35. Сутність пізнавального процесу

а) Проблема пізнання є однією з найважливішиха історії філософії, її рішення знаходиться тісному зв'язку з проблемою свідомості, духовного світу лю-дини. Пізнання є природною потребою людини, адже людина не може жити, якщо вона не буду пізнавати світ і саму себе. Пізнання - це процес цілеспрямо-ваного, активного відображення дійсності в свідо-мості людини, зумовлений суспільно історичною практикою людства. Межі, принципи, форми, умови досліджує такая наука як гносеологія. Гносеологія відповідає на питання чи пізнаванний світ, якшо так, то як це можливе? Існували різні підходи до сутності пізнанн я в історії філософії. Софісти поставили під сумнів можливість пізнання істини, заклавши ідею скептицизму. Вони вважали, що будь-яка думка від-носна і завжди залежить від людини та обставин. В епоху Нового часу одними із відомими прихильників скептицизму були Декарт та Д.Юм. Вони вважали, що ми не можемо про щось стверджувати, що це існує, якщо не будемо знати з точністю та впевне-ністю. Але сам Декарт не був скептиком. Юм вважав, що ми не тільки не знаємо як речі виглядають самі по собі, ми не можемо знати, чи існують вони взагалі. За Юмом, ми маємо справу тільки з нашими відчут-тями, а не з реальним існуючим світом. Іншим під-ходом є агностицизм, представником якого був І. Кант. Він вважав, що люди володіють знаннями, але їм здається, що це знання. Люди пізнають світ та ма-ють уявлення про нього в результаті співвідношення наших почуттів та мислення, Тому ми не можемо знати які предмети насправді, самі по собі. Також іс-нує оптимістичний підхід до пізнання світу. Вони вважаюсть, що наші знання про світ не такі уже й погані, що ми підходимо до нього з нашими уявленнями, схемами, поняттями та категоріями, для того щоб пізнати його.

б) У ході пізнання важливе місце грає об'єкт і суб'єкт та їх взаємодія. Суб’єкт – носій свідомості та знання, об’єкт – те, на що спрямована пізнавальна діяльність. Суб'єктом пізнання виступає індивід людини, який наділений свідомістю і є джерелом цілеспрямованої активності. Пізнання ніколи не здійснюється окре-мим ізольованим індивідом, а лише таким, який включений у колективну практичну діяльність. Суб'єктом може виступати як індивід, так і колектив, наукове співтовариство, людство в цілому. Але зав-жди і суб'єкт бачить світ очима суспільства, своєї епохи, культури, індивід стає суб'єктом пізнання не просто як біологічний організм, а в тій мірі, в якій він опановує світом культури, перетворює досягнення людства в свої сили і здібності (опановує мовою, ло-гічним категоріями). Об'єкт - це фрагмент об'єктив-ної реальності, на який спрямована людська пізнава-льна діяльність. Результатом взаємодії суб'єкта та об'єкта є пізнавальний образ того, що пізнається. Об-раз цей суб'єктивний за формою і об'єктивний за змістом. Взаємодію суб'єкта та об'єкта слід розуміти як єдиний процес, де стає більш складним і пред-метно насиченішим об'єктний обсяг її життєдіяль-ності.