9. Проблеми макроеволюції. Еволюція онтогенезу.

Процеси макроеволюції відбуваються на надвидовому рівні.

Процеси мікроеволюції, які первинно є причиною дивергенції популяцій (аж до видоутворення), продовжуються без будь-якої перерви також і на макроеволюційному рівні – всередині форм, які виникли. Змінюється лише характер співвідношень між новими видами, які виникають. Вони набувають міжвидових відношень.

Ці нові відношення впливають на хід еволюційних подій, лише змінюючи тиск та напрямок дії елементарних еволюційних факторів, тобто через мікроеволюційний рівень.

Величезні масштаби макроеволюційних явищ (виникнення нових родин та рядів охоплюють десятки мільйонів років) виключають можливість беспосереднього експериментального дослідження.

При розробці вчення про макроеволюцію користуються в основному описовими методами палеонтології, біогеографії, морфофізіології, у тому числі порівняння структур ДНК або гемоглобіну. Результати таких досліджень стають зрозумілими лише з позицій механізму здійснення еволюції, тобто з позицій мікроеволюціонних.

9.1. Уявлення про онтогенез різних організмів та специфіка його еволюції.

Еволюційні зміни стосуються не тільки утворення та вимирання видів, перетворення органів, але також перебудови онтогенетичного розвитку. Онтогенез – розвиток особини з моменту утворення зиготи або іншого зачатка до природного завершення її життєвого циклу (до смерті або припинення існування у колишній якості). Онтогенез – один з основних феноменів життя на нашій планеті. Онтогенез – процес розвитку, реалізації спадкової інформації, яка закладена у зародкових клітинах. Без виникнення онтогенезу еволюція життя була б

80

немислимою або зупинилася б на стадії «примітивного та невмирущого слизу», однорідного згустка.

Філогенез не може здійснюватися без зміни окремих особин в онтогенезі, адже філогенез – це низка генетично зв’язаних між собою онтогенезів. Онтогенез це не тільки результат філогенезу, але й його необхідна передумова.

Онтогенез – це невід’ємна властивість будь-якої особини, незалежно від її систематичного положення. Онтогенез розділяють на періоди: проембріональний, ембріональний, постембріональний. Кожний період можна розділити на послідовні якісні етапи. Онтогенез може характеризуватися прямим розвитком або розвитком шляхом метаморфоза.

Особливості онтогенезу в різних групах. З переходом до багатоклітинності онтогенез ускладнюється за формою та стає довшим у часі. Іноді спостерігається спрощення розвитку, яке відбувається завдяки виникненню більш досконалих способів реалізації спадкової інформації.

Разом із спрощенням життєвого циклу якісно змінюється також і процес онтогенезу.

Приклад: перехід від гаплоїдної фази розвитку до диплоїдної, від розвитку з метаморфозом (амфібії) до прямого розвитку (рептилії).

У рослин онтогенез характеризується більшою лабільністю у порівнянні з тваринами завдяки недостатньому розвитку регуляторної системи. Він у більшій мірі ніж у тварин, залежить від умов оточуючого середовища.

Існує специфіка еволюції онтогенезу у різних організмів. Однак загальними рисами являється запрограмованість онтогенезу, направленість його диференціювань, послідовність зміни програми розвитку під впливом факторів середовища.

У представників різних царств, типів, класів і т. д. онтогенез відрізняється і за масштабами диференціювання. У одноклітинних він примітивний. У рослин процеси диференціювання розтягнуті та не обмежені періодами ембріонального розвитку. Закладка метамерних органів відбувається у рослин протягом всього

81

онтогенезу. У тварин процеси диференціювання та органоутворення обмежені ембріональним періодом.

Тривалість онтогенезу - важлива видова особливість. Обмеження тривалості життя з настанням біологічної смерті навіть при сприятливих навколишніх умовах, являє собою важливий результат еволюції, яка дозволяє здійснювати зміну поколінь. У одноклітинних онтогенез закінчується утворенням дочірніх клітин, смерть не фіксована морфологічно. У грибів і рослин старіння різних органів відбувається нерівномірно. У грибів більш менш строго можна оцінювати тривалість життя плодового тіла, утой же час «грибниця» живе у субстраті довго (грибниця лугового опенька Marasmius oreades живе близько 500 років).