НПК до сімейного кодексу

Один з батьків, найчастіше мати, яка пред'явила позовну заяву про стягнення аліментів на дитину, є не лише законним представником дитини, а й має власний матеріально-право-

вий інтерес. Саме ця обставина відіграла основну роль при визначенні власника аліментів.

Аліменти - кошти особливого призначення, а тому їх належить використовувати для забезпечення потреб дитини. У сучасних умовах, коли нерідко основним або єдиним грошовим надходженням сім'ї є аліменти на дитину, добитися цільового використання їх надзвичайно важко. Стаття 136 СК передбачає контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів.

2. Відповідно до частини першої статті 171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою матір'ю, батьком з питань, які стосуються її особисто. Таким питанням може бути, наприклад, вид потреби, на яку слід витратити аліменти.

Дитина, якій виповнилося чотирнадцять років, має право брати участь у розпорядженні аліментами. Це значить, що

той з батьків, хто одержує аліменти, зобов'язаний залучати її до участі у розподілі цих коштів.

3. Норма частини другої статті 179 СК поширюється на випадки, коли той з батьків, на ім'я якого надходили аліменти, помер.

Якщо після цього дитина не переїхала до батька (матері), який виплачував аліменти, виконання рішення суду продовжуватиметься, але вже на користь іншого родича цієї дитини, наприклад, баби, діда чи опікуна. У цьому разі з'являється новий власник аліментів - сама дитина, незалежно від її віку.

Якщо дитині не виповнилося чотирнадцяти років, аліментами розпоряджається баба, дід або опікун, із дотриманням норм статей 171 та 186 СК.

Дитина-сирота, якій виповнилося чотирнадцять років, має неповну цивільну дієздатність, тому може сама одержувати аліменти і розпоряджатися ними.

361

РОЗДІЛ III

Глава 15

Глава 15. ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

1.Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Тому, якщо, наприклад, дитина проживає в опікуна, суд не може присудити аліменти лише з матері, надавши їй право регресу до батька.

2.Обов'язок утримувати дитину не залежить від віку бать-

ків.

3.Визнання батьків (чи когось із них) недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати дитину. У цій ситуації аліменти стягуватимуться з їхньої пенсії чи іншого доходу на загальних підставах.

4.Реєстрація шлюбу з дитиною не робить її повнолітньою,

а отже, не є підставою для припинення аліментного обов'язку щодо неї.

5. У разі засудження матері, батька до позбавлення волі, ця обставина не припиняє їхнього аліментного обов'язку, але може ускладнити можливість його добровільного чи примусового виконання.

6. Смерть матері, батька або оголошення їх померлими припиняє їх обов'язок утримувати дитину. До спадкоємців ні за законом, ні за заповітом аліментний обов'язок перейти не може.

Якщо на спадкоємця матір'ю чи батьком дитини було покладено обов'язок виплачувати їй зі спадщини певну грошову суму, цей обов'язок, як уже зазначалося, не є аліментним, а таким, що виникає на підставі заповідального відказу.

7. У разі зникнення дитини, визнання її безвісно відсутньою виконання рішення суду про стягнення аліментів має бути зупинене.

362

Стаття 181

8. Смерть дитини, оголошення її померлою припиняє аліментний обов'язок батьків.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину

1.Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

2.За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

3.За рішенням суду кошти на утримання дитини (алі-

менти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

4.У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5.Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

1. У 2001 р. до судів України було подано 89 783 позови про

стягнення аліментів на дітей, а у першому півріччі 2002 р. - 46 479 таких позовів1.

2. Якщо мати і батько проживають разом із дитиною і ніщо не затьмарює їхніх відносин, свій обов'язок утримувати дитину вони виконують за почуттям обов'язку, заснованого на взаємній любові.

3. Якщо відносини між матір'ю та батьком дитини ускладнилися і вони перестали спільно проживати, варто домовитися, у якій формі той, хто проживає окремо від дитини, добровільно братиме участь у її утриманні. В одній ситуації інтересам дитини може відповідати надання утримання ви-

Див.: Верховний Суд України: статистичний бюлетень про результати розгляду судами України справ за 2001 р. та за перше півріччя

2002 р.

