14. Філософія і. Канта

А) Розробляючи проблеми гносеології, Кант відштовхувався від концепції "речей у собі". Процес людського пізнання, на його думку, починається з досвіду. Існує дві чисті форми чуттєвого наочного уявлення (чуттєвого досвіду): простір та час. Вони упорядковують відчуття, розміщуючи їх у просторі та часі, і є принципами апріорного знання. Суб'єкту протистоїть незалежна від нього об'єктивна реаль-ність ("річ у собі"). Речі у собі, діючи на наші органи чуття, викликають відчуття, які не дають ніякого зна-ння про речі як такі. Світ людини, вважає Кант, це предмети та явища ("світ речей для нас"), які упоряд-ковуються людською свідомістю. Таким чином, у Канта виникає два світи: перший - світ явищ, який іс-нує в нашому досвіді, у просторі та часі; і другий — світ речей у собі, який не досліджений для пізнання і перебуває поза простором і часом, за межами людсь-кої свідомості. Цей останній Кант визначає як транс-цендентний світ. Людина може пізнавати лише світ явищ, обмеження розуму згодом отримало назву агностицизм. Також Кант висуває концепцію трьох сходинок пізнання: чуттєвого споглядання, розсудку та розуму.

Б) Тлумачення своєї етики філософ дає в "Критиці практичного розуму". Практичним розум тут назива-ється тому, що його функція полягає у керуванні вчинками людини, тобто встановленні принципів мораль­ної дії. Саме він дає змогу людині підпоряд-ковувати їх вчинки незмінному моральному закону, який Кант назвав категоричним імперативом. Мора-льний закон має декілька формулювань. Головне з них те, котре передбачає зміст моральної поведінки і звучить так: "Дій так, щоб використовувати людину для себе так, як і для іншого, завжди як мету і ніколи лише як засіб". Наступне формулювання визначає форму моральної поведінки: "Чини так, щоб максима твоєї поведінки на основі твоєї волі могла стати загальним природним законом".

Кант наполягає на трансцендентному походженні моралі, намагається довести, що вона не має ніякого відношення до світу "речей для нас", тобто чуттєвого світу. Адже розсудок, як він вважав, вимуше­ний рахуватись з досвідом, у своїх судженнях підкоряючись лише прин­ципу доцільності та вигоди, і в силу цього, по природі своїй є амораль­ним. Це означає, що для обґрунтування моралі ми не повинні апелювати ні до почуттів, ні до досвіду. Джерело моральної дії полягає у законі, згі­дно з яким воля наказує самій собі, переборюючи будь-які прояви зовні­шнього тиску на людину. У цьому, за Кантом, криються підстави автономності моралі. Моральний закон - це закон позаемпіричний, оскільки він стосується того, що пови­нно бути, а не того, що є.

16. Філософські погляди Фейєрбаха.

А) Цей філософ здійснив переворот до матераілізму в німецькій філософії. Основними його працями буди «сутність християнства», «до критики філософії Гегеля». Сутність основних його положень полягають у наступному: природа та матерія - це основа, реальність, котра породжую розум,мислення. Матерія існує незалежно від свідомості людини;не абсолютний дух повинен бути предметом філософії, а людина; Свідомість є продуктом матерії; природа-джерело усіх наших знань, а початок пізнання - відчуття; людське пізнання безмежне, тим самим виступаючи проти теорії пізнання Канта. Хід філософських ідей Фейєрбаха розвивалася так: першою його думкою був Бог, другою розум, а останньою людина. Справжньою філософією він вважав антропологічну філософію. Згідно з нею Бог і теологія розчиняються у вчення про людину.

Б) Цей філософ здійснив переворот до матераілізму в німецькій філософії. Основними його працями буди «сутність християнства», «до критики філософії Гегеля». Його антропологія ліквідує поняття Бога та замість нього ставить яюдину. Філософія Ф. пропогандує любов до самої людини, а не Бога. У вченні Ф. Людина виступає як позаісторична та позасуспільиа істота. Він розглядає її як суто природну істоту. Для нього людина щось абсолютне, незмінне, тобто у сферу його досліджень не потрапляє ні дійсний світ, ні її реальні стосунки з іншими людьми, ні духовна, ні виробнича діяльність людини. Ці погляди мали величезний вплив на філософію марксизму.