НПК до сімейного кодексу

2.Відповідно до статті 245 СК адміністрація дитячого закладу чи закладу охорони здоров'я здійснює щодо дитини, яка в цьому закладі проживає, функції опікуна або піклувальника. Тому адміністрація може пред'явити від імені ди-

тини позов до батьків про стягнення аліментів, якщо вони не беруть участі в її утриманні.

3.Правило частини третьої статті 193 СК може бути застосоване тоді, коли аліменти, які сплачує батько дитини, використовуються матір'ю дитини для власних потреб. Не змінюючи розміру аліментів, суд має право постановити рішення

про стягнення аліментів не на ім'я матері, а на особистий рахунок дитини в Державному ощадному банку України.

У першій редакції проекту Сімейного кодексу України було передбачено накопичення аліментів на особистих рахунках дітей в Національному банку України, з метою охорони вкладених сум від можливого банкрутства банку. Однак ця ідея була розкритикована, оскільки відкриття рахунків не відповідало Закону України лПро Національний банк Україниы.

4. Суд може поставити рішення про перераховування на особистий рахунок дитини частини суми аліментів.

Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

1. Аліменти можуть		бути стягнуті	за	виконавчим лис-
том за	минулий час, але не більш		як	за три	роки, що	пере-
дували	пред'явленню виконавчого листа до виконання.
2. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим					до вико-
нання,	аліменти не	стягувалися у	зв'язку з		розшуком	плат-
ника аліментів або		у зв'язку з його		перебуванням за		кордо-
ном, вони мають бути сплачені за			весь минулий час.

3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати,

386

Стаття 194

пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

1. Йдеться про стягнення аліментів за виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У виконавчому листі зазначається календарна дата, з якої належить примусово стягувати аліменти.

Якщо тривалий час виконавчий лист не пред'являвся до виконання, аліменти можуть бути стягнуті державною виконавчою службою за минулий час, але не більш ніж за три роки. Цей трирічний строк називається виконавчою давністю.

За заявою матері дитини стягнення аліментів було припинено 10 липня 1997 р., виконавчий лист було одержано нею на руки. І лише 1 грудня 2002 р. його було повторно пред'явлено до виконання. У цьому разі стягнення за виконавчим листом буде проводитися з 1 грудня 1999 р.

2.У разі розшуку платника аліментів виконавча давність не застосовується: кошти на утримання стягуються за весь минулий час.

3.Якщо з того з батьків, хто проживає окремо від дитини, аліменти стягуються на підставі його заяви, то заборгованість за аліментами у зв'язку з несвоєчасною виплатою зарплати, пенсії чи стипендії або відпусткою без збереження заробітної плати погашається за місцем роботи, одержання пенсії чи стипендії.

4.Досягнення дитиною повноліття чи двадцяти трьох ро-

ків (стаття 199 СК) не припиняє стягнення заборгованості за аліментами. Однак грошові кошти, які надходитимуть після Цих термінів, змінюють свій правовий режим: це вже не

25'3-шЯЯ7

РОЗДІЛ III

Глава 15

аліменти, а компенсація тому з батьків, з яким проживає дитина, тих витрат на утримання дитини, які він поніс не лише за себе, а й за другого з батьків.

Такий висновок має продовження: у разі смерті, наприклад, матері, з якою проживала дитина, її право вимоги до батька входить до складу спадщини і може перейти до дитини як спадкоємця.

Таким чином, існує правовий механізм, за допомогою якого жодна обставина не зможе звільнити батька від погашення заборгованості за аліментами.

З іншого боку, заборгованість за аліментами у разі смерті батька входить як пасив до складу спадщини і підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів.

Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

2. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її

розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

3. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

4. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі'спору - судом.

1.Визначення заборгованості за аліментами, які стягувалися у твердій грошовій сумі, труднощів не викликає, а тому Сімейний кодекс України не містить щодо цього спеціальної норми.

2.Стаття 195 СК стосується випадків, коли розмір алімен-

тів визначено у частці від заробітку (доходу), і передбачає три можливі варіанти.

388

Стаття 196

Частина перша статті 195 СК встановлює порядок визначення заборгованості, якщо платник аліментів працював на

час її виникнення. У цій ситуації розмір заборгованості визначається відповідно до розміру фактичного його заробітку (доходу).

3.Частина друга статті 195 СК стосується випадків, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює в момент визначення заборгованості. У цьому разі заборгованість визначається відповідно до його теперішнього заробітку.

4.Найбільш складною є ситуація, коли платник аліментів

не працював і не працює. У цьому разі, якщо, наприклад, платник аліментів має кваліфікацію інженера-геодезиста, заборгованість має визначатися із середньої заробітної плати ін- женера-геодезиста. Якщо платник аліментів не має кваліфікації, заборгованість належить визначати виходячи із заробітної плати некваліфікованого працівника.

Величина середнього заробітку відповідного спеціаліста або некваліфікованого працівника співвідноситься з певною

місцевістю (містом, областю), інформацію про яку на вимогу суду має надати управління статистики.

5. Якщо платник аліментів не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, він має право оскаржити його постанову до суду.

Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів

1.При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

2.Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

389

РОЗДІЛ III

Глава 15

1. Можливість стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів була предметом дискусії. Опоненти вважали, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання лише цивіль-

ного зобов'язання, тому щодо обов'язку по утриманню застосовуватися не може. З таким висновком не можна було погодитись.

Неустойка у формі пені - це універсальний спосіб забезпечення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстави його виникнення. Цей висновок підтверджується тим, що неустойкою забезпечується виконання обов'язку по сплаті

податку. Тому не було достатніх аргументів для заперечення її застосування у разі виникнення заборгованості за аліментами.

2. Як зазначено у частині першій статті 196 СК, неустойка може бути стягнена з того, хто винен у простроченні сплати аліментів.

За аналогією з цивільним законодавством у цьому разі слід виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. У зв'язку з цим на неї покладено тягар доказування протилежного.

Якщо платник аліментів доведе, що несплата аліментів була наслідком тяжкої хвороби, іншої незалежної від нього об-

ставини, право на неустойку у одержувача аліментів не виникає.

3. У першій редакції проекту Сімейного кодексу розмір неустойки становив 0,5 %. У процесі обговорення було запропоновано збільшити його до 1 %.

Визначений розмір пені - 1% за кожен день прострочення - буде дієвим стимулом щодо належного виконання аліментного обов'язку.

Отже, розмір неустойки за кожен місяць прострочення становитиме ЗО % суми несплачених аліментів.

К. протягом січня - березня не сплачував аліменти, визначені у твердій грошовій сумі - по 150 грн. щомісячно. Неустойка за січень становила 45 грн. Отже, сукупна сума, належна до сплати за січень, становить 195 грн.

Сума боргу за січень не додається до заборгованості за лютий, відповідно і неустойка буде нараховуватися не із суми 300 грн., а лише із суми 150 грн.

390

Стаття 197

За березень місяць неустойка також буде нараховуватися не із загальної суми основного боргу, а лише із 150 грн.

Отже, за кожен місяць прострочення з К. може додатково до суми аліментів стягуватися неустойка (пеня) по 45 грн.

4.Розмір неустойки може бути зменшений з урахуванням, наприклад, тяжкої хвороби дружини платника аліментів, необхідністю витрат на капітальний ремонт житла тощо.

5.Стягнення неустойки вважається видом відповідальнос-

ті, тому її суб'єктом не може бути той з батьків, хто є неповнолітнім.

6. Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність за ухилення від сплати лаліментів на утриманняы дітей (стаття 164) та за ухилення від сплати лкоштів на утримання непрацездатних батьківы (стаття 165), які були визначені рішенням суду. Отже, якщо батько не надавав дитині щонайменшої матеріальної допомоги, але позов про стягнення аліментів до нього не пред'являвся, немає складу злочину, а тому він не може нести кримінальної відповідальності.

Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами

1.З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

2.За позовом платника аліментів суд може повністю

або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

3. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

1. Залежно від різних обставин, які зумовили виникнення заборгованості за аліментами, стаття 197 СК передбачає чотири способи правового реагування:

1) відстрочення сплати заборгованості;

391

РОЗДІЛ III

Глава 15

2)розстрочення сплати заборгованості;

3)часткове звільнення від сплати заборгованості;

4)повне звільнення від сплати заборгованості.

2. Відстрочення сплати заборгованості означає встановлення строку (терміну) для її повного погашення.

Розстрочення сплати заборгованості означає, що вся сума заборгованості ділиться на відповідні частки з фіксованим строком (терміном) їх внесення. Так, якщо сума заборгованості становить 3 тис. грн., суд може відтермінувати її сплату на

1 рік або розстрочити на 6 місяців, наприклад, з обов'язком сплачувати щомісяця по 500 грн.

Платникові аліментів, який не вкладеться у визначені строки, загрожує опис майна і накладення стягнення на нього.

3. Часткове або повне звільнення від сплати аліментів можливе тоді, коли невиконання аліментного обов'язку було зумовлене тяжкою хворобою або іншими обставинами, які мають істотне значення.

1. Батько дитини П. виїхав на заробітки в Португалію. Через шість місяців він став жертвою розбійного нападу і з тяжкими травмами повернувся додому.

Його колишня дружина зажадала погашення заборгованості за аліментами.

