НПК до сімейного кодексу
.pdfДив.: Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР: Науково-практич- ний коментар. - С. 168.
472
Статті 250, 251
Встановлення опіки та піклування може відбутися після укладення договору про патронат. Тобто той, хто є одночасно патронатним вихователем і опікуном, може отримувати плату відповідно до договору.
Стаття 250. Припинення опіки, піклування над дитиною
1. Опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.
1.Стаття 250 СК написана за правилом економії правового матеріалу, з метою уникнення повторень загальних положень щодо припинення опіки та піклування взагалі.
2.Опіка над дитиною може бути припинена за рішенням
органу опіки та піклування у разі появи матері чи батька дитини, тобто якщо дитині буде повернуто батьківське піклування. Смерть дитини, зрозуміло, припиняє їх опіку над нею.
У разі досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку опіка автоматично перетворюється у піклування.
Піклування припиняється у разі з'явлення матері, батька дитини, які бажали б опікуватися нею, на підставі рішення органу опіки та піклування.
Піклування припиняється автоматично у разі реєстрації шлюбу з підопічною особою.
Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
1. Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.
1. Припинення опіки та піклування означає одночасне звільнення опікуна та піклувальника від їх обов'язків. Однак звільнення опікуна чи піклувальника не завжди є результатом припинення опіки та піклування.
473
РОЗДІЛ IV
Глава 20
2. Опікун та піклувальник щодо дитини можуть бути звільнені від своїх обов'язків за наявності загальних підстав, передбачених Цивільним кодексом України.
Оскільки немає примусового призначення ні опікуна, ні піклувальника, небажання їх виконувати надалі свої повноваження є підставою для звільнення кожного з них від цього.
3. Якщо, наприклад, у результаті контролю з боку органу опіки та піклування виявиться, що опікун чи піклувальник неналежне виконує свої обов'язки, він може бути звільнений від своїх обов'язків.
Сімейний кодекс не передбачає відшкодування звільненим опікуном чи піклувальником матеріальної або моральної шкоди підопічному за сам факт невиконання ним своїх обов'язків. Така шкода може бути ними відшкодована лише тоді, коли в результаті винної поведінки опікуна чи піклувальника дитиною заподіяна шкода іншій особі.
4. У сім'ї, в яку була прийнята дитина, позбавлена батьківського піклування, має панувати, як і у кожній сім'ї, де є дитина, латмосфера щастя, любові і розумінняы (з преамбули до Конвенції про права дитини). Якщо немає щастя у сім'ї, якщо члени сім'ї не можуть порозумітися щодо будь-яких питань спільного життя, - це ще півбіди. Якщо дитину не люблять, а вона це відчуває, перебування її у такій сім'ї буде постійним травмуючим фактором для неї.
Нелюбов опікуна чи піклувальника до дитини, нелюбов дитини до опікуна чи піклувальника можуть зумовити неможли-
вість здійснення опіки чи піклування. У цій ситуації може виникнути проблема пошуку іншого опікуна чи піклувальника.
Глава 20. ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ
Стаття 252. Договір про патронат
1. За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої
474
Стаття 252
особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.
1. Відновлення у нашому законодавстві інституту патронату не викликало спротиву.
У радянський період нашої історії інститут патронату був започаткований постановою ЦВК і РНК РСФРР лПро порядок та умови передання вихованців дитячих будинків у се-
лянські сім'їы від 5 квітня 1926 р., а також постановою ЦВК і РНК РСФРР лПро порядок і умови передання вихованців дитячих будинків та інших неповнолітніх трудящим в містах та робітничих селищахы від 28 травня 1928 р.
Інститут патронату в УРСР будувався на тих же засадах. Постановою РНК УРСР від 11 червня 1940 р. було затверджене Положення про порядок патронування дітей в колгоспах і сім'ях трудящих1. На патронат бралися діти від п'яти місяців до шістнадцяти років на підставі договору. Договори укладалися з відділом охорони здоров'я, якщо дитина ще не досягла чотирьох років, а щодо старших за віком дітей - із відділом освіти.
