25. Філософська онтологія:

а) Найбільш загальною категорією філософії є найдавніше поняття „буття". Проблема буття є однією з основних тем філософських роздумів і досліджень. З XVIII століття розділ філос.знання, пов'язаний із дослідженням буття, отримав назву „онтологія". В філософії вже за часів античності розрізняли поняття "буття" та "суще". Суще - це сукупність оточуючих речей. Але в розмаїтті речей можна знайти те, що являється загальним для них усіх. Така нейтральна ознака всього сущого полягає в тому, що воно взагалі існує, це виражено в понятті "буття". В сучасній філософ літ-рі пропонується умовно відокремити "буття світу' від "буття в світі. "Буття світу" має абсолютні характеристики - воно моністичне та невизначене. "Буття в світі" - конкретне, плюралістичне, предметне.

Філософська проблема буття передбачає розгляд співвідношення сталості буття та мінливості, тобто процесу становлення буття. Умовою визначення буття як гранично широкої категорії є зіставлення його з небуттям. Буття і небуття (ніщо) не існують одне без одного. Всі конкретні форми існування виникають із небуття (колись їх не було) і вони стають наявним буттям, тобто чимось. їх буття завжди пов'язане з можливістю їх небуття, тобто переходу в іншу форму буття. Небуття мислиться як відносне поняття. В абсолютному сенсі небуття немає (спроба мислити небуття в абсолютному сенсі - марна справа). Між буттям та небуттям стоїть становлення, яке в самому бутті фіксує певне протиріччя). Буття - це філософська категорія, яка означає все, що реально існує.

Основними формами буття є:

-буття речей і процесів, що існують незалежно від людини та її діяльності;

-буття духовного, ідеального, котре розділяють на індувідуалізоване та об'єктивізоване;

-буття людини як існування її у світі речей і у світі духовних цінностей;

-буття соціальне, яке розділяють на буття окремої людини і буття суспільства в цілому.

б) Матерія – філ.категорія для позначення обєктивної реальності, що дається людині у її відчуттях, відображається відчуттями людини й існує незалежно від них. Це поняття проходить складний шлях у історико-філософ. процесі розвит-ку, постійно уточнюється досягненнями наукового пізнання сучасної дійсності.

Марксистська ф-я розглядає світ з позицій матеріалістичного монізму, визнає і доводить його матеріальну єдність. Рух, простір, час, структурність виступають атрибутивними хар-ками матерії, без яких матерія не існує і які без неї також неможливі. Світ, в якому ми живемо є матеріальним. Він склад, з різних предметів, процесів, які то зявляються, то зникають, перетворюючись один з одним. Вони відображаються нашою свідомістю, існуючи незалежно від неї. Кожен предмет є частиною матеріального світу, а всі вони у своїй багатоманітності, включаючи й їх зв'язки, становлять матеріальну єдність, В домарксистському матеріалізмі матерія часто розумілась як щось існуюче поряд з речами, якій виникають і в якій зникають усі речі. Наукова ф-я, розглядаючи матерію, як субстанцію, вказує на багатоманітність і нескінченність матеріального світу. Матерія існує лише в багатоманітності конкретних речей, через них.