НПК до сімейного кодексу
.pdfСтаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
1. За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 та пункту З частини першої статті 107 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.
На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом реєстрації актів цивільного стану.
1. Пред'явлення позову про розірвання шлюбу чи подання спільної заяви про розірвання шлюбу не завжди було обумовлене реальним бажанням припинити шлюб. Іноді це пов'язувалося виключно з наміром одержати певні матеріальні блага. Так, якщо наближалася черга на одержання квартири, то розірвання шлюбу зумовлювало надання окремих квартир як дружині, так і чоловікові. Завдяки розірванню шлюбу подружжю вдавалося обійти заборону мати більше одного житлового будинку. За допомогою фіктивного розірвання шлюбу вдавалося зменшити розмір аліментів на дитину від першого шлюбу або виїхати за кордон.
Вважалося, що число фіктивних розірвань шлюбів є значним, хоча провести такий підрахунок було неможливо. В даний час кількість лправових стимулівы до фіктивного розірвання шлюбу значно зменшилася, але не зникла.
2. Розірвання шлюбу, підтверджене свідоцтвом, виданим державним органом реєстрації актів цивільного стану і скріп-
224
Стаття 108
леним гербовою печаткою, створює презумпцію дійсності наміру хоча б когось з подружжя на припинення шлюбу до тих пір, поки таке розірвання шлюбу не буде визнане фіктивним.
3.Право на звернення до суду з позовом про визнання розірвання шлюбу фіктивним має заінтересована особа. Нею може бути, насамперед, організація, яка надає житло. Не виключено, що такою заінтересованою особою буде один із подружжя, якого другий ввів в оману, схиливши до подання спільної заяви про розірвання шлюбу наче лише для одержання певного блага, а потім таємно зареєстрував повторний шлюб.
4.Заявникові належить спростувати вищеназвану презумпцію, подавши докази фактичного продовження шлюбних відносин (листи, показання свідків тощо).
5.Можливість визнання розірвання шлюбу фіктивним передбачена лише у двох випадках (стаття 106 та пункт 3 частини першої статті 107 СК) і виключно тоді, коли розірвання шлюбу було здійснене органами реєстрації актів цивільного стану.
6.Визнання фіктивним розірвання шлюбу, проведеного су-
дом, за статтею 108 СК не допускається. У цьому разі заінтересована особа може добитися захисту своїх інтересів лише за
допомогою перегляду рішення суду про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами.
В. виявила зникнення паспорта, але через кілька днів він знайшовся, і тому вона не надала цьому істотного значення. Згодом чоловік виїхав на роботу за кордон.
В. випадково дізналася, що їхній шлюб розірвано за позовом чоловіка.
Як записано у протоколі судового засідання, вона була присутньою при розгляді справи і не заперечувала проти розірвання шлюбу. Насправді у суді з її паспортом була інша особа.
У цій ситуації В. має право на перегляд рішення суду про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами.
Та обставина, що норми статей 343 та 344 ЦПК 1963 р. не підходять до даної ситуації повною мірою, не може бути перешкодою для прийняття і розгляду такої заяви.
І53-І32225
РОЗДІЛ II____________________________Глава 11
Оскільки прогалини можуть бути не лише у матеріальному законодавстві, айв процесуальному, то аналогія закону, аналогія права має повною мірою стосуватися і сфери процесуальних відносин.
Якщо позовна вимога буде доведена, суд постановляє рішення про визнання розірвання шлюбу фіктивним і одночасно про анулювання постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану. Це рішення суду є правовою підставою для анулювання актового запису про розірвання шлюбу та свідоц-
тва про розірвання шлюбу, що віднесено до компетенції державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей
1.Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим догово-
ром про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
2.Договір між подружжям про розмір аліментів на ди-
тину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
3. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу від-
повідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
4. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закін-
чення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
1. Наявність дитини вимагала необхідності формального дотримання повної процедури розірвання шлюбу навіть тоді, коли і дружина, і чоловік бажали розлучення. Це викликало потребу влаштування у залі судового засідання своєрідного спектаклю, витягуючи на поверхню взаємні недоліки та жалі.
226
Стаття 109
Стаття 109 СК є законодавчим відображенням нового погляду на проблему.
