- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •З 3міст
- •Тема 1. Походження і розвиток життя на Землі……………………………………………………11
- •Тема 2. Історія еволюційного вчення у біології.
- •1 11. Походження і розвиток життя на Землі
- •1.1. Життя як особлива форма руху матерії.Властивості та рівні організації живого.Гіпотези походження життя.
- •1.2. Короткі відомості про геохронології
- •Х 17ронологія основних подій в еволюціїживих організмів
- •1.3. Виникнення життя.Основні етапи біогенезу
- •1.4. Еволюція одноклітинних організмів
- •1.5. Виникнення і розвиток багатоклітинної організації
- •1 25.6.Еволюція рослинного світу
- •1.7. Еволюція тваринного світу
- •Висновок.
- •2. Історія еволюційного вчення у біології. Еволюційні ідеї і теорія еволюції ч. Дарвіна
- •2.1. Виникнення теорії еволюції
- •2.2. Еволюційні дослідження ч. Дарвіна
- •2 35.3. Основні положення еволюційного вчення ч. Дарвіна
- •Висновок
- •423. Вчення про мікроеволюцію. Популяція як елементарна еволюційна одиниця.
- •3.1. Головні особливості вивчення мікроеволюції.
- •3.2. Поняття «популяція».
- •3.3. Основні характеристики популяції, як еколого-генетичної системи
- •Висновок
- •4. Генетичні основи еволюції
- •4.1. Мінливість – властивість органічної природи.
- •4.2. Мутації різних типів – елементарний еволюційний матеріал.
- •4.3. Генетичні процеси в популяціях.
- •55Висновок
- •5. Елементарні фактори еволюції.
- •5.1. Елементарне еволюційне явище - зміна генотипного складу популяції.
- •5.2. Мутаційний процес як елементарний фактор еволюції.
- •5.3. Популяційні хвилі як елементарний фактор еволюції.
- •5.4. Ізоляція як елементарний еволюційний фактор.
- •Висновок
- •6. Природний добір - рушійна та спрямована сила еволюції.
- •6.1. Значення даних селекції для розкриття механізму природного добору.
- •6.2. Передумови природного добору.
- •6.3. Визначення поняття «природний добір».
- •6.4. Приклади дії природного добору.
- •6.5. Провідна роль добору у виникненні нових ознак.
- •6.6. Основні форми природного добору:
- •Висновок
- •7. Виникнення адаптації - результат дії природного добору.
- •7.1. Приклади адаптацій.
- •7.3. Класифікація адаптацій.
- •7. 4. Відносний характер адаптацій.
- •Висновок
- •8. Вид - основний етап еволюційного процесу.
- •8.2. Використання поняття «вид» у агамних, облігатнопартеногенетичних форм та у палеонтології.
- •8.3. Структура виду.
- •8.4. Вид - якісний етап еволюційного процесу.
- •8.5. Видоутворення.
- •Висновок
- •9. Проблеми макроеволюції. Еволюція онтогенезу.
- •9.1. Уявлення про онтогенез різних організмів та специфіка його еволюції.
- •9.2. Онтогенетичне диференціювання.
- •9.4. Ембріонізація онтогензу.
- •9.5. Автономізація – головний напрямок еволюції онтогенезу.
- •9.6. Онтогенез-основа філогенезу.
- •9.7. Вчення про рекапітуляції
- •Висновок
- •8810. Еволюція філогенетичних груп.
- •10.1. Форми філогенезу
- •10.2. Напрями еволюції
- •10.3. Темпи еволюції груп.
- •2. Поступове формоутворення.
- •10.4. «Правила» еволюції груп
- •Висновок
- •11. Еволюція органів та функцій.
- •11.1. Дві передумови філогенетичних перетворень органів
- •11.3. Взаємозв'язок перетворення органів у філогенезі
- •11.4. Темпи еволюції органів та функцій
- •Висновок.