363

РОЗДІЛ III

Глава 15

ключно в грошах, у Іншій - частково у грошах, частково в натурі.

4. Відповідно до частини другої статті 92 КпШС, добровільний порядок сплати аліментів не виключав права стягувача аліментів у будь-який час звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Тобто навіть тоді, коли батько добровільно надавав дитині аліменти у сумі більшій, ніж з нього належало за законом, мати мала право подати позов про примусове стягнення аліментів.

Аналогічної норми у Сімейному кодексі немає, адже примусовий порядок стягнення аліментів має бути способом захисту, а не способом зведення рахунків. Тому, якщо, наприклад, батько добровільно сплачує дитині аліменти у сумі, достатній для задоволення її розумних потреб, у позові матері про примусове стягнення аліментів має бути відмовлено.

Л., який проживає окремо від дитини придбав для неї ком- п'ютер, велосипед, зимове пальто, велику кількість інших речей особистого вжитку. В суботу та неділю дитина живе у його батьків.

Незважаючи на це, 3., мати дитини, подала позов про стягнення аліментів. Місцевий суд в позові відмовив, оскільки батько виконує свій обов'язок по утриманню дитини добровільно.

Проте позивачка вважала, що не всі речі, куплені для дитини, є речами першої необхідності, що вона несе великі витрати на харчування, плату за комунальні послуги, а тому просила присудити аліменти в грошах.

Апеляційна скарга була задоволена. Батько, безперечно, свій обов'язок щодо дитини виконував, але без домовленості з 3. щодо першочергових витрат на дитину.

5. Переїзд дитини чи батька - платника аліментів на постійне проживання за кордон, зміна ними громадянства не припиняють права дитини на утримання та обов'язку батька

надавати його дитині.

Якщо дитина проживає в Україні, а батько - за кордоном, позов про стягнення аліментів може бути подано до суду України, за місцем її (дитини) проживання.

Якщо рішення про стягнення аліментів з батька, який проживає за кордоном, було винесене судом України, це рішення

364

Стаття 181

на території іноземної держави буде виконуватися відповідно до Договору про надання правової допомоги.

6. Законом України від 10 листопада 1994 р. було ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладену у м. Мінську 22 січня 1993 р. державами-членами Співдружності Незалежних Держав .

Відповідно до статті 55 цієї Конвенції клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається у компетентний суд Договірної Сторони (в Україні - апеляційний суд), де рішення підлягає виконанню. У визнанні рішення та в його виконанні може бути відмовлено, зокрема тоді, коли рішення, постановлене судом Договірної Сторони, не набрало законної сили або відповідача не було належним чином повідомлено

про розгляд справи, у зв'язку з чим він не брав участі у її розгляді.

Отже, якщо платник аліментів, з якого суд України постановив рішення про стягнення аліментів, живе в Росії, то мати дитини має звернутися до компетентного суду РФ з заявою про дозвіл його примусового виконання на території РФ. Суд РФ не уповноважений перевіряти законність рішення суду

України. Він має лише пересвідчитися у відсутності формальних перешкод, встановлених у статті 55 Конвенції. Якщо таких перешкод немає, суд РФ має допустити рішення суду України до виконання на території Російської Федерації.

7. Якщо між Україною і державою, у якій проживає платник аліментів, немає договору про надання правової допомоги, то виконання рішення суду України про стягнення аліментів може виявитися проблематичним.

На жаль, Україною досі не ратифікована Конвенція лПро стягнення за кордоном аліментівы від 20 червня 1956 р.2, яка покликана невідкладно розв'язати гуманітарні проблеми, що виникають у зв'язку зі становищем тих нужденних людей, доля яких залежить від одержання аліментів від осіб, що зна-

1ВВР. - 1994. - № 46. - Ст. 417.

2Международное частное право: Сб. документов. - М., 1997. - С. 659-664.

