1. Спеціальна методика мови як окрема дидактика.

2. Предмет та завдання спеціальної методики мови.

3. Методи наукових досліджень, які використовуються спеціальною методикою мови.

4. Зв'язок спеціальної методики мови з іншими науками.

Література

1. Дорошенко СІ. та ін. Методика викладання української мови. - К.: Вища школа, 1992.

2. Комаров К.В. Методика обучения русскому языку в шко­ле для детей с тяжелыми нарушениями речи. - М., 1982.

3. Львов М.Р., Горецкий В.Г., Сосновская О.В. Методика преподавания русского языка в начальных классах. -М., 2000.

4. Мисаренко Г.Г. Методика обучения младших школьни­ков русскому языку с коррекционно-развивающими техноло­гиями. - М.: Академия, 2004.

5. Специальная педагогика/Иод ред. Н.М.Назаровой. - М., 2000. - С. 122-162.

6. Чуйко Г.А., Білецька М.А., Школьна Г.Ф. Методика вик­ладання української мови в початкових класах. - К.: Вища шко­ла, 1975.

8

У процесі розвитку теорії та практики дефектологічної нау­ки було створено можливості для диференціації дітей із вадами психофізичного розвитку. В Україні в наш час для них існує широка мережа шкільних навчально-виховних закладів: спеці­альні школи-інтернати для розумово-відсталих дітей, дітей із вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату. Завдяки науко­вим дослідженням у галузі логопедії із загальної категорії дітей із порушеннями мовлення були виділені діти із загальним недороз­виненням мовлення тяжкого ступеню, які потребували спеціаль­ного навчання та виховання в умовах особливого типу школи.

Проблема навчання та виховання дітей із тяжкими мовлен­нєвими вадами є досить складною загально-педагогічною, пси­хологічною та логопедичною проблемою. її актуальність визна­чається тим фактором, що кількість школярів, які мають труд­нощі в опануванні шкільними знаннями, уміннями та навич­ками у зв'язку з системними порушеннями мовлення, збільшу­ється з кожним роком, про що свідчать численні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених.

Практика навчання дітей із тяжким порушеннями мовлен­ня (ТПМ), які мають нормальний фізичний слух та первинно збережений інтелект, існує багато років. Організована вона була по-різному. В масових загальноосвітніх школах на початкових етапах навчання вчителями молодших класів часто виявлялися діти, які були не в змозі засвоїти програму, особливо з пред­метів мовного циклу внаслідок наявних у них мовленнєвих вад. Легкі мовленнєві порушення, такі як вади звуковимови, не­значні відхилення у формуванні лексико-граматичної будо­ви мови, можливо було виправити на логопедичному пункті. Однак у випадках складної мовленнєвої патології (алалія, ди­тяча афазія, ЗНМ 1-2 рівенів, тяжкі форми заїкання, ринола-лія, дизартрія) вчитель був неспроможнім надати таким дітям тих знань, сформувати у них уміння та навички, яких вимагає програма масової школи.

Навчання дітей в умовах шкіл для дітей з вадами інтелекту ти слуху також показала свої негативні результати.

Отже, практика навчання дітей із ТПМ довела, що органі­зація навчально-виховного процесу ані в масовій, ані в інших тинах спеціальних шкіл не відповідає сутності дефекту. Так виникла потреба створення спеціальних шкіл для дітей, які

9

мають ТПМ Перша школа в Україні була відкрита в Харкові у 1957 році в Києві - 10 березня 1963 року. Зараз в Україні фун­кціонує 14 шкіл для дітей із ТПМ. Серед них: Донецька, Львівська, Одеська, Васильківська, Симферолільська та інші ^{зв ЯЗК}У ³¹ збільшенням кількості дітей із ТПМ корекційні класи відкривають при масових загальноосвітніх школах, а та­кож при інтернатах для глухих дітей.

Відкриття таких шкіл, практика навчання та виховання в них дітей із ТПМ привели до необхідності розробки спеціаль­них розділів педагогіки та методик, які б забезпечили наукову основу змісту навчання та організації педагогічного процесу

Саме так виникла наука «Спеціальна методика навчання рід­ної мови в школі для дітей із тяжкими порушеннями мовлення».

Це педагогічна наука, одна із галузей дефектології про ме­тоди, прийоми і засоби навчання рідної мови дітей з вадами мов­лення. Вона вивчає зміст, методи, прийоми та організацію за­нять з рідної мови.

Спеціальна методика навчання рідної мови

Зміст Методи Прийоми Організація

І І і

чого саме навчати? чому так, а не інакше?

яким чином? яку форму обрати?

Спеціальна методика мови має допомогти вчителеві правиль­но побудувати педагогічний процес, враховуючи особливості мовлення та психофізичного розвитку дітей з мовленнєвими порушеннями з метою досягнення успішності учнів з предмета « Українська мова >.

Найбільш актуальною проблемою спеціальної методики мови є формування повноцінного мовлення в учнів та засвоєння ними програми з української мови в межах початкової та дев 'я-тирічної ланки шкільної освіти.

10

Рідній мові в початковій школі належить особливе місце, оскільки рівень її засвоєння значною мірою обумовлює якісне опанування іншими навчальними предметами.

Початковий курс української мови в спеціальній школі має на меті усунути прогалини в мовленнєвому розвитку дітей; за­безпечити їх практичну мовленнєву підготовку; навчити усві­домлено та правильно читати, грамотно писати, зв'язно викла­дати думки в усній та писемній формі; надати відомості з гра­матики та правопису; збагатити їх уявлення про навколишній світ, підвищити рівень їх загального розвитку.

Виро блення в учнів міцних умінь та павичок з рідної мови є одним із основних завдань навчання мови у спеціальній шко­лі. Це тривалий і складний процес, оскільки діти, які навча­ються у спеціальній школі, мають особливості не лише мовлен­нєвого, а й психофізичного розвитку. Саме тому необхідно шу­кати шляхи компенсаторного впливу, засоби корекції мовлен­нєвого недорозвинення та пов'язаних з ними вторинних наша­рувань.

Тільки цілісна, науково-обґрунтована система навчання має забезпечити повноцінне формування зазначених умінь та нави­чок.

Як педагогічна наука «Спеціальна методика навчання рідної мови» вивчає закономірності навчання та виховання; визначає теоретичні основи змісту та методів навчання та виховання; вив­чає передову практику навчання та виховання дітей із мовлен­нєвими вадами; озброює вчителя ефективними методами та прийомами навчання та виховання, майстерністю педагогічно­го впливу на дитину.

Отже, методика мови, як і методика будь-якої іншої дис­ципліни, складається із двох частин:

1) теоретичної, яка встановлює місце і завдання викладан­ня мови в спеціальній школі, формулює наукові основи методи­ки, розглядає історію виникнення і розвитку методів початко­вого навчання, визначає структуру і форми організації процесу за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і посібників з мови;