2. Розірвання шлюбу за наявності дітей є випробуванням для всіх: чи зможуть жінка та чоловік, які були лдвома поло-
винками різних яблукы, зберегти взаємну повагу як до матері та батька дитини, чи зможуть забезпечити дитині максимум психологічної та матеріальної захищеності?
Стаття 109 СК створює правову передумову для забезпечення такої можливості.
Якщо ті, хто мають дитину, бажають розірвання шлюбу, їхній вибір слід поважати. Тому суд не уповноважується на з'ясування причин подання заяви про розірвання шлюбу та вжиття заходів щодо їх примирення. Проте суд зобов'язаний сконцентрувати увагу на влаштуванні подальшого життя ди-
тини, батьки якої бажають розлучитися, відповідно до поданого ними договору.
3.Закон встановлює один місяць для роздумів. Цього часу достатньо, щоби звірити відповідність заяви про розірвання шлюбу до своїх життєвих планів на майбутнє.
4.Частина перша статті 109 СК визначає обов'язкові умо-
ви договору між матір'ю та батьком дитини, до яких віднесені умови щодо:
1)місця проживання дитини;
2)участі того з батьків, хто проживає чи проживатиме окремо від дитини, у її утриманні;
3)здійснення тим з батьків, хто проживає чи проживатиме окремо від дитини, права на особисте її виховання.
5.Може статися, що після розірвання шлюбу батьки і надалі проживатимуть в одному помешканні. Виїзд одного із батьків з попереднього місця проживання не є обов'язковою умовою договору. Однак місце проживання дитини в договорі має бути обумовлене.
6.У договорі має бути зазначена участь одного з батьків в утриманні дитини. Якщо обов'язок батька щодо утримання дитини припинився у зв'язку з укладенням договору про передачу нерухомості (стаття 190 СК), ця обставина має бути відображена у договорі. Якщо у договорі визначено розмір
15-3-132
227
РОЗДІЛ II
Глава 11
аліментів, які будуть сплачуватися на дитину, цей договір має бути нотаріально посвідчений.
7. Заява про розірвання шлюбу має розглядатися судом після закінчення одномісячного строку з обов'язковою учас-
тю заявників, бо інакше з'ясувати їх дійсну волю буде неможливо. Процедура розгляду такої заяви має бути встановлена у Цивільному процесуальному кодексі України.
8.Аналітична робота суду при розгляді заяви дружини і чоловіка про розірвання шлюбу має полягати у з'ясуванні наявності вільного волевиявлення кожного з них як щодо розірвання шлюбу, так і щодо змісту договору, а також у з'ясуванні відповідності умов договору інтересам дитини.
9.Рішення суду про розірвання шлюбу мало би набувати чинності з моменту його оголошення. До цього моменту заява про розірвання шлюбу ще може бути відкликана подружжям або одним із них.
Зразок
ДОГОВІР ПРО УЧАСТЬ У ВИХОВАННІ ТА УТРИМАННІ ДИТИНИ
м.
*__ы _____ 200_ р.
Ми, Ковалевський М. О. та Ковалевська Н. І. домовилися про те, що після розірвання шлюбу:
1)наші діти Максим та Ірина будуть проживати з матір'ю - Ковалевською Н. І.;
2)на утримання дітей Ковалевський М. О. зобов'язується щомісячно передавати Ковалевській Н. І. по 500 (п'ятсот) гривень. У разі досягнення сином повноліття розмір аліментів на дочку становитиме 300 (триста) гривень. При знеціненні грошей ця сума збільшиться на відповідний відсоток інфляції;
3)двічі на рік - до першого березня та до першого вересня Ковалевський М. О. зобов'язується за погодженням із Ковалевською Н. І. купувати одяг, шкільне, спортивне приладдя на суму по 500 (п'ятсот) гривень на кожну дитину;
4)якщо діти на літніх канікулах будуть з матір'ю, Ковалевсь-
кий М. О. зобов'язується додатково виплатити на їхнє оздоровлення по 500 (п'ятсот) гривень на кожного;
228
Стаття ПО
5) за наявності особливих обставин, встановлених у статті 185 Сімейного кодексу України, сума коштів, яку має сплатити Ковалевський М. О., буде визначена за погодженням із Ковалевською Н. І.