РОЗДІЛ III

Глава 15

ходяться за кордоном. Нею встановлено порядок подачі позову про стягнення аліментів з відповідача, який проживає у

лдержаві відповідачаы, або стягнення у лдержаві відповідачаы аліментів, присуджених судом лдержави позивачаы, тобто у видачі екзекватури (дозволу на виконання).

8. Частиною четвертою статті 181 СК передбачено, що у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання

правової допомоги, стягнення з нього аліментів буде проводитися відповідно до Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р.1

Відповідно до цього нормативно-правового акта, у разі виїзду одного з батьків, який є громадянином України, для постійного проживання в іноземній державі, з якою Україна не має договору про подання правової допомоги, він повинен виконати аліментні зобов'язання з утримання дитини (дітей) до досягнення нею повноліття, які оформляються договором між цією особою та одним з батьків, з яким залишається ди-

тина (діти), або її опікуном, піклувальником (тобто одержувачем аліментів), або договором про припинення права на аліменти для дитини (дітей) у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Якщо аліментні зобов'язання не були виконані особою, що виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду.

З метою запобігання ухиленню батьків від утримання дітей встановлено, що особа, яка виїжджає для постійного проживання за кордоном, разом із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або оформлення відповідної сторінки у паспорті подає до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцем постійного проживання в Україні у разі наявності дитини (дітей), що залишається в Україні, договір про виплату аліментів, або нотаріально за-

1 Офіційний вісник України. - 2002. - № 34. - Ст. 1599.

366

Стаття 181

свідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, або копію рішення суду про виплату аліментів.

До моменту одержання паспорта зазначена особа повинна подати до відповідного органу внутрішніх справ за місцем постійного проживання в Україні документ, що підтверджує виконання аліментних зобов'язань, - нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувачів аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів або нотаріально засвідчену копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів проводилося за рішенням суду).

У разі невиконання аліментних зобов'язань на момент одержання паспорта до особи, що виїжджає для постійного проживання за кордоном, застосовуються обмеження, передбачені законодавством.

Особа, що виїхала за межі України для тимчасового пере-

бування і має в Україні неповнолітню дитину (дітей), у разі порушення клопотання про залишення для постійного проживання за кордоном подає до дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном документи, передбачені пунктом 2 цього Порядку.

У разі наявності неврегульованих аліментних зобов'язань керівник дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном відмовляє в задоволенні клопотання до усунення обставин, які цьому перешкоджають.

9. Норма частини п'ятої статті 181 СК є проявом державної охорони дитинства. Вона була включена до Сімейного кодексу за пропозицією народного депутата України Н. Покотило.

Утримання дитини - це, насамперед, обов'язок батьків. Держава має субсидіарний, додатковий обов'язок щодо матеріального забезпечення дітей. І виконує його у різний спосіб, одним із яких є призначення тимчасової матеріальної допомоги тим, мати, батько яких розшукуються або ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину.

РОЗДІЛ III

Глава 15

Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4)інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1.Оскільки розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, у статті 182 СК подається перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися ним до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину.

2.Відповідно до з 140 Загального цивільного кодексу Австрії вимоги до батьків щодо утримання дитини зменшуються, якщо вона має власні доходи чи, з урахуванням своїх жит-

тєвих відносин, здатна сама себе утримувати. Подібні за змістом норми є у законах інших європейських держав, зокрема Польщі.

З урахуванням такої законодавчої практики було встановлено, що при визначенні розміру аліментів належить брати до уваги матеріальне становище дитини. Тобто, чим краще матеріально забезпечена дитина за рахунок заробітку, дивідендів, інших доходів, тим меншу суму аліментів вона може одержати.

Аліменти не слід розглядати як специфічну кару за розлучення чи як кошти лна чорний деньы. Як вважають психологи, чим менше аліментних претензій до батька, тим більше шансів на встановлення між ним та дитиною партнерських відносин. Для дитини мати можливість саму себе утримувати - престижно.

При визначенні розміру аліментів має враховуватися також стан здоров'я дитини: чим гірше здоров'я дитини, тим більше коштів вона потребує.

