3.2. Країни далекого Сходу

Японія. У японському національному характері визначальної є любов до праці, дуже розвинене естетичне почуття, вірність традиціям, схильність до запозичення, дисциплінованість, відданість авторитету, почуття боргу, увіч-ливість, акуратність, самовладання, ощадливість, допитливість, любов до по-годжених дій у групі. Етичні норми в Японії опираються на п’ять «китів»: лю-дяність, обов'язок, мудрість, вірність і гарна вдача. Посмішка в японців – обов’язковий елемент їхніх відносин з іншими людьми. Серед інших особливо-стей - те, що в Японії практично не використають рукостискання при зус-трічі. Його заміняє етикет уклону: причому, пя’тнадцять - для тривіального вітання, сорок п’ять разів – для гарного враження, сімдесят разів – вираження особливої пошани, 90 – для вітання важливої особи. Японці починають знайо-мство з обміну візитними картками (обома руками), щоб відразу було зрозу-міло, хто є хто. У японській етиці й культурі мовчання цінується більше, ніж слова - уважається, що думки краще передаються співрозмовникові. терпля-чість уважається в Японії однієї з головних чеснот. Японець набирає сми-ренну позу, коли європеєць – оборонну. Навіть вставати в цій країні не прий-нято, коли входити старший за віком: у свідомості японця сидіння - це покора, тому він і не піднімається. Велике значення в японській культурі надається пу-нктуальності. Домовившись про зустріч, японець обов’язково в строк, до хви-лини, з’явиться на місці. Жоден чоловіки в японських фірмах не підкоряється жінці. Якщо ж начальники - жінка, то в її підпорядкуванні перебувають тільки жінки. У ділових відносинах головне - інтереси фірми. Про це багато написано, але потрібно дещо нагадати: японці завжди в ділових переговорах намагаються уникнути «гострих кутів» і поводяться згідно тому «моральному духу», що ви-ховує кожна японська компанія у своїх працівників

Китай. Китай - дуже специфічна країна, де формування «духу дружби» є основою моралі. Це поняття, по суті, для китайців ототожнюється з гарни-ми партнерами. При цьому потрібно пам’ятати, що під час рукостискання пер-шому потискують руку найбільше високопоставленому представникові. Але на початку розмови (переговорів) діє правило, по яких гість говорить першим. Вас із радістю запросять у гості або в ресторан на обід, де подадуть не, менш 20 страв. Якщо ви не готові почастуватися екзотичними блюдами, не відмовляй-теся демонстративно. Якщо подають до стола суп - це знак того, що обід іде до закінчення. Гість встає через стіл першим. Подарунки краще робити не ко-мусь особисто, а всієї організації, тому що місцеві правила можуть не доз-воляти приймати особисті подарунки.

3.3. Етика й етикет народів Арабських країн.

У цьому регіоні велике значення мають традиції ісламу. Тому один з на-йважливіших елементів спілкування в них - установлення довіри. Велике зна-чення мають у спілкуванні прояву дружби, щирості, гостинності й гарного на-строю. У мусульманському світі іноземець не повинен звертатися з питаннями до жінки - це непристойний, всі контакти йдуть через чоловіка. При зустрічі чо-ловіка обіймаються, стосуючись друг до друга злегка щокою, поплескуючи при цьому по спині й плечах, але це можливо тільки між своїми й не стосується іно-земців. Мова араба обовяз’ково супроводжується звертаннями до Аллаха, в арабському світі це звичайна формула чемності. Ісламська мораль завжди ставила торгівлю в ряд престижних занять, для них це різновид мистец-тва. Представники арабських країн під час ділових контактів завжди створю-ють дружню обстановку, цінують гумор, звертаються до партнерів, викорис-товуючи власні імена. Ноги в арабів уважаються нечистою частиною тіла, тому в їхній присутності не бажано класти ногу на ногу. В одязі арабів уважається неприпустимим сполучення білого із блакитним (це кольори ізра-їльського пра-пора). Під час бесіди араби мають звичку дуже близько схилятися до співроз-мовника, що в представників інших націй уважається неетичним. Варто також пам’ятати: мусульмани 5 разів на день здійснюють «намаз» - молитву. Під час Рамадану, 9-го місяця ісламського календаря, всі працюючі опівдні завершують свою роботу. Четвер або п’ятниця - вихідний, день, що належить Аллахові. Ні-коли не приходите з діловим візитом, не маючи досить часу: діловій зустрічі обов’язково буде передувати так званий «сохбет»: вам подадуть чай, кава, зап-ропонують «світську» бесіду. До речі за цим дружною розмовою, можливо зважаться і ваші проблеми.