13.4. Диференціація h. Sapiens на раси.

Людство належить до єдиного поліморфного виду H. sapiens. Єдність людства базується на спільності походження, соціально-психічного розвитку, на необмеженій здатності до схрещування людей навіть серед рас, які значно відрізняються, а також на практично однаковому рівні загального фізичного та розумового розвитку.

Нараховують 3 великі раси – австрало-негроїдну, європеоїдну, монголоїдну.

Раси відрізняються не тільки зовнішніми ознаками, але і поширенням. До епохи європейської колонізації австрало-негроїдна раса була поширена у Старому Світі на південь від тропіка Рака. (Паралель з широтою 23º07´ - північний тропік. Південний тропік – тропік Козерога).

Європеоїдна раса була поширена у Європі, Північній Африці, Передній Азії та Північній Індії. Монголоїдна - у Південно-східній, Північній, Центральній та Східній Азії, Північній та Південній Америці.

Докази єдності рас. Всі основні ознаки Людини розумної були надбані нашими предками перед розходженням виду на раси. Розбіжності між расами стосуються другорядних ознак, які є проявом окремих пристосувань до конкретних умов існування. За масою мозку розбіжності між окремими територіальними групами виявляються більшими, ніж між расами (так, середня маса мозку росіян та українців – 1391 г, а бурятів – 1508 г).

114

Додатковим доказом рівності рас є локалізація у всіх їх представників шкірних візерунків типу дуг на другому пальці (у людиноподібних мавп – на п’ятому), однаковий характер розташування волос на голові…

Адаптивні расові ознаки.

- Темний колір шкіри – пристосування до сонячного випромінювання, при цьому шкіра менше пошкоджується променями, адже шар меланіну перешкоджає проходженню ультрафіолетових променів вглиб шкіри. Таке захисне забарвлення супроводжується більш досконалою здатністю до терморегуляції. Кучеряве волосся створює щільний захист від сонячних променів (у волоссі негрів більше порожнин, які містять повітря, ніж у монголоїдів, що підвищує термоізоляцію). Витягнута форма черепа перешкоджає перегріву голови.

- У європеоїдної раси дуже великі розміри носової порожнини. Очевидно це залежить від необхідності нагрівання холодного повітря.

Відкладання жирової клітковини на обличчі у дітей монголоїдів розглядають як адаптацію проти обмерзання.

Вузькість щілини ока, складка повіки (епікантус) у монголоїдів – адаптації, які допомагають охоронити око від вітру, пилу, відбитого від снігу світла.

Незалежно виникли зовні схожі риси меланезійців та негроїдів, бушменів та монголоїдів. Незалежно з’явилася така ознака, як “карликовість” у пігмеїв Африки та племен Нової Гвінеї.

Історія формування рас.

Враховуючи викопні знахідки, аналіз біохімічного складу крові, можна сказати, що негроїдна та європеоїдна раси найближчі одна до одної. Напевно, вони мають спільне коріння. Зовнішність негро-європейців близька до зовнішності сучасних австралійських аборигенів – людей зі світлою та смуглявою шкірою, частково європеоїдними, частково негроїдними рисами обличчя.

Розподіл людства на монголоїдну та європеоїдно-негроїдну раси відбулося раніше.

Концепція широкого моноцентризму припускає можливість об’єднання та змішування прогресивних форм неоантропів, які поширилися з Східного

115

Середземномор’я та Передньої Азії, з досапіенсними формами (які до того часу жили ізольовано протягом великої кількості поколінь).

Потім предки сучасних австралійських аборигенів проникли до Австралії. Представники монголоїдної раси потрапили спочатку до Північної, а потім Південної Америки. Все це відбувалося 30-40 тис. років тому. Американські племена, які розвивалися ізольовано, втратили частину характерних монголоїдних рис, що є свідоцтвом вторинності расових ознак та їхньої мінливості.

Можливі шляхи еволюції людини.

Нам відомі елементарні еволюційні фактори.

У відношенні до соціальної сутності Людини ці чинники стають менш значними, провідними стають соціальні чинники. Однак людини підлягає впливу законів природи. Розвиток організму відбувається за біологічними законами. Процес розмноження людини підлягає всім генетичним законам. Тобто індивід повністю залежить від біологічних законів.

Еволюційні чинники впливають на людське суспільство особливим чином.

Природний добір перестає бути ведучим чинником. Він залишається у вигляді стабілізуючого чинника. Рання абортивність зигот (25%) – результат природного добору. Інший приклад стабілізуючого добору – більші показники виживання дітей з середньою вагою.

Мутаційний процес зберігає своє значення. Приблизно 1 людина з 40000 несе мутацію альбінізму, яка виникла заново. Аналогічні показники з гемофілії. Тиск мутаційного процесу (а він відбувається постійно) не має певної спрямованості. Цей процес веде до підтримки унікальності кожного індивіду.

Соціальні процеси сприяють більш повному розкриттю індивідуальності. Екологічний стан сприяє посиленню мутаційного процесу. Мутації стають небезпечними в умовах послаблення природного добору, що може сприяти народженню нежиттєздатних дітей.

Ізоляція. З посиленням масової міграції людей залишається все менше генетично ізольованих груп. Відбувається збагачення генофонду.

116

Хвилі чисельності. Відомо, що під час епідемій холери та чуми кілька сотень років тому населення Європи скорочувалося у десятки разів. Таке скорочення могло сприяти появі випадкових ненапрямлених процесів зміни генофонду окремих районів. У теперішній час не спостерігається значних коливань чисельності. Тому вплив хвиль чисельності як еволюційного фактора може впливати лише у значно обмежених локальних умовах.

Таким чином, залишився незмінним тиск мутаційного процесу у відношенні до людини. З цього приводу не варто очікувати значних змін у зовнішньому вигляді людини. Процеси, які відбуваються у людському суспільстві, сприяють посиленню колективного розуму (засобів накопичення, зберігання інформації, її переказу, оволодінню все більш широким спектром умов середовища), а не переважному розмноженню геніальних особистостей.

Людина як вид виникла в умовах чистої атмосфери та води, мінералізованої природними сполуками. Глобальні зміни біосфери можуть спричиняти небажані біологічні наслідки, - наприклад алергії.

Організм людини – це своєрідний біоценоз людини та мікроорганізмів, які населяють наше тіло. Людина та мікроорганізми коадаптовані один до одного у процесі взаємозалежної еволюції. Світ майбутнього – це світ керованих, а не винищених інфекцій.

Людина розумна у результаті суспільно-історичного розвитку значним чином виділилася з природи, отримавши владу над нею. Задача людини полягає у розумному та далекоглядному використанні цієї влади.