368

Стаття 183

3. На розмір аліментів на дитину має впливати стан здоро- в'я та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого вони будуть стягуватися, свідченням чого є величина витрат на утримання себе, членів своєї сім'ї.

4.Суду слід враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім'ї, родичів, яких він зобов'язаний утримувати відповідно до Сімейного кодексу України.

5.Тривалий час Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 р. не містив мінімального розміру аліментів на одну дитину. І лише Законом України лПро внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСРы від 23 червня 1992 р.1 він був встановлений у розмірі 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. З осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах, мінімальний розмір аліментів мав становити не менше 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину.

Відповідно до частини другої статті 182 СК, мінімальний розмір аліментів підвищено з половини до повної суми неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 182 СК не виділяє окремо тих, хто працює за контрактом за кордоном. І це - не випадково. Змінилася ситуація, змінилася правова підстава праці громадян України за кордоном. З цих та інших міркувань до батьків, які працюють (перебувають) за кордоном, мають застосовуватися ті ж норми, що і до батьків, які живуть і працюють в Україні.

6. Максимального розміру аліментів закон не встановлює, оскільки у кожному випадку він визначатиметься судом з урахуванням потреб дитини і можливостей її матері, батька.

Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини

1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

1 ВВР. - 1992.

243-132

№ 36. - Ст. 528.

369

РОЗДІЛ III

Глава 15

2.Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

3.Якщо після досягнення повноліття найстаршою дити-

ною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

1. За статтею 31 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР 1926 р. розмір аліментів на дитину визначався судом.

Постановою ЦВК і РНК СРСР лПро заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатосімейним, розширення сітки поло-

гових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, встановлення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни в законодавстві про розлученняы від 27 червня 1936 р.1 було встановлено розмір аліментів залежно від кількості дітей: 1/4 заробітку (доходу) - на одну дитину, 1/3 - на двох і 1/2 - на трьох та більше дітей. У статті 82 КпІПС ця норма була повністю відтворена.

Такого способу визначення розміру аліментів не було у законодавстві жодної держави, крім СРСР. В даний час він збережений у кодексах Російської Федерації та Республіки Білорусь.

2. Чітка фіксація в законі лаліментної часткиы від заробітку матері, батька дитини все частіше ставала об'єктом критики: чому на двох дітей розмір частки збільшувався лише на 8 відсотків порівняно з часткою, що стягувалася на одну ди-

тину; чому сумарний розмір аліментів на кількох дітей не міг перевищувати половини заробітку батька; чому на утримання немовляти і підлітка аліменти стягувалися в однаковій частці. Останнім часом особливо гостро постала проблема обЄрунтованості стягнення аліментів у надто великих чи дуже малих розмірах.

1 СЗ СССР. - 1936. - № 34. - С. 309.

370

Стаття 183

Річний доход батька становить 5 млн грн. Відповідно до статті 82 КпШС аліменти на дитину мали би становити 1 млн 325 тис. грн.

Перспектива сплати такої сукупної суми аліментів, з одного боку, викликала потребу приховування реальних доходів, а з іншого - отримання аліментів у надто великому розмірі створювало передумови для їх використання на утримання не лише дитини, а й інших осіб, для втрати дитиною потреби готуватися до самостійного життя. Це загострювало відносини між батьками дитини, а також ускладнювало відносини між платником аліментів та дитиною.

Тривалий період дії способу визначення лаліментної часткиы, встановленого Постановою ЦВК і РНК СРСР від 27 черв-

ня 1936 р., висвітлив цілий ряд його недоліків і зрештою привів до відмови від нього.

3. Правило частини першої статті 183 СК, яке справедливо відноситься до радикальних змін сімейного законодавства України, є однією із складових лаліментної революціїы.