Ковалевський М. О. має право безперешкодно відвідувати дітей за місцем їхнього проживання, попередньо зателефонувавши про
приїзд, а також має право за попередньою домовленістю з Ковалевською Н. І. брати дітей, за їхнім бажанням та з урахуванням стану здоров'я, до себе на суботу та неділю, двічі на місяць.
(адреси сторін)
(підписи сторін)
Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
1.Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
2.Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.
3.Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
4.Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
5.Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.
1. Стаття 110 СК стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв'язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або ко-
229
РОЗДІЛ II
Глава 11
ли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу РАЦСу або до суду.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено одним із подружжя у будь-який час, навіть на другий день після реєстрації шлюбу.
С. подав позов про розірвання шлюбу. У позовній заяві причиною розладу сімейних відносин була названа зрада дружини М.
Не погоджуючись з таким обЄрунтуванням позову, М. пред'явила зустрічний позов про розірвання шлюбу, у якому причиною припинення шлюбних відносин назвала зловживання С. алкоголем та фізичне насильство.
Чи може бути такий зустрічний позов прийнятий судом?
Цивільний процесуальний кодекс 1963 р. не містить спеціальних вимог до змісту зустрічного позову.
До загальних вимог позовної, а отже, і зустрічної позовної заяви належить розкриття змісту позовної вимоги.
Позовні вимоги у заявах С. та М. співпадали, кожен з них бажав одного і того ж - розірвання шлюбу. Різниця полягала лише у формулюванні причин розладу сімейного життя.
З цих міркувань випливає, що заява М. не є зустрічною, а тому була прийнята судом помилково. М. має право спростовувати аргументи свого чоловіка, подавати докази на підтвердження справжньої причини розлучення. І цього цілком достатньо для охорони її інтересу.
2. Частина перша статті 110 СК не може трактуватися як вимога одночасного подання із позовом про розірвання шлюбу документа, який би засвідчував, що другий із подружжя відмовився від можливостей, передбачених статтями 106, 109 СК.
Водночас, якщо після пред'явлення позову другий з подружжя виявить бажання таку заяву подати, суд мав би відкласти слухання справи до її подання.
3. Другий із подружжя - відповідач у справі може заперечувати проти розірвання шлюбу, просити вибачення за помилки, робити кроки до виправлення ситуації, вживати інших заходів щодо примирення. Натомість ультимативні заяви на зразок ля не дам розлученняы можуть лише відтермінувати
230
Стаття 110
розірвання шлюбу, але не в змозі виправити ситуацію, що склалася.
Для поваги до права дружини чи чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Життєві приклади свідчать, що коли дружина чи чоловік спокійно лвідпускаєы один другого, є менше підстав для душевного травмування дітей, більше підстав для збереження у їхньому житті батька чи матері як рівновеликих цінностей, і навіть до майбутнього відновлення шлюбу між ними.
Розпачливі вигуки одного з подружжя, звернені до дітей, лвін покинув не лише мене, а й васы, - є свідченням знецінен-
ня власної особистості, спробою негативно настроїти дітей щодо одного з батьків, виявом неусвідомленого заподіяння шкоди не лише дітям, а й самій (самому) собі.
4. За статтею 38 КпШС чоловік не мав права без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини. Натомість дружина мала беззастережне право на звернення до суду, незалежно від жодних обставин.
Ця норма мала таке пояснення: лНа вагітну жінку або на матір, яка годує немовля, може негативно вплинути така подія, як розлучення. Тому закон забороняє пред'явлення позову про розлучення без згоди дружиниы1. Але в кожному випадку, незважаючи на те, хто є позивачем, розірвання шлюбу має негативний вплив. лБруд шлюбно-розвідного процесуы
неодмінно викличе психологічні стреси, від яких дружину, а через неї і дитину слід уберегти.
Беззастережне право дружини пред'явити позов про розірвання шлюбу трактувалося як один із явних проявів тендерної асиметрії.
5. Основою при формулюванні загального (тобто і для дружини, і для чоловіка) мораторію на пред'явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності та протягом одного року після народження дитини була інша психолого-правова концепція.
Див.: Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР: Науково-практич-
НМИ |
ц-гчигочтогч |
__ |
V |
1 О73 |
-- |
Р. |
КГ\ |
ний коментар. - К., 1973. - С. 60.
