Висновок

Оцінюючи роль трьох розглянутих елементарних еволюційних факторів, можна сказати, що перші два фактра (мутаційний процес та хвилі життя) – це фактори-постачальники елементарного еволюційного матеріалу. Хоча вони діють зовсім по-різному, а ізоляція є фактором-підсилювачем генетичних відмінностей між групами особин.

6. Природний добір - рушійна та спрямована сила еволюції.

Всі вивчені фактори еволюції - ненаправлені, проте еволюція в цілому - це не хаотичний, а спрямований процес з виробленням нових пристосувань, виникненням та вимиранням видів, виникненням ієрархічних таксонів, здійсненням прогресивного розвитку живої природи.

Природний добір - єдиний відомий спрямований еволюційний фактор.

6.1. Значення даних селекції для розкриття механізму природного добору.

62

Ще Дарвін на прикладі виникнення порід голубів, прийшов до висновку про те, що вони отримані завдяки розмноженню тих особин, які виявляються носіями якихось бажаних ознак або властивостей. Ефект такого відбору збільшується при великій вибірці вихідних особин. Це підвищує ймовірність швидкого знаходження особин з потрібними відхиленнями. У несвідомому відборі Дарвін побачив аналогію процесу, що діє в природі незалежно від людини, тобто в природі є процес, що забезпечує успішне виживання виду в мінливих умовах середовища.

6.2. Передумови природного добору.

Перша передумова - гетерогенність особин.

Особини відрізняються одна від одної по багатьом спадковим особливостям: первинно вони пов'язані з виникненням мутацій та комбінуванням спадкових факторів батьків при схрещуванні (характерно для популяцій).

Друга передумова - прогресія розмноження.

Прогресія розмноження забезпечує вихідну, завжди надлишкову чисельність кожного виду, адже народжується набагато більше особин, ніж доживає до дорослого стану. Дарвін трактував цю надлишкову чисельність, як створення умов для боротьби за існування з одного боку і підвищення вірогідності появи різноманітних за спадковими ознаками особин як матеріалу для природного добору - з іншого.

“Боротьба за існування” розглядається у метафоричному сенсі як будь-які взаємини особин з оточуючими абіотичними умовами. Особини, популяції та види не ізольовані, а існують у певних біоценозах. Відповідно успіх їх існування залежить від взаємин популяцій різних видів, причому на тлі абіотичних факторів.

Боротьба за існування (БЗІ) охоплює всі форми активності особин, спрямовані на збереження життя та розмноження. Особина фактично змагається з іншими організмами за добування їжі та захист від ворогів.

Розрізняють пряму і непряму боротьбу за існування.

а) пряма БЗІ: заєць рятується від вовка (міжвидова), заєць при нехватці корму захопив осикову гілку взимку (внутрішньовидова).

63

б) непряма БЗІ: особини одного виду змагаються між собою у стійкості проти дії несприятливих факторів середовища: голоду, холоду, посухи (конституціональна боротьба).

Боротьбу за існування природно вважати передумовою природного добору поряд із спадковою гетерогенністю і тиском навколишнього середовища, причому це третя природна екологічна передумова природного добору, а не самостійний фактор еволюції.