НПК до сімейного кодексу
.pdfного року від дня взяття дитини на облік.
Якщо, наприклад, дитина, мати якої втекла з пологового будинку, була взята на облік у Центрі з усиновлення дітей 18 вересня 2002 р., рішення суду про усиновлення може бути щонайшвидше винесене судом лише 19 вересня 2003 р.
Але це не означає, що документи для усиновлення дитини іноземним громадянином не можуть готуватися заздалегідь.
4. Усиновлення дитини іноземцем може бути здійснено до спливу одного року, якщо усиновлювачем є, наприклад, тітка чи дядько дитини.
У частині другій статті 283 СК не врегульована ситуація, коли іноземець є чоловіком чи дружиною матері, батька дитини. Вимагати і у цій ситуації, щоби дитина перебувала на обліку у Центрі з усиновлення дітей не менше одного року було би нерозумним. Тому, на підставі частини дев'ятої статті 7 СК, має бути зроблений висновок: іноземець, який є дружиною чи чоловіком матері дитини, може усиновити цю дитину і тоді, коли вона не перебуває на обліку у Центрі з усиновлення. Інакше регулювання цієї ситуації було б нерозумним, адже дитина, яка має одного з батьків, у центрі з усиновлення не обліковується.
До спливу річного строку може бути усиновлена хвора дитина. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 січня 1997 р. (з наступними змінами) затверджено Перелік захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей
без дотримання строків їх перебування на обліку в Центрі з
511
РОЗДІЛ VI
усиновлення дітей1. До цих захворювань належать, зокрема, усі злоякісні новотворення, а також вроджена відсутність кінцівки.
5. Дитина, яка є громадянином України, мала би жити в Україні, на своїй землі; саме Україна мала би піклуватися
про своїх дітей, про їхнє майбутнє, а відтак про майбутнє держави.
Відповідно до цих засадничих положень усиновлення дитини іноземцем і вивезення її з України мало би сприйматися
не як норма, а як виняток з неї, як докір державі і суспільству в цілому за неможливість втримати в Україні кожну свою дитину.
Частина третя статті 283 СК зорієнтована на наявність конкуренції кількох осіб, які хотіли би взяти дитину у свою сім'ю.
Тому, якщо Андрійка захоче усиновити подружжя - німці і одночасно Н. - сусідка його покійних батьків, що вияви-
ла бажання взяти його до себе у сім'ю на правах підопічного, перевага має бути надана Н. - громадянці України.
На жаль, така конкуренція осіб, які могли би забезпечити дитину сімейним оточенням, існує, як правило, лише в уяві.
6. Абзац другий частини третьої статті 283 СК призначе-
ний для регулювання ситуації, коли усиновити дитину виявило бажання кілька іноземців.
Першість віддана тому, хто є родичем дитини, незалежно від ступеня побічного споріднення. За їх відсутності або коли суд відмовить у задоволенні їхньої заяви про усиновлення, першість буде віддана тому, хто є громадянином держави, з
якою Україна уклала договір про надання правової допомоги. Наявність такого договору забезпечує можливість більш повної реалізації прав усиновленої дитини, зокрема її права на утримання.
7. Суд може постановити рішення про усиновлення лише за наявності дозволу Центру з усиновлення дітей, що слід вва-
жати обов'язковою умовою пред'явлення до суду заяви про усиновлення.
1 Офіційний вісник України. - 1997. - Число 16. - С. 168.
512
Стаття 284
Стаття 55 Конституції України гарантує право кожному оскаржити до суду рішення чи бездіяльність органу державної влади. Відповідно до цього іноземець, якому Центр з усиновлення дітей не дав дозволу на усиновлення або зволікає з відповіддю, має право на звернення за захистом своїх інтересів до суду.
8. Відповідно до пункту лсы статті 21 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують, що у разі усиновлення дитини в іншій країні будуть застосовуватися такі ж гарантії і норми, які застосовуються щодо усиновлення всередині країни. Ця вимога зреалізована у частині п'ятій статті 283 СК.
Забезпечити стабільність прав дитини має і Україна як держава-учасниця Конвенції, на території якої почала проживати усиновлена дитина.
