НПК до сімейного кодексу

2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

373

РОЗДІЛ III

Глава 15

1. В окремих випадках, крім щоденних витрат на утримання та виховання дитини, може виникнути потреба у додаткових витратах на неї.

Обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих, хто сплачує аліменти, як це було встановлено у статті 86 КпШС. Тому, якщо позов про стягнення аліментів до батька не пред'являвся, це не виключає права матері зажадати від нього, наприклад, разової компенсації понесених додаткових витрат.

Якщо дитина проживає з дідом, бабою, вимога про покриття додаткових витрат може бути пред'явлена ними до матері та батька дитини.

2. За статтею 86 КпШС обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину обумовлювався лвинятковимиы обставинами - важкою хворобою дитини, каліцтвом тощо, тобто негативними, небажаними фактами.

У коментованій статті змінено погляд на проблему. Йдеться про лособливіы обставини, які можуть бути зумовлені не лише хворобою (причому не обов'язково важкою), а й фактами позитивними, бажаними. Так, якщо у дитини є схильність до музики, додаткові витрати можуть бути викликані необхідністю купівлі для неї музичного інструмента, або дитина

потребує оздоровлення і додаткові витрати зумовлені необхідністю її відпочинку біля моря.

3. Участь матері, батька у додаткових витратах на дитину не обов'язково має бути рівною. У разі спору частка кожного з батьків у цих витратах визначатиметься судом з урахуванням обставин, які заслуговують на увагу.

Восьмирічна М. потребувала серйозної офтальмологічної операції, яку погодилися зробити в Одесі. Виникла потреба у значній сумі коштів: йшлося про транспортні витрати, на проживання матері в готелі, харчування, придбання дорогих ліків, а також оплату медичних послуг.

З урахуванням матеріального становища батька та матері, зарплата якої була мінімальною, а також тих душевних страждань, викликаних хворобою дитини, яких щоденно зазнавала позивачка, суд постановив рішення про відшкодування батьком усієї суми наперед передбачених витрат. Суд виходив з того, що перебування позивачки та дитини в Одесі

374

Стаття 186

неодмінно викличе потребу в інших, непередбачених витратах, які доведеться покривати позивачці за рахунок власних коштів.

4.Додаткові витрати можуть відшкодуватися до їх понесення або після того.

5.Якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою, наприклад, тяжка хвороба або каліцтво, витрати можуть фінансуватися наперед, з зазначенням або без зазначення кінцевого терміну.

Стаття 186. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів

1.За заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.

2.У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

1. Аліменти - це платежі цільового призначення.

Потреба контролю за цільовим використанням аліментних платежів виникає, головним чином, тоді, коли їх розмір є значним.

Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. не уповноважував органи опіки та піклування контролювати цільове використання аліментів. Сімейний кодекс покладає на ці державні органи такий обов'язок. Тому орган опіки та піклування

має відреагувати на кожну заяву платника аліментів про проведення такого контролю.

2. Платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про припинення

стягнення аліментів на ім'я матері чи іншої особи не лише тоді, коли їх нецільове використання вже встановлено органом опіки та піклування, а й тоді, коли він сам зібрав відповідні докази.

375

РОЗДІЛ III

Глава 15

Суд може постановити рішення про подальше стягнення усієї суми аліментів або її частини на особистий рахунок дитини.

Я. сплачує аліменти на сина у сумі 600 грн. У судовому засіданні було встановлено, що ні мати дитини, ні її другий чоловік не працюють, кошти витрачаються на потреби усієї сім'ї, а син при цьому не має належного одягу. За рішенням суду половина аліментів має вноситися на особистий рахунок дитини в Ощадному банку.

Хоча рішення суду правильне, немає гарантії, що життя дитини істотно поліпшиться, адже, як і раніше, їжа готуватиметься для всієї сім'ї, а не лише для сина.

Правовий сенс накопичення коштів		на особистому	рахунку
дитини полягає	у неможливості їх	витрачання до	її повноліття.
Винятки можуть	стосуватися особливих ситуацій,		зумовле-

них, наприклад, важкою хворобою дитини.

Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника

1. Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Така заява може бути ним відкликана.

2.На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

3.На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

1. У статті 187 СК йдеться про один із способів добровільного виконання матір'ю, батьком свого обов'язку утримувати дитину.

