10.2. Напрями еволюції

Вивчення особливостей розвитку окремих стовбурів філогенетичного дерева показує існування двох головних напрямів еволюції філумів у конкретному середовищі мешкання: алогенез і арогенез.

1. Алогенез - розвиток групи всередині однієї адаптивної зони з виникненням близьких форм, що розрізняються адаптаціями одного масштабу.

Адаптивна зона - сукупність екологічних умов, які представляють сприятливе середовище для життя даної групи організмів.

90

Алогенез відбувається на основі спільних особливостей будови та функціонування організмів - членів групи, що ставлять їх у приблизно однакові відносини з тиском середовища. Приклад: алогенез у межах ряду комахоїдних.

Масштаб алогенезу може бути і на рівні роду, і на рівні сімейства, ряду і т. д.). А дочірні філогенетичні групи розрізняються адаптаціями одного і того ж рівня, що визначають спеціалізацію в даній адаптивній зоні або її частини. Такі адаптації називаються ідіоадаптаціями або аломорфозами.

Спеціалізація - це крайній варіант алогенезу, пов'язаний з пристосуванням групи до дуже вузьких умов існування.

Спеціалізація організму в цілому заважає подальшій еволюції при значних змінах навколишнього середовища. Спеціалізація окремих органів не заважає такому процесу.

Своєрідним шляхом ліквідації спеціалізації в процесі еволюції є перехід до неотенії, пов'язаний з випаданням кінцевих фаз онтогенезу. Неотенія - досягнення статевої зрілості і закінчення життєвого циклу на личинковій стадії розвитку.

Неотенія має пристосувальне значення для тих витдів організмів, в онтогенезі яких відбувається зміна середовища мешкання, причому умови існування дорослої стадії підлягають значним змінам та у окремі роки можуть бути несприятливими. У такому випадку популяції неотенічних личинок збільшують шанси даного виду на виживання. Класичним прикладом повної неотенії є деякі популяції амбістом, статевозрілі личинки яких – аксолотлі. У неглибоких теплих водоймах онтогенез амбістом відбувається з метаморфозом. У глибоких та холодних водоймах часто спостерігається неотенія. Неотенію слід відрізняти під педогенезу, коли личинки набувають здатності до партеногенетичного розвитку.

2. Арогенез - розвиток групи з суттєвім розширенням адаптивної зони і з виходом до інших природних зон під впливом набуття групою якихось крупних, пристосувань, які не існували у минулому.

Як свідчить палеонтологічний літопис, з однієї природної зони до іншої зазвичай потрапляють лише окремі, порівняно нечисленні групи. Цей перехід

91

здійснюється з порівняно високою швидкістю. Багато проміжних груп гинуть при цьому у «інтерзональних» проміжках.

Великі, принципові адаптації, які виводять групу на шлях арогенезу, називаються ароморфозами (А. Н. Северцов).

Як приклад ароморфозу - виникнення класу птахів. Пристосування ж птахів до життя у пустелях, горах, поява водоплавних птахів – це результат алогенезу.

Іноді арогенез веде не до ускладнення, а до спрощення організації при переході до нової адаптивної зони. Це явище - морфофізіологічна дегенерація - регрес.

Приклад: перехід до паразитичного способу життя.