При розгляді заяви про усиновлення суд має жадати від заявника подання витягів із відповідних нормативних актів, які забезпечують за кордоном основні права дитини, які вона
має в Україні: право на житло, на освіту, на охорону здоров'я, на утримання тощо.
9. Оскільки усиновлена дитина залишається громадянином України, вона має право на прояв своєї національної ідентичності, на пам'ять про те, якого вона роду.
Абзац другий частини шостої статті 283 СК, надаючи дитині право на збереження своєї національної ідентичності, покладає відповідні обов'язки на усиновлювача: навчити дитину української мови, якщо вона була усиновлена в ранньому віці, створити для неї можливість спілкуватися рідною мовою, знати і дотримуватись національних традицій.
Ця норма покликана зберегти для української дитини-си- роти, вивезеної за кордон, її національне коріння, на що вона має природне, від Бога, право.
Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
1. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні, здійснюється громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні, на загальних підставах.
513
РОЗДІЛ VI
1. Стаття 284 СК стосується усиновлення в Україні дитини, яка проживає в Україні, але є громадянином іншої держави.
О. виїхала до Польщі і там було зареєстровано її шлюб з громадянином Польщі. Через два роки у подружжя народилася дочка Н. У зв'язку зі смертю чоловіка О. повернулася з дочкою, яка є громадянкою Польщі, в Україну.
Через певний час дитину захотів усиновити другий чоловік її матері.
У цій ситуації усиновлення буде проводитися судом відповідно до Сімейного кодексу України.
Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
1.Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.
2.Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним.
1. У багатьох державах до доцільності збереження так званої абсолютної таємниці усиновлення ставлення кардинально протилежне. Ця обставина була врахована при формулюванні звуженого обсягу таємниці усиновлення дитини - громадянина України іноземцями.
Після усиновлення двох сестричок подружжям з Німеччини в одній із церков м. Львова була відправлена Служба Божа з запрошенням їхніх далеких родичів. Прибрані батьки не
збиралися приховувати усиновлення, оскільки дівчаткам було п'ять та сім років. Усі свої дії були ними спрямовані на забезпечення дітей сімейним оточенням.
2. Норма частини першої статті 285 СК передбачає збереження таємниці усиновлення завжди, якщо в державі, в яку
514
Статті 286, 287
має приїхати дитина, усиновлення є таємним. Навіть якщо з цією державою не укладено договору про надання правової допомоги.
І навпаки, якщо в державі, в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним, не є воно таємним і в Україні, якщо ін-
ше не визначено у договорі про надання правової допомоги.
3. У частині другій статті 285 СК йдеться про усиновлення дитини іноземцем, з державою якого Україна не має договору про надання правової допомоги.
За загальним правилом, таке усиновлення не є таємним.
Таємниця усиновлення буде оберігатися лише тоді, коли усиновлювач-іноземець проживає в Україні, якщо в Україні залишається проживати і усиновлена ним дитина.
Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
1. Усиновлення іноземцем або особою без громадянства дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, здійснюється в Україні відповідно до законів України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.
1. У статті 286 СК закріплено загальне правило, за яким акт цивільного стану, здійснений в Україні, має відповідати законам України.
Незалежно від того, хто є усиновлювачем - іноземний громадянин чи особа без громадянства, - а також незалежно від громадянства дитини, усиновлення здійснюється в Україні за законами України.
Міжнародним договором, зокрема договором України з іншою державою про надання правової допомоги, може бути встановлено інше правило.
Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями
1. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.
515
РОЗДІЛ VI
Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
1. Кодекс про шлюб та сім'ю у 1996 р. був доповнений статтею 1995 про нагляд за дотриманням прав дітей, усиновлених іноземними громадянами1. Необхідність встановлення постійного нагляду була зумовлена непоодинокими фактами зникнення таких дітей, злочинного поводження з ними.
Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
Стаття 288. Встановлення опіки, піклування над дитиною, яка є громадянином України, але проживає за межами України, а також над дитиною, яка є іноземцем, але проживає в Україні. Визнання
опіки, піклування, встановлених за межами України
1.Опіка, піклування над дитиною, яка є громадянином України, але проживає за її межами, а також над дитиною, яка є іноземцем, але проживає в Україні, встановлюється за законом України.