Право на відрахування аліментів за заявою платника з його заробітку, пенсії, стипендії було передбачено у статті 92

376

Стаття 188

КпШС. У статті 187 СК законодавче вирішені спірні питання, які виникли при застосуванні статті 92 КпШС.

Насамперед платникові надано право самому визначати розмір аліментів, отже, він має право розпорядитися про від-

рахування навіть усієї суми заробітної плати, пенсії чи стипендії.

Платникові надано право визначати строк, протягом якого має проводитися відрахування аліментів з його заробітної

плати, пенсії, стипендії, а також відкликати заяву про відрахування аліментів у будь-який час, незважаючи на те, що визначений ним строк відрахування ще не закінчився.

2.Норма частини другої статті 187 СК перенесена зі статті

92КпШС. її збереження має сенс, оскільки пришвидшує одержання аліментів.

3.Якщо з заробітної плати, пенсії чи стипендії батька вже проводяться стягнення за його боргами, ця обставина не позбавляє його права подати заяву про відрахування певної суми аліментів.

Стаття 188. Звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину

1. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

1. За статтею 82 КпШС суд міг звільнити батька від сплати аліментів лише тоді, коли діти перебували на повному утриманні держави або громадської організації.

Сімейний кодекс України такої підстави для звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину не передбачає.

Натомість встановлено іншу, також єдину підставу для звільнення матері і (або) батька від аліментного обов'язку - високий матеріальний рівень доходів дитини, який забезпечує задоволення її потреб за рахунок власних коштів.

377

РОЗДІЛ III

Глава 15

Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчу ється.

2. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

1. лРозмір аліментів не може визначатися за домовленістю батьківы - така правова установка випливала безпосере-

дньо із Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. Тому навіть якщо така домовленість між батьками була досягнута і викладена письмово, для суду вона не мала значення, оскільки розмір часток (1/4, 1/3, 1/2) був визначений у статті 82 КпШС імперативно.

Отже, домовленість між батьками про аліменти була розрахована виключно на добровільне її виконання і тому не мала правового значення.

2.У статті 189 СК домовленості (договору) між батьками про сплату аліментів надано правову силу. Батьки можуть домовитися про розмір аліментів, а також про строки їх виплати.

3.Договір про сплату аліментів має бути укладений письмово і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі відсутності нотаріального посвідчення договір може бути визнаний дійсним відповідно до Цивільного кодексу України.

4.Правова сила договору між батьками про аліменти на

дитину полягає у можливості його примусового виконання.

Той, з ким проживає дитина, у разі невиконання умов договору має право звернутися до нотаріуса. На підставі виконавчого напису нотаріуса аліменти будуть стягуватися державною виконавчою службою у розмірі, визначеному в договорі.

378

Стаття 190

Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно

1. Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.

Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.

2. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.

3.Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

4.На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення.

5.Майно, одержане дитиною за цим договором, може

бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.

6. Договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, визнається судом недійсним за вимогою відчужувана нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.

У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

7. За позовом відчужувача нерухомого майна договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню.

1. Непоодинокими були випадки, коли батько за договором дарування передавав дитині або її матері будинок з домовленістю, що після цього до нього не пред'являтиметься вимога

379

РОЗДІЛ III

Глава 15

про сплату аліментів. Однак через деякий час мати дитини таку вимогу все ж пред'являла, і суд її задовольняв, посилаючись на те, що мати не може відмовитися від права дитини на аліменти.

Позов батька про визнання недійсним договору дарування суд не задовольняв, вважаючи, що для цього немає достатньої підстави. Ось так, шляхом фактичного обману, батько залишався без будинку, а мати - з будинком та аліментами.

2. Можливість укладення договору, за яким припиняється право дитини на аліменти, передбачена у нашому законодавст-

ві вперше. За цим договором відбувається не відмова від права на аліменти, а лише заміна суб'єкта виконання аліментного обов'язку. Крім того, дитина стає власником чи співвласником нерухомого майна, що має забезпечити її хоча би відносну матеріальну самостійність на майбутнє.

Право дитини на аліменти від одного з батьків, ціна якого не може бути наперед визначена, перетворюється у право власності на реально існуючий об'єкт.

3. Суб'єктами цього договору є мати та батько дитини. Якщо на момент укладення договору дитині виповнилося чотирнадцять років, вона є стороною в цьому договорі, перетворюючи його із двостороннього у тристоронній.

