НПК до сімейного кодексу

неодмінно	прийдуть за		ними. Не		варто виривати дитину із
цього світу		мрій. У їхній уяві			кожен, хто прийшов за ними, -
це мама і	тато. Свої,		рідні, а		не прибрані.
Усиновлення		у невеликому		місті	чи селі приховати важко
або взагалі		неможливо. У		такій	ситуації дотримання таємни-
ці усиновлення зводиться				хіба що до мовчання: усі знають,
але ніхто	не говорить		про це.

3. Частина третя статті 226 СК стосується випадків, коли усиновлення було таємним для самої дитини, але згодом нею була одержана відповідна інформація.

Конвенція про права дитини у статті 7 передбачає право дитини знати своїх батьків. Знати своїх батьків, або хоча б знати про своїх батьків, про своє походження - природне право людини.

Норма частини другої статті 226 СК, надаючи усиновленій дитині право знати про своє походження, одночасно зобов'я- зує усиновлювачів, орган опіки та піклування, а також суд надати підліткові відомості про усиновлення, і водночас про рідних мати, батька. Однак ініціатива розкриття таємниці усиновлення має виходити саме від усиновленого.

Відомі факти, коли особа, дізнавшись про усиновлення, кидалася на пошуки своїх рідних батьків, знаходила їх, бачилася з ними і, розчарувавшись у них, заспокоювалася і вже більше ніколи не вела про них мову. Хоча, певно, страждала від туги та жалю. Був випадок, коли, відшукавши матір, яка колись відмовилася від нього, а тепер перебувала у важкому матеріальному становищі, усиновлений став надавати їй допомогу, не покидаючи рідного для нього дому усиновлювачів.

Як себе вести щодо рідних матері, батька - це право усиновленої особи, це її особистий вибір.

Порада усиновлювачам: знайшовши рідних батьків і навіть повернувшись до них, усиновлений ніколи не забуде тих, хто притулив його до себе у скрутні для нього часи. Тому не варто на цьому Єрунті псувати відносини. Треба все зробити для того, щоб залишитися для нього другою мамою, другим татом.

436

Стаття 227

Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена

1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.

3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці

усиновлення від самої дитини.

1. Таємниця усиновлення як право особи на секрет від самої себе забезпечується, насамперед, відповідною поведінкою усиновлювачів. Іноді їм треба прикладати величезні зусилля,

аби не зірвалися заборонені слова: лМи тебе взяли, а ти такий невдячнийы. Проте усиновлювач не зобов'язаний приховувати усиновлення від дитини.

П. постійно допитувався у матері про свого справжнього батька, вважаючи, що той, хто проживає з ними, не є його батьком, не маючи й гадки, що нерідною є і його мати. Після деяких вагань Л. ознайомила сина з документами про усиновлення. Сорокарічний чоловік, батько вже своїх дітей, три дні плакав. Певно, від усвідомлення того, що колись його покинули.

Приховання усиновлення важливе не лише для усиновлювача та усиновленого, а й для його нащадків. Тому у разі розголошення таємниці усиновлення особа, яка зараз сама є

матір'ю, батьком, та її діти мають підстави вважати порушеними свої інтереси.

2. Закон не встановлює обов'язку усиновлювачів приховувати усиновлення від дитини. Отже, вони мають самі вибрати ва-

ріант поведінки: пояснити дитині (необов'язково детально і абсолютно правдиво), що з першою мамою, першим татом сталося нещастя, - і після цього будувати з нею відносини як друга мама, другий тато, або приховувати усиновлення від дитини, постійно боячись розголошення цієї таємниці. Інформація про усиновлення з чужих уст - завжди травма для дитини.

437

РОЗДІЛ IV

Глава 18

Норму частини другої статті 227 СК слід застосовувати паралельно з нормою частини третьої статті 226 СК.

Якщо дитина дуже чутлива, важко переносить стресові ситуації, є тяжкохворою, усиновлювач має право вчиняти певні заходи задля того, щоб не порушити таємницю усиновлення від самої дитини.

3.Норма частини третьої статті 227 СК спрямована на підтримання у свідомості дитини віри у те, що її мама, тато загубилися, але неодмінно знайдуться. У зв'язку з цим ті особи, які оточують дитину, при з'ясуванні її думки щодо усиновлення (стаття 218 СК), повинні враховувати цю обставину.

4.Якщо дитина усвідомлює факт усиновлення, пам'ятає

про своїх маму, батька, усиновлення для неї не є таємним. Однак її право на таємницю усиновлення, але вже від інших осіб, триває і відповідним чином охороняється законом.

Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення

1. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обо- в'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо),

зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

2.Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні.

3.Таємниця усиновлення забезпечується також відпо-

відно до статей 229-231 цього Кодексу.

4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.

1. Норма частини першої статті 228 СК зобов'язує службових осіб, діяльність яких так чи інакше стосується процедури усиновлення, не розголошувати інформацію, якою вони володіють. Заборонено розголошувати, зокрема, списки осіб, які бажають усиновити дитину, подання ними відповідних заяв

438

Стаття 228

до Центру з усиновлення дітей, органу опіки та піклування чи суду, зміст рішення суду.

Заборона розголошення інформації щодо усиновлення не пов'язана із фактом задоволення заяви про усиновлення, як і з тим, чи є усиновлення таємним для самої дитини. Тобто, заборона розголошення інформації щодо усиновлення є загальною: стосується будь-якої інформації щодо усиновлення і кожної особи, яка нею володіє.

2. Норму частини другої статті 227 СК слід застосовувати разом з нормою частини третьої статті 226 СК. Тому суд зобо- в'язаний ознайомити зі справою про усиновлення, а також видати копію рішення про усиновлення на вимогу самої усиновленої дитини, якій виповнилося чотирнадцять років.

Сторонні особи (родичі усиновлювача, його дружина, чоловік, родичі усиновленої дитини, науковці, журналісти та ін.) не мають права ознайомлюватися із справою про усиновлення, вимагати копії рішення суду про усиновлення без дозволу усиновлювача.

Справа про усиновлення, витяги з неї можуть бути передані без згоди усиновлювача лише у зв'язку з відкриттям провадження у цивільній чи кримінальній справі.

3. Порушення права на таємницю усиновлення в результаті протиправної, винної поведінки службової (посадової) осо-

би чи іншого громадянина є підставою для цивільної або кримінальної відповідальності.

Якщо в результаті розголошення таємниці усиновлення заподіяно матеріальну і (або) моральну шкоду, вона має бути відшкодована відповідно до статей 22, 23 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 168 Кримінального кодексу України розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновлювача карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на

строк до двох років.

Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається штрафом до 200 неоподатковува-

439

РОЗДІЛ IV

Глава 18

них мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Таємниця усиновлення як таємниця від інших осіб забезпечується і тоді, коли усиновленою є повнолітня особа.

Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини

1.Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи.

2.Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу.

3.Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

1. Засобом забезпечення таємниці усиновлення є запис усиновлювача матір'ю, батьком дитини.

Право на запис усиновлювача матір'ю, батьком дитини залежить від двох обставин: згоди дитини та волі суду, - а тому є лзалежнимы, а не абсолютним.

Згода дитини на усиновлення, як правило, означає одночасну згоду на запис усиновлювача матір'ю, батьком дитини. Тому з'ясовувати цю обставину окремо не завжди доцільно.

Якщо усиновлення проводиться без згоди дитини (частини третя і четверта статті 218 СК), то і для запису усиновлювача матір'ю, батьком її згода не потрібна.

2. Якщо усиновлювач заявив про своє бажання бути записаним батьком, матір'ю дитини, у рішенні суду має бути зазначено про його задоволення чи відхилення.

Якщо покійний батько дитини мав великі заслуги перед українським народом, був відомою людиною в державі, то у разі її усиновлення другим чоловіком матері суд може відмо-

вити у записі його батьком дитини. У цій ситуації дитина збереже документальну пам'ять про свого батька, продовжуючи

440

Статті 230, 231

носити його прізвище, одночасно називаючи, можливо, татом свого усиновлювача.

3. Запис усиновлювача матір'ю, батьком дитини не є, однак, гарантією належного виконання ним своїх батьківських обов'язків.

Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини

1.Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та Дату народження дитини.

2.Дата народження дитини може бути змінена не більш

як на шість місяців.

3. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

1.Засобом забезпечення таємниці усиновлення (звичайно, за умови запису усиновлювачів матір'ю, батьком дитини) є можливість зміни дати та місця народження дитини.

2.Бажаність зміни дати народження дитини обумовлена найчастіше імітацією вагітності. День народження дитини може бути перенесений назад або вперед, але не більш ніж на

шість місяців. Таке застереження містилося і у статті 112 КпШС і його слід вважати виваженим.

3.Про зміну місця і дати народження суд зазначає у рішен-

ні про усиновлення.

Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена

1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини.

За заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.

441

РОЗДІЛ IV

Глава 18

2.Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.

3.Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище,

ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.

4. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.

1. Зміна прізвища, імені та по батькові дитини завершує

систему засобів документального забезпечення таємниці усиновлення.

2. Прізвище дитини змінюється автоматично, якщо усиновлювачі записуються її матір'ю та батьком. У цьому разі по батькові дитини записується відповідно до імені усиновлювача. Якщо ж прізвища усиновлювачів не співпадають, прізвище дитини визначається за їхнім вибором.

Якщо усиновлювачем є дружина батька дитини або чоловік матері дитини, зміна прізвища дитини у зв'язку з її усиновленням може відбутися також за їхнім вибором.

У виборі прізвища має право брати участь і сама дитина, яка досягла семи років (стаття 229 СК).

3. У зв'язку з усиновленням може бути змінено також власне ім'я дитини.

Якщо прізвище та по батькові усиновленої дитини можуть бути змінені без відома і згоди дитини, то до зміни імені вимагається більш уважне ставлення. Це означає, що як тільки дитина за віком та станом здоров'я здатна усвідомити зміну

свого імені, на це потрібна буде її згода. Доцільність зміни імені дитини, даного батьками, які загинули чи померли, може викликати сумнів. Тому відмова суду у зміні імені дитини не повинна сприйматися трагічно, хоча б тому, що дитина може мати два імені - офіційне та неофіційне.

Якщо жінка сама усиновлює дитину, яка зареєстрована відповідно до статті 135 СК, вона має право як змінити запис про батька дитини за своїм прізвищем, так і назвати інше ім'я та по батькові батька.

Для зміни прізвища, імені та по батькові повнолітньої особи, якщо цього бажають вона і усиновлювач, не повинно бути жодних перешкод. Тому їхня заява має бути задоволена судом.

442

Стаття 232

Стаття 232. Правові наслідки усиновлення

1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обо- в'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

2. Якщо після смерті одного з батьків дитини або визнання його недієздатним другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку

того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.

Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про уси-

новлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.

3.З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

4.Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає

на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

1. У частині першій статті 232 СК передбачено так зване лповнеы усиновлення. Таке усиновлення:

1)припиняє особисті та майнові права і обов'язки між матір'ю, батьком та дитиною, а також між дитиною та іншими її родичами за походженням;

2)одночасно породжує такі права і обов'язки між усиновленою дитиною та усиновлювачем, а також між дитиною та його (усиновлювача) родичами за походженням.

443

РОЗДІЛ IV

Глава 18

Якщо С., яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, дала згоду на усиновлення дитини іншою жінкою, то з моменту здійснення усиновлення (стаття 225 СК) вона, залишаючись біологічною матір'ю, втрачає правовий статус матері щодо цієї дитини.

Окрім цього, втратять права та обов'язки щодо цієї дитини її баба, дід, рідні брати та сестри.

Таке правило не завжди є розумним та справедливим. Усиновлення брата чи сестри не робить їх біологічно чужими, а тому щодо них зберігається заборона шлюбу, встановлена частиною другою статті 26 СК.

2. Норма, закріплена в абзаці другому частини першої статті 232 СК, стосується випадків, коли дитина, відповідно

до частини другої статті 219 СК, усиновлена лише однією особою. Якщо її усиновила жінка, то можуть бути збережені права та обов'язки батька, і навпаки, якщо усиновлює таку дитину лише чоловік, можуть бути збережені права та обов'язки матері дитини. Таке збереження правового зв'язку можливе лише за бажанням усиновлювача.

3. Усиновлення називається лнеповнимы, якщо за законом не втрачається правовий зв'язок між дитиною та її родичами за походженням - бабою, дідом, братами, сестрами.

Стосовно правового зв'язку між рідними матір'ю і (або) батьком та дитиною, то він втрачається завжди.

Приводом до запровадження лнеповногоы усиновлення бу-

ла конкретна життєва ситуація.

С. втратила дочку, яка мала двох маленьких дітей. Через деякий час батько цих дітей одружився. Оскільки на усиновлення згоди бабусі не вимагається, виникла реальна загроза іншої драми: припинення між нею та внуками правового зв'язку, а отже, права спілкування з ними та права брати участь у їх вихованні.

4. Відповідно до частини третьої статті 232 СК лнеповнеы усиновлення пов'язане з трьома передумовами:

444

Стаття 233

1)смертю (оголошенням померлим) одного з батьків дитини або визнанням його недієздатним;

2)вступом у повторний шлюб другого з батьків;

3)усиновленням дитини другою дружиною, другим чоловіком батька, матері дитини.

Правовий зв'язок усиновленої дитини може бути збережений лише з її найближчими родичами: бабою, дідом, рідними братами та сестрами.

Норма частини другої статті 232 СК - це лише лперша ластівкаы. Немає сумніву в тому, що життя викличе потребу розширення сфери неповного усиновлення.

5. Припинення правового зв'язку між усиновленою дитиною та її батьками, а також іншими родичами за походженням - це лише один із наслідків усиновлення.

Слідом за ним одномоментно наступає інший - виникнення особистих і майнових прав та обов'язків між дитиною та усиновлювачами, а також між дитиною (яка стала внучкою,

внуком, сестрою, братом) і батьками усиновлювача, його рід ними дітьми. Майбутні діти усиновленої особи вважатимуться внуками усиновлювача.

6. Усиновлювачі одержують правовий статус матері, батька, а усиновлені - правовий статус дитини (сина, дочки).

Обсяг прав та обов'язків щодо дитини усиновлювачів та рідних батьків є однаковим навіть тоді, коли усиновлювачі не записані матір'ю, батьком дитини.

Усиновлювачі не мають права на покриття витрат на виховання та утримання дитини, хоча морально-етичних перешкод для надання їм такого права немає.

Усиновлена особа має такі ж права та обов'язки щодо прибраних матері, батька, як і рідні діти.

Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена

1. На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з

урахуванням цих змін.

445

РОЗДІЛ IV

Глава 18

Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

1. Зміни до актового запису про народження дитини вносяться на підставі рішення суду про усиновлення у разі, якщо:

1)усиновлювачі записуються матір'ю, батьком дитини;

2)змінено дату і (або) місце народження дитини;

3)змінено прізвище і (або) ім'я, і (або) по батькові дитини. На підставі зазначених змін видається нове свідоцтво про народження.

Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення

1. Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.

1. Усиновлення припиняє право дитини на утримання, яке вона мала до цього моменту від рідних матері, батька, діда, баби.

Усиновлення не припиняє права власності дитини на частку квартири, приватизованої нею разом з батьками.

2. Усиновлена дитина, батьки якої загинули від нещасного випадку, зберігає право на пенсію, інші соціальні виплати, які їй були призначені.

Одночасно, відповідно до Цивільного кодексу України, усиновлена дитина зберігає і право на відшкодування шкоди, завданої заподіянням смерті годувальника. Розумність такої норми очевидна, оскільки в противному випадку усиновлення пов'язувалося би з певними матеріальними втратами, які могли б бути серйозною перепоною для нього.

Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена

1. Орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.

446

Стаття 236

2. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття.

1. Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 р. у статті 199 передбачав нагляд за станом утримання та виховання лише щодо дітей, усиновлених іноземними громадянами. Нагляд за до-

триманням прав дітей, усиновлених громадянами України, не встановлювався.

У статті 235 СК ця прогалина заповнена: здійснювати такий нагляд уповноважені органи опіки та піклування.

2.Орган опіки та піклування має здійснювати цей нагляд, оберігаючи таємницю усиновлення.

3.Нагляд органу опіки та піклування триватиме до тих

пір, поки усиновлений матиме статус дитини, тобто до повноліття.

Стаття 236. Недійсність усиновлення

1. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною.

2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).

3. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.

4. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду у разі відсутності згоди на усиновлення осіб, зазначених у статтях 220-222 цього Кодексу.

5. Якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого

зподружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати

зним шлюбні відносини.

1. За статтею 120 КпШС визнання усиновлення недійсним могло бути наслідком підроблення документів, на підставі яких воно було проведено, фіктивності усиновлення, а також проведення усиновлення особою, яка не мала на це права.

447

РОЗДІЛ IV

Глава 18І

Проведення усиновлення без згоди батьків дитини і самої І дитини було підставою лише для скасування усиновлення. І Таке розмежування підстав для визнання усиновлення недійс-І ним і для скасування усиновлення суперечило загальніші

теорії недійсності правового акта, відповідно до якої його недійсність має пов'язуватися виключно з порушенням вимог* закону в момент винесення (прийняття). У статті 236 СК ця помилка усунена.

2. Залежно від порушень закону, які передували рішенню суду про усиновлення, виділено дві ситуації:

1)усиновлення визнається недійсним;

2)усиновлення може бути визнано недійсним.