2.Опіка, піклування, встановлені за законом іноземної держави над дитиною, яка є громадянином України, але проживає за її межами, є дійсними в Україні у разі відсутності заперечень консульської установи або дипломатичного представництва України.
3.Опіка, піклування, встановлені над дитиною, яка є іноземцем, за межами України за законами іншої держави, є дійсними в Україні.
1. Якщо дитина є громадянином України, але проживає за її межами, встановлення над нею опіки чи піклування має відбуватися за законами України.
Якщо опіку чи піклування над такою дитиною було здійснено за законом іноземної держави, в Україні опіка та піклу-
1 Закон України лПро внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы // ВВР. - 1996. - № 7. - Ст. 26.
516
Статті 289, 290
вання визнаватимуться дійсними, якщо не буде заперечень з боку консульської установи або дипломатичного представництва України в іншій державі.
2.Над дитиною-іноземцем, яка проживає в Україні, опіка та піклування встановлюються за законами України.
3.В Україні визнаються (є дійсними) опіка та піклування, встановлені за законом іншої держави над дитиною, яка є іноземним громадянином.
Стаття 289. Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнання батьківства, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України
1. Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнання батьківства, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України, провадиться в консульських установах або дипломатичних представництвах України за законами України.
При реєстрації цих актів цивільного стану в консульських установах або дипломатичних представництвах України застосовується законодавство України, якщо заінтересовані особи є громадянами України.
1.У частині першій статті 289 СК дублюється правовий матеріал щодо реєстрації шлюбу між громадянами України, які проживають за кордоном, закріплений у частині першій статті 277 СК, що є недоліком законодавчої техніки.
2.Якщо дитина є громадянином України, то її народження
за кордоном реєструється у консульській установі чи дипломатичному представництві України.
3. Заява іноземця про визнання свого батьківства щодо дитини, яка є громадянином України, має відповідати закону України.
Стаття 290. Визнання документів, виданих органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану
1. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійс-
ззз-ш517
РОЗДІЛ VI
нених за межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови їх консульської легалізації.
1. Стаття 290 СК встановлює вимогу щодо консульської легалізації кожного документа компетентного органу іноземної держави, яким посвідчується акт цивільного стану, здійснений за законами іноземної держави. Легалізації підлягають свідоцтво про шлюб між громадянкою України та громадянином іншої держави, свідоцтво про смерть громадянина України, свідоцтво про народження тощо.
Без консульської легалізації ці документи в Україні недійсні.
Стаття 291. Застосування законів іноземних держав
1. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у статті 7 цього Кодексу.
1. Стаття 291 СК допускає можливість застосування в Україні сімейного законодавства інших держав. Йдеться виключно про застосування іноземного сімейного законодавства при укладенні договорів, які стосуються сімейних відносин (шлюбного договору, договору про надання утримання, про місце проживання дитини тощо), а також при вирішенні судом сімейного спору.
Так, якщо громадянка України тривалий час проживала з чоловіком, громадянином Туреччини в Туреччині, а зараз позов про розірвання цього шлюбу та поділ майна розглядає суд України, він має право застосувати сімейне законодавство Туреччини щодо того майна, яке вони придбали в Туреччині.
Єдине застереження: відповідна норма сімейного законодавства Туреччини не може суперечити основним засадам регулювання сімейних відносин в Україні, зокрема, справедливості, розумності та добросовісності.
Стаття 292
Стаття 292. Визнання в Україні актів цивільного стану, за-
реєстрованих за законами іноземних держав
1. В Україні визнаються акти цивільного стану, зареєстровані за законами іноземних держав.
1. Акт цивільного стану засвідчується відповідним документом.
Смерть, шлюб, народження, визнання батьківства, інші акти цивільного стану, зареєстровані за законом іноземної
держави, визнаються в Україні. Однак документи, що їх посвідчують, є дійсними в Україні лише за умови їх консульської легалізації.
Так, якщо громадянин Франції у 1999 р. розірвав перший шлюб за законом Франції, розірвання шлюбу як акт цивіль-
ного стану визнаватиметься в Україні. Але для того, щоби зареєструвати в Україні повторний шлюб з громадянкою України, йому належить легалізувати свідоцтво про розірвання шлюбу, видане відповідним державним органом Франції.
33'3-132
519
Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1.Цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.