231
РОЗДІЛ II
Глава 11
У цій тимчасовій забороні розірвання шлюбу закладена мудрість - лчас лікуєы, яка спрямована на збереження шлюбу, надаючи подружжю шанс спокійно оцінити конфлікт з точки зору спільних інтересів та інтересів дитини. Мораторій на пред'явлення позову про розірвання шлюбу забезпечує дружині психологічний захист не лише від дій свого чоловіка, а й від власних поспішних рішень, агресії проти самої себе.
Запропоноване рішення проблеми забезпечує конституційний принцип рівності жінки і чоловіка у шлюбі та державної охорони сім'ї.
6.Як і у статті 38 КпІПС, у статті 110 СК йдеться про один рік лпісля народження дитиниы, а лне до досягнення дитиною одного рокуы. Тому заборона пред'явлення позову про розірвання шлюбу буде чинною і в разі смерті дитини та триватиме до закінчення одного року після пологів.
7.У статті 110 СК визначені обставини, які дають право одному з подружжя пред'явити позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Ними є, насамперед, вчинення протиправ-
ної поведінки, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Слід звернути увагу, що йдеться не про злочин, а про протиправну поведінку, яка має ознаки злочину. Це значить, що право на розірвання шлюбу не пов'язується із винесенням судом обвинувального вироку.
Право на розірвання шлюбу пов'язується із вчиненням будь-якої протиправної поведінки, яка має ознаки злочину, незалежно від важкості її наслідків. Протиправна поведінка має бути спрямована проти другого з подружжя або дитини, тобто бути умисною.
8. Для припинення мораторію на пред'явлення позову про розірвання шлюбу під час вагітності дружини достатньо письмового визнання іншою особою свого батьківства із засвідченням його підпису нотаріусом.
9. Частина четверта статті 110 СК передбачає підстави припинення мораторію після народження дитини, однією з яких є також визнання іншою особою свого батьківства, а друга -
пов'язана із рішенням суду, яким спростовується батьківство чоловіка, тобто лшлюбне батьківствоы.
232
Стаття 111
10.У частині п'ятій статті 110 СК закріплено положення, вироблене судовою практикою. Якщо, перебуваючи у шлюбі, недієздатна особа зазнає утисків або дієздатний чоловік (дружина) проживає окремо, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений її опікуном. Такий позов може бути
пред'явлений і прокурором, відповідно до статті 121 Конституції України.
11.Одночасно з позовом про розірвання шлюбу можуть бу-
ти заявлені вимоги про визначення (зміну) місця проживання дитини, надання утримання дитині чи одному з подружжя, про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, витребування речі, яка є особистою власністю одного з подружжя, виконання обов'язку за шлюбним договором.
12.Якщо у задоволенні позову про розірвання шлюбу відмовлено, новий позов не може бути пред'явлено з тих же підстав. Підставою для пред'явлення нового позову про розірвання шлюбу можуть бути обставини, які виникли чи продовжували існувати після постановлення рішення про відмову в позові, наприклад, продовження зловживання алкоголем, заподіяння шкоди, відмова від примирення тощо.
13.У Сімейному кодексі не вирішено питання щодо державного мита. Хто, коли, в якому розмірі має сплачувати державне мито належить визначити у спеціальному законі. Вважаємо, що державне мито має сплачувати лише позивач, без перекладення
цього обов'язку на відповідача, і лише один раз - при пред'явленні позовної заяви про розірвання шлюбу.
Стаття 111. Заходи суду щодо примирення подружжя
1. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
1. Не завжди у позові про розірвання шлюбу закладено дійсне бажання припинити шлюбні відносини, іноді - це останній, відчайдушний крок з метою виправлення ситуації, останнє сподівання на те, що під тиском позову все може повернутися на краще. Однак часто це має протилежний результат. Тому в сучасних умовах, при дії статті 114 СК, позов про розірвання шлюбу є кроком дуже серйозним і має бути розглянутий зі всіх точок зору, з аналізом ваги плюсів та мінусів, кожен з яких неодмінно настане.
233
РОЗДІЛ II
Глава 11
2. У першій редакції статті 40 КпШС було записано: суд вживає заходів до примирення подружжя. У наступній редакції (відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від
28 січня 1991 р.1) суд було зобов'язано вжити заходів до їх примирення. Цей обов'язок суду не був обумовлений жодними обставинами. У статті 109 СК сформульовано інший погляд на проблему.
