3. Моральні проблеми горизонталі організаційної культури

3.1.Відношення працівника до своїх обов’язків і етика сигналізаторства.

Однієї із проблем, що може виникнути в процесі взаємини працівника і фі-рми є конфлікт інтересів. Але переважно він пов’язаний з розбіжністю взає-мних очікувань працівника й роботодавця. На найпростішому рівні він виявля-ється в тім, що працівник зацікавлений в одержанні максимального прибу-тку, а роботодавець - в одержанні максимально можливої продуктивності від працівників.

Конфлікти інтересів можуть бути потенційними (які мають потенціал ре-ального конфлікту і можуть привести до важливого погіршення відносин на фір-мі) і фактичними - коли працівник починає використати свою посаду в особи-стих цілях, які суперечать інтересам фірми. Це може виявитися у вигляді вико-ристання працівником внутрішньої інформації для одержання особистої ви-годи. Відповідно до трудової угоди працівник зобов’язаний тримати в секреті інформацію, що може завдати шкоди фірмі у випадку її розголошення. Вироб-ничі секрети містять у собі все, що може впливати на конкурентноздатність фір-ми: рецепти, винаходи, процеси виробництва й маркетингу, організаційні і мо-тиваційні схеми, списки замовників і т.п.. Навіть якщо розголошення цих пунк-тів прямо не піднімає пунктів трудової угоди, воно настільки підриває довіру у відносинах між працівником і фірмою, що практично завжди розглядається як неетичне. І ще однією важливою проблемою, яка вимагає особливої уваги, є так називане сигналізаторство. Воно має складну природу, що й пов’язане з розу-мінням соціальної відповідальності корпорації.

Сигналізаторство може бути морально виправданим коли: 1) Праців-ник, що зштовхнув з фактом нанесення шкоди. 2) Проінформував об цьому сво-го безпосереднього керівника й зробив надбанням гласності свою моральну сту-рбованість. 3) Повністю вичерпані внутрішні можливості запобігання шкоди (у випадку, якщо безпосередній керівник не робить ніяких дій, не реагує на скаргу і т.п., працівник, інформуючи про проблему, повинен рухатися за ієрархічними сходами, до останнього залишаючись у межах фірми). Воно стає морально обов’язковим тоді, коли до попередніх трьох умов додаються наступні: 1). Якщо особа володіє документальними даними, що доводять правоту її оцінки існую-чої ситуації й можуть бути переконливим доказом для журналіста, який би уз-явся за розслідування й обнародування даних. 2). У працівника повинен бути впе-вненість, що після його заяви будуть здійснені кроки щодо зміни ситуації. 3). Шанси на успіх повинні врівнова-жувати той ризик, на який іде людина, що

повідомляє суспільству об аморальні або неетичні дії корпорації.

4.Основні види етичних порушень у сучасному бізнесі.

Сучасні соціологічні дослідження виділяють п’ять основних видів етич-них порушень у сфері бізнесу: хабарництво, примус, обман, злодійство і нес-праведлива дискримінація. Їх різноманітні варіації утворюють те негативне тло щодо сприйняття суспільством бізнес-відносин і бізнес-діяльності.

Хабарництво й корупція. Хабарництво визначається одержання й вима-гання чого-небудь коштовного з метою одержання можливості впливати на дії осіб, які виконують державна і юридична обов’язку. Це «коштовне» може бути у вигляді прямих виплат грішми або матеріальними цінностями, а може бути в схованому виді - як «відкіт», що виплачується вже після вдалої реалізації про-екту. Хабарництво в масовій свідомості тісно пов’язане з корупцією – злов-живанням державної владою в приватних інтересах.

Примус. Це керування людьми й кампаніями завдяки силі або погрозам. Примушувати людей можна в різний спосіб. Так, наприклад, це може бути зас-тосування або погроза застосування фізичної сили у випадках, коли людей утримують насильно й примушують у рабських умовах працювати Примус може виявлятися й у вигляді застосування адміністративних заходів щодо певної особи (наприклад, відмова в просуванні по службі; відмова в наданні премій і надбавок; введення режиму дотримання всіх правил і формальностей з обов'язковим постійним контролем; погроза звільнення з роботи, формування негативного іміджу неугодного працівника й т. п.).Так само примус може ма-ти місце і щодо організації, як, наприклад, у випадку, коли фірму, що бажає займатися своїм власним бізнесом, змушують робити ще щось, аби тільки збе-регти свій статус і дотримати власних інтересів.

Обман. Це маніпулювання людьми завдяки наданню їм неправильної або неповної інформації. Він може виявлятися у вигляді неправдивої реклами, фа-льсифікації даних досліджень, наданні неправильної інформації щодо діяль-ності фірми і її реальних можливостей. Це явище є дуже руйнівним для біз-нес-відносин, оскільки воно звужує перспективу будь-якої бізнес-структури, робить її діяльність тимчасовий, не розрахованої на тривалий строк. Так само воно вбиває довіру, що встановлюється між основними акторами бізнес-відно-син: виробниками, споживачами, продавцями, посередниками і покупцями

Злодійство розглядається як присвоєння людиною того, що їй не нале-жить на правах власності. Предметом злодійства можуть бути не тільки мате-ріальні цінності, а і інтелектуальні. В останньому випадку буває досить складно довести, що людина, що займав привілейовану посада в одній організації, з пе-реходом в іншу використає ті знання й ідеї, до яких мала доступ на попереднім місці роботи. Також злодійством уважається підробка продуктів (коли і поку-пці, і державу гублять гроші, які б могли не витрачати), змова виробників або посередників щодо цін (у цьому випадку покупці змушені переплачувати гроші, тобто губити те, що при умовах відсутності такої змови залишилося б у них), продаж секретної інформації з однієї фірми в іншу. Однак, коли ми розглядаємо бізнес-відносини, потрібно враховувати, що втрата власності, що відбулася вна-слідок конкурентної боротьби й у межах ус-тановлених правил, і її перехід до рук іншого «гравця», не є злодійством.

Несправедлива дискримінація. Несправедливу дискримінацію визнача-ють як необ’єктивне відношення до людей із причин їхньої расової приналеж-ності, віку, підлоги, національності й віросповідання або відмова людям по по-значених причинах у привілеях, які надаються іншим. Негативну соціальну реа-кцію викликає несправедлива ситуація, коли при обійманні певної посади беру-ться до уваги не професійність, компетентність і досвід, а підлога, на-ціональ-ність, віросповідання і ін.