2.Визнати такими, що втрачають чинність з вступом у дію Сімейного кодексу України:
1) Кодекс про шлюб та сім'ю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., додаток до № 26, ст. 204; 1971 р.,
№20, ст. 141; 1973 р., № 21, ст. 181; 1980 р., № 38, ст. 754; 1984 р., № 7, ст. 136; 1985 р., № 11, ст. 205, ст. 206; 1987 р.,
№8, ст. 149, № 35, ст. 674; 1991 р., № 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 4, ст. 25, № 36, ст. 528; 1996 р., № 7, ст. 26; 2000 р., № 9, ст. 67, № 50, ст. 436).
Розділ V лАкти громадянського стануы зберігає свою чинність у частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття спеціального закону;
(Із змінами, внесеними згідно із законом України
від 26.12.2002 р. № 407-ІУ)
2)Закон Української РСР від 20 червня 1969 року лПро затвердження Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСРы (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., № 26, ст. 204);
3)Указ Президії Верховної Ради Української РСР від
29 грудня 1969 року лПро порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСРы (Відомості Верховної Ради УРСР, 1970 р., № 2, ст. 16; 1980 р., № 38, ст. 754).
3. Кабінету Міністрів України:
подати до Верховної Ради України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу пропозиції щодо
внесення змін до законів України, які випливають з цього Кодексу;
привести у відповідність із цим Кодексом свої норматив- но-правові акти;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-пра- вових актів у відповідність із цим Кодексом.
1.Відповідно до частини п'ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. На цій підставі було зроблено висновок, що інша дата набрання чинності закону може бути визначена не у спеціальному законі про порядок введення в дію Сімейного кодексу, а у самому Сімейному кодексі України, у прикінцевих положеннях.
2.Сімейний кодекс України був прийнятий 10 січня 2002 р.,
і мав бути введений в дію 1 січня 2003 р., тобто майже через рік (для порівняння: Кодекс про шлюб та сім'ю був прийнятий 20 червня 1969 р., а введений в дію 1 січня 1970 р.).
Такий тривалий час був цілком достатнім не лише для ознайомлення з Сімейним кодексом України, і для психологічної підготовки до сприйняття та здійснення нових його положень, а й для прийняття відповідних підзаконних актів та підготовки законопроектів про внесення змін до тих законів, які суперечили Сімейному кодексу України.
3. З моменту набрання чинності Сімейного кодексу України мала припинитися чинність Кодексу про шлюб та сім'ю України. Виняток стосувався лише розділу V лАкти громадянського стануы.
Оскільки реєстрація актів цивільного стану має регулюватися спеціальним законом, до прийняття цього закону норми розділу V Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. мали зберегти свою чинність у частині, що не суперечить Сімейному кодексу України.
4. У зв'язку з тим, що правовий матеріал про опіку та піклування був перенесений до Цивільного кодексу України, у Сімейному кодексі міститься лише глава 19 лОпіка та піклування над дітьмиы. Всупереч сподіванням про те, що Цивільний кодекс України буде підписаний Президентом (у третьому читанні він був проголосований Верховною Радою України
521
РОЗДІЛ VII
29 листопада 2001 р.) і набере чинності одночасно із Сімейним кодексом України, цього не сталося.
Цим була викликана необхідність внесення до розділу VII лПрикінцеві положенняы відповідних змін.
5. Народним депутатом України В. В. Онопенком було внесено проект Закону лПро внесення змін до Сімейного кодексу Україниы, яким передбачалося доповнити підпункт 1 п. 2 Перехідних положень новим абзацом: лРозділ IV лОпіка і піклуванняы втрачає чинність з дня введення в дію Цивільного ко-
дексу Україниы.
Цей законопроект, підтриманий Комітетом з питань правової політики та Комітетом з питань охорони здоров'я, мате-
ринства та дитинства, був прийнятий 26 грудня 2002 р. у першому читанні, тобто за основу.
Відповідно до п. 6.5.5 Регламенту Верховної Ради України законопроект, прийнятий за основу, може бути зразу ж проголосований як закон, якщо до нього немає зауважень.
Народний депутат України М. В. Оніщук вніс усну пропозицію про лдоповненняы проекту В. В. Онопенка, з яким Сімейний кодекс України мав набрати чинність одночасно з Цивільним кодексом, оскільки лцього просить уся юридична громадськістьы.
