтуються на факті спорідненості з дитиною, незалежно від того, яким законом (публічним чи приватним, матеріальним чи процесуальним) вони встановлені. Отже, того, хто позбавлений батьківських прав, не стосуються правові норми, у яких носіями права є лбатькиы чи лматиы та лбатькоы.

5.Особа, позбавлена батьківських прав, може бути відповідачем в цивільному або кримінальному процесі у разі заподіяння шкоди її дитиною, оскільки відповідати за дії своїх дітей - це не право, а обов'язок батьків. Однак така особа відповідатиме лише за наявності своєї вини, тобто за свою поведінку.

6.Особа, позбавлена батьківських прав, не може бути учасником процесуальних дій, які за законом мають вчиняти бать-

336

Стаття 167

ки, наприклад, бути присутньою при допиті дитини, щодо якої вона позбавлена батьківських прав, як свідка.

Водночас щодо особи, позбавленої батьківських прав, має повною мірою стосуватися стаття 63 Конституції України, за якою не настає відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо близьких родичів. У зв'язку з цим син, дочка можуть відмовитися давати показання чи пояснення щодо своїх матері, батька навіть тоді, коли вони позбавлені батьківських прав.

Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав

1.Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

2.Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового

приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

3.Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.

4.Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання

їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі.

5.Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або

іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування.

6.Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.

7.Порядок відібрання і передання дитини встановлю-

ється законом.

1. Метою позбавлення батьківських прав є, головним чином, порятунок дитини від згубного впливу матері чи батька,

22 3-132

337

РОЗДІЛ III

Глава 13

створення можливості для подальшого влаштування дитини, зокрема на підставі усиновлення.

Найчастіше дитина, щодо якої мати, батько позбавлені батьківських прав, покидає житло, у якому вона проживала, і передається родичам чи органові опіки та піклування. Тому для більшості з тих, хто був позбавлений батьківських прав, рішення суду було не покаранням, а благом.

Отже, мають бути змінені акценти: не дитину ізольовувати від батьків, а батьків - від дитини, хоча реально здійснити це не просто і не завжди можливо.

2. Стаття 167 СК передбачає своєрідну черговість тих, кому може бути передана дитина, відібрана від матері чи батька.

Право забрати дитину до себе має насамперед другий з батьків, оскільки, відповідно до статті 163 СК, він має переважне право перед іншими особами на проживання з дитиною.

Якщо він відмовиться забрати дитину або, на думку суду, не може забезпечити їй належних умов для виховання та розвитку (відбуває покарання, страждає на психічний розлад здоро- в'я, не має житла тощо), дитина може бути передана дідові, бабі, іншим родичам, а також вітчиму чи мачусі.

У разі конкуренції між ними суд віддає перевагу тому, хто може найкраще влаштувати життя дитини, з урахуванням думки самої дитини.

Якщо з числа названих осіб немає жодної, яка бажала би забрати дитину, або жодної, яка могла би забезпечити її належним сімейним вихованням, суд передає дитину органові опіки та піклування, який і визначить її подальшу долю.

3. Частина шоста статті 167 СК гарантує недоторканність права дитини на житло, у якому вона проживала.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 71 Житлового кодексу УРСР житлове приміщення зберігалося за дитиною, яка поміщена до державного дитячого закладу, до родичів, опікуна чи піклувальника, за умови, що у ньому залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо інших членів сім'ї не було, дитина втрачала право на житло, а житлове приміщення могло бути надане іншій особі. Дитина ж після закінчення строку перебування у дитячому закладі або повернення її від родичів, опікуна чи піклувальника одержувала право на позачергове надання іншого житла.

я ая

Стаття 168

Ця норма суперечила статті ЗО Конституції України, яка гарантує кожному недоторканність житла, і лише Законом України лПро внесення змін до статті 71 Житлового кодексу Української РСРы від 2 березня 2000 р.1 вона була змінена.

4. Особа, яка позбавлена батьківських прав, може чинити опір відібранню дитини.

Передбачаючи це, суд має право застосувати заходи для забезпечення позову. Таким заходом могло би бути передання дитини на тимчасове опікування бабусі, дідусеві, іншим родичам, закладу охорони здоров'я.

5. Процедура відібрання дитини повинна відбуватися відповідно до Закону України лПро виконавче провадженняы2 у спосіб, який застеріг би дитину від душевних травм.

Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав

1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

1. Для кожної дитини мати чи батько, навіть якщо вони, з точки зору інших людей, є поганими, все ж залишаються матір'ю та батьком. Дитяча душа беззастережно прощає їм їхні провини і лине до них у сні та наяву.

