1) Навчальне, навчити дітей правильного та свідомого чи­тання та письма;

2) Корекційне: у процесі навчання читання та письма кори­гувати та розвивати усне мовлення та пізнавальні здібності учнів.

Навчання грамоти у спеціальній школі тісно пов'язане з уроками вимови. Саме на уроках вимови у процесі виконання різноманітних усних практичних вправ та завдань діти із ТПМ оволодівають навичками правильної звуковимови, у них розви­вається фонематичне сприймання, формуються фонематичні уявлення про звуковий склад слова, початкові навички звуко­вого аналізу та синтезу, засвоюється звуко-складова будова сло­ва, коригується та розвивається просодична сторона мовлення.

Оволодіння початковими навичками читання та письма пе­редбачає певний рівень мовної підготовки учнів, сформованості мовлення на практичному рівні.

Успіх у навчанні грамоти дітей із ТПМ залежатиме від пра­вильності та доцільності використання вчителями спеціальних методичних прийомів, які б враховували індивідуальні мов­леннєві можливості дітей та обливості їх психофізичного роз­витку.

Методика навчання грамоти у спеціальній школі має бага­то спільного з методикою навчання грамоти в масовій загально­освітній школі. Однак дослідниками (Г.А.Каше, Л.Ф.Спірова, Р.І.Шуйфер) було виділено низку умов, які слід враховувати під час навчання грамоти учнів із ТПМ. Серед них такі:

1) Навчання грамоти відбувається лише на тих звуках і сло­вах, які правильно вимовляються учнями;

2) порядок проходження звуків і букв на уроках грамоти інший, ніж у масовій школі. Він підпорядкований доступності

128

розрізнення та засвоєння звуків у вимові дітьми з недорозвит­ком мовлення. В першу чергу вивчають ті звуки, які правильно вимовляються дітьми: а, у, о, м, х, п, к, н, і т.д.; потім звуки, які неправильно вимовляються: ш, р, ж, йотовані, африкати. До читання речень переходять після оволодіння читанням окре­мих слів. Розтягнуто в часі вивчення парних звуків (твердих -м'яких, глухих - дзвінких) і відповідних їм букв. Порядок про­ходження звуків та букв визначений у програмі;

3) розтягнутий темп навчання грамоти, він триває 1,5 роки;

4) велика увага приділяється розвитку навички швидко орі­єнтуватися у звуко-буквеній будові слова;

5) словниковий матеріал, який пропонується на уроці, по­винен, бути доступним учням, відпрацьованим на уроках з роз­витку мовлення;

6) велика увага звертається на спільні та відмінні ознаки в словах, співставляються однакові корені і різні закінчення, префікси, суфікси. Діти практично оволодівають словозміною та словотворенням. Таким чином, у них формуються морфо­логічні узагальнення, морфологічний аналіз (вправи на підбір споріднених слів, утворення однини та множини, знаходжен­ня більш короткого слова, утворення зменшувально-пестливих значень слів). А це, в свою чергу, готує дітей до свідомого зас­воєння правил правопису та граматики;

7) необхідність систематичного повторення та закріплення матеріалу на всіх заняттях;

8) необхідність поєднання фронтального та індивідуально­го підходу;

9) велика увага звертається на свідомість читання.

2. Психолого-лінгвістичні основи методики навчання гра­моти.

Психологічна основа методики навчання грамоти полягає в підборі таких методів та прийомів, які б повною мірою врахо­вували особливості мислення, пам'яті, уявлень, уваги дітей, сприяли б їх розвитку, а саме: формуванню в них на мовному матеріалі прийомів розумової діяльності: аналізу та синтезу, класифікації, узагальнення, абстрагування та інше.

Як відомо, що учні спеціальної школи мають особливості психічного розвитку. Тому поруч із загальними методами не-

129

обхідно застосовувати і специфічні методи та прийоми, врахо­вуючи мовленнєву ваду.

Період навчання грамоти дуже важливий у житті дитини, тому що він являє собою поступовий перехід від гри до навчаль­ної діяльності. Тому завдання вчителя - сформувати в учнів пра­вильне ставлення до навчання як до праці, не допустивши фізич­них та психічних перенавантажень. Важливо, щоб формування навичок читання і письма було для учнів якомога природнішим процесом, який хоча б у загальних рисах був подібний до оволо­діння дітьми усним рідним мовленням. Цьому значною мірою сприятиме мотивація всіх видів навчальної діяльності у про­цесі оволодіння грамотою.

Всі вміння та навички, які формуються на уроках, повинні бути свідомими.

Навчання грамоти повинно здійснюватись у взаємозв'язку зі спостереженнями за явищами усного мовлення та такими видами мовленнєвої діяльності, як бесіда, розповідь, робота над загадками, прислів'ями, розучування віршів тощо.

Лінгвістичні основи методики навчання грамоти спира­ються на взаємозв'язок фонематичної та графічної систем мови. Діти з самого початку повинні собі уявляти суттєві ознаки звуків та букв: звуки ми чуємо, вимовляємо, букви ми пишемо та чи­таємо, викладаємо з паличок, впізнаємо за графічними елемен­тами, з яких вони складаються. Діти повинні засвоїти, що зву­ки бувають голосними та приголосними (твердими та м'якими, дзвінкими та глухими), букви - друкованими та рукописними! При письмі звуки перекодовуються в букви, при читанні на­впаки - букви у звуки. Перекодування, тобто перетворення зву­ків у букви і навпаки, є головним предметом методики навчан­ня грамоти. Навчання читання та письма повинно здійснюва­тись паралельно.

В основі української графіки лежить складовий принцип. Він полягає в тому, що одна і та ж буква може позначати на письмі два різних звуки (фонеми) - твердий та м'який. Наприк­лад: лось - льод, сад - сідай, Тома -Тіма. У зв'язку з цим одним із найважливіших принципів методики навчання грамоти є принцип поскладового читання. Дітей орієнтують на склад як на основну одиницю читання, не допускаючи явищ побуквено-го читання слів.

130

Поняття про склад формують, знайомлячи дітей з різними типами складів. Навчання складового аналізу відбувається з урахуванням складності складової структури слова.