11.Філософія епохи Відродження.

1. Основними представниками є: Лоренцо Валли (стверджує, шо саме насолода є головним законом людського буття, дотримується яскраво вираженого індивідуалізму), Піко дела Мірандола (людина має виключне право на те, щоб творити своє буття за власною волею і вибором), Нікколо Макіавеллі (припускав використання будь-яких засобів заради утвердження необмеженої влади за принципом: мета виправдовує засоби) Дж. Манетті (людина сама є творцем, подібним Богу, і навіть перевищує його), Дж. Бруно, Галілей, Копернік. Сутнісними рисами Ренесансу стали антифеодальна спрямованість, світський характер, гуманізм та антропоцентризм, згідно з якими людина постає як центр та вища мета світобудови. Ф-ія епохи Відродження перетворила живу людину в предмет поклоніння. Відродилась гуманістична орієнтація, закладена в античності. В Італії сформувався гуманізм як ідейна течія. Оригінальність, яскрава ідивідуальність стають в цей час особливими в системі моральних цінностей. Людина Відродження виступає в якості творця свого життя та долі, сама визначає своє місце в світі і свої відносини з ним.

2. Ф-ія епохи Відродження з її духом титанізму, утверджуючи ідею всемогутності і всесилля людини, не тільки підносила людину, але і посіяла в ній зерна безмірної гордині і безмежного індивідуалізму. В цей час ф-ія знову повертається до вивчення світу. Успіхи в розвитку природознавства визначили хараістер філософських міркувань. Провідним напрямком ф-ської думки 16ст. стала натурфілософія (Бруно, Галілей. Копернік). Вчення про божественне творення світу, його замкненість, змінюється вченням про нескінченність і несотворимість світу. Для ф-ських поглядів характерний пантеїзм - вчення, згідно якому бог немовби зливається з природою, розчиняється в ній. Особливе місце займали соціальні вчення: Н.Макіавеллі вперше розділяє мораль і політику. З його точки зору, влада, політика являють собою явища позаморального плану; тому він вважає, що для успішного вирішення політ, проблем прийняті всі засоби: обман, хитрість, насильство. В цей же час деякі ф-фи зосередили увагу на створенні проектів ідеальної держави, але вони були відірвані від реальності. Заслуга мислителів Ренесансу - в подоланні середньовічної схоластики та у створенні засад ф-ії Нового часу.

12. Філософія Нового часу (ф. Бекон)

А)Епоха Нового Часу - це період формування і утвердження в Європі капіталістичних відносин. Утвердилося політичне панування буржуазії та прошарків обуржуазненого дворянства. В житті суспільства відбуваються суттєві зміни: формування національних держав, зміщення центру життя у міста, де активно розвиваються різноманітні форми промислової діяльності; прискорення темпів суспільного життя; послаблення впливу цекрви; швидкий розвиток наукового знання. Також складається наука нового типу – експериментально-математичне природознавство.

В основі відношення людини до світу в цей період постає знання, перевага віддається позитивному знанню, що спирається на досвід і експеримент. Філософія в епоху Нового часу спирається перш за все на науку. На перший план виступає гносеологія, розробка методу наукового дослідження. Культура цього часу базується на буржуазному способі виробництва і має спільні духовні орієнтири – антро-поцентризм, раціоналізм, прогресизм, сцієнтизм, європоцентризм.

Б) Френсіс Бекон обгрунтував індуктивний метод дослідження у своїх роботах «Новий Органон» та «Велике Відновлення Наук», В цьому методі від спостереження одиничних явищ відбувається перехід до формування загальних ідей і законів. Бекон вважав індукцію оптимальним методом пізнання, оскільки вонаосягає природу, спрямовуючись до практики. Він також вважав, що не слід уподіб-нюватись ні раціоналісту - «павуку», що виводить істину із самого розуму і зневажає фактами. Експе-риментальні знання повинні відкривати шлях до оволодіння законами природи, пізнання причинних звязків і тим самим забезпечувати панування людини над нею. Бекону належить ідея, що знання – це сила. Також Бекон розрізняв два види знання – плодоносне і світлоносне. Перше приносить користь, а інше збільшує можливості пізнання. Бекон розробив вчення про очищення від «примар» розуму (їх 4) - ідоли роду (забобони нашого розуму, що виникають внаслідок прагнення людини пояснювати природні процеси по аналогії з самою собою, змішування нашої власної природи з природою речей.), печери (пов'язані з індивідуальними особливостями людей, з їх психологічним складом, нахилами, пристрастями, вихованням тощо.), ринку (помилки, що виникають з необхідності користатися словами з уже готовими значеннями, котрі сприймаються нами некритично) і театру (омани, що виникають внаслідок безумовного підпорядкування авторитету).