НПК до сімейного кодексу

виникає за умов:

1)колишній вихованець має бути повнолітнім;

2)колишні вихователі мають бути непрацездатними;

3)колишні вихователі мають потребувати матеріальної допомоги;

4)колишній вихованець має бути матеріально забезпеченим;

5)вихованець проживав у сім'ї вихователя не менше як

п'ять років.

3. Обов'язок колишнього вихованця утримувати свого вихователя виникає, за загальним правилом, тоді, коли немає тих, хто зобов'язаний його утримувати як дружину, чоловіка, мати, батька, брата чи сестру.

Цей обов'язок може виникнути і за наявності навіть їх усіх, якщо жоден із них не є достатньо матеріально забезпеченим.

4.Та обставина, що вихователь дитини був згодом призначений її опікуном (адже інакше йому б не видавали пенсію дитини; він не міг би звернутися з позовом на захист прав дитини), не впливає на виникнення у нього права на утримання від свого колишнього вихованця.

5.Максимальний строк існування обов'язку утримувати

свого вихователя не встановлений. Він може існувати пожиттєво, якщо існуватимуть всі необхідні для цього умови.

Стаття 272. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, і строки їх стягнення

1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

498

Стаття 272

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

2. Якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначаєть-

ся з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.

1. Аліменти на утримання прабаби, прадіда, баби, діда, внука, правнука, брата, сестри, мачухи, вітчима, падчерки, пасинка, вихованця та вихователя можуть бути визначені судом у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів одночасно і в частці від заробітку (до-

ходу) і в твердій грошовій сумі не передбачено. Таке упущення є випадковим. Прогалина, що виникла, може бути усунена за допомогою аналогії закону.

2. При визначенні розміру аліментів суду належить взяти до уваги матеріальний та сімейний стан обох сторін.

Низький рівень матеріальної забезпеченості відповідача має служити підставою для відмови в позові.

3. Може трапитися, що у дитини-сироти є і бабуся, і дідусь, і повнолітні брат та сестра, і мачуха, друга дружина покійного батька. Усі вони, якщо достатньо матеріально забезпечені, зобов'язані її утримувати.

Якщо позов про стягнення аліментів буде пред'явлений лише до мачухи, при визначенні розміру аліментів має бути взя-

то до уваги наявність ще чотирьох осіб, які зобов'язані утримувати дитину.

Якщо позов пред'явлений до кількох, але не всіх тих, хто зобов'язаний утримувати дитину, то сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим ніж неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Отже, якщо відповідачем є лише одна особа, присуджений розмір аліментів може бути і меншим.

зг з-ш499

РОЗДІЛ V________________________Глава 22

4. Закон не встановлює строку тривалості права на утримання, тому дитина може одержувати аліменти до досягнення нею повноліття, а бабуся-пенсіонерка пожиттєво.

Водночас, за загальним правилом, суду надано право обмежити тривалість існування права на утримання і відповідно обов'язок по утриманню відповідним строком.

Якщо, наприклад, пасинок виховувався мачухою протягом десяти років, суд може обмежити його аліментний обов'язок таким же строком.

5. Якщо при розгляді позову про стягнення аліментів відповідач не заявляв вимоги про встановлення строку їх сплати, така вимога може бути як окремий позов заявлена у будьякий час.

Стаття 273. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати

1. Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

1. Суд визначає розмір аліментів відповідно до обставин, які існували на момент постановлення ним рішення.

Якщо після набрання чинності рішенням суду змінився матеріальний, сімейний стан позивача або відповідача, це не припиняє його (рішення) виконання.

Аліменти у збільшеному чи зменшеному розмірі можуть стягуватися лише на підставі нового рішення суду, постановленого за позовом одержувача чи платника аліментів.

2. Звільнення від сплати аліментів є одним із способів припинення аліментного обов'язку. Так, якщо повнолітня сестра перестала бути інвалідом у зв'язку з відновленням її здоро- в'я, її право на аліменти припиниться автоматично, без рішення суду. Так же автоматично припиниться право на аліменти внука у зв'язку із досягненням ним повноліття.

500

Стаття 274

Якщо істотно погіршився матеріальний стан платника аліментів, ця обставина має бути встановлена судом. У разі її встановлення, суд звільнить його від аліментного обов'язку.

Суд може звільнити падчерку від обов'язку утримувати мачуху у разі її одруження з чоловіком, який має змогу її утримувати.

Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами

1. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадяться відповідно до положень, встановлених статтями 194197 цього Кодексу.

1. З метою економії правового матеріалу у статті 274 СК поміщена лвідсилаючаы норма, яка передбачає регулювання певних відносин так само, як це зроблено щодо таких же відносин, але за іншої ситуації.

