- •4. Філософія в системі культури
- •1. Характеристика світогляду:
- •2. Історичні типи світогляду;
- •3.Філософія як світогляд:
- •5.Досократівський період античної філософії:
- •6.Філософські погляди Сократа:
- •10. Філософія Середньовіччя
- •7. Вчення Платона:
- •8. Філософські погляди Аристотеля:
- •13. Філософія Нового часу (р. Декарт)
- •15. Філософські погляди г.Гегеля.
- •9. Філософія пізньоантичного періоду
- •11.Філософія епохи Відродження.
- •12. Філософія Нового часу (ф. Бекон)
- •14. Філософія і. Канта
- •16. Філософські погляди Фейєрбаха.
- •18. Філософська думка в Україні
- •17. Філософія марксизму
- •19.Філософська думка в Україні:
- •20. Філософські погляди Григорія Сковороди:
- •21. Філософія життя:
- •23. Філософська герменевтика.
- •22.Філософія екзистенціалізму
- •24. Філософія позитивізму та постпозитивізму:
- •25. Філософська онтологія:
- •26. Сутність та явище:
- •27. Причина та наслідок:
- •28. Необхідність і випадковість:
- •32. Закон кількісних та якісних змін:
- •29. Одиничне, особливе, загальне:
- •30.Форма та зміст:
- •31. Можливість та дійсність:
- •33. Закон єдності і боротьби протилежностей:
- •34. Закон заперечення заперечення
- •35. Сутність пізнавального процесу
- •36. Сутність пізнавального процесу:
- •38. Людина як предмет філ. Осмислення:
- •37. Наукове пізнання:
- •39. Людина як предмет філософського осмислення
- •40. Свідомість як фундамент властивість людини:
- •41. Свідомість як фундамент властивість людини:
- •42. Суспільна свідомість
- •43. Етика як наука про мораль:
- •44. Основні категорії етики: добро та зло
- •45. Свобода та відповідальність
- •46. Сутність моралі:
43. Етика як наука про мораль:
а) предмет та специфіка етики
Термін «етика» вперше був введений Арістотелем для позначення особливого розділу філософії, вчення про моральну діяльність та чесноти.
Згодом етика з розділу філософії перетворилась на самостійну філософську дисципліну – філософію моралі. Етика є філософським вченням, предметом якого є мораль, а центральною проблемою – добро і зло. Етику цікавлять питання людської поведінки та відношення між людьми.
Етика репрезентує нормативно-практичну частину філософії.
Як частина філософії, етика разом з тим має свою специфіку – якщо філософія вивчає гранично загальні принципи відношень між людиною та світом, то етика – моральні принципи відношення людини зі світом та іншини людьми.
Предмет вивчення етики складають принципи гуманізму, терпимості, поняття добра, співчуття, совісті, сенсу життя.
б) гуманістична та авторитарна етика
В історії людства були моменти, коли етика і мораль були спрямовані на людину, яку вважали найвищою цінністю таціллю. Це і є гуманістична етика. Якоюсь мірою основи гуманістичної етики були закладені І. Кантом у його категоричному імперативі, що вимагає ставитися до інших людей «не лише як до засобу, але і завжди в той же час як і до мети». Гуманістична етика спирається на віру у людину, її автономність, незалежність, свободу і розум, вважаючи, що людина здатна самостійно розрізняти добро та зло і правильно давати етичні оцінки. Тут людина сама і творець і виконавець моральних норм – вона їх створює, регулює і дотримується. А в авторитарній етиці встановлення законів та норм поведінки здійснюється зовнішнім чинником – авторитетом, який спирається на страх, залежність чи насильницький (фізичний або моральний) примус, тобто люди є лише виконавцями моральних настанов. Гуманістична та авторитарна етика – це не дві різні етики, а дві сторони, дві можливості одного феномена. Це значить, що в одну епоху вони можуть співіснувати і діяти у якості регулятивів.
44. Основні категорії етики: добро та зло
А) Поняття добра і зла відносяться до найбільш загальних понять моральної свідомості і позначають діаметрально протилежні характеристики соціальних явищ, виражають найважливіші установки моральної свідомості. Уявлене визначення добра зводиться до позитивних, значимих для людей, необхідних умов життя, воно асоціюється з гармонією та благо-получчям. Саме слово «добро» має чимало смис-лових відтінків: в буденній свідомості добро явля-ється результатом суб'єктивної оцінки людиною тих чи інших явищ, які мають для неї певну користь в даних обставинах. Існує і абсолютний смисл добра, коли воно розглядається як вираз позитивного значення явища відносно певної цінності. Добро в абсолютному сенсі являється етичною категорією. З точки зору гуманістичної етики критерієм добра є сприяння прояву дійсної людської сутності, а саме: самовиявленню, самореалізації особистості, її само-розкриттю тощо. В категорії добра втілюються уяв-лення людей про позитивне в сфері моралі, про те, що відповідає моральному ідеалу: це мир, любов, все, що що пов'язане з гуманізацією людських від-носин. На відміну від цього, в понятті зла відоб-ражено уявлення про те, що протистоїть моральному ідеалу, перешкоджає досягненню щастя та гуман-ності у відносинах між людьми. До зла відносять, напр., такі якості як заздрість, пихатість, помста, зарозумілість, злодіяння тошо. По відношенню до особистості добро та зло виступають у вигляді чеснот (доброчинностей) та пороків.
Б) Ці категорії носять загальний і універсальний характер, тобто охоплюють не лише характеристики людських якостей, але і ставлення людини до природи та світу речей, їм притаманна історичність - вони змінюються від епохи до епохи. Так, в сучасному світі багато чеснот минулого вважаються аморальними; добром вважаються самостійність, свобода творчості, розвиток індивідуальності людини, терпимість. Існують також відмінності в розумінні добра і зла в різних культурах. Важливою рисою категорій добра та зла є суб'єктивність, пов'язаність з людською свідомістю. В природі немає явищ, які були б добрими чи злими безвідносно до людини. Лише люди в залежності від їх потреб, інтересів відносять одні речі та явища до розряду «добрих», а інші - «злих». Різні люди можуть мати різні уявлення про добро та зло. Цим категоріям притаманна відносність: зло в певних умовах і відношеннях може виступати у вигляді добра і, навпаки. Між категоріями добра та зла існує єдність і нерозривний зв'язок. Вони не можуть існувати одна без одної. Добро отримує значимість в порівнянні зі злом та стверджується в протиставленні йому. Добро і зло являють собою єдність протилежностей, яка обумовлює їх постійну боротьбу між собою, яка ніколи не буде завершеною.