Фіксована частка доходу - це вже історія. Почала діяти загальноєвропейська законодавча традиція, за якою у кожному конкретному випадку розмір аліментів визначатиме суд. Суд може присудити одній дитині аліменти у будь-якій част-

ці, наприклад, 1/20, 1/10, 1/5, 1/2 чи навіть 3/4 від заробітку, залежно від обставин, визначених у статті 182 СК. За таких умов вимога про стягнення аліментів перетворилася із безспірної у доволі серйозний спір, адже предметом доказування став розмір частки, яку вимагає стягувати позивач.

Можливо, було б краще визначати розмір аліментів не у частці, а у відсотках, оскільки визначення у частці пов'я- зане з певними незручностями. Але спрацювала законодавча інерція.

4.Такий порядок визначення розміру аліментів на дитину неодмінно викличе надходження до судів великої кількості позовних вимог від матерів про визначення розміру аліментів відповідно до нових правил. Це зумовить збільшення кількості справ, які має вирішити кожен суддя, але такі незручності є вимушені і, на щастя, тимчасові.

5.Якщо позивач вимагав стягнення аліментів, наприклад,

на двох дітей, то у резолютивній частині рішення суду, як

24-3-132371

РОЗДІЛ III

Глава 15

правило, містився такий шаблонний запис: лСтягувати аліменти на сина (ім'я, дата народження) та дочку (ім'я, дата народження) у розмірі 1/3 заробітку (доходу) ... до досягнення ними повноліттяы. Хоча помилка суду була очевидною, подолати таку практику було неможливо. І лише завдяки нормі частини другої статті 183 СК це може нарешті статися.

6. У частині третій статті 183 СК визначено правовий наслідок досягнення повноліття найстаршою дитиною.

На утримання трьох дітей суд присудив аліменти у розмірі 1/2 заробітку (доходу) батька. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною платник аліментів не звернувся до суду з вимогою про зміну розміру аліментів, то надалі

аліменти будуть стягуватися на двох дітей у розмірі 1/3, а в разі досягнення повноліття середньою дитиною, найменша дитина до повноліття одержуватиме аліменти у розмірі 1/6.

7. Правила частин другої та третьої статті 183 СК мають застосовуватися і у разі смерті когось із дітей.

Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі

1. Якщо платник аліментів має			нерегулярний,	мінливий
дохід, частину доходу одержує			в натурі, а також за		наявно-
сті інших	обставин,	що мають	істотне значення, суд		за за-
явою платника або одержувача			може визначити	розмір
аліментів	у твердій	грошовій	сумі.

2. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

1.Термін лтвердаы грошова сума є умовним. Йдеться про суму аліментів, яка чітко визначена за домовленістю між платником та одержувачем аліментів або за рішенням суду, наприклад, 100 грн., яка не змінюватиметься автоматично у

разі зміни заробітку (доходу) платника аліментів, тобто є сталою, хоча би на певний час.

2.За статтею 85 КпШС аліменти на дитину у твердій гро-

шовій сумі могли стягуватися лише за вимогою стягувача.

За статтею 184 СК таку вимогу може заявити не лише стягувач, а й платник аліментів.

372

Стаття 185

3. Підставою для присудження аліментів у твердій грошовій сумі може бути та обставина, що батько є, наприклад, ху-

дожником і заробіток одержує лише кілька разів на рік, тобто нерегулярно. Заробіток буде мінливим, якщо його розмір має велику амплітуду коливань.

Аліменти можуть бути присуджені у твердій грошовій сумі і тоді, коли частину доходу батько одержує в натурі, а також за інших обставин, що мають істотне значення.

В. офіційно не працює, зареєстрований у Службі зайнятості. Однак його реальний, неофіційний дохід, судячи з витрат, є високий.

За цих обставин, відповідно до конституційного принципу верховенства права, суд має право присудити з нього аліменти у твердій грошовій сумі, зважаючи на реальні витрати, які є доказом його реального доходу.

4.Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу платника або одержувача аліментів.

5.Якщо розмір аліментів визначений у твердій грошовій

сумі судом, він автоматично підлягає індексації. Якщо сплата аліментів у твердій грошовій сумі визначена за домовленістю між платником та одержувачем аліментів, вона підлягає індексації тоді, коли це спеціально обумовлено ними.

Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стяг-

нення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).