П. має шанс розраховувати на те, що суд повністю звільнить його від сплати заборгованості.

2. Л. у шістнадцять років одружилася. Протягом останніх десяти років її утримувала лише мама. Батько О. періодично зникав, кілька разів розшукувався. В даний час Л. вагітна, повністю перебуває на утриманні чоловіка.

Виконавчий лист про стягнення аліментів не виконувався протягом шести років. Сума заборгованості становила 7200 грн.

У позовній заяві про звільнення від сплати заборгованості батько виправдовував ухилення від обов'язку утримувати дитину постійними переїздами в пошуках роботи, поганими стосунками з дружиною, високим рівнем її матеріальної забезпеченості.

Суд в позові відмовив, оскільки заборгованість виникла внаслідок обставин, які не мають істотного значення.

4. У частині третій статті 197 СК сформульована ще одна підстава для повного звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

392

Стаття 198

Л. проживає з другим чоловіком, спільно виховують дитину від першого шлюбу. Батько дитини Я. сплачував аліменти за виконавчим листом. У січні 1999 р. Л. забрала виконавчий лист, а в січні 2002 р. знову пред'явила його до виконання.

Виникла заборгованість за чотири роки, яка, відповідно до частини першої статті 194 СК, може бути погашена лише за три роки.

Батько дитини має заробітну плату 250 грн., хворіє, несе великі витрати на придбання ліків. Протягом цих років він іноді зустрічався з дитиною, купував їй шкільне приладдя, книги, інші дрібні речі для особистого вжитку.

За таких обставин позовна заява Я. про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами може бути задоволена, і не лише тому, що непред'явлення до виконання виконавчого листа про стягнення аліментів не було викликане

поважними причинами, а й з урахуванням його матеріального стану.

Глава 16. ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ

ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКУ, СИНА

ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина

1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

1. Відповідно до Конвенції про права дитини, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. У зв'язку з цим постало питання, чи правильним буде, з юридичної точки зору, називати у Сімейному кодексі дитиною того, хто має двадцять чи навіть п'ятдесят років. Певно, що ні.

Батько називає свого сорокарічного				сина дитиною		хіба		що
за	неофіційних обставин. Слова лсины, лдочкаы				-	вираз пова-
ги, в той час		як	лдитинаы стосовно	дорослої людини			-	це на-
че	повернення	до	минулого. З іншого	боку, слово		лдитинаы,
сказане, наприклад, щодо одруженого				чоловіка,	може		звуча-

393

РОЗДІЛ III

Глава 16

ти і як ознака загальмованості його психічного та розумового розвитку.

Сімейний кодекс України усіх учасників сімейних відносин називає в однині. Якщо у множині слово лдітиы не пов'я- зується стовідсоткове з періодом неповноліття, то в однині слово лдитинаы має мати для вжитку строго визначену вікову межу - 18 років.

З цих міркувань у Сімейному кодексі започатковане вживання не лише терміна лдитинаы, а й термінів лдочкаы та лсины.

До речі, якби в Сімейному кодексі РФ усі учасники сімейних відносин називалися б в однині, а не у множині, використання слова лребенокы щодо тридцятирічної жінки виглядало би недоречно.

2. Для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина потрібні три умови:

1)дочка, син мають бути непрацездатними;

2)дочка, син мають потребувати матеріальної допомоги;

3)мати, батько мають бути матеріально забезпеченими, здатними утримувати сина або дочку.

3. Дочка, син вважаються непрацездатними у разі досягнення ними пенсійного віку або настання інвалідності.

4.Потреба в матеріальній допомозі визначається залежно від наявності прожиткового мінімуму.

5.Аліментний обов'язок матері, батька не пов'язується з їхньою працездатністю, а лише з їх матеріальним станом.

6.Обов'язок матері, батька утримувати дочку, сина - це індивідуальний обов'язок кожного з них, а не єдиний солідарний обов'язок, тому, якщо позов про стягнення аліментів пред'явлено одночасно до матері і батька, сума аліментів, належних до сплати, має визначатися з кожного з них окремо.

Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання

1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох

років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

394

Стаття 199

2.Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

3.Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

1. Стаття 199 СК вирішує дуже важливу проблему. Чимало батьків, які у зв'язку з розірванням шлюбу сплачували на дітей аліменти, після досягнення ними повноліття не беруть участі у фінансуванні їх подальшої освіти. Це падає важким тягарем на плечі матері, з якою проживає дочка чи син.

Правило статті 199 СК - результат запозичення законодавчого досвіду багатьох держав Центральної Європи.

2.Право на аліменти у зв'язку з продовженням навчання після досягнення дитиною повноліття не пов'язується лише з денною формою навчання. Заочне навчання, підготовка до

здобуття освіти екстерном - все це вимагає коштів, а отже, є однією з підстав для виникнення у матері, батька аліментного обов'язку.

