8.2. Використання поняття «вид» у агамних, облігатнопартеногенетичних форм та у палеонтології.

Критерій здатності до схрещування раніше вважався найбільш істотним при визначенні виду. Тоді агамні, облігатнопартеногенетичниі форми та форми, які здатні до самозапліднення, залишаються поза цього визначення, але види існують також у таких форм. Зараз вид розглядають не як генетично замкнуту, а як генетично стійку систему. Тому відповідність концепції виду до трьох розглянутих форм стає більш зрозумілою.

У таких форм видом потрібно вважати систему близьких біотипів, - групу фенотипічно схожих особин, що володіють близькоспорідненим генотипом, що займають спільний ареал та пов'язані спільністю еволюційної долі.

Ця спільність визначається одноманітністю їх генотипів. Образно кажучи, агамну форму можна уявити як одну величезну особину, що складається з безлічі дрібних однорідних частин.

Яким чином підтримується стійкість генетичних систем агамних та облігатнопартеногенетичних форм?

Так, у бактерій немає механізмів генетичної рекомбінації, пов'язаних зі статевим процесом. Але у прокаріотів виробилися оригінальні форми обміну генетичною інформацією. Вони пов'язані із зараженням бактеріальних клітин помірними (тобто не викликають їх загибель) вірусами та їхніми похідними -плазмідами.

У кільцеву молекулу ДНК плазміди може включатися шматок ДНК “хазяїна”. Ген може переноситися від однієї бактерії до іншої. Так бактерії обмінюються

76

генами, стійкими до антибіотиків. Це явище отримало назвулатерального перенесення генетичної інформації.

Принципові труднощі виникають при використанні поняття «вид» у палеонтології. Тут існує розподіл різних форм не тільки у просторі, а й у часі. Ця обставина позбавляє сенсу критерій безпосередньої кровної спорідненості.

У палеонтології використовуються практично тільки морфологічні та реконструкційно-біологічні критерії (залишки життєдіяльності, копроліти, сліди). Розмежування форм видового рангу у палеонтології можливо тільки у послідовно похованих на одному і тому ж місці численних за кількістю особин серіях матеріалу з помітними морфологічними змінами у різних горизонтах. Тому поняття «вид» неприйнятне у палеонтології.

Для позначення відрізка філогенетичного стовбура, еквівалентного виду неонтологіі, у палеонтології використовується поняття «фратрія» або користуються не видовими, а родовими визначеннями.

8.3. Структура виду.

Населення виду розпадається на відносно ізольовані групи особин. Всередині популяції можна виділити недовговічні групи особин, об'єднані більш тісною генетичною спорідненістю. У тварин це «деми», у рослин - біотипи.

Внутрішньовидові структури вище популяційного рівня - це раси та підвиди у тварин, екотипи та підвиди у рослин. Будь-який вид - це не конгломерат популяцій, але складна система з багаторівневою ієрархією біохорологічних груп. Ця система так само інтегрована періодичним обміном генетичним матеріалом.

8.4. Вид - якісний етап еволюційного процесу.

Розглядається з цієї позиції тому, що це найменша неподільна, генетично стійка система у живій природі.

Основний біологічний сенс виду полягає в тому, що він утворює захищений генофонд (завдяки розвитку різноманітних ізолюючих механізмів, які захищають його від струму генів з інших генофондів).

З одного боку, вид стабільний, з іншого - динамічний. Здавалося б, дискретні, з власною еволюційної долею, популяції пов'язані найтіснішими генетичними

77

нитками і час від часу обмінюються генетичним матеріалом в результаті міграцій окремих особин. Цей струм генів цементує вид у складну ієрархічну систему популяцій, не дозволяє накопичитися серйозним відмінностям між ними. Якщо такі генетичні мости руйнуються протягом тривалого періоду, тобто виникає непереборний ізолюючий бар'єр, то в межах однієї генетично відкритої популяційної системи виникають дві, кожна з яких виявляється генетично стійкою по відношенню до іншої.

Тобто. з виникненням нового виду завершується один етап і починається новий етап еволюції. Тому вид вважають якісним етапом еволюційного процесу!