Стосовно рішення суду про стягнення аліментів на внука, брата чи падчерку діятиме також загальне правило частини першої статті 194 СК про стягнення аліментів лише за три останні роки, якщо, наприклад, виконавчий лист протягом п'яти років не пред'являвся до виконання. У разі прострочення сплати аліментів у одержувача аліментів так само виникне право на стягнення неустойки. Так само суд може відстрочити або розстрочити погашення заборгованості за аліментами.

32-3.132

501

Розділ VI

ЗАСТОСУВАННЯ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ

УКРАЇНИ ДО ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ

БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ЗАСТОСУВАННЯ

ЗАКОНІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

ТА МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ

В УКРАЇНІ

Стаття 275. Права та обов'язки іноземців та осіб без громадянства у сімейних відносинах

1.Іноземці мають в Україні такі ж права і обов'язки у сімейних відносинах, як і громадяни України, якщо інше не встановлено законом.

2.Особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають в Україні такі ж права і обов'язки у сімейних відносинах, як і громадяни України.

1. Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Винятки щодо сімейних прав іноземців та осіб без громадянства Конституцією України не встановлені. Не містить жодних винятків і Сімейний кодекс України.

Лише в окремому випадку - стосовно усиновлення - іноземний громадянин може деякою мірою відчути дискриміна-

502

Стаття 276

цію. Але вона передбачена Конвенцією про права дитини, тобто міжнародним договором, який є частиною національного сімейного законодавства, а отже, здійснена законно.

2. З іноземним громадянином може бути зареєстровано шлюб, він може бути записаний батьком дитини, може бути

опікуном чи піклувальником, з ним може бути укладено договір про патронат.

Отже, сімейна правосуб'єктність громадянина України та іноземного громадянина є майже тотожною. А сімейна правосуб'єктність того апатрида, який постійно проживає в Україні, є повністю такою, як і громадянина України.

Стаття 276. Реєстрація шлюбу громадянина України з іноземцем та шлюбу між іноземцями в Україні

1.Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Україні відповідно до цього Кодексу.

2.Шлюб між іноземцями, зареєстрований в Україні у посольстві або консульстві іноземної держави в Україні, є дійсним в Україні на умовах взаємності, якщо жінка і (або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були громадянами держави, яка призначила посла або консула.

1. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1944 р. громадянам СРСР було заборонено вступати в шлюб з іноземцями. Ця заборона була поміщена у стат-

ті 112і Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану УСРР 1926 р.: лШлюб громадян Української СРР з іноземцями забороняєтьсяы. Указом Президії Вер-

ховної Ради УРСР від 8 березня 1954 р. стаття 112і була скасована1.

Шлюби, зареєстровані з іноземцями протягом такої заборони, вважалися недійсними.

2. Відповідно до статті 195 КпШС шлюби радянських громадян з іноземцями укладалися в УРСР лна загальних підставахы, тобто відповідно до чинного в УРСР законодавства.

Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1954. - № 2. - Ст. 24.

503

РОЗДІЛ VI

3. Відповідно до частини першої статті 276 СК та обставина, що наречена або наречений є іноземцями, не має правового значення: лзакони шлюбуы, встановлені Сімейним кодексом України, залишаються чинними. Іншими словами, у разі реєстрації шлюбу з іноземцем в Україні діє закон України, тобто за місцем його реєстрації, навіть якщо закон держави, громадянином якої є іноземець, містить інші лзакони шлюбуы.

Це значить, що будуть застосовуватися норми Сімейного кодексу України, зокрема про шлюбний вік; про особисту присутність наречених при реєстрації шлюбу; про неможливість реєстрації шлюбу з іноземцем, який уже перебуває у шлюбі, якщо навіть його національний закон дозволяє багатошлюбність (полігамію); про неможливість реєстрації шлюбу з родичем, наприклад, двоюрідним братом, навіть якщо його національний закон не містить такої заборони.

4. Якщо лзакони шлюбуы, встановлені Сімейним кодексом України, та національні лзакони шлюбуы іноземця не співпадають, це може призвести до невизнання його шлюбу з громадянкою України на території іноземної держави.

Так, якщо за законом іноземної держави встановлений вищий шлюбний вік, чи вимагається дозвіл на шлюб батьків,

або дозвіл відповідного державного органу на шлюб з іноземцем, шлюб, зареєстрований відповідно до Сімейного кодексу України, може не визнаватися на батьківщині іноземця.

Такі шлюби були названі в літературі лкульгаючимиы, тобто нестійкими.

