5.3. Лексикологія

антитеза, гр.antithesis протиставлення, –зіставлення протилежних явищ: правда-кривда

антоніми, гр.antiпроти іonymaім’я, –різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення

антропоніміка, гр.. antroposлюдина, –наука про імена людей

арго, фр. argot, –спеціальні слова і вирази, типові для якогось соціального прошарку, вживані для засекречення спілкування: студентське арго, злодійське арго

архаїзми, гр. archaios стародавній, –застарілі слова, що вийшли з активного вжитку, але збереглися в пасивному словнику: лицедій – артист, перс – палець

асиметричний – позбавлений однозначної відповідності

векторні антоніми, лат. vectorтой, що несе, –антоніми, що виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: засвітити – загасити

гетерогенний, гр. heteros– інший, –різнорідний

гетерогенні омоніми – омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів: бал, ключ, балка

гомогенний, гр. homos– рівний, однаковий, – однорідний

гомогенні омоніми – омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два; етимологічні омоніми: пил – порох

гіперо-гіпонімія, гр. hуperнад, поверх,hypoпід, внизуі onymaім’я, –родо-видові відношення в лексико-семантичній системі: дерева, каштани, берези, дуби, клени

дейктичний, гр. deixis, –вказівний

діалектизми, гр. dealektosговірка, –слова або вирази, що належать до якогось діалекту і вживається на певній території: стрий, шваґер, бараболя, вуйко

денотат, лат. denotatumзнак, – віднесеність слова до предмета

десемантизація – смислове вивітрювання слова, перетворення його на службовий компонент у складі словосполучення

жаргонізми, фр. jargon,або сленгові слова, – слова, властиві розмовній мові людей, пов’язаних певною спільністю інтересів: “хвіст” – заборгованість; “плавати” – слабо знати матеріал

евфемізми, гр. euphemismos, деueдобреі phemiговорю, –слова або вислови, які вживають замість немилозвучних слів або виразів: умер – пішов з життя

екзотизми, гр. exotikosчужий, іноземний, –слова, що позначають властиві іншим народам поняття: чинара – дерево з роду платанових, що росте у Середній Азії і має символічне значення

енантіосемія, гр.. enantosпротилежний, –поляризація значень у межах одного і того ж слова: позичати: 1) брати у борг, 2) давати у борг

етимологія гр. etymonістина іlogosнаука, –розділ мовознавства, що вивчає походження слів

ідіома, гр. idioma самобутній зворот, – фразеологізм із повною втратою внутрішньої форми: носити серце на рукаві, собаку з’їсти

інтернаціоналізми – слова, поширені у більшості мов світу: нація, політика, валюта, бюро

ієрархічний, гр. hierosсвященнийarcheвласть, –розташований у порядку підпорядкування

калькування, фр. calqueкопія, –копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова: рос. самоопределение – самовизначення

квазіантоніми, гр. gvasi– майже, приблизно -майже антоніми

квазісиноніми, гр. gvasi– майже, приблизно –неповні синоніми: хуртовина – заметіль; думати – міркувати

квантитативний, лат. quantitas кількість, – кількісний

когезія, лат. coherere– зростатися, щільно поєднуватися, –цілісність

комплементарні антоніми, лат complementumдоповнення, –граничні за своїм характером антоніми: живий – мертвий

комунікативний, лат. comтunisспільний, – призначений для спілкування

конверсія, лат. convercio зміна, перетворення, –спосіб вираження суб’єктно-об’єктних відношень у еквівалентних за змістом реченнях

конверсиви – слова, що передають двобічні суб’єктно-об’єктні відношення в лексико-семантичній системі: лякати – боятися; викладач - студент; вищий - нижчий; над – під

конотат, лат. сon– разом, notatus– відзначений – позначений додатково, має забарвлення : дідуган, шкапа

конототивне значення слова – емоційний, експресивний, стилістичний “додаток” до основного значення слова

контекст , лат. contextusтісний зв’язок, з’єднання, –сполучення одного слова з іншими

контрадикторні антоніми, лат contradictoriusсуперечливий, –антоніми, один із членів яких утворюється за допомогою префікса не- і не має точної визначеності: дорогий – недорогий

контрарні антоніми, лат. сontrariusпротилежний, – антоніми, що виражають якісну протиставленість і утворюють градуальні опозиції: молодий – нестарий – середніх літ – літній – старий

лексема, гр. lexis слово, –слово в сукупності його форм і можливих значень у всіх його вживання х і реалізаціях

лексикографія, гр. lexiconсловник іgraphoпишу, –наука про укладання словників

лексикологія, гр. lexikos такий, що стосується слова і logosнаука, – розділ науки про мову, який вивчає словниковий склад мови

метафора, гр. metaphora перенесення, переміщення, – уживання слова, що позначає певний предмет (явище, дію ознаку) для називання іншого предмета на основі подібності, яка випливає з їх порівняння, зіставлення за асоціацією

метонімія, гр. metonimia перейменування, – перенесення значення слова за суміжністю предметів, явищ

неологізми, neosновий іlogosслово, – нові слова, що виникли за пам’яті людей, які їх використовують

номінативний, nomenім’я, –називний

оказіоналізми – контекстуальні синоніми: дівчинка, кізочка

оказіональний, лат. occasio– випадок, –не загальноприйняте вживання слова в якомусь значенні

оксюморон, гр. oxymoron дотепно – безглузде, – поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення: солодка мука, дзвінка тиша, сліпота зрячих

омографи – слова, що пишуться однаково, а вимовляються по-різному залежно від наголосу: дереви́на́, са́га́, о́бі́д , за́мо́к

омоніми, гр. homonimus однорідний, – слова з однаковим звучанням і різним значенням: ключ, земля, коса, лама

омофони – слова чи словосполуки, що збігаються у вимові, але розрізняються написанням: лев – Лев, біль – білль, гриби – греби

омоформи – збіг окремих словоформ кількох (переважно двох) лексем: мати, коло, кілька, стук, літа, три

ономасіологія, гр. onomasiaназивання, –наука, яка вивчає процеси найменування; теорія номінації

ономастика, гр. onomastikosтой, що стосується імені, –наука про власні назви

парадигма, лат. paradigma– приклад, зразок, – 1) система флективних змін, що є зразком формування для даної частини мови, наприклад: парадигма першої відміни іменників. 2) сукупність форм словозміни одного і того ж слова, наприклад: парадигма іменника стіл; парадигма речення: студент учиться, студент вчився, студент учиться, студент вчився, студент вчився б, студент, учись, хай студент вчиться

полісемія, гр. polysemos багатозначний, – наявність різних лексичних значень у одного і того ж слова відповідно до різних контекстів

пуризм, гр. purusчистий, –навмисне цілеспрямоване усунення з мови усіх іншомовних слів: тротуар – топталище, пенсне – носохватка калоші – мокроступи

реляційний, лат. relativus, – відносний

референт, англ. refere– відсилати до чого-небудь, стосувати ся чого-небудь, - предмет об’єкт

семасіологія, гр. semasio значення, –наука про значення слів; лексична семантика

сигніфікат, лат. signumзнак, –те, що служить для розрізнення значення, смислу; віднесеність слова до поняття

синекдоха, гр. synkdoche співвіднесення, – співвіднесення назви частини, деталі, на предмет як ціле, при чому, як правило, за умов ситуативної номінації: Вся площа була повна людських голів, подертих кожухів, сіряків, кирей...

симетричний – такий, що має симетричну відповідність

синоніми, гр.synonimos однойменний, – слова, близькі або тотожні лексичним значенням, але відмінні звучанням

синоніми контекстуальні – стилістичні неологізми: солодкі, високі думки; рос. серпастый, молоткастый паспорт

синтагматичний, гр. syntagma, –поєднувальний

синтагматичні відношення – лінійні зв’язки слова, його сполучуваність, контекст

термін, лат. terminus межа, границя, –спеціальне слово, словосполучення, яке служить точним позначення понять якоїсь галузі науки

троп, гр. trophosповорот, –зворот мови

топоніміка, гр. toposмісце, –наука про географічні назви

фразеологія, гр. phrasisмовний зворт, фраза, –наука про стійкі словосполучення

узуальний, лат. ususправило, вживання, – значення, що відповідає загальноприйнятому вживанню; загальновживаний