2. Патронат запроваджується не для приниження ролі інституту так званої лприйомної сім'їы чи дитячих будинків
сімейного типу. Патронат є альтернативною формою забезпечення сімейним вихованням дитини, позбавленої батьківського піклування. Життя дасть змогу перевірити соціальну цінність цих правових інститутів.
3. Патронат має подібні риси з опікою та піклуванням, але все ж патронат це не опіка і не піклування. Відносини по опіці та піклуванню виникають на підставі рішення суду або рішення органу державної виконавчої влади, а відносини патронату - на підставі договору. Тому патронатний вихователь виконує свої договірні обов'язки, в той час як опікун чи піклувальник виконує повноваження, покладені на нього від імені держави, на виконання конституційного обов'язку держави, сформульованого у частині третій статті 51 Конституції України.
Опікун є законним представником дитини у всіх правовідносинах. Патронатний вихователь є таким лише у сфері про-
СП Украинской ССР. - 1940. - № 15.
475
РОЗДІЛ IV
Глава 20
цесуальних відносин. Між названими правовими інститутами є чимало спільних рис, зумовлених спільною метою, - вряту-
вати дитину від безпритульності, забезпечити її сімейним оточенням.
4. Договір про патронат є різновидом сімейного договору. Сторонами договору про патронат є, з одного боку, орган опіки та піклування, а з другого - патронатний вихователь.
Стаття 252 СК не містить вимог щодо особи патронатного вихователя та переліку осіб, які не можуть бути стороною в договорі. Ця прогалина може бути заповнена за допомогою аналогії закону: не може бути патронатним вихователем, як і опікуном та піклувальником, той, хто зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, позбавлений батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини.
5. Перш ніж укласти договір орган опіки та піклування зобов'язаний обстежити умови проживання сім'ї, переконатися у можливості забезпечення дитині умов для виховання та розвитку.
Якщо хтось із членів сім'ї страждає на тяжку інфекційну хворобу чи сім'я потерпає від матеріальної скрути, передання їй дитини не відповідало би її інтересам.
Права члена сім'ї, відповідно до частини третьої статті З СК, має одинока особа. У зв'язку з цим особа, яка бажає взяти дитину на виховання, може бути одинокою. У цій ситуації лвзяти дитину у свою сім'юы означає спільно проживати з нею.
6.Предметом договору є прийняття у свою сім'ю чужої дитини і забезпечення її сімейним вихованням.
7.Кінцевим строком дії договору є досягнення дитиною повноліття. Дитина, звичайно, може залишитися і після цього у сім'ї колишнього патронатного вихователя, але вже на іншій
правовій підставі. Договір про патронат може бути укладений не обов'язково на весь період неповноліття дитини.
8. Укладення договору про патронат не звільняє посадових осіб від обов'язку надавати інформацію про наявність дитини, яка може бути усиновлена (стаття 214 СК).
Договір про патронат не є перешкодою до усиновлення дитини. У свою чергу, усиновлення дитини е підставою для припинення цього договору.
476
Статті 253, 254, 255
9. Стаття 252 СК не встановлює особливих вимог щодо форми договору. Тобто це означає, що достатньо письмового ви-
кладу його умов, підпису сторін та відповідної печатки органу опіки та піклування.
Стаття 253. Згода дитини на проживання у сім'ї патронатного вихователя
1. На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити.
У статті 253 СК конкретизована норма частини другої статті 12 Конвенції про права дитини та частини першої статті 171 СК, за якою дитина має право на те, щоби бути вислуханою посадовими особами з питань, які стосуються її особисто.
Якщо дитина відповідно до віку та розумового розвитку усвідомлює факт її передання у сім'ю патронатного вихователя, вона має дати на це згоду.
Стаття 254. Плата за виховання дитини
1. За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.
1. Договір про патронат - це від платний сімейний договір. Плата за виконання патронатним вихователем своїх обов'язків за договором має бути, як правило, щомісячною.