5. Частина друга статті 276 СК стосується шлюбів між іноземцями. Закон надає можливість нареченим, які є громадянами, наприклад, Франції, зареєструвати шлюб у посольстві Франції в Україні. Цей шлюб визнається дійсним за умови, що у Франції визнаватимуться дійсними шлюби громадян України, зареєстровані у посольстві України у Франції.

Стаття 277. Реєстрація шлюбу громадян України у консульській установі або дипломатичному представництві України

1. Шлюб між громадянами України, які проживають за межами України, реєструється в консульській установі або

дипломатичному представництві України.

504

Стаття 277

2. Шлюб між громадянами України, а також шлюб громадянина України з іноземцем, зареєстровані за межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом держави - місця його реєстрації, є дійсними в Україні, якщо немає перешкод, встановлених статтями 24-26 цього Кодексу.

1. Відповідно до статті 29 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 1994 р.1, консул має право укладати шлюб відповідно до законодавства України. Ця норма з певними термінологічними уточненнями відтворена у частині першій статті 277 СК.

Отже, шлюб між громадянами України, які, наприклад, проживають в Італії, не може бути зареєстрований у відповідному державному відомстві Італії. Оскільки на громадян України, які проживають в Італії чи іншій державі, поширюється законодавство України, їхній шлюб може бути зареєстровано виключно або в консульській установі, або в дипломатичному представництві України відповідно до Сімейного кодексу України.

2. Частина друга статті 277 СК стосується насамперед тих поодиноких випадків, коли в іноземній державі, у якій проживають українські громадяни, немає українського посольства чи консульства.

У цій ситуації в Україні визнаватимуться дійсними їхні шлюби, за умови дотримання форми шлюбу, встановленої законом цієї держави, а також за умови, що шлюб зареєстровано за вільною згодою, що жоден не перебував в іншому шлюбі; що жінка та чоловік не є тими, які не можуть бути у шлюбі між собою.

Частина друга статті 277 СК стосується і шлюбів, зареєстрованих за межами України між громадянином України та іноземцем. Умовою дійсності такого шлюбу в Україні є дотримання тих же вимог. Тому, якщо в Сирії був зареєстрований шлюб між сирійцем, який уже має двох дружин, та громадянкою України, цей шлюб в Україні не вважатиметься дійсним.

1 Укази Президента України: Т. 1 (1991-1994). - К., 1997. - С. 850.

505

РОЗДІЛ VI

Стаття 278. Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами України

1. Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законом держави - місця його реєстрації, є дійсним в Україні.

1. Стаття 278 СК стосується виключно шлюбів, зареєстрованих між іноземцями за межами України. Шлюб, наприклад, між таджиками, зареєстрований у Таджикистані відпо-

відно до свого національного законодавства, є дійсним в Україні. Навіть тоді, коли йдеться про лполігамний шлюбы, оскільки право чоловіка мати кількох дружин передбачено його національним законом.

Стаття 279. Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем і шлюбу іноземців між собою в Україні

1. Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.

1. Стаття 279 СК визначає закон, за яким в Україні має проводитися розірвання шлюбів з іноземцем або між іноземцями.

Відповідно до цього, якщо, наприклад, чоловік-іноземець виїхав за кордон на постійне проживання, дружина - громадянка України має право звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу за місцем свого проживання в Україні. Або якщо дружина - громадянка України засуджена за вчинення злочину до п'яти років позбавлення волі, чоловік-інозе-

мець має право подати заяву про розірвання шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем свого проживання в Україні.

2. Відповідно до аналогії закону має діяти стаття 29 Консульського статуту України, за якою консул має право розривати шлюб відповідно до законодавства України. Йдеться про розірвання шлюбу відповідно до статей 106 та 107 СК.

506

Стаття 280

Стаття 280. Визнання розірвання шлюбу, здійсненого за межами України

1.Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один із подружжя проживав за межами України.

2.Розірвання шлюбу між громадянами України, здійс-

нене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали за межами України.

3.Розірвання шлюбу між іноземцями, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні.

4.Громадянин України, який проживає за межами

України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.

1. Стаття 280 СК визначає умови визнання в Україні розірвання шлюбу, здійсненого за її межами.

Якщо один з подружжя є іноземцем, такою умовою є проживання одного з подружжя в момент розірвання шлюбу за

межами України. Тобто, якщо громадянка України проживає у Чехії, її шлюб з громадянином Німеччини може бути ро-

зірвано за законом Чехії. Таке розірвання шлюбу вважатиметься дійсним в Україні.