- •10112. Еволюційний прогрес
- •12.1. Поняття прогресу та його критерії
- •Висновок
- •13. Антропогенез.
- •13.1. Місце людини у системі тваринного світу
- •13.2. Етапи еволюції роду Homo.
- •13.3. Фактори еволюції та прабатьківщина h. Sapiens.
- •13.4. Диференціація h. Sapiens на раси.
- •Висновок.
- •Заключне слово
- •120Література
10.3. Темпи еволюції груп.
Палеонтологічні дані свідчать про наявність відмінностей у темпах розвитку представників різних систематичних груп. Поряд із швидкими змінами (займають кілька тисяч і навіть сотен років) існують повільні: деякі форми за сотні мільйонів років не набувають нових ознак навіть видового рівня. Так звані філогенетичні релікти є свідченням надзвичайно стійкої їх організації – вони не мають суттєвих відмінностей від своїх попередників, які жили мільйони (а деякі форми сотні мільйонів) років тому. Це форми, що зберігаються незмінними за основними особливостями будови протягом величезних проміжків часу.
Молюск Neopilina, що мешкає у Тихому океані, дуже схожий на види того ж роду, що жили в нижньому девоні, тобто не менше 400 млн років тому. Знаменита кистепера риба латимерія (Latimeria) у майже незмінному вигляді зберегла будову і форму представників групи, вимерлої 200-300 млн. років тому.
Еволюція характеризується певними часовими параметрами. В еволюції більше значення має не абсолютний, астрономічний, час, а число поколінь.
Теоретично швидкість еволюції
виду можна визначити за темпами його
зміни під час тривання філетичної
еволюції. Але яким чином виміряти цей
темп? Можливо, одиніцею вимірювання
могла стати кількість елементарних
еволюційних явищ у розрахунку на
покоління, а потім – кількість адаптацій,
які виникли за певний період часу (число
поколінь). Однак поки що практично
виділити означені
92
Для видоутворення виділяють два різних за часом способи:
1. Раптове видоутворення. Наприклад, на основі поліплоїдії, у тому числі аллополіплоїдії (тобто об’єднання геномів порівняно близьких видів).
Подібне явище не може швидко призвести до утворення виду, як системи з багатьма властивостями, власним ареалом, багатомірною екологічною нішею, тобто можна припустити існування форм, які вже не відносяться до вихідного виду і ще не утворили нового виду. К. М. Завадський запропонував називати такі форми формами видового рангу. Перетворення їх на окремий вид не гарантоване.
2. Поступове формоутворення.
Науці відомі точні дані про швидкість утворення деяких підвидів на основі аналізу наслідків льодовикового періоду.
Вид |
Район утворення підвиду |
Період |
Благородний олень |
Велика Британія |
8000 років |
Сизий голуб |
Північна Африка |
8-10 тис. років |
Європейський кролик |
Острови Великої Британії |
Приблизно 500 років. |
Періоди значно відрізняються.
Один вид зубра Bison caucasica на Кавказі у Плейстоцені існував приблизно 50-60 тис. поколінь, а перехід до нового виду зайняв 10-16 тис. років (2-4 тис. поколінь).
Середня тривалість існування родів у двостулкових молюсків – десятки мільйонів років, у хижих ссавців приблизно 8 млн. років, тобто темп формоутворення у хижаків у десятки разів швидше.
Успіхи молекулярної біології дали можливість оцінювати швидкість еволюції по заміщенню амінокислот у білках і нуклеотидах нуклеїнових кислот. Для вираження швидкості таких замін прийнята одиниця “полінг”, яка дорівнює 10(-9) заміні на амінокислотний сайт на рік.
93
Наприклад, у α-ланцюзі гемоглобіну при порівнянні різноманітних хребетних встановлено, що за 7 млн. років відбувається заміна однієї амінокислоти. Дані, отримані по різним білкам, покладені в основу ідеї молекулярного годинника еволюції.
Проблема прийнятних методів оцінювання темпів еволюції груп потребує подальшої розробки