3.Сучасні етичні теорії та їх потенціал у рішенні етичних дилем ділового життя в сфері бізнес стосунків (Дж.Ролз, ю.Габермас.).

3.1. Теорія справедливості. Сучасні підхіди до проблем ділового життя у першу чергу пов’язані з використанням в бізнесі категорії справедливості. «Етика справедливості» виходить із положення, що люди по своїй природі є суспільними істотами, які повинні жити у суспільстві й створювати соці-альні структури для підтримки його функціонування. Основна цінність для її представників - людська рівність і справедливість як його вираз. В наслідок цього моральним боргом, як він розуміється в «етиці справедливості», є підпо-рядкування закону, що повинен бути однаковий для всіх, прийняття справед-ливих законів, відсутність дискримінації й привілеїв.

Складність, однак, є у тім, що існує ряд відмінних друг від друга тлума-чень справедливості. Наприклад: 1. «капіталістична» справедливість – де ро-зподіл благ здійснюється з урахуванням індивідуального внеску в спільну спра-ву групи (фірми, суспільства, людства): 2. «комуністична» справедливість» - трудові обов’язки повинні розподілятися у відповідності зі здібностями, а блага відповідно до потреб.

Концепція справедливості, яка сформульована американським вченим Дж. Ролзом у книзі «Теорія справедливості» (1971) відображає абсолютно інший характер, заснований на наступних принципах: 1. Кожна людина має рівне право на найбільш широкі свободи, в відношенні з аналогічними свобо-дами інших людей; 2. Нерівність по соціально-економічних параметрах по-винне бути такими, щоб: а) забезпечити максимум прибутку для найме-нше привілейованих осіб; б) установи й посадові особи, що є носіями влади, були доступні рівною мірою для кожного [42]. Якщо вважати, що принцип «рівної свободи» (1) вірний, то втручання комерційних корпорацій у частки справи працюючих, тиск керівників на хід виборів, спроби регулювати політичні процеси шляхом дачі хабарів або інші акти, що спрямовані на порушення принци-пу рівності, треба розглядати як некоректні дії. Крім того, згідно Ролзу, мож-ливо й такий відступ від принципу справедливості, як обмеження свободи вис-новків договорів (у результаті шахрайства або внаслідок порушення), тому сам принцип передбачає заборону насильства, обман і вимагає поважного ставлення до пунктів договорів. У такому випадку договірні відносини із клієнтами (мова йде також про рекламу) повинні бути в моральному плані вільні від положень, що допускають можливість обману, а роботодавець бере на себе моральне зобов’язання надати найманій особі пос-луги, яки передбачені в угоді. Відповідно до принципу «положення про «розходження» (нерівності) (2). положення, у розвиненому суспільстві повинні існувати елементи нерівності, однак повинні прийматися закони, які націлені на виправлення, поліпшення майнового поло-ження найбільш нужденних (хворих, інвалідів, тощо). У принципі «рівних можливостей» мова йде про необ-хідність забезпечити рівну доступність посадових осіб і офіційних установ для всіх громадян. Це означає усунення дискри-мінації з ознаками расовій приналежності й підлозі, але й необхідність забезпечення загальної доступності установ системи освіти і професійної перепідготовки [42, 562].

3.2. Дискурсивна етика. Однак, уже наприкінці 80-х, початку 90-х років, ХХ століття, у багатьох економічних теоріях простежуються прагнення розгля-нути соціальні проблеми етики бізнесу з точки зору необхідності абсолютної відповідальності бізнесу за виживання і прогрес людства, що привело до фор-мування нової філософії етики соціально-керованого бізнесу, яка була сформу-льована Ю. Габермасом, в роботі «Дискурсивна етика» (1992). Головні ідея цей роботи є «етика відкритого діалогу» або «дискурсивна етика». Дискур-сивна етика виходить із констатації феномена людської інтеракції і установ-лення правил дискурсу громадянам з соціальними інститутами. досліджує пере-думови, на яких принципах повинна будуватися інтеракція, щоб вона не скін-чилася конфліктом або збитком. Він бачить ці передумови в правилах дискурсу, що передбачають участь в зустрічі вільних й рівних партнерів. Дії, які обумо-влюють ці правил, він називає комунікативними. Основне правило дискурсу можна позначити теоретичним варіантом категоричного імперативу: «Кожна діюча норма повинна задовольняти умові, щоб наслідки й побічні дії, які приб-лизно спричинять загальне проходження їй для задоволення інтересів кожного окремого, могли бути вільно прийняті всіма тими, кого вони стосуються» [54].

Дискурсивна етика має й іншу назву - «Етика демократії», оскільки передумовою для дискурсу є визнання іншого учасником дискурсу й готовність без тиску проясняти розбіжності. У своїх міркуваннях, автор знову уводить ду-же важливе моральні поняття, які відбивають сучасну дискурсивну етику – чес-ноту, помірності й розсудливості і припускають обмеження конкуренції інте-ресів за допомогою етики солідарності й кооперації. На думку Ю.Габермаса, у цей час, соціальна ринкова економіка припускає реформу соціально-держав-них інститутів таким чином, щоб вони гарантували вільний розвиток бізнесу і одночасно забезпечували б певний ступінь рівноваги в суспільстві у вигляді со-ціальних гарантій саморозвитку й само-реалізації особистості, які можуть бути сприйняті й оцінені суспільними групами як справедливі.