39. Людина як предмет філософського осмислення

а)Багатомірніть людини проявляегься з біологічному, психічному та соціальному відношеннях. Біологічне в людині - це відносно самостійна підструктура, що повязана з еволюцією живої природи. Однак людина ь першу чергу є субєктом суспільних відносин. Під соціальним в людині мається на увазі, перш за все, знання, уміння та звички, володіти мовою, дотри-муватись певних норм. Співвідношення соціа. та біолог, в людині складне і суперечливе. Основна проблема полягає у визначенні того, яке з начал домінує, визначає формування шодини, її розвиток. Але людину слід розглядати як єдніть біологічного і соціального. Вана живе одночасно за законами двох світів: природного і культурного, проте основні яко-сті людини: здатність практично діяти, свідомість, мова - все ж мають соціальне походження. Яскравим прикладом взаємодії біологічного та соціального є розвиток здібностей. Людина народжується, маючи певні задатки, але чи сформуються на їх основі талант або геній - це залежить від умов виховання від соціального середовища.

б) Формування особистості здійснюється в ході соціалізацїї, яка являє собою процес засвоєння індивідом соціал. досвіду, норм, цінностей, зразків поведінки. Вона здійснюєгься як у ході цілеспрямованого впливу на людину (у ході виховання), так і під впливом олирокого кола соціальних факторів. Вона продовжується все життя, але при цьому в ній виділяють важливі етапи як раннє дитинство, період навчання, період активної участі в трудовій діяльності та післятрудовий період. На кожному з етапів провідну роль грають відповідні соціальні інститути: родина, дошкільні установи, школа там інші навчальні заклади, трудові колективи, СМІ тощо. Найважливішими моментами процесу соціалізації виступають: соц. адаптація - процес пристосування індивіда до умов соціального середовища, у ході якого він приймає, засвоює його норми і цінності; ідентифікація - емоційно-пізновальний процес ототожнення індивіда самого себе з групою (родиною, віковою групою, нацією); інтеріорізація - перетворення зовнішніх соціаііьних вимог у внутрішні регулятори поведінки. Суб’єктивною стороною процесу соці-ї виступає розвиток свідомості та самосвідомості, зокрема формування образу "Я" як система уявлень індивіда про самого себе. А при вирішальній ролі суспіольства в становлені людини як особистості суттєве значення має і її духовна робота у створенні свого "Я".

40. Свідомість як фундамент властивість людини:

а) Свідомість притамана тільки найбільш досконалій формі організації матерії-людському мозку, який є органом свідомості; поза людським мозком свідом. не існує. Сам процес роботи мозку - це фізіолог., біохімічний процес, результатом якого є свідомість. Явиша ж свідомості – це передусім образи, інфор-мація про об’єкти зовніш.світу. Наявність мозку є необхідною, але не достатньою передумовою свідо-мості. Вона не сводиться лише до фізіологічних про-цесів мозку, хоча поза ними не існує. Вона за своєю суттю є суспільно-історичним продуктом, виника-ючи і розвиваючись в спільній діяльності людей, а процесі їх праці і спілкування. Залучаючись до цих процесів, люди виробляли відповідні уявлення, нас-танови, норми котрі разом із емоційним забарвле-нням складають зміст свідомості як спецефіч. форми відображення. Слід зазначити, що в генеалогії свідо-мості соціальне та біологічне тісно переплетені, як у природі людини в цілому. На ранніх етапах станов-лення людини і її свідомості спереважала біологічна еволюція, але на певній фазі вона перетворилась на другорядний чинник, і визначальну роль стала віді-гравати суспільно-історична діяльність людини.

б) Роль свідомості в житті людини та суспільства проявляється в таких основних функціях: -пізна-вальна, що полягає у формуванні людини ідеальних образівоточуючог світу, створенні картини цього світу; - цілепокладання - формуванні образу- резуль-тату діяльності, виробленні людиною цілей власної діяльності, ідеалів; -конструктивно-творчій – пере-творення знань та інформації за допомогою мис-лення, інтуїції, уявлень; -контрольно-регулятивна - свідоме спостереження за діями людини та її корегування у відповідності до соц.-значимих смис-лів; -прогностична - передбачення майбутнього роз-витку подій; -оціночна - визначення на основі зразків та норм ступеня значущості тих чи іншиз явищ; -ко-мунікативна, що здійснюється за допомогою мови, слово стає надбанням інших людей і дає можливість обмінюватись думками, досвідом, ідеями. Таким чи-ном, свідомість можна визначати як вищу властиву тільки людям і пов'язану з мовою функцію мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому, актив-ному відображенні дійсності, в попередній мисле-нній побудові дій і передбаченні їх результатів, в розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини.