2.2. Еволюційні дослідження ч. Дарвіна

З 1837 по 1839 роки Ч. Дарвінстворив серію записних книжок, у яких накидав у стислому і уривчастому вигляді думки про еволюцію на основі своїх досліджень в зоології. У 1842 і 1844 рр.. він у два прийоми виклав у короткому вигляді начерк інариспропоходження видів. У цихроботах вже присутні багато ідей, які пізніше були ним опублікованіу1859р.

У 1854-1855 рр.. Дарвін впритул приступає до роботи над еволюційним твором, збирає матеріали про мінливість, спадковістьта еволюціюдиких видів тварин і рослин, а також дані щодо методів селекціїсвійськихтварин ікультурнихрослин, зіставляючи результати дії штучного і природного відбору. Він почав писати працю, обсяг якоївін оцінював у 3-4 томи. До літа 1858 року він написав десятьрозділівцього твору. Цяпраця так і не булазавершенаі впершеїївидали у Великій Британіїу1975 році. Зупинка в роботі була викликана отриманнямрукописуА. Уоллеса, в якомунезалежно від Дарвіна були викладені основи теорії природного добору, і його ролі в еволюції на матеріалі власних досліджень Уоллеса флори і фауни Малайського архіпелагу. Дарвін почав писати короткий витяг і з не властивою йому поспішністю завершив роботу за 8 місяців. 24 листопада 1859 р.було видано «Про походження видів шляхом природного відбору, або збереження порід, що опинилися в сприятливих умовах, у боротьбі за існування».

І

34

сторичназаслуга Дарвіна полягає в тому, що він спільно з Уоллесом розкрив рушійний фактор еволюції -природний добір і тим самим виявив причини протікання біологічної еволюції.Дарвін робить наступний та головний висновок: «У процесі боротьби за існування, особини знищуються вибірково; виживання особин статистично у середньому залежать від тих незначних відмінностей, за якими будь-яка особина відрізняється від всієї безлічі інших». Так був відкритий принцип «природного добору». У цьому геніальність Ч. Дарвіна.

У всьому світі вирували пристрасті, йшла боротьба за Дарвіна, за дарвінізм, зодного боку, протидарвінізму - з іншого. Гули аудиторії, хвилювалися вчені і публіцисти, одні таврували Дарвіна, інші ним захоплювалися.

Дарвін написав ще три книгиз питань еволюції. У 1868 р. виходить велика праця Дарвіна з теорії штучного відбору «Змінисвійськихтварин і культурних рослин». У цій книзі, не безвпливу критики,Дарвін задався питанням про те, яким чином можуть фіксуватися сприятливі ухилення в потомстві, і висунув «тимчасову гіпотезу пангенезіса». Гіпотеза передбачала передачу за допомогою гіпотетичних частинок - «геммул» - набутих властивостей від органів тіла до статевих клітин і була даниною ламаркізму. Дарвін і йогосучасники не знали, що у 1865 році австро-чеський природодослідник абатГрегор Мендельвідкрив закони спадковості. Гіпотеза пангенезіса вже не потребувала створення.

У 1871 р., коли дарвінізм був уже прийнятий як природнича концепція, виходитькнига Дарвіна "Походження людини і статевий відбір», в якій показано не тільки безперечнусхожість, а й спорідненість людини і приматів. Дарвін стверджував, що предок людини може бути знайдений по сучасній класифікації, серед форм, які можуть бути навіть нижче, ніж людиноподібні мавпи.Людина і мавпи піддаються подібнимпсихологічним тафізіологічним процесам удогляді, відтворенні, народжуваності і турботі про потомство.Перекладцієї книгина російську мову з'явився в тому ж році. У1872році виходитьпрацяДарвіна- «Про вираженнявідчуттяу людини і тварин», в якій на основі вивчення м'язівобличчя і засобів вираження емоцій у людини і тварин, ще на одному прикладі доводиться їх спорідненість.