Розмір плати має визначитися у договорі з урахуванням віку, стану здоров'я дитини та інших обставин, які мають істотне значення. Однак плата за виховання, обслуговування
дитини, тобто за виконану роботу та надані послуги, і кошти на утримання дитини - це різні речі.
Стаття 255. Обов'язки патронатного вихователя
1. Патронатний вихователь зобов'язаний:
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
477
РОЗДІЛ IV
Глава 20
2)створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
3)захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.
1.Із самої назви сторони за договором лпатронатний виховательы випливає, що основний його обов'язок - виховувати дитину, хоча про це окремо не записано у цій статті. Про передачу дитини на виховання у сім'ю патронатного вихователя зазначено у статті 252 СК.
2.Патронатний вихователь зобов'язаний забезпечити ди-
тину житлом, виділивши у її користування частину свого помешкання.
У договорі має бути чітко визначено, де буде проживати дитина, яка частина помешкання буде їй виділена особисто чи дитина буде користуватися помешканням разом з іншими членами сім'ї.
Прийняття у свою сім'ю може проявитися і у тому, що вихователь житиме у помешканні дитини, позбавленої батьківського піклування. Тому обов'язок забезпечити дитину житлом для такої ситуації буде нечинним.
3. Вихователь зобов'язаний забезпечити дитину одягом, харчуванням, шкільним приладдям, книгами, всім тим, що необхідне їй для навчання, фізичного та духовного розвитку.
Але за рахунок яких коштів?
Якщо дитина є сиротою, вона має одержувати пенсію або відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, їй можуть бути призначені інші соціальні виплати. Дитина може мати дохід від використання належного їй майна. На її утримання можуть бути присуджені аліменти з матері, батька, діда, баби, брата, сестри, вітчима, мачухи.
Патронатний вихователь, як і опікун чи піклувальник, не зобов'язаний утримувати дитину за рахунок своїх, власних коштів. Він зобов'язаний забезпечити дитину всім необхідним за рахунок її майна чи інших, спеціально виділених для цієї мети коштів.
4. Як уже зазначалося, патронатний вихователь не е ні опікуном, ні піклувальником. Але немає законодавчих перешкод для того, щоб він був призначений опікуном чи піклу-
478
Стаття 256
вальником у зв язку з встановленням над дитиною опіки чи піклування.
У пункті 3 статті 255 СК вихователеві надано право процесуального представництва, відповідно до чого він має право звертатися до різних органів з відповідними заявами (наприклад, про призначення пенсії). Він має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину, про повернення її майна, відшкодування завданої шкоди тощо.
Стаття 256. Припинення договору про патронат
1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
До призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину.
2. Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обо- в'язків за договором.
1.У разі досягнення дитиною повноліття договір про патронат припиняється у зв'язку із досягненням своєї мети, тобто в зв'язку з його виконанням. Договір про патронат припиняється у разі появи матері, батька і повернення їм дитини.
2.Договір буде припинений у разі смерті патронатного вихователя. Оскільки цей договір нерозривно пов'язаний з конкретною особою, він має особистий характер, тому правонаступництво тут неможливе.
Якщо патронатним вихователем була записана у договорі лише дружина, а фактично обов'язки здійснювалися не лише
нею, а й її чоловіком, смерть дружини не є підставою для припинення договору. Однак чоловікові доведеться зініціювати внесення до тексту договору відповідних змін, інакше він може зіткнутися з цілою низкою проблем.
479
РОЗДІЛ IV
Глава 20
3. У частині першій статті 256 СК передбачена можливість відмови від договору вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадцять років, без зазначення наявних для цього причин. Отже, небажання когось із них - достатня підстава для припинення договору.
Незалежно від кого надійшла відмова, умови договору мають виконуватися до влаштування дитини.
Серед тих, кому надано право односторонньо відмовитися від договору, немає органу опіки та піклування. І це не випад-
ково: дитина, взята у сім'ю, не може знову отримати статус позбавленої батьківського піклування.
4. У частині другій статті 256 СК сторонам надано право розірвати договір за взаємною згодою. Договір про патронат може бути розірваний за позовом органу опіки та піклування на підставі рішення суду у разі невиконання вихователем своїх обов'язків.
Орган опіки та піклування має право вимагати розірвання договору, якщо вихователь несумлінно ставиться до виконання своїх обов'язків або якщо у його сім'ї хтось захворів на тяжку інфекційну хворобу і це становить небезпеку для здоров'я
дитини.
За позовом органу опіки та піклування договір може бути розірвано і тоді, коли між дитиною та вихователем склалися такі стосунки, які виключають можливість спільного проживання та належного виховання дитини.
480
Розділ V
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ
Глава 21. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА
ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї
ТА РОДИЧІВ
Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
1.Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
2.Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
1.У Кодексі про шлюб та сім'ю 1969 р. сімейні відносини з іншими членами сім'ї та родичами регулювалися лише щодо аліментів. У Сімейному кодексі розширено не лише коло осіб, які віднесені до ліншихы членів сім'ї та родичів, а й сфера відносин за їх участю, за рахунок законодавчого регулювання особистих немайнових відносин між ними.
2.Право на спілкування з внуками було вперше надано
дідові, бабі у статті 65і КпШС на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР лПро внесення змін і доповнень
31 3-132
481
РОЗДІЛ V
Глава 21
до деяких законодавчих актів Української РСР з питань, що стосуються жінок, сім'ї та дитинстваы від 28 січня 1991 р.1
У статті 257 СК суб'єктами сімейних відносин вперше названо прабабу, прадіда.
Бабі, дідові, прабабі, прадідові надано не лише право на спілкування, а й право брати участь у вихованні внуків, правнуків.
лСпілкуванняы та лвихованняы - поняття взаємопов'язані. Спілкування впливає на процес виховання, а виховання внуків, правнуків здійснюється через спілкування з ними: прямі контакти, листування, за допомогою телефону.
Право на спілкування і виховання значно ширше за змістом від права на побачення.
Стаття 257 СК має на меті, з одного боку, надати законодавчого ореолу нормальним, родинним відносинам між дитиною та її бабою, дідом, прабабою, прадідом, які реально існують між ними в абсолютній більшості випадків і сприяють лвирощуваннюы людини, а з іншого - є застереженням тим, які бажали би не допустити старше покоління до участі у вихованні дітей.
3. Баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до СУДУ У разі, якщо невістка, зять (тобто мати, батько дитини) перешкоджають їхньому спілкуванню з внуком, правнуком.
Однак судовий розгляд рідко покращує відносини між тими, хто спорить, тому право на звернення до суду слід реалізовувати лише на крайній випадок.
Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків
1.Баба і дід мають право на самозахист внуків.
2.Баба і дід мають право звернутися за захистом прав
та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до СУДУ без спеціальних на те повноважень.
1. Право на самозахист дитини, повнолітніх дочки, сина надано насамперед батькам (частина перша статті 154 СК).
1 ВВР. - 1991. - № 9. - Ст. 89.
482
Стаття 259
Додатковим засобом захисту їхніх прав є заходи самозахисту, які можуть бути здійснені щодо них бабою, дідом. При цьому йдеться не лише про можливість вчинення на їхній захист дій фактичного, а й юридичного характеру.
2. Бабі та дідові надано право процесуального представництва внука, правнука на підставі самого факту близького кровного споріднення, без необхідності встановлення опіки, піклування та призначення їх опікуном чи піклувальником. У зв'язку з цим баба, з якою проживає внучка, може подати позов до її батьків про стягнення аліментів без призначення її опікуном.
Джерелом цієї норми була судова практика, за якою позови діда, баби про стягнення аліментів, про захист інших прав внуків приймалися до розгляду на підставі лише самого факту кровного споріднення.
3. Баба, дід мають право на самозахист внуків незалежно від наявності матері, батька дитини. Та обставина, що мати, батько не вчинили певних фактичних або юридичних дій на захист дитини, не є перешкодою до вчинення цих дій бабою,
ДІДОМ.
