III. Розвиток навичок аналізу й синтезу звуко-буквеного складу слова.

Виділення початкового наголошеного голосного звука зі слів (Оля, іграшка). Визначення послідовності голосного звука у ряді з двох голосних а, у; а, и, у.

Аналіз і синтез відкритих складів (са, су). Виділення пер­шого приголосного та складоутворювального голосного звука зі

слів сани, сова.

Звуковий аналіз слів суп, ніс та інших (складання схем).

Членування слів на склади, складання схем одно-, дво-, трискладових слів.

Звукоскладовий аналіз слів сова, коси та інших (складання

схем).

Засвоєння термінів «звук», «склад», «слово», «голосний звук», « приголосний звук». Засвоєння складоутворюючої функ­ції голосного звука.

100

Вправам, спрямованим на аналіз і синтез звуко-буквеного складу слова, відводиться 15-20 хв. на кожному уроці.

У букварний період основною мовною одиницею поруч із звуком стає буква.

Букварний період у спеціальній школі умовно поділяється на 2 етапи.

На першому етапі діти знайомляться з голосними першого ряду (а, о, у, е, и, і), твердими та м'якими приголосними (м'якість позначається за допомогою букви і), вчаться читати склади та слова з цими буквами.

На другому етапі учні знайомляться з іншими засобами позначення м'якості на письмі - буквами ь, я, є, ю, а також з буквою ї. Вони оволодівають навичкою читання складів типу: твердий приголосний + голосний, м'який приголосний + го­лосний (пг, п'г).

Протягом усього букварного періоду на 1-му році навчання продовжується оволодіння учнями вимовою звуків, слів та ре­чень простої звукоскладової структури (односкладових, різних за будовою двоскладових слів та трьохскладових слів із трьома відкритими складами). Проводиться робота над фразовим мов­ленням. При цьому використовуються граматичні форми та слов­ник, підготовлений на уроках розвитку мовлення. На першому році навчання учні оволодівають читанням та письмом окремих складів, слів та речень з буквами: а, у, о, и, е, і, п, б, м, в, ф, н, л, к, г, х, ґ, с, з, д, т, ш, ж, ь, й. Навчання грамоти проводиться на звуках, раніше відпрацьованих у вимові. До закінчення 1-го року навчання всі звуки повинні вимовлятись учнями правильно.

На другому році навчання діти вивчають букви, що позна­чають звуки, які найбільш складні за артикуляцією та акус­тичними ознаками. До них належать такі: р, ч, дж, ц, дз, я, ю, є, ї, щ.

Протягом усього періоду навчання грамоти проводиться ро­бота, спрямована на аналіз та синтез звукового складу мов­лення, корекційна робота над наголосом, ритмом та інто­нацією. У зміст уроків обов'язково включають вправи на вироб­лення плавності мовлення, зміну сили та довготи звучання окре­мих звуків, звукосполучень та слів: повторення різних звукоспо­лучень з поступовим прискоренням темпу, складових рядів, про­стих, коротких скоромовок (У Толі іДіми тикви і дині).

190

Велика увага приділяється розвитку уміння диференціюва­ти звуки за опозиційними ознаками: дзвінкістю - глухістю, твер­дістю - м'якістю. Так, з метою диференціації звуків и-і, складів та слів із цими звуками широко застосовують такі вправи:

а) гра «Навпаки», «Живі букви» (си-сі, зи-зі, тттіітщ,);

б) запам'ятовування ряду складів, слів (рі, лі, мі; Зіна - сіно - тіло);

в) додавання у слово пропущеної букви (м.р; л.то, л.с; с.р, с.но);

г) запис складів та слів під диктовку.

Багато вправ проводять з опорою на писемне мовДення.

На початковому етапі необхідно навчити дітей читати слова такої складової будови: ус, му, муха, маяк, кіт, кішка, купала та прості речення типу: «Іван і /нка. Тома мала». «Мама катала Тому». З самого початку звертається увага на свідомість читан­ня, розкриття семантики прочитаного слова та речення шля­хом підбору малюнку до прочитаного.

Основою оволодіння початковою грамотою є засвоєння прийому читання відкритого (пг, п'г) та закритого складу (гп). Широко використовують таблиці для читання прямих та обернених складів, картки з написаними буквами та склада­ми, полоси (звукові лінійки) зі складами та буквами для утво­рення складів, слів, розрізну азбуку. Наведемо приклади видів робіт із розрізною азбукою:

а) складання слів та речень після їх аналізу;

б) вставлення у слова пропущених букв чи складів;

в) складання слів із букв, поданих вроздріб;

г) утворення нових слів шляхом заміни букв (мишка - пиш­ка - шишка).

Учнів навчають складати та прочитувати склади, слова після їх попереднього аналізу та самостійно.

а

1 4 2 5 3 м к и а с

У

102

па

По

пу

пи

\ ап

Оп

уп

ип

пе

■ ?:

-"- ™ ні

А

0

Б

ба

бо

V бу

е бе

і

аб

об

___Уб

еб

бі іб

і

а

У

0

с

і

п

апа

упу

опо

епе

і пі

пап

пуп

поп

вб

вба

вбу

вбо

пеп вис

ПІП вбі

а

е

0

и

3

аза

езе

030

изи

_У_

І

в

зва

зве

зво

зви

_УЗУ

ізі зві

і

И

е

а

зву 0

3

зі

ЗИ

зе

за

зо

V

с

—р>_1

СИ

се

са

_С0___|

1 о

3

3

У

3

X_

б

3

у

б

и

---- 1

с

с

с

У

У п

с

У

п

и

н~Г~^ГГГ ^{ЧИТаННЯ СКЛаДІВ заст}°сов_Ують _прийом нарощування складу на початку або в кінці слова (ос + а^оса с + ин = син). Наведемо приклади вправ­а додавання букв, яких не вистачає у схемі під малюнком-

малюнокГ^{ЕаННЯ УКВ}' ^{ЯКИХ НЄ ВИСТаЧаЄ В СЛОВІ}> ^{без оп}™ в) складання слів із букв, поданих вроздріб: а,м,к-мак-

(шиїпм^Т* ^{І3 П}°^{ДаНИХ СКЛадІв: ма} ^> «* ™. ка ша (шина, машина, малина, калина, каша, наша, Маша шана)

103

д) перетворення слів шляхом замін різних букв: суп-сук-сум-сам-сак-сад-лад-лак-рак-мак-так-там-гам-дам-дим-дім-дід.

Паралельно з усними проводять аналогічні письмові вправи.

За цей час діти повинні засвоїти складоутворююче значен­ня голосного: у слові стільки складів, скільки голосних.

М.С.Вашуленко, Н.Ф.Скрипченко відзначають, що мето­дика формування у дітей шестирічного віку початкових умінь та навичок читання є відмінною від тієї, що застосовується для семирічок у першому класі. Для учнів спеціальної школи більш доцільно використовувати саме методику навчання читання для дітей-шестирічок. її відмінність полягає в тому, що одиницею читання на початкових етапах навчання не завжди буде склад як артикуляційно-вимовна одиниця, а також його частини: