33. Закон єдності і боротьби протилежностей:

а) Тотожність - граничний випадок ідентичності, відношення речі до самої себе.

Протилежність – це такі сторони, моменти, предмети які одночасно нерозривно повязані, одна передбачає існування іншої, і в той же час взаємовиключають одна одну, взаємопрони-кають і за певних умов переходять одна в одну (прогрес і регрес, ідеальне і матеріальне).

Суперечність - це єдність протилежностей, момент зв'язку старого і нового, відмова від першого із збереженням того, що необхідне для розвитку другого.

б) Другий закон діалектики, є ядром, суттю діалектики. Визначає, де знаходиться джерело діалектичного розвитку: згідно ідеалістичній позиції – у сфері ідеального, матеріалістичній – у сфері матеріального.

Всі речі суперечливі в самих собі. Протиріччя є коренем всякого руху і життєдіяльності; лише тому, що щось має в самому собі протиріччя, воно рухається, має імпульс і діяльність.

Будь-який об'єкт, в силу постійної тенденції до зміни, кожну мить вже інший, тобто річ не може бути тотожна сама собі. Вона змінюється вже на молекулярному рівні.

34. Закон заперечення заперечення

Цей закон характеризує напрямок розвитку, його поступальність, циклічність. Розвиток сприймається як процес, що нібито повторює пройдені етапи, але повторює їх по-іншому, на більш високому рівні. Кожний цикл сприймається як виток на розвиткові, а спіраль – як ланцюг циклів. Наприклад – зерно – рослина – нові зерна; теорія – практика – нова теорія.

Закон заперечення заперечення характеризує спрямованість, процесу розвитку, демонструє єдність поступальності та наступності в розвитку. Дія закону заперечення заперечення виявляється лише у відносно завершеному процесі розвитку.

Зміст цього закону розкривається через категорії: теза, антитеза і синтез, які складають принцип тріади. В кожному процесі і кожному явищі виділяються ці три стадії.

Розвиток відбувається як руйнування старої єдності елементів системи і виникнення нового предмету, що і є запереченням старого предмету. Але заперечення не є лише руйнуванням тієї чи іншої якісної визначеності: діалектичне заперечення передбачає момент народження нового, або момент розвитку.

Процес діалектичного заперечення носить не деструктивний, а конструктивний характер, бо в межах дії закону має місце не просте, а подвійне заперечення.

Повтор на більш високій стадії розвитку означає не тільки повернення "нібито до старого", а і перехід до нового циклу з сутнісно іншими внутрішніми протиріччями, які потребують вирішення.

Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що. заперечується, і тим, що заперечує.

Послідовність циклів, які складають ланцюг розвитку, можна образно уявити у вигляді спіралі, де кожний цикл виступає як виток у розвитку, а сама спіраль розкручується як ланцюг циклів.

Закон заперечення заперечення - це закон великого масштабу. Він виявляється у повному своєму обсязі лише в тому разі, коли відбувається повний цикл розвитку, коли мають місце три ступені у процесі розвитку. Циклічність - важлива особливість даного закону. Цей закон дає теоретичне уявлення про поступальний характер розвитку, про спадкоємний зв'язок між попереднім і наступним його станами, коли останній внаслідок набування нової якості стає вищим у порівнянні з першим.