1 25.6.Еволюція рослинного світу

Архейської ера.Виявлені перші залишки фотосинтезуючих організмів (одноклітинні синьо-зелені водорості). Передбачувані найдавніші рештки організмів були описані з різних районів земної кулі віком 3,1-3,8 млрд. років. У цей час життя існувало в умовах безкисневоїатмосфери у водоймах на глибині близько 10-50 метрів. Десятиметровий шар води захищав організми від згубноїдії жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця. Вважається, що в проміжку між 3,3-3,5 млрд. років тому відбулася розбіжність прокаріотів на гетеротрофні організми (бактерії) і автотрофні (синьозелені водорості).

Протерозойська ера.В протерозойську еру бактерії і водорості досягли розквіту, з їх участю інтенсивно відбуваються процеси відкладення опадів. В результаті життєдіяльності залізобактерій в протерозої утворилися найбільші поклади залізних руд. Більшість з первинних рослин вільно плавала в морській воді,частина прикріплювалася до дна.

Палеозойська ера.Кембрійський період.У кембрійськомуперіодіжиття булозосередженеу воді. Крім одноклітинних водоростей, рослини були представлені багатоклітинними водоростями.Вони активно синтезували органічні речовини. Багатоклітинні водорості з'явилися вихідноюгілкою для наземних листостеблових рослин.

Ордовикский період.Силурійські період.Наприкінці силурійського періоду горотворніпроцеси і скорочення площі морів підготували можливість виходу рослин на сушу. У нових умовах багато видів водоростей загинули. Інші дали початок першим наземним споровимрослинам- псилофітам. Як адаптація до життя на суші з'являються покривні, механічні та провідні тканини. Формуються товстіоболонки, що оберігають організм від висихання.

Девонський період.В девоні чисельність псилофітів різко скоротилася.В кінці цього періоду деревоподібні хвощі, плауни і папороті утворили низинні ліси, чому сприяли інтенсивні грунтоутворювальніпроцесиі особливі кліматичні умови. У цей же період з'явилися й перші голонасінні, що виникли від древніх папоротей і успадкували від них зовнішній деревовидний вигляд. Виниклі насінні рослини могли поселятися в більш сухих місцях, так як їх розмноження вже не залежало від наявності вологого середовища.

К

26

ам'яновугільний період (карбон).Серед деревовидних широко розповсюджувалися плауноподібні сігілярієві, що досягали у висоту 30 м і більше. Із первинних голонасінних панували різноманітні птерідоспермитакордаїти, що нагадували стовбурами хвойних і мали довгелінійнелистя.

Пермський період.У пермському періоді відбувсянайбільшийв історії Землі відступ моря, знов посилилася вулканічна діяльність. Утворилися великі простори суші, у внутрішніх районах материків клімат став різко континентальним, більш сухим і холодним. Відбулося значне заледеніння практично всієї сучасної Африки, Австралії, Антарктиди.Болотні ліси карбону зникли. На зміну деревоподібним споровимрослинамприйшли голонасінні, які мають розвинену стрижневу кореневу систему і розмножуються насінням.

Мезозойська ера.Тріасовий період.У тріасіз рослин широко поширені голонасінні, особливо хвойні, занявши панівне становище.

Юрський період.Уюрському періодіклімат став теплішим і вологішим; утворилися великі болота і озера. Як і раніше були широко поширені голонасінні.

Крейдяний період.Всередині крейдяного періоду з'явилися першісправжні квіткові рослини, що беруть початок від голонасінних. Перші представники покритонасінних були чагарниками або низькорослими деревами з дрібним листям. Потім досить швидко квіткові досягли величезної різноманітності форм зі значними розмірами і великими листками (наприклад, виниклиродинимагнолієвих, платанових, лаврових). Паралельно з ними розвивалися комахи, які, будучи запилювачами квіткових рослин, у великій мірі сприяли їх прогресивнійеволюції. Запилення комахами і внутрішнє запліднення створили значні переваги квіткових над голонасінними. В даний час число видів покритонасінних становить близько 250 тисяч, тобто майже половину всіх відомих нині видів рослин.

Кайнозойська ера.Палеоген.У палеогені були поширені ліси тропічного і субтропічного типу. Для Європи виділяють дві палеогенові флори:тургайську(більш північну, представлену листопадними видами) і полтавську (більш південну, тропічну).

Н

27

еоген.Наприкінці неогену почався процесформування степів. У зв'язку з висушуваннямклімату тропічні і саванні ліси в багатьох місцях Землі змінилися відкритими ландшафтами. Ці зміни призвели до розвитку злакових рослин, пристосованих до існування в сухому або сезонно-посушливому кліматі. Живильні і легко перетравлювані стебла, листя і насіння трав'янистих злаків стали ідеальною їжею для групи травоїдних ссавців, яка швидко розвивалася.

Основні особливості еволюції рослинного світу:

1. поступовий перехід до переважання диплоїдного покоління над гаплоїдним.У багатьох водоростей всі клітини(окрім зиготи) гаплоїдні, у голонасінних і покритонасінних майже повністю редукується гаметофіт і значно подовжується в життєвому циклі диплоїдна фаза.

2. незалежне від вологого середовища розмноження.Перехід від зовнішнього запліднення до внутрішнього, виникнення подвійного запліднення і забезпечення зародка запасами поживних речовин.

3. диференціювання наземних рослин на корінь, стебло і лист, розвиток судинної провідної системи, опорних і захисних тканин.

4. вдосконалення органів розмноження і перехресного запилення у квіткових в коеволюції з комахами.

5. розвиток зародкового мішка для захисту рослинного ембріона від несприятливих впливів зовнішнього середовища;

6. виникнення різноманітних способів розповсюдження насіння і плодів фізичними і біотичними факторами.