Ця пропозиція була прийнята як закон, хоча не могла вважатися доповненням до пропозиції В. В. Онопенка, оскільки була її прямим запереченням. Не могла вона і ставитися на голосування, адже була подана усно і не розглядалася на комітетах1.
Закон України від 26 грудня 2002 р. був підписаний Президентом України і офіційно опублікований 11 січня 2003 р., тобто після того, як відповідно до пункту 1 Перехідних положень Сімейний кодекс України діяв реально уже десять днів (суди постановляли рішення, нотаріуси посвідчували договори, органи РАГСу змінили вивіски на органи РАЦСу).
Народними депутатами В. П. Семенюк, І. С. Бокиєм та Ю. І. Костенком було внесено законопроект про скасування
Див. докладніше про це: Ромовська 3. З приводу перенесення чинності Сімейного кодексу України // журнал лАдвокаты. - 2003. - № 1. - С. 14.
522
Закону України від 26 грудня 2002 р., відновлення тексту п. 1 Розділу VII лПрикінцеві положенняы та про доповнення
підпункту 1 пункту 2 новим абзацом такого змісту: лРозділ IV лОпіка і піклуванняы втрачає чинність з дня введення в дію Цивільного кодексу Україниы.
6. Сімейний кодекс України буде регулювати відносини, які виникнуть починаючи з дня набрання ним чинності.
Сімейний кодекс України не має зворотної сили. Це означає, що він не може поширюватися на відносини, які виникли до цього моменту.
Водночас Сімейний кодекс поширюватиметься на так звані триваючі відносини, тобто ті, які, виникнувши до набрання ним чинності, існуватимуть на час початку його дії.
7. Якщо рішення суду про розірвання шлюбу набрало чинності, але жоден із подружжя не одержав свідоцтва про розірвання шлюбу до набрання Сімейним кодексом чинності, припинення шлюбу має здійснюватися відповідно до статті 44 КпІПС.
Рішення суду про розірвання шлюбу було винесене у квітні 2000 р. М. остаточно вирішила припинити шлюб лише
після набрання чинності Сімейним кодексом.
У цій ситуації їй належить подати до органу РАЦСу відповідну заяву з випискою з рішення суду про розірвання шлюбу.
Втрата чинності Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. не означає неможливості застосування його норм після набрання чинності Сімейним кодексом України. Вони будуть і надалі застосовуватися судом при вирішенні спорів щодо відносин, які виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України.
Така ситуація умовно названа лпереживаючою дією законуы.
Золотий годинник було куплено дружині у 1999 р. У 2003 р. чоловік пред'явив позов про поділ майна.
Вартість цієї речі як такої, що належить подружжю на праві сумісної власності, має бути врахована при поділі майна.
523
РОЗДІЛ VII
Оскільки годинник був придбаний до набрання чинності Сімейним кодексом, норма статті 69 СК застосована бути не може.
8.Припинення чинності Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. має викликати одночасне припинення і так званих супроводжуючих законодавчих актів, якими є Закон Української РСР від 20 червня 1969 р. та Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 р.
9.У частині третій розділу VII Кабінету Міністрів України дано три види доручень. Йдеться, насамперед, про виявлення тих законів, які суперечать Сімейному кодексу України, а тому мають бути змінені, а також тих законів, необхідність внесення до яких змін (доповнень) викликана Сімейним кодексом України.
У Сімейному кодексі України є низка норм, які передбачають прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Так, за статтею 27 СК Кабінет Міністрів України має затвердити зразок Свідоцтва про шлюб, а за статтею ЗО СК - Порядок здійснення медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
Кабінетові Міністрів України належить привести у відповідність до Сімейного кодексу України свої нормативно-пра- вові акти та нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
ПІСЛЯМОВА
Сімейний кодекс України регулює сімейні відносини лповніше, ширше, глибше і значною мірою інакшеы1. Така висока оцінка Сімейного кодексу України суддями Верховного Суду України - це нагорода за величезні зусилля, які довелося докласти до прийняття цього важливого законодавчого документа.
Прийняття Сімейного кодексу Верховною Радою України - свідчення довіри до української правничої науки. Цим Кодек-