Висновок

Із всіх можливих форм прогресу необмежений прогрес представляє найбільш загальне поняття. Серед інших форм еволюційного прогресу можна виділити біологічний, груповий та біотехнічний прогрес.

13. Антропогенез.

13.1. Місце людини у системі тваринного світу

Еволюція людини дозволяє дослідити, яким чином закономірності органічної еволюції, які діють на рівні біологічного руху матерії поступаються місцем соціальній формі руху матерії.

З біологічної точки зору людина – це один з видів ссавців, який відноситься до ряду приматів вузьконосих. Сучасні людиноподібні мавпи – це форми, які відхилилися від лінії розвитку людини 10-15 млн. років тому. Систематичне положення Людини розумної: тип Хордові, підтип Хребетні, клас Ссавці, підклас Плацентарні, ряд Примати, підряд Людиноподібні, секція Вузьконосі, надродина Вищі вузьконосі, родина Гомініди, рід Людина.

Рамапітеки – це форма, яка є проміжною між людиною та сучасними людиноподібними мавпами. Залишки цієї викопної великої за розмірами мавпи знайдені у Індії, Пакистані, Південно-Східній Африці, Центральній Європі. Підгрунтям для такого міркування стала будова зубів. 8-14 млн. років тому почалося похолодання (Кайназой, Неоген, гороутворення, поява протоки Дрейка). На місці тропічних лісів виникали савани. Рамапітеки пристосовувалися до життя на відкритих просторах. На відкритому просторі відбувалася фізична перебудова організму мавпи: перевагу мали ті особини, які могли довше утриматися на двох ногах, що мало значення у той час, коли вони видивлялися здобичі та ворогів. Рамапітеки були представлені багатьма видами. Тільки деякі види (або популяції -?)

108

зробили наступний крок, використовуючи знаряддя праці регулярно. Вважають, що цей крок сприяв виникненню нової групи форм людиноподібних істот –австралопітеків.

Вони досягали ваги 20-65 кг, росту – 100-150 см, мали короткі ноги, випрямлене тіло. Звертають увагу на схожість їх зубної формули з зубною формулою людини: ікла невеликі, предкорінні зуби двогорбковаті. Маса мозку 450 -550 г. Унаслідок слабкого розвитку іклів вважають, що функцію нападу та захисту несли руки. У місцях їх мешкання знайдені кістки павіанів із слідами ударів, що призводили до розколювання кісток. Для цього користувалися палками, каменями, кістками. Полювали вони також і на подібних собі. За характером пошкоджень було встановлено, що австралопітеки діяли правою рукою. Вони мали відставлений перший палець. Почали засвоєння вогню. Жили у період від 8000000 до 750000 років тому.

Припускають, що предком роду Homoсеред численних видів австралопітеків був африканський австралопітек A. afarensis.Його залишки були виявлені у пластах, що мають вік близько 3,5 млн. років. Спеціалізовані види австралопітеків співіснували з ранніми формами людини та були його жертвами.

13.2. Етапи еволюції роду Homo.

Перші знахідки найбільш наближеної до роду Homo істоти були зроблені на плато Серенгеті. Перший череп було знайдено у 1960 році. Пізніше було ще багато знахідок. Це був

Homo habilis–людина вміла. Вік знахідок – приблизно 2000000 роки. Маса головного мозку складала 650 – 775 г. Перший палець стопи не був відведений у бік. Кінцеві фаланги кисті були короткими, плоскими. Їх супроводжували недосконалі знаряддя, виготовлені з гальки. Трудова діяльність є межею, яка відділяє людину від іншої природи.

H. habilis швидко розселялися у Африці, Середземномор’ї, Азії. Потрапляючи до нових умов, вони утворювали окремі, ізольовані форми. Всі ці форми існували приблизно одночасно з 2000000 до 140 тис. років. Ці форми (підвиди) отримали

109

назвуH. erectus (Архантропи) – найдревніші люди, людина прямоходяча. Ці форми пішли до Азії через Туреччину приблизно 2500000 років тому.

H. erectus відрізнялися від сучасної людини потужним розвитком надбрівного валика, відсутністю справжнього виступу підборіддя, низьким лобом, плоским носом. Маса мозку складала 800 – 1000 г. (У H. sapiens середня маса мозку – 1300 г). Мав місце значний статевий диморфізм, який проявлявся у розбіжностях розмірів зубів та черепів. З’явилися типові рубала (Європа), чоппери (Азія) (рубала були сколоті з одного боку). Полювали на слонів, буйволів, оленів, птахів, гризунів, вбивали також собі подібних. Використовували ягоди, плоди, корені, зелень. Жили у печерах та примітивних укриттях з каменів. Користувалися вогнем, підтримували його. Дуже високою була дитяча та юнацька смертність. Припускають, що у них була розвинута мова (маса мозку перевищувала 750 г, з такою масою мозку людина починає говорити).

Ці найдревніші люди представляли значну кількість форм: пітекантропи – о. Ява; синантропи – Китай; гейдельбергська людина – Середня Європа; атлантроп – Алжір; телантроп – Південна Африка. Найдревнішим з них є телантроп.

У всіх H. еrectus найбільш перспективним напрямом еволюції було продовження збільшення розмірів головного мозку, розвиток соціального способу життя, виготовлення знарядь, удосконалення використання вогню.

Вони суттєво відрізнялися за морфо-фізіологічними ознаками від H. sapiens. Їх еволюція спрямовувалася в основному біологічними чинниками, у тому числі жорстким природним добором, зв’язаним з внутрішньовидовою боротьбою за існування. Після 600-400 тис років тому ці форми швидко зникли, очевидно давши початок палеоантропам (неандертальцям).

Неандертальці (H. sapiens neanderthalensis) – жили 250-40 тис років тому. Виявлені у 400 місцях Європи, Африки, Азії.

Мали низький косий лоб та косу потилицю, суцільний надочноямковий валик, велике обличчя, широко розставлені очі, слабо розвинений виступ підборіддя, крупні зуби, масивну шию, ріст – 155-165 см. Пропорції тіла наближалися до H. sapiens. Маса мозку – 1500 г. На стоянках знайдені залишки вогнищ, розбиті кістки

110

крупних тварин, кістки були обгорілі. Наявність обгорілих кісток самих неандертальців підтверджує канібалізм. Неандертальці були неоднорідною групою, серед них траплялися морфологічно більш прогресивні (більш ранні) та менш розвинуті форми. Припускають, що одна з прогресивних гілок архантропів витиснула своїх предків. Ця форма можливо розпалася на дві головні диференційовані раси:

1. Пізні неандертальці – зі всіма описаними для неандертальців ознаками. Форма лобових доль мозку була дзьобовидною, як у архантропів. Скелет був з крупними остистими відростками хребців (свідчить про значний розвиток м’язової системи).

2. Ранні неандертальці – мали менший надочноямковий валик, більш тонкі щелепи, високий лоб, добре розвинуте підборіддя. Тобто вони мали слабкіший фізичний розвиток. Мозок був з добре розвинутими лобовими долями та менш розвинутими дзьобовидними долями. Тобто вони вийшли до шляху переходу від орди до суспільства. Розвивалися внутрішньовидові зв’язки на полюванні, у захисті.

У пізніх неандертальцях втілювався еволюційний принцип міцного фізичного розвитку, який приносив успіх у виживанні.

Ранні неандертальці вижили завдяки об’єднанню сил окремих індивідів, що 50-40 тис років тому привело до утворення нового виду H. sapiens sapiens.