3. Цивільний процесуальний кодекс не містить хоча б приблизного переліку заходів до примирення подружжя, тому вони залежать від різних об'єктивних та суб'єктивних факто-
рів, зокрема психологічних знань та навичок судді, його характеру та душевного стану в момент розгляду справи, від завантаженості розглядом інших справ тощо. Заходом примирення можуть бути особисті розмови судді з дружиною та чоловіком окремо та з ними обома спільно, з їхніми батьками.
Суд не має права звертатися за місцем роботи, навчання чи до громадських організацій з пропозицією сприяти примиренню подружжя. Такі дії можуть бути кваліфіковані як порушення таємниці особистого життя і втручання у їхнє сімейне життя.
4. За статтею 176 ЦПК 1963 р. суд міг встановити строк для примирення, але не більше шести місяців. Тобто суд міг
один раз призначити шість місяців або кілька разів по одному - два місяці, але не мав права виходити за цю строкову межу. І це - правильно.
Визначений судом строк для примирення може бути згодом за заявою подружжя або одного з них скорочений, напри-
клад, у разі вагітності дружини від іншого чоловіка, виїзду одного з них за кордон, вчинення одним із подружжя протиправної поведінки щодо другого тощо. Однак призначення цього строку - це лише один із заходів примирення, причому часто неефективний з різних точок зору. Тому формальне призначення строку для примирення подружжя є здебільшого лише відтягуванням лсмертіы шлюбу.
Серйозність ставлення судді до розгляду позовів про розірвання шлюбу не може підтверджуватися лише кількісними показниками відкладення розгляду справи для примирен-
1 ВВРУРСР. - 1991. - №9. - Ст. 89.
234
Стаття 112
ня подружжя. Вжиття судом конкретних заходів примирення подружжя має обЄрунтовуватися обставинами їхнього життя.
5. Можлива ціла низка ситуацій, за яких спроби схилити подружжя до примирення могли б бути розцінені як вияв зневаги до когось із них. Сформульоване у статті 109 СК застереження було побудоване на таких двох справах.
Причиною подання Т. заяви про розірвання шлюбу було те, що чоловік заразив її сифілісом.
Віншій ситуації чоловік наніс дружині середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вобох випадках за клопотанням відповідачів, незважаючи на заперечення позивачок, суд призначив строк для примирення.
Суд не зобов'язаний призначати строк для примирення. Це
робиться лише тоді, коли збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральноправовою основою шлюбу. Відповідно до абзацу четвертого статті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы від 12 червня 1998 р., питання про визначення строку для примирення має вирішуватися судом після з'ясування обставин справи, з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення.
6. Якщо у справі одночасно були заявлені вимоги про стягнення аліментів на дітей чи на одного з подружжя, суд у разі призначення строку для примирення повинен обговорити питання про надання утримання до вирішення справи про розірвання шлюбу по суті.
Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
1.Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
2.Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, як-
що буде встановлено, що подальше спільне життя подруж-
235
РОЗДІЛ II
Глава 11
жя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
1. Мотив, причина, привід та підстава розірвання шлюбу - це різні поняття. За статтею 40 КпШС суд повинен був установити лдійсні мотиви розлученняы.
Мотив - це усвідомлений стимул до певної поведінки, зумовлений потребою задоволення своїх інтересів. Це - фактор суб'єктивний, завжди пов'язаний з бажанням чи небажанням чогось, тому дійсних чи недійсних мотивів не буває.
Привід - це завжди зовнішня, іноді випадкова обставина, яка, пройшовши через свідомість особи, стимулює її до певної поведінки. Приводом може бути чергове повернення чоловіка додому у нетверезому стані чи знайомство з іншою особою.
Мотив не відіграє вирішальної ролі при вирішенні справи про розірвання шлюбу. Основне значення має встановлення причин розладу подружніх відносин, які можуть бути справжніми, глибинними і поверховими. Так, якщо у позовній заяві позивач зазначає, що причиною звернення до суду є відсутність спільних поглядів на життя, то справжня причина може
бути захована в інтимній сфері відносин. Тому суду належить з'ясувати саме дійсні причини пред'явлення позову про розірвання шлюбу, але лише у тій мірі, в якій це реально можливо.
З'ясування фактичних взаємин подружжя потребує такту, уваги, поваги, і, звичайно, часу, якого у судді обмаль. Тому