Стаття 168 СК написана з урахуванням цього природного почуття дитини. Одночасно вона стимулює того, хто позбавлений батьківських прав, до виправлення.

2. За статтею 73 КпШС дозвіл на побачення з дитиною тому, хто позбавлений батьківських прав, надавався органом

опіки та піклування, рішення якого могло бути оскаржене до суду.

Коментована стаття відносить вирішення цього питання до компетенції суду. Така зміна підвідомчості забезпечить мож-

Офіційний вісник України. - 2000. - № 13. - Ст. 503. ВВР. - 1999. - № 24. - Ст. 207.

339

РОЗДІЛ III

Глава 13

ливість всебічної оцінки ситуації. Орган опіки та піклування здійснюватиме лише лпідготовчуы місію (обстеження поведінки заявника, подання свого висновку).

3. Право на побачення з дитиною може бути надане тому з батьків, хто позбавлений батьківських прав, за умови, що це не завдасть шкоди її інтересам. При цьому присутність іншої особи при такому побаченні є обов'язковою. Це може виявитися особливо актуальним тоді, коли підставою для позбавлення батьківських прав було жорстоке ставлення до дитини або вчинення щодо неї умисного злочину.

Якщо вік дитини дозволяє їй бути відносно або повністю самостійною, вона має право сама визначитися щодо доцільності побачень з матір'ю, батьком і навіть бути їх ініціатором. Той, з ким проживає дитина, не має юридичних засобів, за допомогою яких такі зустрічі могли би бути заборонені.

Якщо дитина не виявляє бажання побачитися з матір'ю, батьком, ніхто не має права присилувати її до цього.

Стаття 169. Поновлення батьківських прав

1.Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

2.Поновлення батьківських прав неможливе, якщо ди-

тина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

3.Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

4.Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

5.При вирішенні справи про поновлення батьківських

прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

6. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Я4П

Стаття 169

1. Відповідно до загальноправового терміна лпоновлення праваы у статті 169 СК йдеться про лпоновлення батьківських правы, а не лпоновлення в батьківських правахы, як це було написано у статті 75 КпШС. Справ про поновлення батьківських прав у судах України обмаль, однак це не применшує виховного значення цієї юридичної можливості.

Поновлення батьківських прав може вимагати лише той, хто був їх позбавлений. Не має такого права жодна інша особа, прокурор чи орган опіки та піклування.

Відповідачем у справі про поновлення батьківських прав є той з батьків, з ким проживає дитина, або орган опіки та піклування, якщо дитину виховує інша особа. Якщо, наприклад, дитина проживає з бабусею, остання має бути запрошена до участі у справі як третя особа на стороні відповідача.

2. Після усиновлення дитини, батьки якої були позбавлені батьківських прав, зміна поведінки рідної матері чи рідного батька юридичного значення вже не має.

Поновлення батьківських прав щодо усиновленої дитини можливе лише у разі скасування усиновлення або визнання його недійсним.

3. Закон не допускає поновлення батьківських прав після досягнення дитиною повноліття. Таке традиційне законодавче вирішення не мало жодної альтернативи, тому поновлення батьківських прав після повноліття вважалося неможливим за жодних умов.

При опрацюванні Сімейного кодексу ця законодавча догма не була пом'якшена можливістю, за певних умов, відступлення від неї.

Твердість такої законодавчої позиції не виключає можливості її пом'якшення в майбутньому, стосовно тих ситуацій, коли є згода на поновлення батьківських прав матері, батька та дочки чи сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав.

А поки це станеться, конституційний принцип верховенства права зробить можливим поновлення батьківських прав

судом за заявою матері, батька, дочки, сина, щодо яких вони були колись позбавлені батьківських прав. Якщо це може призвести до налагодження стосунків між батьками та діть-

341

РОЗДІЛ III

Глава 13

ми, до злагоди в родині, то жодна формальна юридична перепона не може бути непохитною.

Уразі смерті того, хто був позбавлений батьківських прав, дочка, син є спадкоємцями за законом без будь-яких застережень.

Уразі смерті дочки чи сина, щодо яких суд позбавив бать-

ків батьківських прав, мати, батько усуваються від прав на спадкування за законом, але можуть бути спадкоємцями за заповітом.

4. Стаття 169 СК не встановлює строку, який має залишитися до повноліття, в межах якого особі поновлюються її батьківські права щодо дитини.

Якщо до досягнення дитиною повноліття залишилося, наприклад, декілька місяців чи півроку, чи може суд відмовити

в позові на цій підставі? Однозначної відповіді на це запитання дати неможливо.

У цій ситуації суду належить зважити на інтереси не лише дитини, а й матері чи батька, на загальному тлі тих змін, які сталися у їхньому способі життя. До уваги має бути взято й те, що поновлення батьківських прав відновлює не лише немайнові правові зв'язки матері, батька з дитиною, а й повертає їм цілий ряд інших втрачених правових можливостей.

Отже, рішення суду має бути справедливим, сприяти утвердженню добросовісності у відносинах між матір'ю, батьком та дитиною.

5. Пред'явлення позову про поновлення батьківських прав зобов'язує суд до значної аналітичної роботи, адже належить з'ясувати не лише те, чи змінилася поведінка позивача взагалі, а головне те, наскільки ці зміни є глибокими і стійкими, щоби одночасно підтвердити його виправлення.

Якщо, наприклад, підставою для позбавлення батьківських прав було жорстоке ставлення матері до дитини, хроніч-

ний алкоголізм, позивачка має подати суду різнопланові докази на підтвердження можливості поновлення батьківських прав: документи закладу охорони здоров'я, органу міліції, спостереження працівників органу опіки та піклування, вчителів, сусідів.

342

Стаття 169

6. Відповідно до частини четвертої статті 19 СК при розгляді судом справи про поновлення батьківських прав участь органу опіки та піклування є обов'язковою.

Орган опіки та піклування має подати суду письмовий висновок щодо вирішення справи. Якщо, наприклад, у висновку орган опіки та піклування вважає можливим задоволення позову чи, навпаки, не вбачає підстав для цього, суд може не погодитися з цим.

7. У частині п'ятій статті 169 СК перераховано осіб, думка яких має бути вислухана і взята судом до уваги. Серед них немає самої дитини, оскільки про врахування думки дитини записано у статті 171 СК.

Думка другого з батьків, опікуна чи самої дитини - не є доказом, оскільки є лише логічним підсумком, узагальненням певних фактичних даних, а не самим фактом. Думка цих осіб, як правило, завжди формується під впливом не лише об'єктивних обставин, а й суб'єктивного їх сприйняття та оцінки. Тому обов'язок суду взяти думку кожного з них до уваги не є одночасно обов'язком суду погодитися з нею.

8. Оскільки підставою для поновлення батьківських прав мають бути не тимчасові, а стійкі зміни поведінки матері чи батька дитини, для цього потрібен час.

Однак у Сімейному кодексі не встановлено мінімального строку, який обов'язково мав би минути після позбавлення батьківських прав. Тому позов по поновлення батьківських прав може бути поданий через рік, півроку чи навіть місяць.

Не маючи права відмовити у прийнятті позову, поданого, наприклад, через місяць, суд може відмовити у його задоволенні, вважаючи час, що сплив, недостатнім для висновку про настання істотних змін у ставленні до дитини.

9. Якщо суд відмовив у позові про поновлення батьківських прав, наступне звернення до суду з такою ж вимогою можливе лише після спливу одного року.

Встановлення такого процесуального обмеження мало на меті стимулювати матір, батька до більш серйозного ставлен-

ня до подання первинного позову про поновлення батьківських прав. За його допомогою вдасться уникнути подання недостатньо обЄрунтованих повторних позовів.

343

РОЗДІЛ НІ

Глава 13

10. Поновлення батьківських прав не має наслідком обо- в'язкове повернення дитини матері, батькові. Дитина може і надалі залишатися, наприклад, з дідом, бабою чи опікуном, якщо це відповідає її інтересам.

Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьків-

ських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських

прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

4.При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

5.Положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

1. Батьківських прав здебільшого позбавляється той з батьків, з ким проживає дитина, тому вона, як правило, відбира-

344

Стаття 170

ється від нього і передається на опікування другому з батьків, іншому родичеві чи органу опіки та піклування. Якщо дитина не проживає з тим, кого суд позбавив батьківських прав, то, зрозуміло, потреби відібрання дитини не виникає.

Отже, позбавлення батьківських прав може іноді не поєднуватися з відібранням дитини.

2. У статті 170 СК визначено підстави і порядок відібрання дитини, без вирішення питання про позбавлення матері, батька батьківських прав.

Правовий сенс відібрання дитини за статтею 170 СК полягає в екстренності прийняття рішення на захист дитини, коли зволікання може призвести до смерті дитини, тяжкої хвороби чи каліцтва.

