- •4. Філософія в системі культури
- •1. Характеристика світогляду:
- •2. Історичні типи світогляду;
- •3.Філософія як світогляд:
- •5.Досократівський період античної філософії:
- •6.Філософські погляди Сократа:
- •10. Філософія Середньовіччя
- •7. Вчення Платона:
- •8. Філософські погляди Аристотеля:
- •13. Філософія Нового часу (р. Декарт)
- •15. Філософські погляди г.Гегеля.
- •9. Філософія пізньоантичного періоду
- •11.Філософія епохи Відродження.
- •12. Філософія Нового часу (ф. Бекон)
- •14. Філософія і. Канта
- •16. Філософські погляди Фейєрбаха.
- •18. Філософська думка в Україні
- •17. Філософія марксизму
- •19.Філософська думка в Україні:
- •20. Філософські погляди Григорія Сковороди:
- •21. Філософія життя:
- •23. Філософська герменевтика.
- •22.Філософія екзистенціалізму
- •24. Філософія позитивізму та постпозитивізму:
- •25. Філософська онтологія:
- •26. Сутність та явище:
- •27. Причина та наслідок:
- •28. Необхідність і випадковість:
- •32. Закон кількісних та якісних змін:
- •29. Одиничне, особливе, загальне:
- •30.Форма та зміст:
- •31. Можливість та дійсність:
- •33. Закон єдності і боротьби протилежностей:
- •34. Закон заперечення заперечення
- •35. Сутність пізнавального процесу
- •36. Сутність пізнавального процесу:
- •38. Людина як предмет філ. Осмислення:
- •37. Наукове пізнання:
- •39. Людина як предмет філософського осмислення
- •40. Свідомість як фундамент властивість людини:
- •41. Свідомість як фундамент властивість людини:
- •42. Суспільна свідомість
- •43. Етика як наука про мораль:
- •44. Основні категорії етики: добро та зло
- •45. Свобода та відповідальність
- •46. Сутність моралі:
6.Філософські погляди Сократа:
а) Сократ свої філософські пошуки зосередив на питанні, що таке людина та її свідомість, відмовившись від пізнання природи.
«Пізнай самого себе» - головна ідея Сократа. Він вважав, що предметом філософії може бути лише те, що доступне людині, тобто її душа, духовне начало. Сократ є основоположником евдемоністичної традиції – він вважав, що вище благо для людини – досягнення щастя. Щастя не у багатстві і роскоші, а у доброчинному житті, що досягається розумними пристрастями і почуттями. Сократ намагався довести, що існують абсолютні норми поведінки і вони є загальноприйнятими. Він вважав, що фундаментом знання є людський розум. Саме через розум Сократ обгрунтував моральні цінності, їхню вічність та незмінність. Справжні знання слід шукати в собі, оскільки безмежна душа людини. Головне завдання ф-ії на думку Сократа – пізнати душу людини та її світ.
б) Сократ багато уваги приділяв з'ясуванню таких понять як справедливість, добро тощо. Сократ вважав ф-ю вченням про те, як слід жити, і основне її завдання він вбачав у виявленні того, що таке добро і зло. Зло, аморальні вчинки він розглядав як результат незнання істини, доброго і ототожнював їх з оманою, помилкою. А помилок ніхто не робить добровільно, вважав він. Якщо людина знає, що таке добро, то вона ніколи не здійснить поганого вчинку.
Тому уникнути їх людина може, коли знає напевне, які вчинки є моральними і тоді вона ніколи не вчинить погано.
Саме розум здатний дати вище загальнообовязкове знання, яке є джерелом морального удосконалення людини. Така позиція отримала назву етичного раціоналізму. Проте знання не можна отримати у готовому вигляді. Людина має прикласти значні зусилля, щоб набути його. Знання народжується в процесі діалогу між людьми, що спільно шукають істину. Сократ вважав, що думка має жити в діалозі, в живому спілкуванні.
Головне призначення філософії, на думку Сократа, — бути джерелом морального удосконалення, засобом формування доброчинної людини і відповідно - доброчинної держави.
10. Філософія Середньовіччя
А) Основними етапами розвитку Сер.ф-ії є патристика (2-8 ст.) та схоластика (9-14 ст.). Патристика в свою чергу ділиться на апологетику, основними представниками якої є Ориген, Терту-лліан, Климент Олександрійський; систематизацію церковного вчення – Авелій Августин, Ареопагіт, Григорій Богослов; стабілізацію догми - Боецій, Леонтій Візантійський, Період патристики - це пері-од розробки вчень батьків церкви, які формували християнські догмати на основі тлумачення Свяще-нного писання. Основними етапами схоластики є становлення - Росцелін, Абеляр; зріла - Тома Аквін-ський; пізня - Уільям Оккам. В епоху схоластики основним завданням ф-ії стає раціональне обгрун-тування і доведення церковних догматів, надання їм ясності та переконливості.
Б) В період Середньовіччя в умовах домінування християнської релігії і всевладдя церкви ф-ія позбавлена статусу самостійної області знання і опинилась в положенні «служниці богослов'я». Вона вищою реальністю вважала не природу, як антична, а Бога і розвивалась, перш за все, як пізнання Бога. Тому вона характеризується як теоцентрична. Ф-ія розглядалась не як спосіб дослідження реальності, а як пошук раціональних шляхів доказу істини віри, які вже дані в Священному тексті. Ідея одкровення стала основою гносеології. Бог відкриває себе людині через священні тексти, трактування яких вважалось шляхом богопізнання. Істину не потрібно шукати, вона вже є в тексті. Важливою теоретико-пізнавальною проблемою стало питання про природу загальних понять - універсалій. Щодо цієї проблеми склалось 2 теорії - реалізм і номіналізм. Реалісти вважали, що загальні поняття існують реально, до появи конкретних речей і є причинами, що їх породжують. Номіналісти вважали, що реально існують тільки одиничні речі, дані у відчуттях, а загальні поняття - це лише імена речеі. Однією з центральних проблем гносеології також була проблема співвідношення віри і розуму в пізнанні. В період раннього Сер. переважав погляд про несумісність віри і раціональних доказів. З часом під впливом росту наукових знань став переважати погляд про можливість поєднання віри і розуму.