45. Свобода та відповідальність

А) Існує 2 погляди на цю проблему: етичний фаталізм та етичний волюнтаризм.

Перший абсолютизує необхідність, ставить людину у повну фатальну залежність від об’єктивних обставин, перетворює її на запрограмований пристрій, який діє за певною, визначеною долею чи Богом схемою. Тому Людина невільна у своїх вчинках, вона не може нічого змінити, і тому вона не несе відповідальності за свої вчинки.

Другий – заперечує будь-яку необхідність та стверджує, що Людина абсолютно вільна в своїх моральних рішеннях і тому повинна діяти тільки у відповідності зі своєю волею. Це розуміння свободи приводить у кінці-кінців до повної відмови від моральних норм, тобто Людина будь-які свої дії (навіть аморальні) може стверджувати як зразок поведінки.

Ці дві позиції заперечують моральну свободу – у першому випадку людина стає рабом необхідності, долі, а у другому – особистої сваволі.

Б) Відповідальність особистості проявляється як зворотна сторона вільно прийнятого рішення, як природний наслідок свободи вибору. Бути вільним, самостійним означає бути відповідальним. Якщо людина може обирати той чи інший варіант поведінки, то вона має нести відп.за свої вчинки.

Між свободою і відповідальністю існує пряма залежність: чим шире свобода, тим більша відп. Види відпов.: 1. відп.перед самим собою; 2. відп. за свої конкуретні вчинки та відп.перед іншими людьми; 3. відп. перед світом та людством.

46. Сутність моралі:

а) Мораль – одна з найдавніших форм суспільної свідомості, що виникає і розвивається на основі потреби суспільства регулювати поведінку людей в різних сферах їхнього життя за допомогою норм, заборон і вимог. Сутність моралі – дії та вчинки, які виходґять з внутр.мор.вибору.

Етимологічно термін «мораль» походить від латинського слова «mos» (множина «mores»), що означає «звичай», «поведінка».

Основні структурні елементи моралі:

Свідомість – наміри, переконання.

Діяльність – вчинки.

Моральні норми – напростіші моральні приписи, в яких відображаються усталені потреби людського співжиття та відносини.

Моральні якості – проявляються у вчинках.

Моральні принципи - моральна орієнтація людини – егоїзм, альтруїзм.

Мор. цінності ;

мор. ідеали – найвищі мор.вимоги, взірці найцінніших мор.орієнтирів

Б) суперечливість морального прогресу (МП)

Кожний етап МП пов'язаний не лише з набутками, але і з втратами. Напр., формування у феодальному суспільстві станово-корпоративної моралі було кроком назад порівняно з мораллю, що існувала серед вільних громадян рабовласницького суспільства.

Буржуазний спосіб життя грунтується на засадах, згідно з якими раціональне, розумне ототожнюється з практично-утилітарним відношенням, внаслідок чого прагматична цінність предметів і явищ (користь) нерідко заступає цінності життя і культури (добро, красу, істину). А перспектива отримати високий відсоток прибутку може штовхнути капіталіста навіть на злочин. Соціальна та духовна криза 20 ст. ставить людство перед проблемою виживання. Інформаційна цивілізація потребує глибоких змін не тільки в економічних відносинах, у сфері соціального і політичного життя, але й у моральних характеристиках особистості. Це передбачав ще Швейцер, зробивши висновок щодо більшої значимості морального прогресу у порівнянні з науково-технічним. Він вважав, що науково-технічний прогрес привів до виснаження сил етичного прогресу, а культура розвиває лише матеріальну сторону без відповідного прогресу духовного, що скоро може привести до катастрофи.