3.Син, дочка, які продовжують навчання, для виникнення права на утримання повинні потребувати матеріальної допомоги.

При розгляді позову наявність цієї обставини має ретельно перевірятися. Так, якщо буде встановлено, що син - студент заочного відділення університету, але ніде не працює, хоча має можливість працевлаштування, його потреба в матеріальній допомозі може викликати сумнів.

При визначенні суми матеріальної допомоги мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Після закінчення школи Д. зареєструвала шлюб з Г., а через

рік поступила на навчання до університету.

Г. вважає, що батьки Д. зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу. У свою чергу, батьки Д. вважають, що шлюб перекладає обов'язок утримувати Д. з їхніх плечей на плечі чоловіка.

У такій ситуації обов'язок батьків утримувати дочку, яка продовжує навчання, не припиняється від того, що з нею зареєстровано шлюб.

395

РОЗДІЛ III

Глава 16

За частиною першою статті 75 СК чоловік повинен матеріально підтримувати дружину, а дружина - чоловіка. У цій статті окремо не застережено про обов'язок утримувати того, хто продовжує навчання і є працездатним. Але він, безперечно, існує, відповідно до принципу верховенства права.

Тому утримувати Д. протягом навчання зобов'язані не лише батьки Д., а й її чоловік.

4.Якщо дочка, син навчаються на денному відділенні, аліменти можуть бути присуджені їм щомісячно, але без урахування часу канікул, при заочному навчанні - одноразово (один раз на рік) або посеместрово.

5.Право на утримання невід'ємно пов'язане із навчанням. Тому такі обставини, як закінчення навчання, тимчасова перерва у навчанні, виключення з навчального закладу автоматично припиняють це право. Якщо син, дочка після припинення навчання через рік знову продовжать навчання, для стягнення аліментів потрібне нове рішення суду.

6.Норма частини четвертої статті 199 СК написана з урахуванням психологічного аспекту ситуації: студентка живе з матір'ю, яка її утримує, але звернутися до батька за допомогою їй не дозволяє гордість або інше почуття. Оскільки мати несе весь тягар обов'язку по утриманню дочки, вона має право на звернення до суду з позовом до батька (колишнього чоловіка) про стягнення коштів на часткове покриття витрат, пов'язаних з навчанням.

За допомогою цієї норми вдасться уникнути небажаного протистояння - лдочка (син) проти батькаы і цим захистити їхні майбутні відносини від ще більшого загострення.

Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина

1. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

2. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

396

Стаття 201

1. У статті 200 СК, як і в інших, подано три можливості визначення розміру аліментів: у твердій грошовій сумі, в частці від заробітку (доходу) або одночасно і в твердій грошовій сумі та в частці від заробітку.

Ініціатива вибору способу визначення розміру аліментів належить, насамперед, позивачеві, але врешті спосіб визначення величини аліментного платежу залежатиме від різних обставин, які належить оцінити суду.

2. Ні мінімального, ні максимального розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина Сімейний кодекс України не встановлює.

3.При визначенні розміру аліментів суд має взяти до уваги стан здоров'я та матеріальний стан сина, дочки, а також стан здоров'я та матеріальний стан відповідача - матері чи батька. Істотне значення можуть мати й інші обставини, на які посилатиметься позивач чи відповідач як на підставу для визначення більшого чи меншого розміру аліментів.

4.Частина друга статті 200 СК стосується ситуації, коли носієм обов'язку по утриманню однієї і тієї ж особи є одночасно кілька осіб.

П. є інвалідом І групи і потребує матеріальної допомоги. У нього є мати, батько та дружина. Кожен з них зобов'язаний утримувати П. як сина, як чоловіка.

Тому, якщо П. пред'явить позов про стягнення аліментів лише до батька, суд не має права залучити до участі у справі як відповідачів матір та дружину, але зобов'язаний при визначенні розміру аліментів з батька взяти до уваги можливість П. одержувати утримання і від них.

Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина

1. До відносин між батьками і дочкою, сивом щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

РОЗДІЛ III

Глава 17

1. З метою уникнення повторення аналогічних за суттю правових норм стаття 201 СК передбачає поширення на відносини по утриманню, які виникають між матір'ю, батьком та дочкою, сином, норм, які регулюють відносини по утриманню дитини.

Йдеться про можливість відрахування аліментів на дочку чи сина за ініціативою матері, батька; про можливість укла-

дення договору про припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість; про порядок визначення розміру заборгованості тощо.

2. Дещо проблематичним може здаватися застосування норми статті 190 СК у разі відсутності одного з батьків. Од-