У пресі був описаний випадок, коли батьки за провину ув'язнили сина в підвалі, позбавивши його їжі та води. В іншому випадку батьки, які належали до однієї із релігійних сект, відмовилися госпіталізувати дитину, життя якої було в небезпеці. У цих та подібних ситуаціях через доволі довгу судову процедуру життя дитини може бути не врятованим, тому потрібні надзвичайні заходи.

Прокурор одержав інформацію про те, що М., який є хронічним алкоголіком, завдав тяжких тілесних ушкоджень своєму 12-річному сину і замкнув його у квартирі.

На підставі постанови прокурора дитина була відібрана від батьків і поміщена до лікарні.

У цій ситуації позбавлення матері чи батька батьківських прав відсувається в часі, адже спершу треба захистити дитину, а лише потім вирішувати питання про притягнення батьків до відповідальності.

3. У разі пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав і відібрання дитини суд може постановити рішення лише про відібрання дитини.

К., мати трьох дітей, систематично закривала їх самих вдома, зникаючи на кілька днів. Одного разу через пустощі з сірниками сталася пожежа, діти одержали опіки різного сту-

пеня.

При розгляді позову прокурора про позбавлення матері батьківських прав суд з урахуванням її каяття постановив

345

РОЗДІЛ III

Глава 13

відібрати дітей, передавши їх на опікування органові опіки на піклування, без позбавлення матері батьківських прав.

4. Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не по- в'язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров'ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи захворювання на СНІД, важких житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини - виключна компетенція суду.

5. У разі задоволення позову дитина, відібрана від одного з батьків, передається другому з батьків чи іншим родичам, за умови, що хтось із них не лише виявив бажання взяти дитину до себе, а й має можливість забезпечити дитину сімейним вихованням.

Якщо одразу виявили бажання забрати дитину, наприклад, батько і баба, батькові має бути надана перевага, за умо-

ви, що він має можливість забезпечити дитину усім необхідним для її розвитку.

Якщо немає родичів або дитина не може бути передана їм, місце проживання дитини має визначити орган опіки та піклування.

6. За статтею 76 КпШС рішення про відібрання дитини міг постановити лише орган опіки та піклування.

Оскільки прокурор є більш мобільним, ніж орган опіки та піклування, його рішення про відібрання дитини може бути винесене у будь-який час, навіть вночі чи у вихідний день.

Своє рішення про відібрання дитини прокурор виносить у формі постанови.

7.Якщо рішення про відібрання дитини виніс орган опіки та піклування, він зобов'язаний негайно повідомити про це прокурора. Прокурор може бути присутнім при вирішенні питання про відібрання дитини.

8.Незалежно від того, яким державним органом постановлене рішення про відібрання дитини, йому протягом семи днів належить подати до суду позов про позбавлення матері,

346

Стаття 170

батька батьківських прав чи позов про відібрання дитини без

позбавлення матері, батька батьківських прав.

Отже, відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування чи прокурора - це тимчасовий засіб захисту прав дитини. Триваючим засобом захисту прав дитини буде рішення суду.

Якщо суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав чи позову про відібрання дитини, рішення органу опіки та піклування або прокурора про відібрання дитини має вважатися таким, що втратило чинність. Відповідно дитина має бути повернута тому, з ким вона проживала.

9.Задоволення позову про відібрання дитини у виняткових випадках, встановлених у частині другій статті 170 СК, - це, по суті, не відібрання дитини, адже дитина уже відібрана, а лише судове підтвердження його законності та обЄрунтованості.

10.Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо

неї прав та обов'язків, обумовлених походженням.

Вони і надалі залишаються носіями обов'язку по вихованню дитини, мають право на особисте її виховання. Однак та обставина, що дитина передана на виховання іншій особі, означає, що саме її лінія виховання одержала першість, з якою батькам слід узгоджувати свою поведінку.

11. Якщо, наприклад, тяжкохвора дитина була силоміць, проти волі батьків госпіталізована, то, одужавши, вона має бути повернута батькам.

Якщо дитина була відібрана за рішенням суду, то згодом вона може бути повернута батькам також за рішенням суду.

12.Одночасно з вимогою про відібрання дитини може бути заявлена вимога про стягнення аліментів.

13.Правила статті 170 СК про відібрання дитини від батьків стосуються й відібрання дитини від інших осіб.

Якщо, наприклад, дитина проживає з тіткою, яка застосовує до неї жорстокі методи покарання, дитина може бути

відібрана від неї відповідно до частини другої статті 170 СК.

347

РОЗДІЛ III

Глава 13

Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя

1.Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

2.Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управ-