13.3. Фактори еволюції та прабатьківщина h. Sapiens.

Існують дві точки зору, які стосуються походження людини сучасного типу.

Перша - H. sapiens виник в кількох місцях планети з різних предкових форм, які належали палеоантропам (або архантропам).

Друга – існувало єдине місце виникнення людства з єдиного предкового стовбура.

Відповідно перша точка зору – гіпотеза поліцентризму, друга – моноцентризму.

Однак останнім часом приймається комплексна гіпотеза широкого моноцентризму (Я. Я. Рогинський).

Гіпотеза широкого моноцентризму.

111

За цією гіпотезою, людина сучасного типу виникла у Східному Середземномор’ї та у Передній Азії. Тут находять проміжні між неандертальцями та ранніми викопними формами H. sapiens (кроманьйонцями) кісткові залишки. Проміжні форми трапляються також у південно-східній частині Європи. Мабуть саме тут було здійснено останній крок до Людини розумної. Його постать стала більш стрункою, збільшився зріст, відносно зменшилася лицева частина черепа. Об’єм черепа у цілому не змінився, але відбулися зміни у будові мозку: значного розвитку набули лобові долі та ділянки, які контролюють розвиток мови та складної конструктивної діяльності.

Після цього неоантропи (так називають всі форми викопних людей сучасного типу) широко розселилися на планеті. Люди сучасного типу змішувалися з неандертальцями, які жили осіло, що сприяло значним змінам примітивної культури неандертальців на більш розвинуту культуру кроманьйонців.

Напевно, це було не просте витіснення, але різні форми злиття, під час яких з генетичної точки зору відбувалося схрещування людей, які прийшли, з місцевими людьми.

Особливості ранньої стадії еволюції H. sapiens

Окремі орди палеоантропів, маючи розвинутий мозок, маючи знаряддя, захищені оселі та вогонь, почали опановувати вищі ланки харчових ланцюгів у всіх районах мешкання. Але ці окремі орди були ще ворожими стадами. Однак трудова діяльність вимагала передачі накопиченого досвіду, традицій, об’єднання зусиль окремих індивідів у процесі праці, полювання, захисту.

Переваги отримували ті орди та племена, які піклувалися про людей похилого віку та підтримували не сильних, а корисних розумовими здатностями особин. Головними у житті стали потреби племен, з’явився альтруїзм задля цих інтересів, з’явилася соціальність. Відбір за «генами альтруїзму» привів «людину до людства» (Дж. Б. С. Холдейн).

Основні етапи розвитку Людини розумної

На перших етапах розвитку наших предків крім культурних та технічних досягнень (знаряддя праці, полювання), виділяють три моменти:

112

а). Духовний та психічний розвиток.

H. sapiens досягнув рівня самопізнання, який уможливив створення мистецтва. Перші зображення на скелях з’явилися 40-50 тисяч років тому.

б). Неолітична революція – приручення тварин та окультурення рослин – відбулася 10 тисяч років тому. Це найвизначніші події у оволодінні H. sapiens оточуючим середовищем. З’явився певний контроль над окремими сторонами середовища мешкання.

в). Науково-технічна революція, в результаті якої людина придбала владу над природою (останні 2000 років та особливо 300-400 років). Технічна потужність людства полягає у її здатності змінювати умови існування у районах, які раніше були недоступними (Арктика, Антарктика, у повітрі, на воді, у Космосі).

На тлі зростання могутності відбувається більш повне розкриття здібностей та схильностей окремо взятої людини.

Етапи, які вказані, не зв’язані із змінами фізичного розвитку людини, які відбулися за останні десятки тисяч років. Розбіжності між кроманьйонцями та сучасними людьми набагато менші, ніж розбіжності між окремими етнічними групами та расами. Відсутність тенденцій до зміни тіла свідчить про те, що еволюція людини вийшла з-під контролю біологічних факторів та спрямовується діями інших, соціальних сил.

Роль праці у виникненні Людини розумної.

Головні особливості людини: розвиток центральної нервової системи; розвиток руки як органу, здатного здійснювати сотні різноманітних рухів, які не властиві приматам; мова як засіб спілкування людей та створення суспільства як такого – все це результат процесу праці, виробництва (Ф. Енгельс).

Виробництво різноманітних знарядь – це та межа, яка відділяє людину від людиноподібних предків. Весь подальший розвиток Людини зв’язаний з удосконаленням процесу виробництва.

Культурна еволюція.

113

Сучасна людина знає про властивості оточуючого світу набагато більше, ніж її пращури. Сума знань та традицій, якими користується кожне покоління, складається з результатів винаходів, відкриттів, переживань людей попередніх поколінь.

Всі знання передаються не автоматично, а з допомогою навчання. Таким шляхом здійснюється соціальний розвиток, закономірності якого виявляються зовсім іншими, ніж закономірності біологічної еволюції.

Культурна еволюція виникла на основі біологічної. Деякий час обидва типи еволюції співіснували. При цьому вплив біологічної еволюції зменшувався, а культурної збільшувався.