Стаття 190 СК не передбачає можливості укладення такого договору з іншою особою, з якою проживає дитина, - бабою, дідом чи старшою сестрою. Однак, якщо виникне потреба укласти такий договір, наприклад, між бабусею та батьком дитини, який проживає окремо від неї, для цього не буде перешкод - на допомогу прийде аналогія закону (частина перша статті 10 СК).

4. У частині другій статті 190 СК визначається, хто може бути набувачем за договором. Пропонуються два варіанти:

1)набувачем нерухомості є лише дитина;

2)набувачами із правом спільної часткової власності є дитина і той з батьків, з ким вона проживає.

Предметом роздумів був і третій варіант: набувачем є лише той з батьків, з ким проживає дитина. Однак він був відкинутий як такий, що загрожує інтересам дитини, оскільки у разі його смерті нерухоме майно, одержане за договором, має бути

380

Стаття 190

включене до складу спадщини зі всіма правовими наслідками цього.

Упершому варіанті матеріальний інтерес того з батьків, з ким проживає дитина, є певною мірою обмежений, якщо врахувати, що на нього повністю лягає обов'язок по утриманню дитини - і за себе, і за другого з батьків.

Удругому варіанті відображені інтереси і дитини, і одного

з батьків. При цьому частки дитини і одного з батьків у праві спільної власності не обов'язково мають бути рівними. Вибір одного з цих варіантів залежатиме від різних обставин, зокрема від сімейного та матеріального стану того, з ким проживає дитина.

Якщо мати, з якою проживає дитина, перебуває в повторному шлюбі, то її чоловік матиме право вимагати визнання частки, виділеної дружині, спільною сумісною власністю подружжя, якщо буде доведено, що дитина одержувала утримання із сімейного бюджету.

Практична порада: щоб застерегтися від подібного розвитку подій, слід обирати перший варіант, який, однак, може дещо ускладнити відносини з чоловіком у повторному шлюбі.

5.Юридична природа цього договору складна. На його підставі батько (передбачається, що саме він найчастіше є відчужувачем) звільниться від обов'язку по утриманню дитини і втратить право власності на нерухомість. Дитина збереже право на утримання і одержить право власності на нерухомість. Мати дитини може одержати лише подвоєний алімент-

ний обов'язок і велике задоволення від того, що її дитина матиме власний дах над головою.

6.На укладення договору потрібен дозвіл органу опіки та піклування. Він має стосуватися як доцільності укладення договору взагалі, так і його умов, зокрема щодо того, хто має бути набувачем за договором.

Відмова органу опіки та піклування у дозволі на укладення цього договору може бути оскаржена до суду.

7. За цим договором батько-відчужувач звільняється від обов'язку по утриманню дитини, але не звільняється від обо- в'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

381

РОЗДІЛ III

Глава 15

8.Для забезпечення утримання дитини встановлено правило про неможливість звернення (накладення) стягнення на

предмет договору. Тобто на нерухоме майно, одержане за договором, не зможуть претендувати ні кредитори того з батьків, хто проживає з дитиною, ні кредитори самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

9.Норма частини п'ятої статті 190 СК відтворює загальноцивілістичне правило про те, що нерухоме майно дитини може бути відчужене її батьками, опікуном чи нею самою (після досягнення чотирнадцяти років) лише з дозволу органу опіки та піклування.

10.Обов'язок по утриманню дитини випливає з її походження від батька, засвідченого у встановленому законом порядку.

Якщо відчужувач виграв спір про батьківство і його ім'я як батька було виключено із актового запису про народження

дитини, має лрозвалитисяы уся правова піраміда, яка виникла з факту батьківства. Відповідно має бути визнаний-недійс-

ним і договір, про який йдеться.

11. У частині сьомій статті 190 СК міститься засіб правового реагування, який може бути застосований до того з батьків, хто зобов'язаний утримувати дитину.

Розірвання договору означало би взаємну реституцію, тобто повернення усіх трьох учасників договору - матері, батька та дитини - до попереднього становища.

Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину

1.Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

2.Аліменти за минулий час можуть бути присуджені,

якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

1. Незалежно від того, скільки часу минуло від пред'явлення позову до його задоволення судом, аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.

382

Стаття 192

Днем пред'явлення позову вважається календарна дата на поштовому штемпелі, яка засвідчує прийняття поштою кореспонденції, а не дата її надходження до суду.

Якщо позовна заява подана безпосередньо до суду, таким днем слід вважати день її прийняття.