2.У частині другій статті 280 СК визначена умова визнання в Україні розірвання шлюбу між громадянами України, здійсненого за межами України. Нею є проживання дружини і чоловіка в момент розірвання шлюбу за межами України. Тобто, якщо дружина проживає в Польщі, а чоловік - також

в Польщі чи в Іспанії, розірвання шлюбу, здійснене за заявою дружини за законом Польщі, буде дійсним в Україні.

3.В Україні визнаються дійсними розірвання шлюбів між іноземцями, здійснені за межами України, відповідно до закону іноземної держави.

4.У частині четвертій статті 280 СК визначено право громадянина України, який проживає за межами України, звер-

507

РОЗДІЛ VI

нутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя не проживає в Україні. Тобто громадянин України має право вибору між можливостями, передбаченими у частинах першій та четвертій цієї статті.

Якщо він проживає, наприклад, в Угорщині, а його дружина - в Бельгії, заява про розірвання шлюбу може бути ним

пред'явлена або до суду в Угорщині або до суду в Україні. Подання заяви до суду Угорщини має здійснюватися за законами Угорщини.

Стаття 281. Визнання батьківства в Україні. Визнання батьківства, встановленого за межами України

1.Визнання батьківства в Україні незалежно від громадянства батьків і дитини та місця їхнього проживання провадиться за законом України.

2.Батьки дитини, які проживають за межами України, можуть подати заяву про визнання батьківства до консульської установи або дипломатичного представництва України.

1. Стаття 281 СК передбачає поширення законів України, тобто насамперед Сімейного кодексу України, на визнання батьківства іноземним громадянином, що здійснене в Україні. Тобто громадянин США може визнати батьківство щодо дитини, яка є громадянином України і проживає в Україні. Громадянин України може визнати батьківство щодо дитини, яка проживає в Болгарії.

Отже, кожне визнання батьківства в Україні, незалежно від того, громадянином якої держави є батько і дитина та не-

залежно від місця їхнього проживання, має проводитися відповідно до статей 126-128 Сімейного кодексу України та інших законів.

2. У частині другій статті 281 СК встановлене альтернативне правило: якщо батько дитини проживає за межами України, він може прибути в Україну для визнання батьківства або

подати відповідну заяву до консульської установи чи дипломатичного представництва України за кордоном.

508

Стаття 282

Стаття 282. Усиновлення дитини, яка е громадянином України, але проживає за межами України

1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.

Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на те-

риторії якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру з усиновлення дітей.

1. У частині першій статті 282 СК встановлений виняток із загального правила про судову процедуру усиновлення (частина перша статті 207 СК).

Ж. виїхала на заробітки в Італію і там народила дитину.

Громадянин України, який також проживає в Італії, може усиновити її, подавши відповідні документи до консульської установи України або дипломатичного представництва України в Італії.

Така спрощена процедура усиновлення має обЄрунтування. Оскільки дитина проживає за кордоном і усиновлювач також здебільшого у цій ситуації проживає за кордоном, суду України було б набагато складніше встановлювати відповідність усиновлення найвищим інтересам дитини.

Якщо усиновлювачем дитини, яка проживає в Італії, є громадянин Італії, на проведення її усиновлення закон вимагає дозволу Центру з усиновлення дітей.

2. Абзац третій статті 282 СК визначає умову визнання в Україні дійсності усиновлення дитини - громадянина України усиновлювачем-іноземцем. Нею є наявність дозволу на усиновлення Центру з усиновлення дітей.

За відсутності такого дозволу усиновлення не визнаватиметься дійсним в Україні, але може бути дійсним в Італії, якщо воно було проведене в Італії відповідно до законів Італії.

509

РОЗДІЛ VI

Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України

1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 цього Кодексу.

2. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку у Центрі з усиновлення дітей.

Якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути здійснене до спливу цього строку.

3. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.

Переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є:

1)родичами дитини;

2)громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

4.На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода Центру з усиновлення дітей.

5.Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.

6.За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.

Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів.

1. Відповідно до пункту лЬы статті 21 Конвенції про права дитини держави-учасниці визначають, що усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла би забезпечити їй виховання або усиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні походження дитини є неможливим. Тобто уси-

510

Стаття 283

новлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, можливе як останній шанс забезпечення дитини сімейним вихованням.

2.Якщо усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснюється в Україні, воно має відповідати

нормам, встановленим у главі 18 СК, тобто має здійснюватись на загальних підставах.

3.У частині другій статті 283 СК річний строк - це своєрідний строк чекання на рідних матір, батька, на родичів, на інших осіб - громадян України, які забажали би взяти дитину у свою сім'ю. Тому рішення суду про усиновлення дитини іноземцем може бути винесене лише після спливу од-