4.Баба, дід мають права на самозахист внуків і від їхніх батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків.
5.За аналогією закону (частина друга статті 154 СК) баба та дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів внуків і до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до громадських організацій.
Стаття 259. Права братів та сестер на спілкування
1. Права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри.
2.Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування.
3.Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню.
4.Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.
31М.И7/І ЯЗ
РОЗДІЛ V
Глава 21
1. Повнорідними є брати та сестри, які мають спільних матір та батька.
Неповнорідними є брати та сестри, у яких спільною є лише мати або спільним є лише батько.
Рідні брати та сестри, як уже відзначалося, відносяться до побічних родичів другої лінії споріднення.
2. Якщо жінка, яка має сина, одружилася з чоловіком, який має дочку, то їхніх дітей називають лзведенимиы братом
та сестрою. Оскільки кровного споріднення між ними немає, братом та сестрою вони можуть бути названі лише умовно.
Між лзведенимиы братом та сестрою, якщо вони спільно проживають, виникають сімейні відносини, оскільки вони належать до однієї сім'ї. Однак ці сімейні відносини Сімейним кодексом не регулюються.
Відсутність кровного споріднення створює можливість для реєстрації шлюбу між ними.
3.Двоюрідні брати та сестри є побічними родичами четвертої лінії споріднення. Двоюрідні брати та сестри можуть
спільно проживати, належати до однієї сім'ї, але їхні сімейні відносини не врегульовані Сімейним кодексом.
4.Рідні брати та сестри можуть проживати в різних місцях
на підставі домовленості між батьками чи на підставі рішення суду.
Неповнорідні брати та сестри іноді не знають навіть про своє існування, коли, наприклад, батько (чоловік) визнав
своє батьківство щодо дитини, народженої не у шлюбі. І трапляється, вперше зустрічаються у нотаріуса в зв'язку із відкриттям спадщини.
Закон не лише надає братам та сестрам право на спілкування, а й зобов'язує тих, з ким проживають брати та сестри, сприяти їхньому спілкуванню. Першим етапом на шляху виконання ними цього обов'язку є обов'язок повідомити про існування сестри чи брата.
Ця норма сприяє зміцненню родинних зв'язків, збільшенню площі лзахисного середовищаы, так потрібного кожній людині.
5. Норма частини четвертої статті 259 СК вводить у текст закону природне право старшого піклуватися про молодшого, закріплюючи ті реальні відносини, які існують у сім'ї.
АЯЛ
Статті 260, 261
Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки
1. Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
1. Як лише не називають мачуху та вітчима. Та нерідко саме вони ставали воістину матір'ю чи батьком для дитини. Тому і кажуть: мати - не та, що народила, а та, що виховала.
Д. після смерті дружини залишився з трирічним сином та п'ятирічною дочкою. Через рік було зареєстровано його шлюб з М., для якої діти чоловіка стали рідними. Через п'ять років Д. ганебно втік. М. так і залишилася проживати з пасинком та падчеркою, для яких і надалі була найдорожчою людиною в світі.
Бути в очах оточення доброю мачухою набагато важче, ніж доброю матір'ю, оскільки суспільний контроль за поведінкою мачухи чи вітчима набагато суворіший: якщо сварить мама - то вона виховує, якщо сварить мачуха - вона не любить.
2. У статті 260 СК вперше закріплено право мачухи, вітчима брати участь у вихованні падчерки чи пасинка, які з нею, ним проживають. Це право вони мають не лише за умови спільного проживання з батьком, матір'ю дитини. У разі смерті батька чи матері дитини право мачухи, вітчима на виховання падчерки, пасинка зберігається.
Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
1. Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування,
має права та обов'язки щодо її виховання та захисту відповідно до положень статей 249 і 262 цього Кодексу.
1. Норма статті 261 СК стосується дітей-сиріт і тих, хто з інших причин позбавлені батьківського піклування. У лчу-