43. Етика як наука про мораль:

а) предмет та специфіка етики

Термін «етика» вперше був введений Арістотелем для позначення особливого розділу філософії, вчення про моральну діяльність та чесноти.

Згодом етика з розділу філософії перетворилась на самостійну філософську дисципліну – філософію моралі. Етика є філософським вченням, предметом якого є мораль, а центральною проблемою – добро і зло. Етику цікавлять питання людської поведінки та відношення між людьми.

Етика репрезентує нормативно-практичну частину філософії.

Як частина філософії, етика разом з тим має свою специфіку – якщо філософія вивчає гранично загальні принципи відношень між людиною та світом, то етика – моральні принципи відношення людини зі світом та іншини людьми.

Предмет вивчення етики складають принципи гуманізму, терпимості, поняття добра, співчуття, совісті, сенсу життя.

б) гуманістична та авторитарна етика

В історії людства були моменти, коли етика і мораль були спрямовані на людину, яку вважали найвищою цінністю таціллю. Це і є гуманістична етика. Якоюсь мірою основи гуманістичної етики були закладені І. Кантом у його категоричному імперативі, що вимагає ставитися до інших людей «не лише як до засобу, але і завжди в той же час як і до мети». Гуманістична етика спирається на віру у людину, її автономність, незалежність, свободу і розум, вважаючи, що людина здатна самостійно розрізняти добро та зло і правильно давати етичні оцінки. Тут людина сама і творець і виконавець моральних норм – вона їх створює, регулює і дотримується. А в авторитарній етиці встановлення законів та норм поведінки здійснюється зовнішнім чинником – авторитетом, який спирається на страх, залежність чи насильницький (фізичний або моральний) примус, тобто люди є лише виконавцями моральних настанов. Гуманістична та авторитарна етика – це не дві різні етики, а дві сторони, дві можливості одного феномена. Це значить, що в одну епоху вони можуть співіснувати і діяти у якості регулятивів.

44. Основні категорії етики: добро та зло

А) Поняття добра і зла відносяться до найбільш загальних понять моральної свідомості і позначають діаметрально протилежні характеристики соціальних явищ, виражають найважливіші установки моральної свідомості. Уявлене визначення добра зводиться до позитивних, значимих для людей, необхідних умов життя, воно асоціюється з гармонією та благо-получчям. Саме слово «добро» має чимало смис-лових відтінків: в буденній свідомості добро явля-ється результатом суб'єктивної оцінки людиною тих чи інших явищ, які мають для неї певну користь в даних обставинах. Існує і абсолютний смисл добра, коли воно розглядається як вираз позитивного значення явища відносно певної цінності. Добро в абсолютному сенсі являється етичною категорією. З точки зору гуманістичної етики критерієм добра є сприяння прояву дійсної людської сутності, а саме: самовиявленню, самореалізації особистості, її само-розкриттю тощо. В категорії добра втілюються уяв-лення людей про позитивне в сфері моралі, про те, що відповідає моральному ідеалу: це мир, любов, все, що що пов'язане з гуманізацією людських від-носин. На відміну від цього, в понятті зла відоб-ражено уявлення про те, що протистоїть моральному ідеалу, перешкоджає досягненню щастя та гуман-ності у відносинах між людьми. До зла відносять, напр., такі якості як заздрість, пихатість, помста, зарозумілість, злодіяння тошо. По відношенню до особистості добро та зло виступають у вигляді чеснот (доброчинностей) та пороків.

Б) Ці категорії носять загальний і універсальний характер, тобто охоплюють не лише характеристики людських якостей, але і ставлення людини до природи та світу речей, їм притаманна історичність - вони змінюються від епохи до епохи. Так, в сучасному світі багато чеснот минулого вважаються аморальними; добром вважаються самостійність, свобода творчості, розвиток індивідуальності людини, терпимість. Існують також відмінності в розумінні добра і зла в різних культурах. Важливою рисою категорій добра та зла є суб'єктивність, пов'язаність з людською свідомістю. В природі немає явищ, які були б добрими чи злими безвідносно до людини. Лише люди в залежності від їх потреб, інтересів відносять одні речі та явища до розряду «добрих», а інші - «злих». Різні люди можуть мати різні уявлення про добро та зло. Цим категоріям притаманна відносність: зло в певних умовах і відношеннях може виступати у вигляді добра і, навпаки. Між категоріями добра та зла існує єдність і нерозривний зв'язок. Вони не можуть існувати одна без одної. Добро отримує значимість в порівнянні зі злом та стверджується в протиставленні йому. Добро і зло являють собою єдність протилежностей, яка обумовлює їх постійну боротьбу між собою, яка ніколи не буде завершеною.