2. Випадки присудження аліментів за минулий час трапляються дуже рідко. Для задоволення такої вимоги позивачеві слід насамперед довести, що він вживав заходів щодо добровільної сплати аліментів (звертався до керівника підприємства, де працює відповідач, чи до його батьків з проханням вплинути на нього; направляв йому листи тощо). Крім цього, має бути доведено, що відповідач ухилявся від сплати їх (обіцяв платити аліменти після затвердження на вищу посаду чи після повернення з відрядження або приховував місце проживання).

Та обставина, що мати дитини, наприклад, три роки сама утримувала дитину, не пред'являючи до батька дитини жодних претензій, не є підставою для присудження аліментів за минулий час.

3. Аліменти можуть бути присуджені не більш як за три роки до пред'явлення позову.

У літературі цей строк був помилково названий позовною давністю, однак це - спеціальний строк, протягом якого вимога до суду про стягнення аліментів має зворотну дію.

Стаття 192. Зміна розміру аліментів

1. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено

або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

2. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи.

1. Тривалий час в рішеннях багатьох судів про стягнення аліментів зазначалося, що аліменти стягуються до зміни ма-

РОЗДІЛ III

Глава 15;

теріального та сімейного стану сторін. Таке визначення кінцевого моменту стягнення аліментів не мало жодної правової^ підстави, оскільки зміна матеріального чи сімейного стану/1 позивача чи відповідача автоматично не припиняла стягнення аліментів у встановленому розмірі, а лише давала право

заінтересованій стороні звернутися до суду з вимогою про його зміну.

2.Якщо розмір аліментів визначений в договорі, він може, бути змінений за домовленістю сторін. У разі недосягненняі згоди розмір аліментів може бути змінений судом за позовом? платника або одержувача аліментів.-\

3.Якщо розмір аліментів був визначений рішенням суду/ заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про< його збільшення або зменшення.

У разі задоволення позову аліменти у зміненому розмірі будуть стягуватись від дня набрання чинності рішенням суду, а не від дня пред'явлення позову.

4. Відповідно до частини другої статті 192 СК розмір аліментів може бути зменшений, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи.

Цим вона		істотно відрізняється від частини		третьої стат-
ті 82	КпІПС, за якою перебування дитини		на	лповномуы утри-
манні	держави або громадської організації			було підставою не
лише для		зменшення розміру аліментів, а	й	для звільнення
від їх сплати.

У частині другій статті 192 СК не йдеться про лповнеы утримання, бо поняття його є проблематичним.

С. навчається у військовому ліцеї, перебуває на утриманні держави. Його мати щомісячно отримує аліменти у розмірі

120 грн.

Мати постійно забезпечує сина цивільним одягом, купує книги, придбала піаніно. Щотижня на суботу та неділю С. приходить додому.

За таких обставин є підстави стверджувати, що мати С. використовує аліменти за призначенням.

5. Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади, релігійної чи іншої благодійної організації,

384

Стаття 193

таке утримання не вважається повним, а тому не виключає потреби дитини у додатковому утриманні її батьками під час вихідних днів, канікул або для придбання одягу, книг тощо.

6. Передання дитини на утримання держави, релігійної чи іншої організації не є підставою для припинення стягнення аліментів, а може лише призвести до зменшення їх розміру.

Якщо мати, одержуючи аліменти на дитину, яка перебуває в психіатричному закладі, не проявляє щодо неї турботи, а

одержані кошти витрачає на себе - лише тоді мова може йти про припинення стягнення аліментів на її ім'я. Відповідна заява може бути подана платником аліментів або тим закладом, у якому проживає дитина.

Припинення примусового стягнення аліментів за рішенням суду на ім'я матері не припиняє обов'язку батька утримувати дитину.

Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі

1.Влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.

2.Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

3.За рішенням суду аліменти можуть перераховувати-

ся на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

4. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.

1. Поміщення дитини до школи-інтернату, військового ліцею чи медичного закладу не є підставою для припинення

стягнення аліментів, якщо, наприклад, мати витрачає їх на

л3-І32385

РОЗДІЛ III

Глава 15

потреби дитини: придбання одягу, додаткове харчування, лікування тощо.

Якщо ж ці кошти витрачаються не за цільовим призначенням, платник аліментів має право пред'явити до суду позов про припинення стягнення аліментів на ім'я матері дитини.